Взаємодія людини з іншими живими організмами (симбіотичними, патогенними мікроорганізмами, з паразитарними тваринами)

 

 

Міністерство освіти і науки

Державний вищий навчальний заклад

Запорізький національний університет

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота

з курсу «Екологія людини»

на тему: «Взаємодія людини з іншими живими організмами (симбіотичними, патогенними мікроорганізмами, з паразитарними тваринами)»

 

 

 

 

 

 

Підготувала

студентка ІV курсу

біологічного факультету

групи 4160-1 Б

Денисенко Наталія Володимирівна

 

 

 

 

 

Запоріжжя

2013

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Симбіотична взаємодія мікроорганізмів з людиною….........................……..4

1.1 Нормальна мікрофлора шлунково-кишкового тракту людини……..5

1.2. Мікрофлора шкіри……………………………………………………..8

1.3. Мікрофлора органів дихання…………………………………………8

1.4. Мікрофлора сечостатевої системи……………………………………9

1.5. Біоплівка - особлива форма симбіозу в організмі……………….....10

2. Взаємодія патогенних мікроорганізмів та людини………………….…..….11

3. Паразити людини………………….…………………………………………..17

Висновки…………………………………………………………………………24

Використана література…………………………………………………………25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність теми полягає у тому, що взаємодія людини з мікроорганізмами може бути як позитивною так і негативною. Так симбіотичні зв’язки, добре впливають на людину. А ось, вже патогенні мікроорганізми досить негативно впливають на людину, процесами своєї життєдіяльності та самою присутністю. Також, паразитарні тварини, перебуваючи на людині призводять до розладів у нормальному функціонуванні організму.

Метою роботи було розглянути взаємодія людини з іншими живими організмами (симбіотичними, патогенними мікроорганізмами, з паразитарними тваринами).

Згідно до поставленої мети визначаються такі завдання:

1. Розглянути симбіотичну взаємодію мікроорганізмів з людиною.

2. Визначити взаємодію патогенних мікроорганізмів та людини.

3. Ознайомитися з паразитами людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Симбіотична взаємодія  мікроорганізмів з людиною

 

 

Характер взаємодії організму людини з його власної , нормальною мікрофлорою , визначає його гомеостаз і носить симбиотический характер. Мікрофлора і макроорганізм виявляються взаємозалежними один від одного. Ступінь їх взаємозалежності варіює від нейтралізма до комменсализма і повного мутуалізму , а також включає і такий вид міжвидових зв'язків як паразитизм .

Мікрофлора людини - це сукупність мікроорганізмів, що мешкають на шкірі і слизових оболонках. Фактично вона являє собою метаболічну систему , що синтезує і руйнує власні і чужорідні субстанції , що беруть участь в адсорбції та перенесення в організм людини як корисних , так і, на жаль , потенційно шкідливих речовин.

Нормальний стан мікрофлори ( еубіоз ) - це якісне і кількісне співвідношення різноманітних мікробів окремих органів і систем , що підтримує біохімічне , метаболічна і імунна рівновага макроорганізму , необхідне для збереження здоров'я людини . Найважливішою функцією мікрофлори є її участь у формуванні резистентності організму різним захворюванням та забезпечення запобігання колонізації організму людини сторонніми мікроорганізмами.

Буквально з першим подихом новонародженого його організм заселяється новим для нього мікросвітом - безліччю корисних бактерій. Нові мікрожилки обгрунтовуються в травному і сечостатевому трактах і відразу ж беруться за важливу і складну роботу. Вони допомагають правильно перетравлювати їжу , регулюють стілець , беруть участь у виробленні вітамінів групи В і К , а також незамінних амінокислот , сприяють кращому засвоєнню заліза , кальцію , вітаміну D і ін У дитини мікрофлора , подібна мікрофлорі дорослої людини , встановлюється вже до кінця перших трьох місяців життя.

Мікрофлора людини включає різноманітні види мікроорганізмів. Загальна кількість мікроорганізмів , що виявляються у дорослої людини , досягає 1014 , що майже на порядок більше числа клітин всіх тканин людського організму. Основу мікрофлори людини складають облігатно- анаеробні бактерії. Навіть на шкірі в її глибоких шарах число анаеробів в 3-10 разів перевищує кількість аеробних бактерій. У порожнині рота , в товстій кишці це співвідношення може становити до 1000:1.

Поки зберігається баланс між корисною і патогенною флорою , організм в змозі боротися з небезпечною мікрофлорою . Порушення цієї рівноваги називається дисбактеріозом. Воно призводить до зниження захисних можливостей організму , розмноженню хвороботворних бактерій в геометричній прогресії і до розвитку різних захворювань.

Недолік корисних бактерій в кишечнику можна заповнити за допомогою різних препаратів . З їх допомогою кишечник штучним чином може бути знову заселений корисною мікрофлорою , яка до того ж , стимулює ріст власної флори в шлунково-кишковому тракті.

 

1.1 Нормальна мікрофлора шлунково-кишкового тракту людини

 

Найбільш активно мікроорганізми заселяють шлунково-кишковий тракт через достатку і різноманітності в ньому поживних речовин. Кишковий тракт - звичайне місце проживання різноманітних мікроорганізмів , переважно анаеробних .

В одних відділах тракту в нормі їх зміст незначно або вони майже відсутні , в інших їх знаходиться дуже багато. Макроорганізм і його мікрофлора складають єдину динамічну екологічну систему. Динамічність ендоекологічного мікробного біоценозу травного тракту визначається кількістю вступників у нього мікроорганізмів (у людини за добу перорально надходить близько 1 млрд. мікробів) , інтенсивністю їх розмноження і загибелі в травному тракті і виведення з нього мікробів у складі калу (у людини в нормі виділяється за добу 10х12 - 10х14 мікроорганізмів) .

Основними функціями нормальної кишкової мікрофлори є:

1 . забезпечення колонізаційної  резистентності організму;

2 . участь у синтетичної , травної та детоксицирующей  функціях кишечника ;

3 . стимуляція синтезу  біологічно активних речовин;

4 . підтримка високих рівнів  лізоциму , секреторних імуноглобулінів , інтерферону , важливих для імунологічної  резистентності ;

5 . морфокінетіческое дію  і посилення фізіологічної активності  шлунково -кишкового тракту.

Вся мікрофлора кишечника підрозділяється на :

Ø облигатную - головна або індігенная мікрофлора ( до її складу входять біфідобактерії і бактероїди ) , які складають 90 % від загального числа мікроорганізмів;

Ø факультативну - сапрофітна і умовно- патогенна мікрофлора ( лактобактерії , ешерихії , ентерококи ) , яка складає 10 % від загального числа мікроорганізмів;

Ø залишкову (у тому числі і транзиторну ) - випадкові мікроорганізми ( цітробактер , ентеробактерій , протеї , дріжджі , клостридії , стафілококи , аеробні бацили та ін), яка становить менше 1 % від загального числа мікроорганізмів.

Кожен з відділів травного тракту має характерні для нього кількість і набір мікроорганізмів. Їх число в порожнині рота , незважаючи на бактерицидні властивості слини , велике ( 10х7 - 10х8 клітин на 1 мл ротової рідини). Вміст шлунка здорової людини натщесерце завдяки бактерицидним властивостям шлункового соку часто буває стерильним , але нерідко виявляється і відносно велике число мікроорганізмів (до 10х3 на 1 мл вмісту) , проковтує зі слиною. Приблизно така ж кількість їх у дванадцятипалій та початкової частини худої кишки. У вмісті клубової кишки мікроорганізми виявляються регулярно , і число їх в середньому становить 10х6 на 1 мл вмісту. У вмісті товстої кишки число бактерій максимальне , і 1 г калу здорової людини містить 10 млрд і більше мікроорганізмів .

У здорових осіб у кишечнику більшу частину мікроорганізмів складають представники так званої облигатной мікрофлори - біфідобактерії , лактобактерії , непатогенна кишкова паличка та ін На 92-95 % мікрофлора кишечника складається з облігатних анаеробів .

Таким чином , у зв'язку з анаеробними умовами в здорової людини в складі нормальної мікрофлори в товстому кишечнику переважають (96-98 %) анаеробні бактерії :

1 . бактероїди (особливо Bacteroides fragilis ) ,

2 . анаеробні молочнокислі  бактерії ( наприклад , Bifidumbacterium ) ,

3 . клостридії ( Clostridium perfringens ) ,

4 . анаеробні стрептококи ,

5 . фузобактерії ,

6 . еубактеріі ,

7 . вейлонелли .

І тільки 14 % мікрофлори складають аеробні та факультативно - анаеробні мікроорганізми :

1 . грамнегативні коліформні  бактерії (насамперед кишкова паличка - E.Coli ) , ентерококи ,

2 . стафілококи ,

3 . протеї ,

4 . псевдомонади ,

5 . лактобацили ,

6 . гриби роду Candida ,

7 . окремі види спірохет , мікобактерій , мікоплазм , найпростіших  і вірусів.

 

 

1.2. Мікрофлора шкіри

 

Мікроорганізми заселяють переважно ділянки шкіри , покриті волоссям і зволожені потім. На ділянках шкіри , покритих волоссям , знаходиться близько 1,5-106 клітин / см . Деякі види приурочені до строго певних ділянок.

Зазвичай на шкірі переважають грампозитивні бактерії. Типовими мешканцями шкіри є різні види Staphylococcus , Micrococcus , Propionibacterium , Corynebacierium , Brevibacicrium , Acinetobacter.Для нормальної мікрофлори шкіри характерні такі види Staphylococcus , як S. epidermidis , нo не включений S. aureus , розвиток якого тут свідчить про несприятливі зміни мікрофлори організму. Представники роду Corynebacterium іноді становлять до 70 % всієї шкірної мікрофлори. Деякі види утворюють ліпази , що руйнують виділення жирових залоз.

Більшість мікроорганізмів , що населяють шкіру, не представляють якої-небудь небезпеки для господаря , але деякі , і насамперед S. aureus умовно патогенні .

Основні зони колонізації - епідерміс (особливо роговий шар ) , шкірні залози ( сальні і потові ) і верхні відділи волосяних фолікулів. Мікрофлора волосяного покриву ідентична мікрофлорі шкіри.

 

1.3 Мікрофлора органів дихання

 

Верхні відділи дихальних шляхів несуть високу мікробну навантаження - вони анатомічно пристосовані для осадження бактерій з повітря, що видихається . Крім звичайних негемолітична і зеленящих стрептококів , непатогенних нейсерій , стафілококів і ентеробактерій , в носоглотці можна виявити менінгококи , піогенні стрептококи і пневмококи . Верхні відділи дихальних шляхів у новонароджених зазвичай стерильні і колонізуються на протязі 2-3 діб. Дослідження останніх років показали , що найбільш часто з дихальних шляхів клінічно здорових тварин виділяється сапрофітна мікрофлора :

1 . S. saprophiticus ,

2 . бактерії пологів Micrococcus ,

3 . Bacillus ,

4 . корінеформние бактерії ,

5 . негемолітіческіе стрептококи ,

6 . грамнегативні коки .

Крім того , виділені патогенні та умовно- патогенні мікроорганізми :

1 . альфа - і бета - гемолітичні  стрептококи ,

2 . стафілококи ( S. aureus , S. hycus ) ,

3 . ентеробактерії ( ешерихії , сальмонели , протей та ін),

4 . пастерелли ,

5 . Ps. aeruginosa ,

6 . гриби роду Candida.

У носовій порожнині виявляється найбільша кількість сапрофітів і умовно- патогенних мікроорганізмів. Вони представлені стрептококами , стафілококами , сарцин , пастерелл , ентеробактеріями , корінеформенимі бактеріями , грибами роду Candida , Ps. aeruginosa і бацилами . Трахея і бронхи заселені аналогічними групами мікроорганізмів. У легенях виявлено окремі групи коків ( бета- гемолітичними , S. aureus ) , мікрококи , пастерелли , E. coli.Прі зниженні імунітету у тварин мікрофлора органів дихання проявляє бактерітворние властивості .

 

1.4. Мікрофлора сечостатевої системи

 

Мікробний біоценоз органів сечостатевої системи більш убогий . Верхні відділи сечовивідних шляхів зазвичай стерильні ; в нижніх відділах домінують Staphylococcus epidermidis , негемолітіческіе стрептококи , діфтероіди ; часто виділяють гриби родів Candida , Toluropsis і Geotrichum . У зовнішніх відділах домінує Mycobacterium smegmatis . Основний мешканець піхви - B. vaginale vulgare , що володіє вираженим антогонизм до інших мікробам . При фізіологічному стані сечостатевих шляхів мікрофлора виявляється тільки в їх зовнішніх відділах (стрептококи , молочнокислі бактерії). Матка , яєчники , сім'яники , сечовий міхур гаразд стерильні. При гінекологічних захворюваннях нормальна мікрофлора змінюється .

Вищенаведені облігатні представники мікрофлори властиві більшості домашніх , сільськогосподарських ссавців тварин і організму людини. Залежно від виду тварини скоріше може змінюватися кількість мікробних груп , але не видовий їх складу .

 

1.5. Біоплівка - особлива форма симбіозу в організмі

 

Мікрофлора , що населяє організм людини , в біотопі може перебувати або у вільному стані, або у зв'язаному , формуючи біоплівку .

Нефіксована мікрофлора слущивается з поверхні біоплівки і викидається в зовнішнє середовище з виділеннями людини (наприклад , зі слиною , з випорожненнями ) . Мікрофлора , що формує біоплівку , закриває рецептори від зовнішнього посягання , тоді як вільно живуть мікроорганізми через свої продукти метаболізму вступають у конкурентні взаємодії з чужорідної мікрофлорою .