Безготівкові розрахунки в діяльності підприємства

При настанні строку платежу, якщо платіж не був  здісненний векселедержатель може обернути свій позов проти індосантів, векселедавця та інших забов'язаних осіб. Відмова у акцепті або у платежі має бути засвідчена актом, складенним у публічному порядку (протест у некцепті або неплатежі). У разі оголошення неспроможним платника або векселедавця для здійснення векселедержателем належних йому прав достатньо пред'явлення судового визначення щодо оголошення неспроможності.

В умовах кризи платежів і фінансового  незабезпечення міжгосподарських зв'язків  вексельний обіг може стати ефективною формою безготівкових розрахунків.

6) Інкасові доручення - (розпорядження) застосовуються при одержані від боржника платежу за виконaвчими або прирівняними до них документами, які подав на інкасо стягувач.

Інкасове  доручення - це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки, інші підприємства й організації у тих випадках, коли ім надане право безспірного стягування коштів.

У рядку "Призначення платежу" інкасового доручення вказується назва за-конодавчого  акту, яким передбачене право безспірного стягнення коштів (його дата, номер і відповідний пункт), і документ на підставі якого здійснюється стягнення. Інкасове доручення може складатися на бланку платіжної вимоги, в якому замість найменування "платіжна вимога" зазаначається "розпорядження" або "інкасове доручення".

У разі, якщо в інкасовому дорученні не зроблено посилання на акт чинного законодавства, банк повинен повернути його без  виконання. Відповідальність за достовірність  даних інкасового доручення (розпорядження) накладається на стягувача.

Банки виконують ухвали судів, суддів, постанов прокурорів, слідчих про-куратури, внутрішніх справ та служби безпеки України  щодо накладання ареш-ту на кошти юридичних  та фізичних осіб.

Ухвала  суду або постанова прокурора, слідчого посилається безпосередньо до банку, в якому видкрито рахунок юридичної або фізичної особи, на кошти якої накладений арешт. У разі накладання арешту на коти на рахунку банком припиняється списання коштів за розпорядженням власника рахунка (в тому числі використання коштів на потреби пидприємства та виплату заробітної пла-ти і прирівняних до неї платежів) за винятком платежів до бюджету.

7) Платіжна вимога.

Платіжна  вимога - розрахунковий документ, за яким кошти списуються з рахунку  без згоди його власника. За допомогою платіжної вимоги здійснюється безспірне стягнення та безакцентне списання коштів.

Безакцептну списання коштів - це списання коштів з  рахунка платника без його згоди, на підставі документів, поданих банкові, одержувачем коштів.

Безспірне стягнення коштів з рахунків у банках може бути здійснено:

- за  виконавчими листами, виданими  судами;

- за  наказами арбітражних судів та  іншими виконавчими документами,  визнаними законодавством України.

Безспірне стягнення коштів здійснюється через  банк списанням коштів з рахунка відповідних підприємств (організацій). При цьому до розрахункового документа додається орігінал виконавчого документа або належним чином оформлений дублікат.

Платіжна  вимога - це наказ одержувача коштів (постачальника) про пере-ведення йому коштів з рахунка платника. Платіжна вимога із супровідним реєстром подається стягувачем (одержувачем) у банк, в якому він обслуговується. У платіжній вимозі має бути зазначене призначення платежу та відповідна стаття законодавчого акта, якою передбачене право безспірного стягнення та безакцептного списання коштів.

Відповідальність  за обгрунтованність і правільність внесення даних у розрахункові документи  у разі безпірного стягнення та безакцентного  списання коштів несе стягувач.

Розрахунки  платіжними вимогами здійснюються за такою схемою:

1) Одержувач  коштів виписує і здає в  установу банку, що його обслуговує, платіжну вимогу до платника  і реєстр вимог;

2) Банк  одержувача пересилає платнику  вимогу і реєстр банку платника;

3) Банк  платника видає платникові платіжну вимогу і повідомляє про платіж;

4) На  основі перевіреної платіжної  вимоги установа банку списує  зазначену суму з рахунка платника;

5) З  банку платника надходять документи  про перерахування коштів у  банк одержувача;

6) Банк  одержувача зараховує зазначену суму на рахунок одержувча коштів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3 Поняття і принципи  готівкових розрахунків

    Оптимізація сфери готівкового обігу та підвищення ефективності здійснення готівкових операцій має важливе значення для досягення  фінансової макроекономічної стабілізації національної економіки України. Робота з готівкою є одним із головних напрямків діяльності НБУ і всієї вітчизняної банківської системи в цілому. правильна політика в галузі касових і емісійних операцій неодмінна передумова оздоровлення грошової системи. 
Готівковогрошовий обіг це сукупність платежів, що здійснюються готівкою. В ринковій економіці сфера готівковогогрошового обігу є обмежена. Навпаки, для кризової економіки характерним розширенням сфери використання готівки, яка обслуговує в основному тіньовий господарський оборот. 
Механізми здійснення готівкових операцій регулюються певною законодавчою і нормативною базаю. У нинішніх кризових мовах вирішального значення набувають заходи, спрямовані на скорочення готівкового обігу і готівкових розрахунків, а також встановлення фінансових санкцій за порушення діючих правил ведення операцій з готівкою. Всі такі заходи носять антиінфляційну спрямованість. 
Постійний контроль за дотриманням правил ведення касових операцій і готівкових розрахунків дозволить зменшити масштаби використання готівки підприємствами і організаціями, а отже, і обмежити роль готівкового обігу як засобу обслуговування руху тіньового капіталу, приховування доходів та ухилення від сплати податків до бюджету.  
Господарські суб’єкти мають здійснювати переважну більшість платежів із банківських рахунків у безготівковій формі. При цьому підприємства і організації, що одержують готівковогрошову виручку, зобов’язані здавати гроші в установи банків. 
Готівка може бути одержана з установ банків підприємствами для розрахунків з населенням: на оплату праці, для грошових виплат та заохочень, купівліпродажу цінних паперів, виплати дивідентів (процентів), інших виплат населенню, що не входять до складу коштів, спрямованих на споживання, допомогу, компенсації, гонорари, стипендії, пенсії, витрати на відрядження, закупівлю сільськогосподарської продукиії та продуктів її переробки, твариницької та рослинницької сировини, дикорослих плодів та ягід, лікарських рослин, макулатури, ганчір’я, склотари, брухту, на страхові відшкодування населенню у разі настання страхових випадків, ломбардам, що здійснюють виключно ломбардні операції, у розмірах згідно чинними нормативнимим актами.  
Для здійснення готівкових розрахунків кожне підприємство повинно мати касу і вести касову книгу за встановленою формою. В касі підприємства (організації, установи) залишок готівки на кінець робочого дня не повинен перевищувати ліміту каси, встановленого банком та погодженого з підприємством. Підприємства (організації, установи) не мають права нагромаджувати в своїх касах готівку понад встановлені ліміти для здійснення майбутніх витрат, у тому числі й на оплату праці. Готівка яку господарські суб’єкти отримують в установах банків, має використовуватись тільки за прямим призначенням, тобто на ті цілі, на які вона отримана. Прийом готівки підприємством при здійснені розрахунків з населенням проводиться з використанням контрольнокасових апаратів використання господарськими суб’єктами грошей з готівкової виручки допускається лише на суворо встановлені для них потреби. 
Готівкові розрахунки обслуговують акти купівліпродажу товарів, як правило, з участю населення, тобто здійснюються між підприємствами і населенням, між окремими громодянами. Підприємства (організації, установи) використовують у розрахунках між собою готівку лише для купівлі необхідних ім товарів на незначні суми. Головна сфера застосування готівки пов’язана з оплатою праці формуванням грошових доходів населення та їх витрачанням. З рахунків підприємств готівка видається за допомогою чеків, на звороті яких вказується цільове призначення грошей, що будуть одержані. 
Касові операції, тобто касове (готівкове) обслуговування народного господарства і населення, є важливим напрямком діяльності комерційних банків і НБУ. Банки організують збір (інкасацію) готівки, що вивільняється з господарського обороту, а також видачу підприємствам (організаціям, установам) і населенню готівки відповідно до існуючих положень, правил. 
НБУ охоплює касове обслуговування народного господарства і проводить його через комерційні банки. НБУ здійснює емісію грошей та регулює сферу емісійнокасових операцій у народному господарстві України. Головна мета діяльності НБУ в цій сфері підтримання стабільності і зміцнення національної грошової системи. НБУ встановлює для всіх господарських суб’єктів єдині правила щодо обігу готівки, її збереження і раціонального витрачання. 
Для підприємств (організацій, установ) встановлено єдиний порядок приймання грошей у каси, їх зберігання, транспортування і видачі, єдині вимоги щодо технічного укріплення і обладнання приміщень, кас підприємств, оформлення касових документів, ведення касової книги, проведення ревізій каси і контролю за дотриманням касової дісципліни. 
Установи банків повинні постійно контролювати дотримання всіма господарськимим суб’єктами правил ведення касових операций. 
Сам хід ринкових реформ потребує постійного перегляду та вдосконалення нормативних документів, що регламентують обіг готівки. Нормативна база НБУ щодо регулювання використання готівки повина охоплювати усі сфери її обігу у народному господарстві. 
Перспективи скорочення готівковогрошового обігу в Україні пов’язані з макроекономічною стабілізацією вітчизняного народного господарства. 
Основні завдання установ банків у роботі з готівкового обігу раціональна організація грошового обороту, як найшвидше залучення готівки до кас банків, подальше зміцнення готівкового обігу; прогнозування готівкового обігу за загальним обсягом і структурою, аналіз стану збалансованості грошових доходів і витрат стану збалансованості грошових доходів і витрат населення; обмеження готівкової емісії економічно обгрунтованими вимогами зростання обігу готівки тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4 Сутність грошових розрахунків підприємств

У процесі  купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов’язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот. 
Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів, пов’язаних з їх придбанням. Збільшення трудомісткості продукції збільшує платежі, пов’язані з оплатою праці. Прямі і зворотні зв’язки між виробництвом і споживанням здійснюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового обороту. 
Особливе місце займає грошовий оборот у процесі реалізації продукції. За товарного виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб’єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання іншого продукту тільки після його оплати. Під час реалізації перевіряється відповідність між обсягом і структурою виробництва та суспільною потребою в них. 
У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організації процесу відтворення і його складових — виробництва, розподілу, споживання. 
Ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, капіталу і ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і пов’язаний з ним оборот грошей. 
Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб’єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот. 
Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову. 
Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об’єкта грошового обороту — грошової маси. 
Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення. 
Грошовий оборот на кожному підприємстві пов’язаний з такими напрямками: 
— забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати); 
— реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів; 
— сплата податків, обов’ язкових відрахувань і зборів; 
— забезпечення спільної діяльності підприємств; 
—отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам. 
Таке групування пов’язане з різною економічною сутністю названих розрахунків, документооборотом, видами й методами фінансового та банківського контролю. 
Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб’єктів підприємницької діяльності. 
Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб’єктів господарювання. 
Одним із головних факторів нормалізації розрахунків у народному господарстві є запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ:

Безготівоквий грошовий обіг - це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержуванням товарів та оплатою їх. Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні - прискорюється обіг грошових коштів господарських суб'ектів; значно скорочуються суспільні витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.

Види  безготівкових розрахунків:

• Платіжно доручення;
• Платіжна вимога-доручення;
• Чеки;
• Акредитив;
• Вексель;
• Інкасове доручення;
• Платіжна вимога

Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Рух готівкових грошей і безготівкових платіжних  засобів у грошовому обороті  взаємопов’язаний. Однак у сукупному  грошовому обороті переважають  безготівкові розрахунки, оскільки вони мають ряд переваг над готівковими ці переваги проявляються передусім у прискоренні та зручності розрахунків, в економії витрат, пов’язаних з перевезенням готівки, її обліком та зберіганням.

Використання  безготівкових розрахунків зменшує  потребу в обороті грошових знаків держави. Крім того, при безготівкових розрахунках грошова маса акумулюється в банках і створюються умови для контролю за їх цільовим використанням. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ :

1. Азаренко  Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М., Фінанси підприємств: Навч. посібник / К.: Знання, 2006. —  287с.

2. Аранчій В.І., Фінанси підприємств: Навчальний посібник / К.: Дім Професіонал, 2004. - 304с.

3. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я., Фінансова діяльність підприємства /  К.: Либідь, 2003.- 384 с.