Охарактеризувати корозійну ерозію металів

1) порівняльна дешевизна;

2) відносна простота нанесення;

3) легкість відновлення зруйнованого покриття;

4) сполучуваність з іншими способами захисту, наприклад, із протекторним захистом, фосфатними та оксидними покриттями;

5) можливість отримання покриттів будь-якого кольору, що мають поряд із захисними властивостями красивий зовнішній вигляд.

Лаки – це колоїдні розчини масел, які висихають, або смол в органічних розчинниках. Захисне тверде покриття утворюється внаслідок випаровування розчинника, полімеризації масла, смоли при нагріванні, або під дією каталізатора. Фарби являють собою суспензію мінеральних пігментів і речовин плівкоутворювачів.

2. Обробка корозійного середовища

2.1. Зниження агресивності  корозійного середовища

У промислових умовах зменшення втрат від корозії може бути досягнуто за допомогою зміни складу агресивного середовища. Використовують два прийоми:

1) видалення з  агресивного середовища речовин, що викликають корозію металів;

2) введення в  агресивне середовище спеціальних  речовин, які викликають значне  зниження швидкості корозійного  процесу. Такі речовини називаються  сповільнювачами, або інгібіторами корозії. Інгібітори корозії (ІК) – хімічні сполуки, які, будучи наявними в корозійній системі в достатній концентрації, зменшують швидкість корозії без значної зміни концентрації будь-якого корозійного реагенту. Здатністю уповільнювати корозію металів в агресивних середовищах володіє багато неорганічних речовин.

Здатність до гальмування корозійних процесів у цих сполук обумовлюється присутністю в них катіонів (Са2 +, Zn2 +, Ni2 +, As3 +, Bi3 +, Sb3 +) або аніонів (Cr2O42-, Cr2O72-, NO2-, SiO32-, РO43-). Неорганічні катодні інгібітори зменшують швидкість корозії внаслідок зниження ефективності катодного процесу або скорочення площі катодів. Анодні неорганічні інгібітори утворюють на поверхні металу тонкі

(~ 0,01 мкм) плівки, які гальмують  перехід металу в розчин. Плівкоутворювальні  інгібітори захищають метал, створюючи на його лужними властивостями: фосфати, поліфосфати, силікати, борати та ін. Органічні інгібітори – це інгібітори змішаної дії, тобто вони впливають на швидкість як катодної, так і анодної реакцій.

3. Електрохімічний захист

3.1. Катодний захист

Електрохімічний захист – це зменшення швидкості електрохімічної корозії за рахунок поляризації електродних процесів. Залежно від виду поляризації розрізняють катодний і анодний захист.

Катодний захист – вид електрохімічного захисту, що застосовується в тих випадках, коли метал не схильний до пасивації, тобто має подовжену область активного розчинення, вузьку пасивну область, високі значення струму пасивації (iп) і потенціалу пасивації (φп). Катодний захист заводської апаратури (холодильників, теплообмінників, конденсаторів та ін.), що піддаються впливу агресивного середовища, здійснюють шляхом приєднання до негативного полюса зовнішнього джерела струму або до металу, що має більш електронегативний електродний потенціал. У останньому випадку немає потреби у зовнішньому джерелі струму, оскільки утворюється гальванічний елемент з тим самим напрямом струму, тобто деталь, що захищається, стає катодом, а більш електронегативний метал, що називається протектором, – анодом. Як протектори можна застосовувати метали: Al, Fe, Mg, Zn. Однак використовувати чисті метали як протектори не завжди доцільно.

3.2. Анодний захист

Анодний захист – захист, який застосовують при експлуатації обладнання в гарних електропровідних середовищах і виготовленого з легко пасивуючих матеріалів – вуглецевих, низьколегованих нержавіючих сталей, титану, високолегованих сплавів на основі заліза. Анодний захист здійснюється приєднанням металевої конструкції до позитивного полюса зовнішнього джерела постійного струму або до металу з більш позитивним потенціалом (катодний протектор). Як катодний проектор можна використовувати такі матеріали, як вуглець, діоксид марганцю, магнетит, діоксид свинцю, що мають значно позитивний потенціал. Метод анодного захисту має відносно обмежене застосування, оскільки пасивація ефективна в основному в окиснювальних середовищах за відсутності активних депасивуючих іонів.

Для успішного застосування анодного захисту об'єкт повинен відповідати таким вимогам:

а) матеріал апарата повинен пасивуватися в технологічному середовищі;

б) конструкція апарату не повинна мати заклепок, кількість щілин і повітряних кишень повинна бути, мінімальною, зварювання повинно бути якісним;

в) катод і електрод порівняння в пристрої повинні постійно знаходитися в розчині.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок  
Метали складають одну з основ цивілізації на планеті Земля. Їх широке впровадження у промислове будівництво і транспорт відбулося на рубежі XVIII-XIX. У цей час з'явився перший чавунний міст, спущено на воду перше судно, корпус якого був виготовлений із сталі, створені перші залізні дороги. Початок практичного використання людиною заліза відносять до IX століття до нашої ери. Саме в цей період людство перейшло з бронзового століття в століття залізний. У XXI столітті високі темпи розвитку промисловості, інтенсифікація виробничих процесів, підвищення основних технологічних параметрів (температура, тиск, концентрація реагуючих засобів тощо) висувають високі вимоги до надійної експлуатації технологічного обладнання та будівельних конструкцій. Особливе місце в комплексі заходів щодо забезпечення безперебійної експлуатації обладнання відводиться надійному захисту його від корозії та застосуванню у зв'язку з цим високоякісних хімічно стійких матеріалів.  
Необхідність здійснення заходів щодо захисту від корозії диктується тим обставиною, що втрати від корозії приносять надзвичайно великої шкоди. За наявними даними, близько 10% щорічного видобутку металу витрачається на покриття безповоротних втрат внаслідок корозії і подальшого розпорошення. Основний збиток від корозії металу пов'язаний не тільки з втратою великих кількостей металу, але і з псуванням або виходом з ладу самих металевих конструкцій, тому що внаслідок корозії вони втрачають необхідну міцність, пластичність, герметичність, тепло-і електропровідність, відбивну здатність й інші необхідні якості. До втрат, які терпить народне господарство від корозії, повинні бути віднесені також величезні витрати на всякого роду захисні антикорозійні заходи, збиток від погіршення якості продукції, що випускається, вихід з ладу обладнання, аварій у виробництві і так далі.  
Захист від корозії є однією з найважливіших проблем, що має велике значення для народного господарства.  
Корозія є фізико-хімічним процесом, захист же від корозії металів - проблема хімії в чистому вигляді.