Страховий ринок України: сучасні тенденції та перспективи розвитку

Класифікація за економічними ознаками передбачає кілька варіантів. Підхід до вибору варіанта залежить від цілей класифікації. [1,41]

Найважливішим і загальноприйнятим  у світовій практиці є поділ страхування  залежно від спеціалізації страховика на дві великі сфери діяльності: страхування життя («Life assurance») і  загальні види страхування («Non-life», або  «General insurance»). Така класифікація має  дуже велике значення з точки зору адекватної організації фінансів страховика, особливо формування і розміщення страхових резервів і оподаткування доходів від страхової діяльності.

В основі віднесення того чи іншого виду страхування до «життя»  чи «не-життя» (термін «не-життя» в українській  практиці, як правило, не вживається; здебільшого  в такому разі говорять про «ризикові  види страхування» або «види страхування  інші, ніж життя») полягає сукупність двох класифікаційних ознак, а саме:

- наявність нагромаджувального (накопичувального) характеру договору страхування (страхові внески за такими договорами є своєрідними інвестиціями страхувальника, оскільки передбачаються не лише страхові виплати, а й повне повернення внесених коштів з нарахованими відсотками при закінченні строку дії договору страхування);

- строк дії договору  страхування. 

Не менш важливою з економічного погляду є класифікація за об'єктами страхування, тобто об'єктами, на які  спрямований страховий захист. Класифікація за об'єктами страхування передбачає виокремлення п'яти галузей: особисте, майнове, відповідальності, економічних ризиків та соціальне.[4 – с. 330]

В особистому страхуванні  об'єктом страхування є майнові  інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням  страхувальника або застрахованої  особи. До особистого страхування належать:

1. Страхування життя.

2. Страхування від нещасних  випадків і хвороб.

3. Медичне страхування.

У майновому страхуванні  об'єктом страхування є майнові  інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном. Майнове страхування включає:

1. Страхування майна підприємств і організацій.
2. Страхування майна громадян.
3. Транспортне страхування (засобів транспорту і вантажів).
4. Страхування інших видів майна, крім перерахованих вище.

5. Страхування фінансових  ризиків.

У страхуванні відповідальності об'єктом страхування є майнові  інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним  шкоди особі або майну фізичної особи, а також шкоди, заподіяної юридичній особі. Страхування відповідальності включає:

• Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
• Страхування цивільної відповідальності перевізника.
• Страхування цивільної відповідальності підприємств - джерел підвищеної небезпеки.
• Страхування професійної відповідальності
• Страхування відповідальності за невиконання зобов'язань.
• Страхування інших видів цивільної відповідальності.

Об'єктом страхування економічних ризиків є шкода, яка виникає в процесі підприємницької діяльності. Страхують прямі ризики, наприклад, збитки від простоїв обладнання, страйків та непрямі — банкрутство   тощо.[11 – с., 381]

Відносини в галузі соціального страхування в Україні регулюються спеціальними законами, такими як: «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування», «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та ін.

В основі розподілу страхування  на галузі лежать принципові розходження  в об'єктах страхування. Розподіл страхування на галузі не дозволяє виявити ті конкретні страхові інтереси фізичних і юридичних осіб, які  дають можливість проводити страхування. Для конкретизації цих інтересів  виділяють з галузей страхування  види страхування.

Видом страхування називають  страхування конкретних однорідних об'єктів у визначеному об'ємі  страхової відповідальності по відповідних  тарифних ставках. Страхові відносини  між страховиком і страхувальником  здійснюються за видами страхування. Приклади деяких, найбільш поширених видів страхування.

У якості видів особистого страхування громадян можуть бути названі:

• Змішане страхування життя;

• Страхування дітей;
• Страхування від нещасних випадків;
• Страхування на випадок смерті і втрати працездатності;
• Страхування додаткової пенсії;
• Медичне страхування;
• Інші види особистого страхування.

Видами страхування відповідальності є:

- Страхування автоцивільної  відповідальності (власника автотранспортних  засобів); 

- Страхування відповідальності  роботодавця на випадок заподіяння  шкоди здоров'ю працівника; 

- Страхування персональної  відповідальності перед третіми  особами з-за недбалості страхувальника  або членів його сім'ї; 

- Страхування відповідальності  виробника товару (посередника або  продавця) перед споживачами та  іншими за шкоду, хвороба або  збиток (збиток), що виникають внаслідок  поставки товару; 

- Страхування відповідальності  судновласників; 

- Страхування професійної  відповідальності (наприклад, адвоката, нотаріуса, лікаря та інших  спеціалістів); 

- Інші види страхування  відповідальності.

Видами майнового страхування, наприклад, є:

• Страхування майна від вогню;
• Страхування майна від бурі;
• Страхування вантажів;
• Страхування від збитків внаслідок зупинки виробництва;
• Страхування окремих видів транспортних засобів;
• Інші види майнового страхування. [13,  c.- 220]

Найпоширенішими видами страхування  економічних ризиків є такі:

- Страхування втрат прибутку  від призупинення з різних  причин процесу виробництва;

- Страхування втрат доходу  від невиконання партнерами договірних  зобов'язань;

- Страхування орендної  плати від неможливості її  отримання через страховий випадок;

- Страхування рентної  плати від припинення орендних  відносин через страховий випадок;

- Страхування відновлюваної  вартості майна, якщо для цього  потрібні будуть витрати, що  перевищують вартість застрахованого  майна.

Цю класифікацію покладено  в основу розробки всіх видів страхових послуг, що їх пропонують вітчизняні страховики. Об'єкт страхування є вирішальним фактором, від якого залежить характер договору страхування і його основні умови: страхова сума, перелік страхових випадків (обсяг страхової відповідальності), страхова премія, франшиза, термін дії договору, винятки, обмеження і т. ін.

Форми організації страхування  вказують на їх правову основу: обов’язкове  чи добровільне.

Добровільне страхування  — це страхування, яке здійснюється на основі договору між страховиком  і страхувальником. Види добровільного  страхування визначені ст. 6 Закону України "Про страхування". Особливо важливим видом добровільного страхування  є страхування життя, коли страховик  зобов'язаний здійснити страхову виплату  згідно з договором у разі смерті застрахованої особи чи настання нещасного випадку, що стався із застрахованою  особою або її хворобою, а також, якщо це передбачено страховим договором, у разі дожиття застрахованої  особи до визначеного договором  віку.

Страховики мають право  займатися тільки тими видами добровільного  страхування, які визначені в  ліцензії.

Обов'язкове страхування  існує в силу Закону, який встановлює суцільне охоплення об'єктів страхування  з нормуванням страхового відшкодування. Закон України "Про страхування" та підзаконні нормативно-правові акти вирішують ці питання, хоча конкретні  страхові відносини регулюються  цивільним законодавством, оскільки з кожним страховиком укладаються  свої угоди.[6, ст.5-7]

 

 

2. Становлення та розвиток страхового ринку України

 

Як свідчить історичний досвід розвитку страхування, людство завжди намагалося захистити себе від несприятливих  явищ, які виникають в результаті природних катаклізмів та негараздів між окремими об'єктами виробничих відносин. Сам необхідність відшкодування  збитків у результаті їх настання є об'єктивною передумовою виникнення певних економічних відносин між суб'єктами у формі страхового захисту.

Страховий ринок України  розпочав формуватися на початку 90-х  років двадцятого століття. За свою нетривалу історію він пройшов  три етапи розвитку. Першим був  період з середини 90-х до 1993 року, коли фактично не існувало страхове законодавство (період так званого "стихійного розвитку"). Другим був період 1994-1996 рр., коли розвиток ринку регулювався  Декретом КМУ «Про страхування» від 10.05.1993р. (період так званого "декретного розвитку"). Третім є період з 1997р. по наші дні. Цей період називають "законним розвитком", бо ринок регулюється  Законом України «Про страхування»[5]. Вперше цей закон був прийнятий 07.03.1996р.

Відокремлюють чотири основні  чинники, які сприяли розвитку на ринку повноцінних суб'єктів страхування.

Чинник 1-й — створення  порівняно великих страхових  організацій союзного значення з  широкою мережею периферійних філій, у тому числі й в Україні, що перетворилися згодом на самостійних  юридичних осіб. Так, скажімо, виникла  теперішня компанія АСКА.

Чинник 2-й — створення  комерційних страхових організацій  на базі розміщених в Україні установ  системи колишнього Держстраху і  Індержстраху СРСР. Цей процес відбувався поступово і певною мірою опосередковано. Оскільки до кінця 1993 року Держстрах  залишався повністю державною організацією, то через слабкий розвиток на той  час ринкового законодавства  він був істотно обмежений  щодо можливостей підписувати вигідні  страхові угоди, отримувати доходи від  інвестиційної діяльності, впроваджувати  ефективні форми мотивації праці  тощо.

Чинник 3-й — створення  страхових компаній комерційними, торговельними, банківськими та іншими підприємницькими структурами. Перші роки самостійності  української держави характеризувалися  заснуванням багатьох банків, торговельних корпорацій, інвестиційних компаній, інших комерційних структур. Ці суб'єкти, розвиваючи свій бізнес, доходили висновку про необхідність здійснення страхування. Оскільки на страховому ринку ще не було великих надійних компаній, то структури в інших галузях бізнесу почали засновувати своїх страховиків, щоб ті їх обслуговували. Надалі страхові компанії такого типу почали працювати універсально, не обмежуючись потребами своїх засновників.

Чинник 4-й — створення  так званих кептивних страховиків  при галузях, підгалузях, сферах виробництва. З розвитком ринкових відносин у  різних сферах виробництва постала  потреба створити обслуговуючу, комерційну інфраструктури. Також значно зросла участь України в міжнародних  організаціях, посилилися контакти з  міжнародним страховим ринком [14].

Формування сучасного  страхового ринку України відбувалося  в умовах поступового зростання  доходів населення; підвищення зацікавленості юридичних та фізичних осіб у захисті  своїх майнових інтересів; збільшення кількості прибуткових підприємств; законодавчого запровадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; розвитку ринків фінансових послуг та форму¬вання національної системи  іпотечного кредитування; системи недержавного пенсійного забезпечення [17].

Отже, сьогодні ринок послуг страхових компаній в Україні  є найбільш розвиненим серед інших  сегментів фінансового ринку  після банківського сектору. Це пов’язано  в першу чергу з тим, що дані послуги є особливими та не можуть надаватись банками згідно чинного  законодавства. Крім того, в багатьох випадках страхування є обов’язковим, не кажучи вже про обов’язкові  види страхування, затверджені на законодавчому  рівні. Проте актуальним питанням залишається  якісний розвиток даного сегменту ринку  фінансових послуг, адже за деякими  показниками розвитку страховий  ринок України відстає від  ринку розвинених країн Європи на декілька десятків років.