Вивчення чисельності різних категорій працюючих на підприємстві

1.За масштабами роботи: центральні, загальнозаводські, прицехові та цехові. Центральні і загальнозаводські склади обслуговують весь завод і займають, як правило, окрему площу на території заводу (невиробничу). Прицехові склади функціонують при цехах, служать для збереження матеріальних цінностей групи цехів (спецодягу, мила, господарчих товарів та інших цінностей). Цехові склади є цеховими підрозділами, обслуговують визначений цех і займають його виробничу площу. Вони поділяються на склади матеріалів, заготівель, напівфабрикатів, інструменту та ін.

2. За видом і призначенням збережених матеріалів:

— універсальні (для збереження різноманітних матеріальних цінностей);

— спеціальні (для збереження однорідних матеріалів, наприклад чорних, кольорових металів, пального та ін.).

3. За технічними пристроями й залежно від властивостей матеріалів: відкриті (облаштовані площадки), напівзакриті (площадки з навісами) та закриті (опалювальні і неопалювані).

Склади оснащуються різними стелажами й уніфікованою тарою, мостовими кранами, кран-балками, монорейками і тельферами, конвеєрами, штабелерами, авто- і електрокарами, робоелектрокарами. У гнучких виробничих системах використовуються спеціальні стелажі, призначені для розміщення плоских і ящикових піддонів. Такі стелажі є системою осередків по вертикалі і горизонталі, що дає змогу застосовувати кодову шифровку і засоби автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт. Склади з цими стелажами є невід'ємною частиною автоматизовано-транспортної системи гнучкого автоматизованого виробництва.

Склади також повинні бути оснащені вимірювальним устаткуванням: вагами, кружками, мірниками, лічильниками, лінійними мірами для виміру довжини, висоти і діаметрів (метрами, рулетками, штангенциркулями та ін.).

Технічне оснащення складів залежить від виду, форми і кількості збережених матеріалів, типу, характеру і розташування складських приміщень, а також від існуючої системи позаскладського транспортування матеріалів.

Основними завданнями енергетичного господарства є:

• безперервне забезпечення підприємства, його підрозділів і робочих місць усіма видами енергії з дотриманням установлених для неї параметрів — напруги, тиску, температури та ін.;
• раціональне використання енергетичного устаткування, його ремонт і обслуговування;
• ефективне використання й ощадлива витрата в процесі виробництва всіх видів енергії.

Економія енергії досягається втіленням у життя таких заходів:

— ліквідація й зниження прямих втрат енергії в мережах і місцях її споживання (несправний-стан електромереж, з'єднань трубопроводів, шлангів, кранів, вентилів та ін.);

— упровадження у виробництво високоекономічних технологічних процесів, приладів, устаткування (впровадження електроіндуктивного нагрівання деталей під час термообробки замість нагрівання в електропечах опору знижує затрату електроенергії більше ніж у 2 рази);

— застосування найбільш вигідних режимів роботи технологічного й енергетичного устаткування, що забезпечують повне використання потужності електромоторів і трансформаторів, зменшення холостих ходів енергії (підвищується коефіцієнт потужності в мережах);

— вторинне використання енергоресурсів — тепла (відхідних газів печей, відпрацьованої пари ковальських цехів, тепла охолоджуваної води та ін.);

— організація чіткого планування, нормування видачі, обліку й контролю за споживанням енергії (складання паливного й енергетичного балансів за кожним видом енергії).

Для здійснення перерахованих завдань, а також для розроблення й упровадження заходів щодо економії всіх видів енергії на підприємствах створюються енергетичні господарства, структура яких залежить від багатьох чинників: типу виробництва, обсягу випуску продукції, енергоємності продукції, розвитку кооперації з іншими підприємствами та ін.

На великих підприємствах енергетичне господарство очолює управління головного енергетика (УГЕ), на середніх підприємствах — відділ головного енергетика (ВГЕ), на малих підприємствах — енергомеханічний відділ на чолі з головним механіком. Головний енергетик є заступником головного механіка.

До складу енергетичного господарства середнього підприємства належать: відділ головного енергетика, електросиловий цех (або ділянка), тепло- або паросиловий цех, електроремонтний і слабострумовий цехи.

Відділ головного енергетика очолює головний енергетик заводу, що підпорядковується головному інженерові.

У складі ВГЕ створюються такі функціональні підрозділи: бюро ППР, технічне бюро, планово-виробничі бюро і бюро енергов и користа н н я.

Бюро ППР планує, контролює й обліковує виконання всіх видів ремонтних робіт енергетичного устаткування, інспектує правильність експлуатації; веде паспортизацію й облік усіх видів його енергетичного устаткування; установлює номенклатуру, строки служби, норми видачі й ліміти на запасні частини й куповані матеріали; планує виготовлення або закупівлю матеріальних цінностей для ремонту.

Технічне бюро здійснює всю технічну підготовку виробництва системи ППР. Планово-виробниче бюро здійснює планування потреб підприємства в різних видах енергії й енергоресурсів, яке полягає у складанні енергетичних балансів, що поділяються на планові й звітні.

Плановий енергобаланс використовується для обґрунтування потреб підприємства в енергії й енергоресурсах.

Звітний енергобаланс призначений для контролю за фактичним енергоспоживанням, для аналізу використання енергії, а також для оцінки якості роботи енергоцехів.

Основою для складання планових енергобалансів є питомі норми видачі енергії, палива та ін., а також планові завдання з випуску продукції основного виробництва.

Бюро енерговикористання займається нормуванням видачі енергії та питаннями її раціонального використання.

Електросиловий цех включає такі ділянки:

— електропідстанцію з електромережами, що приймає, перетворює напругу у необхідне й доставляє електроенергію заводським споживачам; при цьому основне устаткування — трансформатори, моторогенератори, установки, електродвигуни високої напруги;

— монтажну ділянку, що відповідає за підведення електромереж до знову встановлюваного устаткування й провадить ремонт діючих електромереж.

Тепло- або паросиловий цех об'єднує такі ділянки:

— парокотельну з трубопроводами, що подає пару й гарячу воду споживачам; її основне устаткування — парові казани установки для підігріву води;

— водонасосну станцію й каналізацію з водопровідними й каналізаційними мережами;

— компресорну станцію, що постачає цехи стисненим повітрям; її основне устаткування — компресори;

— азотно-кисневу, газогенераторну й ацетиленову підстанції.

Електроремонтний цех викопує всі види ремонтів енергетичного устаткування відповідно до системи ППР, а також ремонт електричної частини технологічного устаткування. Слабострумовий цех включає ділянку зв'язку й сигналізації, що обслуговує телефонну мережу, радіозв'язок, електрогодинникові установки, диспетчерський зв'язок та ін.; ділянку з обслуговування контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматики й телемеханіки.

 

Практична частина

Задача №1

Здійснення реконструкції заводу і впровадження нової технології дозволить збільшити випуск виробів, знизити їх собівартість, підвищити продуктивність праці.

	До реконструкції	Після реконструкції
1. Річний випуск виробів, тис.шт.	34,5	43,1
2. Ціна одного виробу, грн.	3500	3500
3. Собівартість виробу, грн.	1990	1780
4. Капітальні вкладення, млн.грн.	150	230
5. Чисельність працюючих, чол.	5000	5000

 

Визначити:

1. приріст випуску продукції по заводу
2. ріст продуктивності праці
3. приріст прибутку по підприємству
4. річний економічний ефект, якщо нормальний коеф. ефективності 0,15

 

Розв’язок

1. Приріст випуску продукції по заводу

 

DВп = (43,1 – 34,5) х 3500 = 30100 тис. грн.

 

2. Ріст продуктивності праці

 

                               ППд =

ППп =

 

DПП% =

 

 

3. Приріст прибутку по підприємству

Пд.= (3500-1990)х 34500 = 52095 тис.грн

Пп. = (3500-1780)х 43100 = 74132 тис.грн.

DП =

4. Річний економічний ефект, якщо нормальний коеф. ефективності 0,15

Е = (1990+0,15

) – (1780+0,15 )х 43 100 = 62,2 х 43100 =

= 2680,82тис.грн

 

 

Задача №2

 

Робітник – верстатник протягом місяця виготовив 600 дет. «А» з нормою часу 10 хв. і 700 дет. «Б» з нормою часу 8 хв. Робота 3 – го розряду. Визначити відрядні розцінки і місячний заробіток, якщо премія становить 30 %.

Розв’язок

 

1. Розрахунок відрядної розцінки для деталі А

Рв1 =

2. Розрахунок відрядної розцінки для деталі Б

 

Рв2 =

3. Розрахунок місячного заробітку  робітника при премії, що становить 30 %.

 

ЗП = (600 х 1,717+700 х 1,373) (1+

)= 2588,69 грн.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Акулов М.Г. Економіка праці та соціально – трудові відносини. Навч. посібник рекомендований МОН України. / М.Г. Акулов. - К.: Ліра К, 2012. - 328 с.
2. Афанасьєв М.В. Економіка підприємства: навч. посібник затверджений МОН України. / М.В. Афанасьєв. - К.: Ліра К, 2013. - 664 с.
3. Бойчик, І.М. Економіка підприємства: навчальний посібник / І.М. Бойчик. - К.: Атіка, 2002. - 480 с.
4. Бутинець Ф.Ф.: Бухгалтерський словник. /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП "Рута", 2001. - 224с.
5. Ведерніков М.Д. Економіка праці та соціально – трудові відносини. Навч. посібник. / М.Д. Ведерніков. - К.: Ліра К, 2012. - 860 с.
6. Гетьман О.О. Економіка підприємства: навчальний посібник / О.О. Гетьман, В. М. Шаповал. - 2-ге вид. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 488 с.
7. Горбонос Ф. В. Економіка підприємств: підручник. / Ф.В. Горбонос. - К. : Знання, 2010. - 463 с.
8. ГринчуцькийВ. І. Економіка підприємства: навч. посібник / В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В. Погріщук. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 304 с.
9. ГринчуцькийВ. І. Економіка підприємства: навч. посібник / В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян. - К.: Ліра К, 2012. - 304 с.
10. Грещак М.Г., Гордієнко В.М., Коцюба О.С.   Управління витратами: навч. посібн. / та ін. ; за заг . ред. М. Г Грещака. - К.: 2008. - 264 с.
11. Гушко С. В. Фінансовий аналіз: навч. посіб. [Текст] / С. В. Гушко, А.В. Шайкан, Н.П. Шайкан, О.А.Гушко. - Вид. 2-е, перероб. і допов. - Кривий Ріг: Чернявський Д. О., 2011. - 174 с.
12. Давидович I.Є. Управління витратами: Навчальний посібник / І.Є. Давидович. – К.: Центр учбової літератури, 2008. - 320 с.
13. Данилко В.К., Кушніренко О.М., Марченко К.С. Управління витратами: Навч. посібник. / В.К. Данилко. – К.: Каравела, 2012. – 216 с.
14. Доберчак Н.І. Економіка виробництва: Навчальний посібник / Н.І. Доберчак. – К.:Ліра К, 2012. – 258 с.
15. Дорошенко Г.С. Економіка підприємства: теорія і практикум. Навч. посібник. / Г.С. Дорошенко. – К.: Ліра К, 2013. – 328с.
16. Заболоцький Б.Ф. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навч. посіб. / Б.Ф. Заболоцький. – К.: Ліра К, 2012. – 428с.
17. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер./ В.М. Івахненко. - К.: Знання-Прес, 2001. - 206с.