Теорії еліт. Г. Моска,Р.Міхельс, В. Парето
Реферат, 04 Апреля 2014, автор: пользователь скрыл имя
Краткое описание
У другій половині XIX ст. у зв’язку із централізацією бюрократичного політичного життя настав новий період у сприйнятті людьми політики, влади. Він відображений в теорії еліт Вільфредо Парето, Роберта Міхельса й Гаетано Моски. На початку XX ст. елітарний підхід щодо вивчення політики був доповнений вивченням впливу так званих заінтересованих груп й новим поглядом на підпорядковуючу роль бюрократії в справі реалізації влади в суспільстві й в країні. Особливий вид соціального аналізу політики зіставила концепція технократії.
Содержание
Вступ
Поняття політичної еліти
Класичні теорії еліт
Сучасна політична еліта
Література
Вложенные файлы: 1 файл
политология.реферат.docx
— 33.84 Кб (Скачать файл)- панівне становище еліти відповідає інтересам усього населення;
- формування еліти є наслідком природного добору суспільством найцінніших своїх представників;
- елітарність — закономірний наслідок рівності можливостей, вона не суперечить сучасній представницькій демократії.
Згідно із теоріями демократичного елітизму керівна група не лише наділена певними якостями, а також здатна виконувати функцію захисту демократичних цінностей (свободи особистості, слова, друку, політичної конкуренції).
Концепції плюралізму еліт:
- передбачають визнання
наявності багатьох еліт
- перебування еліт под постійним впливом мас;
- наявність демократичної конкуренції еліт; мінливість й нестійкість відносин влади й як наслідок — відсутність стійких позицій панівного класу;
- умовність відмінностей
між елітою та масою із огляду
на широкі можливості доступу до лідерства.
Теорії плюралізму еліт (політична, економічна,
адміністративна, військова, релігійна,
наукова) врівноважують одна одну й таким
чином нібито запобігають встановленню
тоталітаризму.
Ліволіберальні концепції еліт базуються
на критиці елітарності суспільства із
демократичних позицій, структурно-функціональному
підході до еліти; визнанні глибоких відмінностей
між елітою та масою, складності структури
панівної еліти.
Сучасна еліта у сфері суспільно-політичного
життя частіше не має якихось особливих
біопсихологічних якостей чи, простіше
кажучи, яскраво виражених талантів, здібностей,
надбань. Натомість складається вражання,
що в еліту суспільства потрапляють дедалі
понад людей із ординарними якостями та
без особливих заслуг перед своєю державою.
Нинішнє суспільство має явно елітний
характер, а будь-які спроби усунути еліти
із політичного життя в ХХ ст. призводили
до появи тоталітарних режимів та деградації
еліти. Ось чому в демократичних країнах
запитання стоїть не про усунення еліти
із політичної арени, а про формування
висококваліфікованої, ефективно правлячої
групи, підконтрольної суспільству. З
огляду на це виняткового значення набуває
й проблема політичного лідерства як така,
що безпосередньо пов’язана із проблематикою
еліти.
Список використаної літератури
- Брегеда А.Ю. Політологія: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К.:КНЕУ, 1999. - 108 с.
- Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посібник. - К.: АМУПП, 1997. - 200 с.
- Політологія. Підручник для студентів вузів / За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. - К.: Академія, 1998. - 368 с.
- Політологія: Підручник / За заг. ред. І.С.Дзюбка, К.М.Левківського. - К.: Вища школа, 1998. -415 с.
- Українська політологія: витоки та еволюція / За ред. Ф.М.Кирилюка. - К.: Ватра, 1995. - 328 с