Особливості договору про надання послуг

УДК 347.45/.47                                                                      Лиман О. О.

Студентка 3 курсу

факультету економіки  і права

 

ОСОБЛИВОСТІ ДОГОВОРУ ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ

 

Анотація: У даній статті розглянуто всі ознаки Договору про надання послуг. Особливості його застосування та головні відмінності від Договору про виконання робіт (Договір підряду).

Аннотация: В данной статье рассмотрены все признаки договора о предоставлении услуг. Особенности его применения и главные отличия от Договора о выполнении работ (Договор подряда).

Annotation: This article deals with all the features of the Service Agreement. Features of application, and the main difference with the Treaty on the job (works contract).

Ключові слова: договір, договірні  відносини, послуга, замовник, виконавець.

У главі 63 стаття 901 Цивільного кодексу України йдеться про договір про надання послуг.

Цей вид договорів об'єднує цілу групу договірних відносин: медичні, туристичні (транспортні ), телекомунікаційні, комунальні, інформаційні, правові, консалтингові, консультаційні, рекламні послуги та інші.

Розглянемо положення цієї статті:

Стаття 901. Договір про надання послуг

1 . За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

2 . Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання [2].

Наведена вище стаття вперше виділяє особливий тип договору - договір про надання послуг.

Загальними ознаками, що об'єднують всі договірні зобов'язання про надання послуг в єдину групу, є особливість об'єкта договору.

Особливості договору про надання послуг виявляються в наступному:

1 . Нематеріальний характер;

2 . Нерозривний зв'язок з особою послуго давача [1].

При укладенні договору про надання послуг замовник не може попередньо стверджувати про те, що він остаточно ознайомлений і згоден з якістю послуги, вона може бути належним чином їм оцінена лише в процесі її споживання. У зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. При послугах продається не сам результат, а дії, які до нього привели. Слід мати на увазі, що певна дія або бездіяльність з надання послуги може створювати або бути опосередкована якоюсь матеріальною річчю, наприклад послуги перукаря або медичні послуги. Однак, лише в тому випадку, коли такий результат є невід'ємним або застосований предмет є необхідним для здійснення, власне, самої замовленої дії або діяльності виконавця, то такі відносини є предметом договору про надання послуг.

Виходячи з наведених особливостей даного договору, слід зауважити, що стаття 177 ЦКУ виділяє діяльність з надання послуг як самостійний об'єкт цивільного права.

Стаття 901 ЦКУ вперше дає легальне визначення договору про надання послуг. Відповідно до її положень за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не передбачено договором [2]. Таким чином, договір є двостороннім. Про це свідчать обов'язки замовника оплатити послугу або відшкодувати виконавцеві фактично понесені витрати понесені за договором про безоплатне надання послуг (стаття 904 ЦКУ). Договір про надання послуг є консенсуальним, таким, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма умовами. Договір про надання послуг, за якими виконавець, відповідно до характеру своєї діяльності, зобов'язаний надати послуги кожному хто до нього звернеться, називається публічним договором. Це стосується договорів про надання медичних, освітніх та інших послуг.

Форма договору про надання послуг визначається за загальними правилами і як правило, є письмовою. У спеціальних нормативних актах може передбачатися в більшій чи меншій мірі регламентація укладання договорів [4]. Наприклад, договір на екскурсійне обслуговування оформляється шляхом видачі ваучера. У будь-якому випадку законодавством передбачено обов'язок виконавця видати документ, що підтверджує підставу оплати та суму одержаних від юридичної особи коштів (частина 2 стаття 206 ЦКУ) або розрахунковий документ, що підтверджує факт надання послуги споживачеві (частина 8 стаття 15 ЗУ « Про захист прав споживачів») .

Сторонами договору про надання послуг є виконавець і замовник. За загальним правилом не існує обмежень щодо суб'єктного складу даного договору, якщо інше не передбачено законом, договором або не випливає з характеру послуг. Наприклад, надавати медичні послуги мають право тільки медичні установи. Замовник повинен знати, що саме він доручає виконавцю. Замовником є ​​особа, зацікавлена ​​в отриманні послуги відповідного роду, замовляє її надання на умовах, визначених договором, контролює надання послуги і оплачує її. Ним може бути як юридична, так і фізична особа не залежно від наявності у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У разі, якщо надання послуг замовляє фізична особа для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, такий замовник набуває статусу споживача, з поширенням на нього законодавства про захист прав споживачів, інші особи, які замовляють надання послуг з іншою метою (не для особистого споживання), вважаються замовниками, але не споживачами[4].

Якщо замовником є ​​споживач, то згідно ЗУ «Про захист прав споживачів» він не зобов'язаний мати спеціальні знання про властивості та характеристики послуг, дій, що становлять її [5].

Крім того, обов'язковою умовою надання окремих видів послуг, прямо передбачених законодавством (ЗУ « Про ліцензування певних видів господарської діяльності»), є отримання ліцензії. Деякі види послуг (туристичні ) підлягають обов'язковій сертифікації [3].

Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Правила розділу 63 повинні застосовується до всіх зобов'язань про надання послуг, якщо це не суперечить суті цих зобов'язань. При укладанні договорів про надання послуг, які безпосередньо не передбачені ЦКУ, сторони мають право керуватися принципом свободи договору.

Виконавцем, за загальними положення ЦКУ, як і замовником, може бути будь-яка фізична або юридична особа. Положення актів спеціального законодавства уточнюють його статус. Наприклад Закон України «Про житлово-комунальні послуги» під терміном «виконавець» розуміє суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору.

Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати), невичерпність (не залежно від числа надання її власні кількісні характеристики не змінюються) [4].

Виникають ситуації розриву договору.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Коли розірвання договору виступає як санкція за правопорушення, то наслідком є застосування статті 906 ЦКУ або інших спеціальних норм.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановленим Цивільним Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг регламентована статтею 906 ЦКУ, вона говорить про те, що :

1. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором [2].

Причини розірвання договору повинні бути обумовлені в договорі. Такими причинами можуть бути:

1. Недоцільність подальшого виконання договору;

2. Систематичне невиконання замовником або підрядником своїх зобов'язань за договором;

3. Виникнення розбіжностей, які не врегульовані сторонами впродовж певного періоду;

4. Ліквідація виконавця;

5. Банкрутство виконавця та інші причини.

Якщо сторони в договорі передбачили можливість одностороннього розірвання, але не погодили наслідки, то єдиною умовою одностороннього розірвання договору з ініціативи замовника буде відшкодування виконавцю фактично понесених витрат.

У той же час необхідно розрізняти поняття про договір з надання послуг та договору на виконання робіт. В даний час межа між цими поняттями вже не є настільки чіткою, проте є принципові відмінності. Договір з виконання робіт, згідно з ЦКУ називається договором підряду. За договором підряду одна сторона (підрядник) на свій страх і ризик зобов’язується виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 стаття 837 ЦКУ). Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 стаття 837 ЦКУ). Основним критерієм для відмінності повинно служити те, що результат робіт, на відміну від послуг, має чітко виражений матеріальний результат (побудований будинок, відремонтований кран, пошитий піджак і т. д.), тоді як корисний ефект від послуги полягає в самому процесі її надання (наприклад, в процесі екскурсійного або туристичного обслуговування).

Підведемо підсумки.

Послуга як товар має свої відмінні характеристики. Природа послуг зумовлює виділення їх в окрему групу об'єктів права. Цивільний кодекс України вперше виділяє особливий вид договору - договір про надання послуг.

У даній статті розглянуті всі характеристики Договору про надання послуг. Особливості його застосування та головні відмінності щодо Договору про виконання роботи (Договір підряду).

 

Література: 1. Договора об оказании услуг: понятие, предмет, существенные условия [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.prostopravo.com.ua. 2. Цивільний кодекс України від 11.10.2013 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua. 3. Про ліцензування певних видів господарської діяльності / Закон України від 09.11.2013 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua. 4. Договор о предоставлении услуг [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ukr-pravo.at.ua. 5. Про захист споживачів / Закон України від 02.12.2012  [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.

 

 

Зав. кафедри

правового регулювання економіки

к.ю.н., проф.                                             Сергієнко В.В.    

 

Керівник, к.ю.н., ст.викладач                                  Пешкова А.С.

 

Автор                           Лиман О.О.