Банківська система України: структура та сутність

Наведені цифри свідчать про зростання в українській банківській системі кількості випадків некредитоспроможності. В період 1994-1995 років відбувалась зміна акціонерів багатьох банків, здійснювався продаж і перепродаж комерційних банків та їхніх філій.  
Стабілізація рівня інфляції прискорила процес банкрутства комерційних банків. Головними вадами банківської системи України залишалися:  
- недостатність запасів копіталу у більшості банків;  
- контроль процентних ставок через ставку рефінансування НБУ;  
- доступ держави до безплатних кредитів;  
- привілейований режим роботі для окремих комерційних банків;  
- недостатнє дотримання принципів, чинних для банківської діяльності;  
- недостатність конкуренції у кредитній сфері.

На сьогодні в Україні діє 15 комерційних  банків зі змішаним капіталом, серед яких 5 банків мають 100% іноземного капіталу і зареєстровані як українські суб'єкти господарювання.1 Це "Кредит Ліоніс" (французький капітал)), "Сосіете Генерале" (французький капітал), Депозитно-кредитний банк (польський капітал), ING Bank і "Кредит Свісс". Решта 12 банків мають лише частину іноземного капіталу у своїх статутних фондах. Крім того, нині в Україні працюють 22 представництва закордонних банків.

Розміщення банків на території  держави вкрай нерівномірне. У  Києві та Києвській області діють 78 банків, у Харківській і Одеській - по 15, у Донецькій - 14, в АР Кирм і Дніпропетровській області - 12, у Львівській - 10. Водночас у Вінницькій і Кіровоградській областях узагалі немає комерційних банків.  
Отже, треба визнати, що банківська система в Україні перебуває нині у стані подальшого реформування і потребує конкретних дій. Аби підвищити ефективність української економіки, банкам треба відігравати роль посередника між надходженням вітчизняних заощаджень та раціональним розміщенням капіталів в економіці. Як підтверджує досвід функціонування банківського сектора у розвинутих країнах, в Україні ключовими питаннями банківської системи на сьогодні є насамперед зміцнення законодавчих основ діяльності центрального банку, розбудова законодавчих рамок і нормативного регулювання діяльності комерційних банків.

 

Класифікація комерційних  банків.

 

Класифікаційні  ознаки	Види комерційних  банків
Порядок створення	Перепрофільовані, новостворені
Характер спеціалізації	Універсальні, спеціалізовані
Територія діяльності	Регіональні, республіканські, міжнародні
Розмір	Великі, середні, малі
Форма власності	Загальнодержівні, муніципальні, колективні (відкриті й закриті акціонерні товариства, холдинги, товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативні ), приватні, зі стопроцентною іноземною власністю, змішані
Функції і характервиконуваних  операцій	Інвестиційні зберігання, депозитні, іпотечні, земельні, інноваційні, поштово-пенсійні, промислові, агропромислові, біржові, експортно-імпортні, лізінгові, торговельні
Характер відносин	Банки-гаранти, банки-кореспонденти, уповноважені
Ступінь впливу	Монополісти, аутсайдери
Структура	Багатопрофільні, безфіліальні
Ступінь контролю	Контролюючі, контрольовані
Конкурентоспроможність	Конкурентноспроможні, неконкурентноспроможні
Фінансовий стан	Стійкі, проблемні, кризаві, банкрути

                             

Структурні аспекти  вдосконалення банківської системи  України.

              Поглиблення банківської реформи  та всебічне зміцнення на цій основі банківської системи, забеспечення на ділі її ефективної підтримки з боку держави розглядається як одне з пріоритетних завдань економічної політики. Без кваліфікованого здійснення радикальних заходів у цій сфері економічної діяльності, вирішення всього комплексу завдань ринкової трансформації адміністративної економіки, забеспечення її цивілізованого функціонування неможливо.

                Основна спрямованість подальшого  реформування банківської системи пов’язується з утвердженням на ділі функціонально розглянутої дворівневої структури банківських відносин, що передбачає забеспечення Національним банком країни стабілізацію грошового обігу, з одного боку, і здійснення всього комплексу банківських послуг комерційними банками, з іншого. З цією метою потрібно здійснити таку систему заходів:

• Суттєво прискорити розробку та прийняття комплексу законів про банківську та кредитну діяльність.
• Здійснювати політику, спрямовану на зміцнення авторитету Національного банку України. Підтримувати принцип самостійності НБУ і його виключної підзвітності Верховній Раді. Верховна Рада має ухвалити постанову “Про регламент підзвітності НБУ Верховній Раді”.Ініціюватиметься також утвердження конституційної норми, за якої голова НБУ призначатиметься на 8 років, що сприятиме стабільності керівництва НБУ. З метою узгодження різних нарямків фінансової та грошово-кредитної діяльності ііціюватиметься заснування Міжвідомчої консультативної Ради по банках.
• Відповідно до існуючої світової практики необхідно утворення автономної від НБУ системи органів по здійсненню реєстрації банківських установ та нагляду за банківською діяльністю.
• Має бути розроблена та здійснена комплексна програма розширення мережі, зміцнення та підвищення ролі у ринковій трансформації економіки комерційних банків, скасування їх дискрімінаційного оподаткування, прийняття нормативних актів, що мають забеспечити правову основу беспосередньої участі комерційних банків у приватизаційному процесі, санації збиткових підприємств, зрощування капіталів промисловості та банків і утворення на цій основі конкурентноздатного національного фінансового капіталу.
• Необхідно створити систему швидкого реагування на виникнення системного ризику для банківської системи в цілому, яка б включала, по-перше, механізм оперативної, бажано щоденної, оцінки стану банківської системи, однозначний об’єктивний механізм державної підтримки банківського сектора у разі виникнення несприятливого системного ризику. По-лруге, необхідно створити для суб’єктів економіки можливість вчасно оцінювати фінансовий стан будь-яких банків України. Для цього необхідно розробити офіційну методику оцінки стану банку на основі його звітної статистики, з врахуванням української специфіки.
• З метою захисту вкладів громадянтреба створити Міжбанківський фонд обов’язкового страхування банківських вкладів фізичних осіб, який матиме статус юридичної особи.
• Необхідно створити дійовий механізми застави майна.

Висновки

        Завершення структуризації банківської  системи за дворівневим приципом водночас не можна вважати остаточним завершенням процесу її формування, адже організаційна структура банківської системи ринкового типу має включати також мережу допоміжних організацій, які забеспечують нормальну діяльність кредитних установ, сприяючи функціонуванню складного механізму взаємозв’язків банків із суб’єктами економічних відносин, що діють у різних секторах господарства країни. На практиці в організаційному плані реалізація допоміжних функцій забеспечується елементами, які у своїй сукупності являють собою інфраструктуру банківської системи, що у нормальних ринкових умовах повинна охоплювати інформаційне, технічне, науково-методичне, кадрове та законодавчо-правове забеспечення діяльності банків.

Без цих елементів  інфраструктури нормальне функціонування банків в умовах ринку неможливе. Тому необхідність інтегрування їх до банківської системи об’єктивно випливає з потреби всебічного регулювання діяльності кредитних установ, включаючи також діяльність допоміжних організацій в інтересах розвитку всієї банківської системи відповідно до потреб суб’єктів економічних відносин, яких вона обслуговує.

        Таким чином, банківська система  в умовах ринку попри належний  рівень капіталізації банківських установ та розвиток різних видів спеціалізованих комерційних банків нарівні з банками універсальними, що в сукупності утворюють другий рівень системи, має включати також інфраструктуру, яка обслуговує обидві рівні – верхній і нижній, забеспечуючи нормальне функціонування банківської системи загалом.

           Глибоку кризу банківської діяльності  не можна подолати суто банківськими заходами, крудитними, монетарними інструментами, бо її першопричини криються в економіці. Саме тому потрібно ставити питання про економіку і банки, а не суто банківську проблему.

 

 

Використана література:

 

1. М.І.Савлук “Вступ до банківської справи” К.: Лібра, 98
2. Л.Д.Кучма “Шляхом радикальних економічних реформ” К.: Поліграфкнига, 94.
3. Т.Андрушків. Банки як суб’єкти фінансових ринків України: роль і перспективи // Банківська справа. – 1998 - № 2
4. В.О.Паламарчук, О.К.Бойченко. Банківська діяльність за умов перехідної економіки: економіко-правові аспекти // Фінанси України. – 1998 - № 3
5. О.В.Дзюблюк. Структурні аспекти вдосконалення банківської системи країни // Фінанси України. – 1999 - № 1
6. І.Гуцал, Я.Чайковський. Банківська система України: стан і перспективи // Банківська справа. – 1998 - № 2