Охорона праці

1.Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці охоплює наступні основні напрямки:

—  вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації' охорони праці, покращення умов та техніки безпеки;

—  участь у міжнародних інституціях з соціально-трудових питань та у роботі їх органів;

—   одержання консультацій зарубіжних експертів та технічної допомоги у питаннях вдосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці;

—   проведення та участь у міжнародних наукових чи науково-практичних конференціях та семінарах;

—   підготовка кадрів з охорони праці за кордоном.

Плідне співробітництво  налагоджено між Україною та Міжнародною  організацією праці — однією з  найдавніших міжурядових організацій, яка була створена ще у 1919 році. З 1946 року МОП — спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. Україна  є членом МОП з 1954 року. Із 181 конвенції, що прийняті на цей час МОП, Україна  ратифікувала 50, серед яких найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини. У МОП діє система  контролю за застосуванням в країнах-членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава, член МОП, зобов'язана  подавати доповіді про застосування на своїй території ратифікованих  нею конвенцій, а також інформації про стан законодавства і практики з питань, що порушуються в окремих, не ратифікованих нею конвенціях. За фінансової підтримки міжнародних  інституцій з 1996 року в Україні реалізується проект МОП „Мобілізація підприємств  і працівників на запобігання  зловживанням шкідливими речовинами в  країнах Центральної та Східної  Європи".

Налагоджується співробітництво  в галузі охорони праці України  із Європейським Союзом. Так, в рамках програми Tads почалася робота над проектом „Сприяння у забезпеченні охорони  праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)". Основні  напрямки цього проекту включають: удосконалення нормативної бази в галузі охорони праці; створення  інформаційного центру агітації та пропаганди з питань охорони праці; відпрацювання  механізму економічних розрахунків  на підприємстві, спрямованих на створення  безпечних і здорових умов праці  працюючим.

В рамках Угоди про співробітництво  в галузі охорони праці фахівці  України разом із фахівцями інших  держав СНД проводять спільну  роботу щодо удосконалення Системи стандартів безпеки праці, узгодження та розробки нормативної бази в галузі охорони праці для країн СНД.

2. Під шкідливим розуміється речовина, яка при контакті з організмом людини викликає виробничі травми, професійні захворювання або відхилення в стані здоров'я. Класифікація шкідливих речовин і загальні вимоги безпеки введені ГОСТ 12.1.007-76.

Ступінь і характер викликаних речовиною порушень нормальної роботи організму залежить від шляху потрапляння в організм, дози, часу впливу, концентрації речовини, його розчинності, стану сприймаючої тканини й організму в цілому, атмосферного тиску, температури й інших характеристик навколишнього середовища.

Наслідком дії шкідливих речовин на організм можуть бути анатомічні пошкодження, постійні або тимчасові розлади й комбіновані  наслідки. Багато сильно діючі шкідливі речовини викликають в організмі  розлад нормальної фізіологічної діяльності без помітних анатомічних пошкоджень, впливів на роботу нервової і серцево-судинної систем, на загальний обмін речовин і т.п.

Шкідливі  речовини потрапляють е організм через органи дихання, шлунково-кишковий тракт і через шкірний покрив. Найбільш ймовірно проникнення в організм речовин у вигляді газу, пари та пилу через органи дихання (близько 95% всіх отруєнь).

Виділення шкідливих речовин у повітряне  середовище можливо при проведенні технологічних процесів і виконання робіт, пов'язаних із застосуванням, зберіганням, транспортуванням хімічно> речовин і матеріалів, їх здобиччю і виготовленням.

Пил є найбільш поширеним несприятливим  фактором виробничого середовища, Численні технологічні процеси та операції в промисловості, на транспорті, в сільському господарстві супроводжуються утворенням і виділенням пилу, її впливу можуть піддаватися великі контингенти працюючих.

Основою проведення заходів по боротьбі з  шкідливими речовинами є гігієнічне нормування.

Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони встановлено ГОСТ 12.1.005-88.

Зниження  рівня впливу не працюючих шкідливих  речовин його повне усунення досягається  шляхом проведення технологічних, санітарно-технічних, лікувально-профілактичних заходів v застосуванням  засобів індивідуального захисту.

До  технологічним заходів відносяться  такі як впровадження безперервних технологій, автоматизація та механізація виробничих процесів, дистанційне керування, герметизація обладнання, заміна небезпечних технологічних процесів й операції менш небезпечними й безпечними.

Санітарно-технічні заходи: устаткування робочих місць  місцевою витяжною вентиляцією або переносними місцевими відсмоктувачами, укриття обладнання суцільними пилонепроникними кожухами з ефективною аспірацією повітря й ін

Коли  технологічні, санітарно-технічні заходи не повністю виключають наявність шкідливих  речовин у повітряному середовищі, відсутні методи й прилади для  їх контролю, проводяться лікувально-профілактичні  заходи: організація й проведення попередніх і періодичних медичних оглядів, дихальної гімнастики, лужних інгаляцій, забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням і молоком та ін

Особливу  увагу в цих випадках повинне  приділятися застосуванню засобів  індивідуального захисту, насамперед для захисту органів дихання (фільтруючі і ізолюючі протигази, респіратори, захисні окуляри, спеціальний одяг).

4. 14-a, 19- б, 39-а, 44-?, 64-в

Литература

1. Керб Л. П. Основи охорони праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003
2. Ярошевська В.М. Безпека життєдіяльності. – К.: ВДП, 2004
3. Безопасность жизнедеятельности / Под общ. ред. проф. СВ. Белова. — М. 1999.
4. 7. Безопасность жизнедеятельности: Учеб. пособие / Под ред. О.Н. Русака. 1996.
5. Справочник по охране труда на промышленных предприятиях, Ткачук К.Н. и др. – К., 1991