Аналіз сучасних напрямів міграційних процесів України

     Загалом у найближчій перспективі є підстави очікувати безпрецедентного відпливу за кордон продуктивної робочої сили з усіх регіонів України, що загрожує підривом трудового потенціалу багатьох сфер виробництва, науки, культури, освіти, медицини.

    Головні чинники масової еміграції:

• велика різниця в умовах життя і рівні заробітної плати  в Україні й країнах Заходу;

• відсутність перспектив професійною зростання для багатьох здібних людей;

• економічна нестабільність у країні й невизначеність шляхів виходу з неї;

• відсутність безпеки  громадян.

На жаль, нам не вдасться уникнути не тільки виїзду простої  робочої сили, а й «відпливу  умів», причому в багатьох випадках безповоротного. Економічні й професійні мотиви «відпливу умів» полягають  у незадоволенні спеціалістів не тільки матеріальним станом, а й  своїм статусом у суспільстві, низьким 

 

 

 

                                                                                                                                 26

соціальним престижем, неможливістю сповна реалізувати творчі можливості.

Нині міжнародна міграція робочої сили перетворилася на суттєвий економічний, соціальний та гуманітарний фактор розвитку як країн походження, так і тих, що приймають. Кожна  з сторін, яка бере участь у процесі  обміну трудовими ресурсами, намагається  здобути для себе конкретну користь. Що стосується України, то її в найближчий період чекає, найімовірніше, доля країни-постачальника  робочих рук на європейський і  світовий ринок праці. Але і в  цій якості вона може отримати низку  економічних вигод:

по-перше, знизити рівень безробіття і пом'якшити таким чином  соціальну напруженість у суспільстві;

по-друге, значну частину  заробітної плати емігранти переказуватимуть на батьківщину, що поповнить валютний фонд країни (кошти, що пересилаються  іммігрантами на батьківщину, становлять, за різними оцінками, 25-30 млрд. дол. США);

по-третє, розроблені МОП  рішення дають Україні право  ставити питання про отримання  компенсації за підготовку робочої  сили від країн — можливих користувачів її трудових ресурсів.

Крім того, міждержавні  трудові міграції — важливий чинник надходження в країну нових технологій, досвіду роботи, перебудови професійної  та кваліфікаційної структури зайнятості, швидкого й ефективного пристосування  до умов світового ринку.

Проте цілком очевидне й  те, що масовий відплив продуктивної робочої сили, особливо вчених і  спеціалістів, завдасть Україні значних  економічних, інтелектуальних та моральних  збитків. Виїзд кваліфікованих кадрів, молодих спеціалістів негативно  вплине на професійну структуру працездатного  населення, погіршить його статево-віковий склад. Еміграція, як правило, супроводжується вимушеним розривом, нехай і не остаточним, сімейних зв'язків, їх послабленням.

Міграційна політика України  має спиратися на міждержавні  угоди з країнами-потенційними користувачами  нашої робочої сили.

Такі угоди, крім правової й соціальної захищеності співвітчизників  за кордоном (маються на увазі ті, хто збереже українське громадянство), повинні передбачати планомірний, цілеспрямований відбір наших земляків, їх професійну підготовку й перепідготовку на місці, до виїзду за кордон, застережувати умови проживання і, як уже зазначалося, компенсацію за підготовку кадрів нашою державою (витрати на виховання, освіту, оздоровлення та ін.). Важливою функцією молодої української дипломатії має стати захист інтересів громадян України за кордоном, незалежно від того, в якій країні вони перебувають.

 

 

 

 

                                                                                                                                 27

Висновок

  Необхідно створити спеціалізовані біржі праці — для посередництва з наймання українських громадян на роботу за кордоном. Такі біржі брали б на себе функцію підбору робочих місць, укладання контрактів, гарантували б додержання угод стороною, що приймає.

   Міграція — це двосторонній процес. Експортуючи власну робочу силу, Україна неминуче імпортуватиме іноземну робочу силу. Впровадження у виробництво закордонних технологій, освоєння «ноу-хау», створення СГТ, їх участь у приватизації спричинять приплив із-за кордону бізнесменів, менеджерів, комерсантів та інших фахівців. Можливі канали припливу іммігрантів:

по-перше, повернення на батьківщину  частини тих українців, котрі  живуть і працюють у Росії, інших  країнах, що утворилися на теренах колишнього Союзу. Ця проблема потребує вирішення  на міждержавному рівні;

по-друге, рееміграція патріотично  налаштованих представників далекого зарубіжжя, які проживають у Північній  та Південній Америці, Австралії  та інших країнах світу;

по-третє, запрошення за потреби  на роботу спеціалістів і робочих  кадрів з різних країн Європи, Азії, Америки за ліцензіями. Поки що Україна  використовує працю іноземних робітників у тих галузях виробництва, де через важкі умови праці відчувається нестача робочих рук. Це металургійна, швейна, суконна, взуттєва, машинобудівна  та деякі інші галузі.

В середині 90-х років кількість  іноземних громадян, які працювали  на підприємствах України, становила  близько 23,0 тис. чол. Крім того, за неофіційними даними, нині в Україні мешкає понад 500 тис. нелегальних іммігрантів;

по-четверте, в'їзд біженців, які рятують своє життя, а також  повернення раніше депортованих народів (кримських татар, німців). Що стосується повернення на батьківщину кримських  татар, то цей процес відбувається активно: в Крим уже повернулося 170 тис. татар, а загалом очікується понад 300 тис.

Таким чином, інтеграція України  у світовий ринок праці передбачає всебічне врахування тенденцій розвитку сучасної міжнародної трудової міграції, її форм та особливостей, механізму  її державного регулювання.

   Міжнародна трудова міграція: суть та причини виникнення.

Явище міжнародної мігації населення досить давне і залишило помітний слід у розвитку людства. Більша частина населення деяких країн, наприклад: США, Канада, Австралія складається з нащадків колишніх емігрантів.

Міграція трудових ресурсів – це переміщення людей у територіальному 

просторі з метою пошуку місця  роботи.

 

 

 

                                                                                                                                               28

Міжнародна трудова міграція – це форма МЕВ, яка полягає  у переливі трудових ресурсівз одних країн інші і виражає процес переозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.

      Основні  причини існування міжнародної  трудової міграції:

а) з боку країни, з якої йде міграція:

велика густота населення.

масове безробіття.

низький життєвий рівень і  заробітна плата.

виробнича необхідність(для  спеціалістів, що працюють у слаборозвинених  країнах).

б) з боку країн, які приймають міграцію:

потреба у додатковій висококваліфікованій робочій силі.

потреба у додатковій дешевій  робочій силі.

порівняно висока зарплата.

      Міжнародні міграційні процеси потребують регулювання з боку держав, що беруть участь в обміні трудовими ресурсами. Контролю і регулюванню підлягають соціальний, віковий та професійний склад мігрантів, рівень в'їзду та виїзду іноземних трудящих. Функції міждержавного та внутрішньодержавного розподілу робочої сили, регулювання обсягу та структури міграційних потоків дедалі більшою мірою виконують міністерства праці, внутрішніх та закордонних справ, а також спеціально створені державні та міждержавні органи. Згідно з прийнятою в міжнародних відносинах практикою країни, які обмінюються робочою силою, визнають пріоритет норм міжнародного права над національним законодавством.

Іноземна робоча сила вербується нині, як правило, за допомогою створених  за кордоном державних вербувальних комісій, у функції яких входить  ретельний відбір кандидатів для  праці на підприємствах своєї  країни з урахуванням їх віку, здоров'я, кваліфікації. Такі вербувальні пункти засновані, зокрема, німецьким урядом в Італії, Греції, Іспанії, Туреччині, Португалії. Аналогічні вербувальні агентства за кордоном має й Франція, а також інші країни. Держава часто регулює й перевезення робітників, що завербовані за кордоном, звичайно їх доставляють до місця роботи партіями у спеціальних поїздах.

праці.

Так, в умовах дефіциту трудових ресурсів у західноєвропейських  країнах уряди цих держав уживали  заходів до заохочення імміграції, в тому числі й нелегальної. Коли ж інтереси монополій почали вимагати зниження рівня 

імміграції, держава поставила  перешкоди новому припливові іноземної 

робочої сили.

У 1980 р. Міжнародна організація праці  розпочала здійснення Європейського 

 

 

 

                                                                                                                                               29

регіонального проекту відносно мігрантів  другого покоління. Цей проект має  на меті сприяння інтеграції молодих  мігрантів у життя тих країн, де працюють їхні батьки, а у випадку  добровільного повернення — в  життя країни походження. В межах  цього проекту здійснюється експериментальний  проект забезпечення професійної підготовки молодих мігрантів, що мають відповідну кваліфікацію.

Державне регулювання міграційних  процесів дає позитивні результати, але має дошкульні місця. Контроль за рівнем в'їзду іноземців, здійснюваний усіма урядами країн імміграції, безумовно, сприяє дозуванню їхнього  припливу залежно від виробничих потреб й ситуації на ринку праці. В такий спосіб попереджається спалах соціального напруження, який міг  би виникнути за масового припливу іноземців в умовах власного масового безробіття. Навіть з урахуванням  існування двох ринків праці —  для іммігрантів та для своїх  працівників — уникнути конфронтації між ними було б важко. Регулювання  надає організованого й певною мірою  планомірного характеру найманню, розподілові  й використанню імпортованої робочої  сили.

Разом з тим усі закони й підзаконні акти держав—споживачів іноземної  праці не надають рівних прав іммігрантам  в економічній, політичній й соціальній сферах, як цього вимагає Загальна Декларація прав людини й рішення  МОП у справах мігрантів. У  постановах урядів національні інтереси превалюють над міжнародними нормами  та інтернаціональними принципами рівності й свободи.

Активну роль у регулюванні міжнародних  міграційних процесів і захисті  прав мігрантів відіграє Міжнародна організація з питань міграції (МОМ). Основними завданнями, які вирішує  ця організація, є:

• управління впорядкованою і плановою міграцією громадян з урахуванням  потреб країн еміграції та імміграції;

• сприяння переміщенню кваліфікованих кадрів між державами;

• організація міграції біженців та переміщених осіб, змушених залишити свою батьківщину.

 

     Наукову новизну засвідчують такі конкретні наукові результати:

- уточнено класифікацію видів сучасної міжнародної міграції доповненням шостим видом мігрантів - “фронтальєрами”, під якими слід розуміти прикордонних мігрантів у сфері торговельно-посередницької діяльності

(загальноприйнята класифікація  є неповною для застосування  у країнах з 

перехідною економікою);

- узагальнено досвід міграційної політики розвинених країн та обґрунтовано

 

 

 

                                                                                                                                 30

висновки про необхідність і можливість його адаптування до умов нашої країни у конкретних засобах  державного впливу, зокрема: запровадження  селективної політики щодо потенційних  мігрантів; використання еміграційних квот та економічних засобів дестимулювання еміграції;

-виявлено особливості міграції у країнах з перехідною економікою, які полягають у “розмиванні” меж між окремими типами трудових мігрантів (переселенців, працівників за контрактом, професіоналів, біженців тощо); сталій тенденції зростання обсягів нелегальної міграції, особливо у прикордонних областях;

- вперше економетрично оцінено вплив факторів соціально-економічного розвитку областей України на показник зовнішньої міграції та доведено, що найбільш вагомими з них є чисельність населення, обсяги трудових ресурсів, рівень доходу, кількість промислових підприємств, рівень кредитування суб'єктів господарської діяльності та ступінь зовнішньої конкурентоспроможності підприємств області;

- здійснено структурний аналіз міграційних потоків, складено соціально-економічний профіль типового мігранта праценадлишкових гірських районів західних областей, доведено домінування серед мігрантів осіб молодого і середнього працездатного віку чоловічої статі з високим рівнем освіти і кваліфікації;

- запропоновано методичні підходи до оцінки ефекту від міжнародної міграції робочої сили, яка базується на розрахунку різниці між позитивними та негативними ефектами і враховує наслідки окремо для країни імміграції та країни еміграції трудових ресурсів;

- отримали подальший розвиток розроблені напрями та заходи державної підтримки ділової активності мігрантів на територіях їх постійного проживання, орієнтовані на інвестування зароблених коштів у визначені

 

 

 

                                                                                                                                              31

Література

 

1.Яценко Б.П., Юрківський В.М., «Економічна і соціальна географія світу», Київ «Форрум» 2004р.-39с.