Значення хімії як науки. Її роль у розв’язанні глобальних проблем людства

     Зараз сільському  господарству потрібні величезні  кількості азотних добрив: аміаку і виготовлених із нього сульфату, карбонату і нітрату амонію, і навіть сечовини. Аміак – це саме концентроване азотне добриво (містить понад 80% азоту). За вмістом азоту наступним за аміаком добривом є сечовина (NH₂)₂CO. Вихідними речовинами його синтезу є аміак і вуглекислий газ. Останній є побічним продуктом при конверсії метану з водяною парою. Тому сучасне виробництво аміаку і сечовини комплексне, на «вході» якого – метан, азот і атмосферний кисень, а також вода, але в «виході» - аміак і сечовина. В теперішній час 85-90% всієї сечовини йде на виробництво добрив.

     Великі втрати врожаю  пов’язані з шкідниками і хворобами  сільськогосподарських рослин. Гине приблизно одна третина врожаю. Якщо відмовитися від використання хімічних засобів захисту рослин, ця частка подвоїться. Для 3 тис. видів культурних рослин відомі близько 30 тис. збудників хвороб. Через захворювання рослин люди втрачають 10-15% врожаю ще до того, як його буде зібрано. Спільний вплив хвороб, шкідників та бур’янів забирають від врожаю від 25 до 40%. Цифра не мала, але це не все. Від 5 до 25% продукції сільського господарства втрачається при перевезенні і зберіганні. Через це сумарні втрати врожаю, перш ніж він потрапить до споживачів, складають у різних країнах до 50%.

     З 1947 по 1980р. споживання пестицидів за  кордоном зросла у 10-20 раз, відмовитися  від яких неможливо. Попри все  їх застосування постійно росте.  Використовувати пестициди потрібно обережно. Разом з їжею вони можуть потрапити до організму людини. Їх розсіювання у природі має негативний вплив на природні екосистеми. І це породжує перед хіміками складні завдання. Перше завдання – розробка методів контролю вмісту пестицидів в їжі. Друге завдання – вдосконалення пестицидів, які вимивалися б із полів у річки та інші природні екосистеми і взагалі не завдавали б шкоди навколишньому середовищу. Крім комах, значну частину врожаю знищують чи псують бактерії, віруси, гриби. Робота зі створення сучасних хімічних засобів захисту від них ще лише розгортається. Тепер у багатьох лабораторіях світу отримують системні фунгіциди, тобто засоби боротьби з грибковими захворюваннями рослин.

     У тваринництві  все великої ваги набувають  штучні, виготовлені на спеціальних заводах, корми. Проте за розширених масштабів тваринництва і збільшенні попиту на продукцію самих джерел білка може невистачити, тому хіміки та біологи вже почали шукати шляхи заміни таких кормів. Однією з хороших замінників виявилася сечовина. Інший шлях забезпечення сільськогосподарських тварин повноцінними білками ґрунтується на його мікробіологічному синтезі з допомогою дріжджів і бактерій. Одержання біомаси шляхом мікробіологічного синтезу – це основа індустріального виробництва їжі у майбутньому. Сировиною можуть бути різноманітні речовини, зокрема рослинні відходи. Оскільки мікробіологічний синтез відбувається на заводах, виробництво білка у такий спосіб не вимагає ні великих орних площ землі, ні сприятливих погодних умов. Воно йде рівномірно  і безупинно, піддається механізації і автоматизації. Поки отримувана біомаса застосовується лише як корм тваринам. Щоб використовувати її у ролі їжі для людей, потрібно вирішити ряд проблем. Головна проблема – ретельна перевірка цього продукту на нешкідливість, відсутність побічних наслідків тривалого вживання.

Список використаної літератури:

1. Хімія 8 клас, Н. М. Буринська, Київ Ірпінь 1998р.
2. Хімія 11 клас, Н. М. Буринська, Київ Ірпінь 1999р.
3. Неорганічна хімія, Т.М. Крючкова-Чорнобильська, Москва «Медицина» 1980р.
4. Хімія 11 клас, Н. М. Буринська, Л.П. Величко, Київ Ірпінь 2003р.
5. «Природні ресурси землі і охорона довкілля» Н.С. Победов