Складові фінансового ринку України: перспективи розвитку

Міністерство освіти і  науки,молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний  університет

 

 

 

 

 

 

Наукова доповідь

на тему:

«Складові фінансового ринку України: перспективи розвитку»

 

 

 

 

 

Студентки 3-ої групи

5 курсу ФЕМП

Вакульчук А.В.

 

 

Викладач: Букатова  Д.М.

 

 

 

Київ 2012

 

ПЛАН

Вступ

      1.Складові фінансового ринку України

      2. Перспективи розвитку ринку фінансових послуг в Україні

Висновки

Список використаних джерел

 

 

ВСТУП

 

  Сьогодні не викликає сумніву роль і значення фінансового ринку в економічному розвитку країни. Розвиток фінансового ринку значною мірою відображає гнучкість фінансової системи та швидкість, з якою вона може пристосовуватися до змін в економічному та політичному житті країни, а також до різноманітних процесів, які відбуваються за її межами. Розвинуті фінансові ринки стимулюють і посилюють фінансові потоки в економіці та зменшують суспільні витрати, у тому числі й кожного учасника ринку.

Фінансовий ринок в  Україні з погляду країн із ринковою економікою є ще на початкових стадіях розвитку, і у вітчизняній  науковій літературі відсутнє єдине  розуміння структури фінансового  ринку як сукупності конкретних ринків із конкретними об’єктами та суб’єктами ринкових відносин з приводу тимчасово  вільних фінансових ресурсів. З огляду на вищезазначене є необхідність зупинитись над питанням структури фінансового ринку.

 Питанню  сутності та структури фінансового  ринку на сьогодні приділяється  досить значна увага як серед  вітчизняних, так і серед зарубіжних  вчених, враховуючи досить швидкі  темпи нарощення його обсягів,  а також появи нових фінансових  інструментів, що виникають у  результаті впливу на розвиток  фінансового ринку новітніх інформаційних  технологій та інших чинників.

Проблема структури фінансового  ринку розглядається як в роботах, присвячених дослідженню фінансової системи, однією із основних складових  елементів якої є саме фінансовий ринок – Б.А. Карпінського, О.В. Герасименка, В.М. Опаріна, О.Д. Василика, так і  в роботах, що безпосередньо стосуються вивчення проблем функціонування фінансового  ринку країни – В.М. Шелудько, В.М. Іванова, О.М. Іваницької, О.Ю. Смолянської, В.П. Ходаківської та інших.

Особливу увагу також приділяють і перспективі розвитку фінансового ринку в Україні.

 

1. Складові фінансового ринку України

 

  На сьогодні не існує єдиної точки зору щодо структури фінансового ринку країни, оскільки в різних роботах до складу фінансового ринку автори включають: ринок грошей, ринок цінних паперів, ринок капіталу, ринок фінансових послуг, валютний ринок, ринок золота та ін. Поділ фінансового ринку на певні сегменти є досить складним, оскільки в процесі його функціонування активи одного сегмента можуть створювати базу для формування активів іншого сегмента ринку, який сприяє тісному взаємозв’язку та взаємопроникненню одного сегмента в інший. На думку вітчизняних науковців, структуру фінансового ринку можна розглядати наступним чином.

Фінансовий  ринок поділяють на дві ланки: ринок грошей і ринок капіталів [3].

При цьому  ринок грошей є сферою, де безпосередньо  можна купити гроші, і функціонування даного ринку забезпечується насамперед кредитною системою – сукупністю кредитних установ, які здійснюють концентрацію тимчасово вільних  грошових коштів та їх надання в  кредит. У свою чергу кредитна система включає дві частини: банківську систему і небанківські кредитні установи (ломбарди, каси взаємодопомоги, кредитні спілки тощо). Банківська система є ядром кредитної системи й складається з двох рівнів: рівня центрального банку та комерційних банків.

Друга ланка  фінансового ринку – ринок  капіталів – є сферою торгівлі не лише грошима, але і правом власності. При цьому інструментами ринку капіталів є спеціальні цінні папери – акції. Крім того, до ринку капіталів належать середньо- та довгострокові кредитні зобов’язання. Акції та інші цінні папери, що не дають права власності, зокрема й ті, що випускаються державою, формують ринок цінних паперів, за допомогою якого здійснюється швидкий і ефективний перерозподіл капіталу між окремими суб’єктами господарювання, галузями, регіонами і країнами. Причому, на відміну від сфери державних фінансів, де подібний перерозподіл носить певні ознаки суб’єктивізму (мова іде про Державний бюджет), перерозподіл через ринок цінних паперів завжди має об’єктивний характер, тому що визначається критеріями ефективності використання фінансових ресурсів [3].

Структуру фінансового ринку можна розглядати, по-перше, за формою фінансових ресурсів як ринок грошей (ринок короткострокових боргових зобов’язань) та ринок капіталів (ринок фінансових інструментів, що відображають права власності і  довгострокових боргових зобов’язань), по-друге, за організацією торгівлі – кредитний ринок та ринок цінних паперів [7].

На перший погляд структура, запропонована Б.А. Карпінським та О.В. Герасименко, співпадає  із структурою, запропонованою В.М. Опаріним, оскільки і в першому, і в другому  випадку виділяють два структурних  елементи, а саме: ринок грошей та ринок капіталу, але з огляду на те, що саме є об’єктом зазначених ринків, виникають суттєві різниці. Так, наприклад, у першому випадку автори до ринку грошей включають всі грошові ресурси, які можна придбати в рамках банківської системи та небанківських кредитних установ, тобто мова йде про кредитні ресурси як короткострокового, так і довгострокового характеру, а в другому випадку ринок грошей – це лише ринок короткострокових боргових зобов’язань.

На думку  О.Д. Василика, “в організаційному плані  фінансовий ринок – це сукупність ринкових фінансових інститутів, що супроводжують  потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників. До них належать комерційні банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації, пенсійні та страхові фонди, Національний банк, позабіржові торговельні системи, розрахунково-клірингові організації, депозитарії, інвестиційні керуючі реєстратори, інші фінансові інститути, які відповідно до чинного законодавства можуть здійснювати операції на фінансовому ринку. Фінансовий ринок має досить складну внутрішню структуру, певні складові якої можуть функціонувати самостійно, проте ринок досягає найбільшої ефективності, коли задіяні усі його складові. Фінансовий ринок включає: валютний ринок; ринок кредитів; ринок цінних паперів; ринок фінансових послуг. Усі складові фінансового ринку мають свою внутрішню структуру й можуть поділятися на відповідні підрозділи, тобто сегменти ринку [6].

На думку  В.М. Шелудько, у структурі фінансового  ринку необхідно виділяти такі складові фінансового ринку, як ринок цінних паперів (фондовий ринок), валютний та кредитний ринки. Слід зазначити, що в роботі даного автора є класифікація фінансового ринку за різними класифікаційними ознаками, що, безперечно, розширює зміст фінансового ринку. Автор виділяє наступні елементи фінансового ринку: за умовами передачі фінансових ресурсів в користування, фінансовий ринок поділяють на ринок позикового і ринок акціонерного капіталу. На ринку позикового капіталу ресурси передаються на умовах позики на визначений термін та під процент за допомогою боргових цінних паперів або кредитних інструментів. На ринку акціонерного капіталу кошти вкладаються на невизначений термін. При цьому інвестор отримує право на частину прибутку у вигляді дивіденду, право власності на активи підприємства і повністю поділяє підприємницькі ризики з іншими акціонерами підприємства.

За терміном обігу фінансових активів, що можуть бути в обігу на ринку, фінансовий ринок поділяють на грошовий ринок  та ринок капіталів: на грошовому  ринку здійснюється короткострокове  інвестування коштів. На цьому ринку  перебувають в обігу фінансові  активи, термін обігу яких не перевищує  одного року: короткострокові казначейські зобов’язання, ощадні та депозитні сертифікати, векселі, різні види короткострокових облігацій тощо.

Ринок капіталів  призначений для довгострокового  інвестування коштів в основний капітал. На ринку капіталів надаються середньо- та довгострокові кредити, перебувають в обігу середньо- та довгострокові боргові цінні папери, а також інструменти власності – акції, для яких термін обігу не встановлюється.

Залежно від того, чи нові фінансові активи пропонуються для продажу, чи емітовані раніше, фінансовий ринок поділяють на первинний та вторинний.

Залежно від місця, де відбувається торгівля фінансовими активами, розрізняють біржовий та позабіржовий ринки [8]. Фінансовий ринок розглядається з погляду двох основних складових, а саме грошового ринку, який в свою чергу включає обліковий, міжбанківський та валютний ринки, а також ринок капіталів, до якого належать ринок цінних паперів та кредитний ринок [1]. На думку О.М. Іваницької, крім зазначених вище складових, окремо необхідно виділити строкові ринки, тобто фінансові ринки, які дозволяють клієнтам зменшити або хеджувати ризики [2].

Існує також  думка, що у структурі фінансового  ринку необхідно виділити такі відомі сегменти, як ринок грошових коштів, ринок капіталу (ринок цінних паперів, кредитний ринок) та валютний ринок, окремою складовою – ринок  золота [5]. На мою думку, таке виділення є не зовсім доцільним, оскільки монетарне золото включає в себе золоті монети, злитки та бруски з чистотою не нижче 995/1000, які належать інституційним одиницям, що виконують функції органів грошово-кредитного регулювання і входять до складу офіційних резервних активів держави, тобто в Україні золото належить Національному банку України. Відповідно монетарне золото – це фінансовий актив, для якого відсутнє кореспондуюче зобов’язання з боку іншої інституційної одиниці. І при цьому будь-яке інше золото, яке не відповідає монетарному, вважається нефінансовим активом і належить або до цінностей, або до запасів матеріальних оборотних коштів [4]. На мою думку, ринок золота не є сегментом фінансового ринку.

Відповідно до Закону України  «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» : ринки  фінансових  послуг  -  сфера діяльності  учасників ринків фінансових послуг з  метою  надання  та  споживання  певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги  на   ринках банківських  послуг, страхових послуг, інвестиційних  послуг,  операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів

Як бачимо, структура фінансового ринку досить різноманітна. У зв’язку з цим виникає необхідність структурувати фінансовий ринок за різними класифікаційними ознаками.

На мій погляд, найбільш вдалою є структура ринку фінансових послуг подана Горбач Л.М. та Каун О.Б. Основними об’єктами якої є:

1. ринок банківських послуг;
2. ринок інвестиційні послуги;
3. ринок послуг у сфері фінансового лізингу
4. ринок ломбардних послуг і ринок кредитних спілок
5. ринок послуг із надання і реалізації концесії
6. ринок послуг у сфері торгівлі ціними паперами
7. ринок послуг з обміну валют
8. ринок страхових послуг
9. ринок розрахункових послуг [10]

Розглядаючи кожен ринок окремо, можна простежити особливості, які притаманні деяким групам ринку фінансових послуг, а саме:

Ринок банківських  послуг. Головною фінансовою установою є банки, що здійснюють відкриття та ведения рахунків різних видів, розрахунково-касове обслуговування, надання кредитів, залучення коштів на депозитні рахунки, надання індивідуальних сейфів депозитного сховища, здійснюють операції купівлі-продажу валютних цінностей, цінних паперів, банківських металів тощо.

Ринок ломбардних послуг та послуг кредитних спілок.

Кредитні спілки здійснюють кредитування (надають, переважно, споживчі кредити) та надання фінансових послуг своїм членам — фізичним особам шляхом об'єднання грошових внесків. За наявності відповідної ліцензії На-ціональної асоціації кредитних спілок України можуть залучати внески фізичних осіб на депозитні рахунки з нарахуванням по них відсотків.

Ломбарди надають широкий  спектр послуг: надають кредити під  заставу предметів домашнього вжитку, рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів (у брухті) та каміння й виробів з них; здійснюють ре-алізацію невикуплених виробів з дорогоцінних металів  та дорогоцінного каміння, цінних паперів, рухомого та нерухомого майна; забезпечують збереження закладеного майна тощо. Клієнтами ломбардів є переважно фізичні особи.

Фінансові послуги  на валютному ринку. Фактично всі фінансові послуги на валютному ринку операціями, пов'язаними з переходом права власності на валютні цінності сьогодні або в майбутньому (операції з похідними цінними паперами). Залежно від обі-гу грошової маси ці фінансові операції поділяються на готівкові (здійснюються у пунктах обміну валюти) та безготівкові (здійснюються на міжбанківському валютному ринку і Українській міжбанківській валютній біржі). Суб’єкти міжбанківського валютного ринку України купують іноземну валюту для власних потреб та за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів) з метою перерахування іноземної валюти за межі України.