Виробничі запаси

 

 

 

 

 

ПЛАН

 

1	Теоретичні основи визначення виробничих запасів
1.1	Їх суть та класифікація
1.2	Методи аналізу
2	Оцінка виробничих запасів
2.1	Оцінка запасів при  їх надходженні-первісна оцінка
2.2	Методи оцінки руху запасів
2.3	Оцінка запасів на дату балансу
3	Облік виробничих запасів
3.1	Облік надходження виробничих запасів
3.2	Облік виробничих запасів  на складі
3.3	Облік переоцінки матеріальних цінностей
3.4	Інвентаризація виробничих запасів
	Висновки
	Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні основи визначення виробничих запасів

Запаси – матеріальні  ресурси, необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування в сфері нематеріального виробництва  та задоволення потреб населення, які  зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

Жодне підприємство –  як у сфері матеріального виробництва, так і у виробничій сфері –  не може обійтись без запасів. Наявність  достатньої кількості виробничих запасів  є необхідною умовою підтримання виробничого процесу на підприємстві. Так, щоб здійснювати процес виробництва, підприємство  повинно мати необхідні запаси сировини, матеріалів, палива, будматеріалів, запасних частин, інших виробничих запасів.

Важливою умовою раціонального  ведення  виробничого процесу є своєчасна забезпеченість матеріальними ресурсами, раціональне та ефективне їх використання. Економне та раціональне  використання запасів, яке реалізується через впровадження прогресивних технологій – це шлях, який є основою для ефективного виробництва.

Отже, запаси є вагомою частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна  та домінуючі позиції у структурі  витрат підприємства різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської  діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.

Для правильної організації обліку запасів перш за все, необхідно дати відповідь на ряд запитань: звідки, коли, скільки і на яку суму надійшли запаси, як виконується програма виробничого  споживання; який залишок по окремих видах запасів і як дотримуються встановлені ліміти тощо.

Об’єктом дослідження виробничих запасів обрано відкрите акціонерне підприємство „Ягуар”.

Метою діяльності ВАТ „Ягуар” є: отримання прибутку шляхом здійснення виробничої та торгівельної діяльності. Здійснює свою діяльність згідно із  Законом України від 16.07.1999 р. №996-XIV  „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”,  та відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку і плану рахунків.

   ВАТ „Ягуар” розташований за адресою: 65086, Україна, м. Одеса, Дніпропетровська дорога 127. Загальна площа підприємства 651 м² , з яких два складських приміщення , підсобне та торгова зала ( 251 м² ). Підприємство працює з 8⁰⁰ до 20⁰⁰ – у зимовий час, з 7³⁰ до 20³⁰ - у літній час, без обіду та вихідних.

  Товариство є юридичною  особою від дня його реєстрації. Товариство здійснює свою діяльність  відповідно до чинного законодавства  України, свого статуту та внутрішніх  локальних положень.

Майно товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також матеріальних та нематеріальних цінностей, вартість яких відображено у балансі Товариства.

Товариство має самостійний  баланс, поточний рахунок у національній валюті  № 26006007316001, ідентифікаційний податковий номер № 30186009115440, ЄДРПОУ   № 3018600919,  номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 22095290, СПОТУ №8349, КВЄД № 6461, ЗКГНГ № 75, КВФ № 5991.

Товариство обслуговує банк ФАКБ "Імексбанк", МФО № 388584. Товариство має круглу печатку зі своєю назвою. ВАТ „Ягуар” як платник ПДВ, зареєстроване у Державній податковій інспекції Суворовського району.

Кількість працівників  підприємства – 52 чоловіка.

Статутний фонд Товариства становить 100000 грн. Товариство має право  змінювати (збільшувати або зменшувати ) розмір статутного фонду. Розмір прибутку за 2007 рік склав 480000 грн.

       Товариство  здійснює оперативний та бухгалтерський  облік результатів своєї діяльності  відповідно до чинного законодавства,  а також веде статистичну звітність  та подає ії у встановленому порядку та обсязі органам державної статистики.

Ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової звітності  здійснюється за  журнально-ордерною формою згідно з основними принципами, викладеними в  П(С)БО 1.

Доходи і витрати  включаються до „Звіту про фінансові результати” і на підставі принципів нарахування та відповідності відображаються  в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в тих періодах, яких вони стосуються.

У разі прийняття нових  законодавчих актів або внесення змін (доповнень) у чинні П(С)БО вносяться відповідні зміни (доповнення) в Наказ „Про облікову політику підприємства”. Відповідальність за внесення таких змін і доповнень покладається на головного бухгалтера підприємства.

Перший фінансовий рік  починається з дати реєстрації товариства і завершується 31 грудня цього ж року. Наступні фінансові роки визначаються відповідно до календарних.

                   1.1 Сутність та класифікація виробничих запасів.

Запаси призначені для  виробництва продукції, надання  послуг або для перепродажу протягом короткого періоду часу, визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

 На різних підприємствах  запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують у процесі виробництва, а також від особливостей підприємства. Так, якщо для одного підприємства машини та обладнання є основними засобами, то для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємств, що здійснює їх перепродаж – товаром.

  Відповідно  до П(С)БО 9 запаси - це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

 - утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

     Норми П(С)БО 9 "Запаси", не поширюються на такі запаси:

- незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;

- фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо);

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

       Важливою  умовою правильної організації  обліку матеріалів є розробка  номенклатури матеріалів.

На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємстві “Ягуар’’ перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи. Кожна група поділяється на підгрупи. У межах кожної підгрупи матеріали в свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється  постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов’язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються  також в аналітичному обліку.

Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру, називається номенклатурою метеріалів.

На кожному документі  на надходження або витрату матеріалів мають бути вказані не лише назва  матеріалу, а й його номенклатурний номер.

Однією з важливих умов правильної організації обліку матеріалів є попередня розробка норми запасу матеріалів по кожному номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид виготовленої продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх використанням у виробництві.

На підприємстві «Ягуар» поточний облік матеріалів здійснюють частіше не за фактичною собівартістю, а за раніше встановленими цінами.

Обліковими цінами можуть бути оптові ціни підприємства, договірні  тощо.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається, виходячи з витрат на їх придбання, включаючи оплату процентів за придбанням

  Таблиця 1                 Класифікація запасів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Методи аналізу.

Визначення мінімальної  потреби у власних оборотних  активах означає встановлення розміру  грошових коштів, авансованих у виробничі  запаси, незавершене виробництво  та запаси готової продукції. Такі розрахунки можуть бути виконані з використанням методів прямого розрахунку, аналітичного або коефіцієнтного. Вибір того або іншого методу залежить від конкретних умов господарювання, специфіки відносин з партнерами і контрагентами підприємства.

Метод прямого розрахунку дозволяє найбільш точно визначити потребу в оборотних активах, так як враховує всі організаційно-технологічні, технічні, транспортні та інші характерні особливості, досвід і стан розрахунків. Обґрунтований розрахунок здійснюється за кожним елементом оборотних активів з врахуванням завдань виробничого плану, постачання та збуту.

Аналітичний метод визначення потреби в оборотних активах базується на здійсненні розрахунків з врахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва. При цьому здійснюється коригування з врахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідів, які, можливо, мали місце в попередньому періоді.

Коефіцієнтний метод дозволяє здійснити розрахунок потреби в оборотних активах з врахуванням тенденцій і співвідношень в змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат. Частина з них знаходиться в прямій пропорційній залежності від змін в обсягу виробництва - сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, незавершене виробництво, готова продукція на складі, інша ж частина залежить в значно меншій мірі - малоцінні і швидкозношувані предмети, запчастини для ремонтів, витрати майбутніх періодів тощо. Співвідношення, що склалися в минулому, з використанням відповідних коефіцієнтів, екстраполюються, на майбутній період.

В практиці нормування оборотних  активів допустимо використовувати комбінований підхід у використанні вказаних методів. Але при цьому слід пам'ятати про деякі умовності при застосуванні аналітичного і коефіцієнтного методів, і тому їх слід використовувати для коригування встановлених норм та нормативів в часових проміжках до чергового розрахунку із застосуванням методу прямого розрахунку.

В складі виробничих запасів  нормуються наступні групи оборотних  активів - сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети. Здійсненню розрахунків передує визначення повного переліку видів перелічених матеріальних цінностей, що використовуються, а також кола постачальників вихідних матеріальних ресурсів.

Норматив  оборотних активів, авансованих в сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, визначається за формулою:

М = В  х   п,              (2.1)

де М - норматив оборотних  активів в запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (грн.);

В - одноденні витрати  сировини, матеріалів, напівфабрикатів (грн.);

п - норма оборотних  активів (дні);

В нормі оборотних  активів по кожному виду продукції  чи однорідній групі матеріалів враховується час перебування в поточному запасі (П), страховому (С), транспортному (Т), технологічному (А), підготовчому запасах (Д). Таким чином, норматив оборотних активів в запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (М) визначається за формулою:

М = Вх(П + С + Т+А + Д)       (2.2)

Поточний (складський) запас - основний вид запасу, тому норма оборотних активів в поточному запасі є основною вагомою величиною всієї норми запасу в днях. Він призначений забезпечити безперервність процесу виробництва між поставками матеріалів. Величина складського запасу залежить від частоти і рівномірності постачання, а також від періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво.