Лекции по "Финансовому менеджменту"

2) забезпечення відповідності обсягу залученого капіталу обсягу формованих активів підприємства. Загальна потреба в капіталі ґрунтується на його потребі в оборотних і необоротних активах. Ця загальна потреба в капіталі, необхідному для створення нового підприємства, включає дві групи майбутніх витрат:

- передстартові витрати - невеликі  суми фінансових засобів, необхідних  для розробки бізнес-плану  та фінансування зв'язаних з цим досліджень. Вони носять разовий характер і займають незначну частку.

- стартовий капітал - призначений для формування активів підприємства з метою здійснення господарської діяльності.

Він розраховується в розрізі галузей, подотраслей шляхом розподілу загальної  суми використовуваного капіталу (власного і позикового) на обсяг реалізованої продукції.

Цей метод дає приблизну оцінку потреби в капіталі, тому що капіталоємність продукції в розрізі підприємства перебуває під впливом цілого ряду факторів:

1. Розмір підприємства.

2. Стадія життєвого циклу підприємства.

3. Прогресивність використовуваних технологій.

4. Прогресивність використовуваного  устаткування.

5. Ступінь спрацювання устаткування.

6. Рівень використання виробничих  потужностей.

Розрахунок загальної потреби  в капіталі знову створюваного підприємства на основі показника капиталоемкости продукції здійснюється по наступній формулі:

- потреба в капіталі нового  підприємства;

ПК - передстартовий капітал.

При визначенні загальної потреби  в капіталі нові підприємства використають 2 методи:

- прямий метод розрахунку - загальна  сума активів дорівнює сумі  інвестиційного капіталу.

- непрямий метод розрахунку - заснований  на використанні показника капіталоємності продукції. Цей показник характеризує, який розмір капіталу використається розраховуючи на одиницю виробленої або реалізованої продукції. Він розраховується в розрізі галузей, подотраслей шляхом розподілу загальної суми використаного капіталу на обсяг реалізованої (виробленої) продукції.

 

 

3. Забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій ефективності його використання.

 

 

Структура капіталу - це співвідношення власних і позикових фінансових засобів, які використовуються підприємством у процесі своєї діяльності.

Власний капітал.

Достоїнства:

1. Простота залучення. Рішення, зв'язане в збільшенням власного капіталу приймає власник підприємства.

2. Більш висока здатність генерування прибутку у всіх сферах діяльності, тому що при його використанні не потрібно платити відсотки.

3. Забезпечення фінансової стійкості  розвитку підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді та зниження ризику банкрутства.

Недоліки:

1. Обмеженість обсягу залучення,  а, отже, і можливості істотного  розширення операційної та інвестиційної діяльності.

2. Висока вартість у порівнянні з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу.

3. Невикористовувана можливість  приросту коефіцієнта рентабельності  власного капіталу за рахунок  залучення позикових фінансових  засобів, тому що без такого  залучення неможливо забезпечити  перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності над економічною рентабельністю.

 

ТЕМА 3. Управління прибутком.

 

 

1. Управління масою і динамікою прибутку підприємства (використання операційного важеля).

2. Поріг рентабельності (точка беззбитковості).

3. Ефект фінансового важеля. Раціональна політика запозичення коштів.

4. Маніпулювання масою  прибутку на основі маніпулювання  витратами.

5. Дивідендна політика і політика розвитку підприємства.

6. Податкова політика.

7. Амортизаційна політика.

 

 

1. Управління масою та динамікою прибутку підприємства (використання операційного важеля).

 

 

Ефект операційного важеля полягає в тім, що темпи  зміни прибутку випереджають темпи  зміни обсягу реалізації продукції. Він пов'язаний з різним впливом  обсягу виробництва на витрати. Частина витрат на виробництво та реалізацію продукції зростає пропорційно росту обсягу виробництва. Це змінні витрати. Інша частина витрат не змінюється при росту обсягу виробництва - постійні витрати (амортизація, оренда, відсотки за кредит). Тому будь-яка зміна виручки від реалізації породжує ще більш сильна зміна прибутку (за рахунок постійних витрат).

Приклад. Виручка від реалізації продукції =11000 тис. грн.

Витрати змінні =9300 тис. грн.

Витрати постійні = 1500 тис. грн.

Сума витрат = 10800 тис. грн.

Прибуток = 200 тис. грн.

Підприємство підвищує обсяг виробництва  на 9,1%.

Виторг від реалізації продукції = 12000 тис. грн.

Витрати змінні = 9300 +846,3 = 10146,3 тис. грн.

Витрати постійні = 1500 тис. грн.

Сума витрат = 11646,3 тис. грн.

Прибуток = 353,7 тис. грн.

Прибуток збільшився на (353,7-200)/200*100%=77%

 

У практичних розрахунках для визначення сили операційного важеля застосовують відношення результату від реалізації після відшкодування змінних  витрат до прибутку.

Результат від реалізації після  відшкодування змінних витрат являє собою різницю між виручкою від реалізації продукції та змінних витрат. Цей показник в економічній літературі позначається як сума покриття (маржинальная прибуток). Бажано, щоб результату від реалізації після відшкодування змінних витрат вистачало не тільки на покриття постійних витрат, але і на формування прибутку.

де ОВ - операційний важіль;

В - виторг від реалізації;

В_змін - загальні змінні витрати;

П - прибуток.

Ефект операційного важеля має  також кількісне вираження:

 

 

 

2. Поріг рентабельності (точка беззбитковості).

 

 

Поріг рентабельності - це такий виторг від реалізації, при якому підприємство вже не має збитків, але ще не має прибутку.

Аналітичний спосіб.

Результату від реалізації після відшкодування змінних витрат повністю вистачає на покриття постійних витрат, а прибуток дорівнює нулю.

Точка беззбитковості в натуральному вираженні:

FC - постійні витрати;

P - ціна одиниці продукції;

VC - змінні витрати на одиницю продукції.

Точка беззбитковості в грошовому вираженні:

S - виручка від реалізації продукції;

TVC - загальні змінні витрати.

Графічний спосіб.

Цей спосіб базується на рівності виручки та витрат при досягненні порога рентабельності. Результатом буде поріг значення фізичного обсягу виробництва.

Приклад.

Ціна = 500 грн/од.

Обсяг реалізації = 4000 од.

Витрати постійні = 860000 грн.

Витрати змінні = 1100000 грн. або 275 грн/од.

Виручка = 4000 * 500 = 2000000 грн.

 

 

Саме при такому обсязі реалізованої продукції (РП) виручка у точності покриває сумарні витрати, а прибуток дорівнює нулю.

Таким чином, кожна наступна одиниця  товару, починаючи з 3822-їй буде приносити  прибуток.

У зв'язку із цим, відзначимо наступні висновки:

1. Визначивши, якій кількості вироблених товарів відповідає при даних цінах реалізації поріг рентабельності, ми одержуємо граничне критичне значення обсягу виробництва. Нижче цього обсягу виробляти продукцію не вигідно.

2. Ці формули використаються, якщо  випускається один товар. При  многономенклатурном виробництві  розрахунок обсягу виробництва,  що забезпечує беззбитковість  конкретного товару А здійснюється  по формулі, що враховує питому вагу цього товару в загальній виручці від реалізації продукції і відповідну частку постійних витрат.

3. Пройшовши поріг рентабельності, підприємство має додатковий  результат від реалізації після  відшкодування змінних витрат, тобто  в позитивний (маржинальний) прибуток на кожну чергову одиницю товару.

Природно нарощується і маса прибутку. Щоб визначити масу прибутку після проходження порога рентабельності, досить помножити кількість товару, проданого понад граничне значення на маржинальную прибуток, що сидить у кожній одиниці проданого товару.

4. Сила "операційного важеля" максимальна поблизу "порога  рентабельності" і знижується  в міру зростання виторгу від реалізації і прибутку, тому що питома вага постійних витрат у загальній їхній сумі зменшується і так аж до чергового стрибка постійних витрат.

Різниця між досягнутим фактичним  виторгом від реалізації і порогом рентабельності становить запас фінансової міцності.

Якщо виторг від реалізації продукції  менше порога рентабельності ,то фінансовий стан погіршується тобто утвориться дефіцит ліквідних засобів.

Якщо в підприємства:

1. Солідний запас фінансової  міцності (більше 10%).

2. Сприятливий вплив сили операційного  важеля при розумній питомій  вазі постійних витрат у загальній  їхній сумі.

3. Високий рівень економічної  рентабельності.

То це підприємство досить привабливо для інвесторів, кредиторів, страховиків та ін. суб'єктів економічного життя.

 

 

3. Эффект финансового рычага. Рациональная политика заимствования средств.

 

 

Пример

	Предприятие А	Предприятие Б
Активы	1000	1000
Собственные средства (СС)	1000	500
Заемные средства	0	500

Для обоих предприятий операционная прибыль равна 200 тыс. грн. Экономическая рентабельность (рентабельность активов) рассчитывается по формуле:

Предположим, что оба предприятия  не платят налоги. Процентная ставка за кредит - 15%. У предприятия Б сумма процентов за кредит составит 75, а прибыль предприятия Б равна 200 - 75 = 125. Таким образом рентабельность собственных средств составит:

Разница в рентабельности равна 5%.

При рентабельности активов в 20% различный  уровень рентабельности собственных  средств получается в результате различной структуры финансовых источников. Эта разница в 5% и  есть эффект финансового рычага.

% за кредит должен быть меньше Эр активов!

Эффект финансового рычага - это  приращение к рентабельности собственных  средств, получаемое использованию  кредита несмотря на его платность.

где СНП – ставка налога на прибыль;

ПК – проценты по кредиту;

ЗК – заемный капитал;

СК – собственный капитал.

Чем больше заемные средства, тем  больше эффект финансового рычага.

Таким образом эффект финансового рычага равен 0, если заемные средства равны 0, или когда экономическая рентабельность равна стоимости процентов. Эффект финансового рычага меньше 0, если стоимость процентов больше экономической рентабельности. Пользуясь формулой эффекта финансового рычага можно определить, до каких пор предприятию выгодно привлекать заемные средства, а также допустимый предел заемных средств. Однако нельзя увеличивать любой ценой плечо рычага. Его необходимо регулировать в зависимости от дифференциала. Привлекая заемные средства, предприятие может быстро и масштабно выполнить свои задачи. При этом задача состоит в том, чтобы не исключить все риски вообще, а в том, чтобы принять разумные решения в пределах дифференциала.

Вывод:

1. Предприятие, используя только собственные средства, ограничивает их рентабельность.

2. Предприятие, используя кредит, увеличивает или уменьшает рентабельность собственных средств в зависимости от состава собственных и заемных в пассиве и от величины процентной ставки. Тогда и возникает эффект финансового рычага.

Эффект финансового рычага показывает, на сколько изменяется рентабельность собственных средств при изменении капитала на 1 %. Этот эффект возникает из-за расхождения между экономической рентабельностью и ценой заемных средств. То есть предприятие должно наработать такую экономическую рентабельность, чтобы средств, по крайней мере, хватило для уплаты процентов за кредит. Поэтому первой составляющей эффекта финансового рычага будет разница между экономической рентабельностью и стоимостью процентов: (Эр-СП) - дифференциал Другая составляющая - «плечо рычага», которая характеризует силу воздействия рычага. Это соотношение между заемными и собственными средствами.

Многие западные экономисты считают, что эффект финансового рычага оптимально равен половине от 2/3 экономической рентабельности. Тогда, эффект финансового рычага способен компенсировать налоговые изъятия и обеспечить собственным средствам отдачу не ниже экономической рентабельности вложений в производство.

 

 

4. Маніпулювання масою  прибутку на основі маніпулювання  витратами

 

 

Операційна діяльність підприємства з моменту його створення пов'язана  зі здійсненням різноманітних витрат трудових, матеріальних, нематеріальних і фінансових ресурсів у процесі виробництва і реалізації продукції.

З формуванням операційного прибутку зв'язані поточні витрати підприємства, які звуться операційними. Операційні витрати підприємства, здійснювані їм у процесі постачальницької, виробничої, збутової, операційної діяльності, представлені в основному його витратами, які в різних галузях приймають різну форму: у промисловості - витрати виробництва або собівартість продукції, у торгівлі - витрати обігу і т.п. З метою уніфікації термінології всі операційні витрати надалі будуть ідентифікуватися з терміном "витрати". Під операційними витратами розуміються виражені в грошовій формі витрати трудових, матеріальних, нематеріальних і фінансових ресурсів на здійснення операційної діяльності підприємства.

Критерієм економічності операційних  витрат підприємства виступає мінімізація їх рівня під час проведення операційної діяльності. Низький рівень витрат дозволяє підприємству одержувати певні конкурентні переваги на товарному ринку, вільніше здійснювати свою цінову політику та за інших рівних умов досягати більше високих розмірів операційного прибутку.