Великі оратори

Великі оратори

 

Історія риторики як науки, почалася ще в античну епоху. У стародавньому  світі жили великі древні оратори - Демосфен, Арістотель, Платон, Ксенофонт, Цицерон та інші. Всі вони відрізнялися імпровізацією слова, досконало  володіли технікою мовлення, вражали своїм мистецтвом переконувати. Кожен оратор вніс свій внесок в розвиток мови і мистецтва красномовства.

 

Цицерон був твердо переконаний  у тому, що громадський чоловік  повинен вміти красномовно викладати  свої думки, володіти словесною силою  впливу, яка необхідна в будь-якій сфері діяльності людини. Він володів бездоганним мовним стилем, а його поради, актуальні і в наші дні.

 

Цицерон був не тільки блискучим  державним діячем, але й майстром публічного слова, які йому належать такі трактати, як «Закони», «Республіка», «Про дружбу», які по сей день для нас являють зразок риторичного стилю.

 

Цицерон вважав, що будь-яка людина може навчитися розумно і грамотно говорити, якщо пройде всебічну підготовку і оволодіє технікою мовлення, якщо навчиться звертатися до людей змістовно, сміливо і грамотно.

 

Легенда ораторського мистецтва Анатолій Федорович Коні

 

«Тільки у творчості і є радість, все інше прах і суєта» (А.Ф. Коні).

 

Коні А.Ф. був творцем у всіх сферах життя. У самовідданій роботі юриста, у численних публічних виступах, в письменницькій праці, в усних мініатюрних розповідях, якими він охоче ділився.

 

Він був майстром живого слова. Любив  розповідати про себе і цікавих  людей, з якими він зустрічався. Істинним задоволенням було слухати  знову і знову навіть ті розповіді, які слухачі знали напам'ять. Він завжди відразу заволодівав розмовою. При ньому всі вщухали. Він говорив так виразно і живо, що всі бачили те, про що він розповідав. Це були чудові монологи, котрі переконували ясною думкою, увлекавшие образністю оповідання.

 

Всі твердо вважали, що якщо б він  не вибрав професію юриста, то став би чудовим актором. Станіславський К.С  включив у свою книгу спогадів гумористичну «прокурорську» промову, в якій Коні А.Ф. «звинувачує» творців  Художнього театру у «вбивстві» милою і всіма гаряче улюбленої рутини і пропонує піддати «винних» найсуворішому покаранню - назавжди укласти їх в наші серця...

 

Гумор не залишав Коні А.Ф навіть у найважчі і серйозні хвилини  життя. На пропозицію портфеля міністра юстиції він відмовлявся, жартуючи, що воліє зберігати незалежне становище і що з цієї ж причини він залишився холостяком. Журналіст Буренін на призначення Коні А.Ф в сенат відреагував злий эпиграммой:

 

У сенат коня Калігула привів,

 

Коштує він прибраний і в  оксамиті, і в златі.

 

Але я скажу, що у нас такий  же свавілля:

 

У газетах я прочитав, що Коні є  в сенаті.

 

Такою була відповідь Коні А.Ф.:

 

Я не люблю  таких іроній.

 

Як люди непомірно злі!

 

Адже той  прогрес, що нині Коні,

 

Де раніше були лише осли.

 

Коні А.Ф боявсь перед Пушкіним А.С., він порівнював долю поета з  тяжким молотом: «Вона викувала його талант і, змусивши поета заглибитися  в самого себе, дала йому багатий  матеріал для поетичних образів».

 

Про ораторському мистецтві Достоєвського  Ф.М. Коні А.Ф пише: «З самого початку промови між ним і всією масою слухачів встановилася та внутрішня духовна зв'язок, свідомість і відчуття якої завжди змушують оратора відчути, а потім розправити свої крила».

 

Жива думка завжди світилася  в його погляді. Він відчував красу рідної мови, яким володів бездоганно. Переживав про засмічення його, про вживання чужих йому оборотів і слів. Мову був для нього силою, яка знаходила способи виразити його почуття і думки.

 

Коні А.Ф підсумовує свій життєвий шлях, кажучи: «Я прожив життя так, що мені нема за що червоніти». Його книги на тему риторики будуть надихати ще багато поколінь.

 

Більша частина рукописів Коні знаходиться в Інституті літератури та російської мови, його твори видаються  в зарубіжних країнах, слова і  вирази цитуються, як зразок судового красномовства. Творчість цієї людини вивчається і сьогодні, тим більше що сьогоднішній суд, на думку фахівців, має багато рис системи судів 1864 - 1866 років.

Видатні оратори

 

Поезія - найвища форма риторики. Тому Пушкін, Лермонтов, Ахматова, Цвєтаєва, Гумільов, Єсенін - це не просто видатні поети, але й неперевершені майстри слова. У них ми вчимося прийомів досягнення мети, використовуючи мовні засоби.

 

Кожна епоха залишила нам імена  відомих, видатних і знаменитих ораторів.

 

Клеопатра володіла магнетичним чарівністю завдяки голосу сирени, здатний заворожити будь-якої людини. Її мова була переконлива, а в кожному слові відчувалася чарівність. Плутарх порівнював її голос з багатострунний інструментом, який легко налаштовувався на будь-який лад.

 

Катерина Медічі мала дивовижний талант розташовувати до себе важливих персон.

 

Наполеон  розумів роль мистецтва слова  в кар'єрі. Всім відомі його слова: "Хто  не вміє говорити, той кар'єри не зробить".

 

Марк Твен та його виступ "Погода у Новій  Англії", напутня промова "Як лікувати застуду" досі викликають захоплення у багатьох людей.

 

Вони стали  великими. Про них говорять, знімають кіно, їх образу оратора наслідують. Вони захоплюють і викликають бурю емоцій. Їх слухають і підкорюються. Вони заслужили це. Вони - великі оратори.