Використання традиційних та нетрадиційних методик загартування у роботі з дітьми дошкільного віку

Шклярук Лілія Валеріївна

студентка 3 курсу

відділення  дошкільної та початкової освіти

Уманського  гуманітарно-педагогічного коледжу  ім. Т. Г. Шевченка

Науковий керівник:

Крикунова  Олена В’ячеславівна,

викладач  вищої категорії,

голова циклової комісії методик 

дошкільної  і початкової освіти

 

Використання традиційних  та нетрадиційних методик загартування у роботі з дітьми дошкільного  віку

Дошкільний  вік  - це саме той період, коли формується характер дитини, її навички, закладаються надійні основи фізичного здоров'я.

Здоров'я дитини – це гармонійний  розвиток фізіологічних систем і  забезпечити його може оптимальна рухова діяльність.[4,с.20] Працівники дошкільного навчального закладу розвивають та виховують дітей через їх рухову діяльність.

Міцне здоров'я – важливе підгрунтя  успішного всебічного розвитку дитини і розкриття її особистого потенціалу.[1,с.28] Однак, на превеликий жаль, ситуація щодо стану здоров'я дітей в Україні з року в рік погіршується. Головними чинниками такої ситуації є не тільки екологічні, соціально-економічні, політичні умови життя, матеріальна скрута, незбалансоване харчування в родині, а також те, що батьки власним прикладом показують дітям «малорухливий» стиль життя.

У дошкільних закладах міста Києва  було проведене обстеження дітей. Здобуті  результати дали можливість оцінити  фізичний розвиток вихованців, визначити поширеність хронічних захворювань та функціональних відхилень  в стані здоров'я, визначити групу здоров'я.

Було встановлено, що середні показники  розвитку хлопчиків становили за зростом 62,5%, за масою тіла – 68,8% від  норми, дівчаток – 62,7% і 55,9% відповідно. Зокрема, виявлено, що тільки 57% хлопчиків  і 55% дівчаток мали гармонійний фізичний розвиток.

Під час поглибленого обстеження дошкільнят у них було виявлено різні патологічні  стани та функціональні відхилення.

Перше місце серед виявлених  патологій посідають захворювання носоглотки, зокрема в 54,2% дітей виявлено хронічний тонзиліт, у 13,9% - гіпертрофію мигдаликів, у 6,9% - аденоїдні вегетації. На другому місці – порушення опорно-рухового апарату дітей: 73% з них – порушення постави, у 27% дітей виявлено плоскостопість. На третьому місці – захворіння органів травлення – 28,3% дітей виявлено дискінезії шлунково-кишкового та функціональні розлади шлунка, у 47,8% - дискінезії жовчовивідних шляхів, у 4,3%  - хронічний холецистит, у 19,6% - панкреатопатія. Ендокринну патологію виявлено у 11,8% дітей, з них у 38,% - дифузний зоб, у 39% - ожиріння.

Розподіл дошкільнят за групами  здоров'я показав, що до І групи  можна було віднести 22,7%, до ІІ групи  – 24,5%, до ІІІ групи – 51,8%, та до IV групи – 0,9% дітей.[2,c.28]

Збереження та зміцнення здоров'я  дітей – основне завдання вихователів  та батьків. Дитячий дошкільний заклад ставить собі за мету виховати здорових та всебічно розвинених дітей і має для цього всі можливості. В дитячому садку відбувається зміцнення здоров'я дітей, покращується фізичний розвиток, рухова активність за допомогою оздоровчих форм роботи.

Загартування є однією з важливих форм оздоровчої роботи з дітьми. Воно зміцнює здоров'я, загартовує волю, а також попереджує простудні захворювання. Якщо ми хочемо виховати здорових і фізично розвинених дітей, то їх потрібно загартовувати.

Загартування – складне явище, під час якого відбувається вплив  на організм і відповідь організму  на цей вплив, оскільки в такому зворотному механізмові бере участь уся система  регулювання життєвих  процесів: нервова система, залози внутрішньої  секреції, що виділяють хімічні речовини, клітини тіла.[1,c.16]

Діти які загартовуються - менше хворіють, мають хороший апетит, швидко звикають до змін у температурі повітря, при цьому не завдають ніякої шкоди своєму здоров’ю, легко переносять як холод так і жару, залишаються активними і життєрадісними. Але перед тим як розпочати з дітьми загартовуючі процедури, потрібно проконсультуватись у лікаря. Адже система загартовуючих процедур не може бути однаковою для усіх. Одні діти переносять холод краще за інших. Одні  швидко звикають до холодної температури, а інші – ні, тому з ними потрібно поступово переходити до холодної температури.

Організовуючи загартовуючі процедури із дітьми дошкільного віку слід пам’ятати:

•    здійснення загартування можливе лише за умови повного здоров'я дітей;
•    інтенсивність загартовуючих процедур доречно збільшувати поступово, відповідно до зростаючих у процесі загартовуючих тренувань компенсаторних можливостей дитячого організму;
•    перерви в загартуванні в 2-3 тижні й більше знижують опірність організму до простудних факторів;
•    необхідне ретельне врахування індивідуальних особливостей дитини, її віку, наявності підвищеної чутливості до загартовуючих процедур;
•    неприпустиме проведення загартування при наявності у дитини негативних емоційних реакцій (страх, плач, збентеженість). Це може привести до невротичних розладів;
•    рекомендується використовувати одяг, що не призводить до перенагрівання організму;
•    загартування хворобливих дітей слід здійснювати з більшою поступовістю та обачливістю, шляхи загартування повинні бути більш індивідуалізовані.[4,c.20-21]

Загартовуючі процедури проводяться з дітьми всіх вікових груп.

Починати загартовувати дітей  потрібно влітку, коли температура повітря найвища, щоб діти поступово звикали до зміни температури. Воно не має бути епізодичним, тому що воно не буде мати ніякої користі, та ще й може завдати шкоди здоров’ю дитини. Дітей слід поділити на підгрупи: перша – здорові діти, які раніше загартовувалися; друга – здорові діти, які раніше не загартовувалися або мають функціональні відхилення; третя – діти, які мають хронічні захворювання чи тривалий час хворіли.[1,c.17] Але згодом дітей можна переводити з однієї підгрупи в іншу. Для тих дітей які розпочали загартування раніше, то температура повітря має бути нижчою на кілька градусів від тих, які почали загартовуватись пізніше.

Загартування потрібно проводити  кожного дня. Від загартування діти мають отримувати лише хороші емоції, тому що коли дитина плаче, то загартовуючі процедури не будуть мати ніякого результату. Їм потрібно пояснити для чого ці процедури проводять. Також важливою умовою повноцінного загартування є проведення його у комплексі  з фізичними вправами.

Проведення загартувальних процедур має відповідати таким принципам:

1.Принцип систематичного проведення загартувальних процедур. Загартувальні процедури, які регулярно, в певній послідовності повторюються, сприятимуть виробленню швидкої реакції кровоносних судин на вплив холоду чи тепла. Перерва в загартуванні вже за 1-2 місяці значно знижує набуту організмом стійкість до негативних впливів зовнішнього середовища.

2.Принцип поступового збільшення дозування подразника передбачає щоразові мінімальні зміни в організмі під впливом загартувальних процедур.

3.Принцип комплексного впливу загартувальних процедур передбачає поєднання повітряних ванн з фізичними вправами, оскільки рухи потребують глибокого дихання, що сприяє збільшенню площі слизових оболонок внаслідок дії на них повітря. Під час виконання рухів збільшується кількість утвореного тепла, яке перешкоджає переохолодженню організму в прохолодну погоду.

4.Принцип врахування індивідуальних особливостей дитини. Перш ніж почати загартувальні процедури, треба проаналізувати вік, стан здоров'я, фізичного розвитку, особливості нервової системи вихованців і залежно від цих даних планувати процедури.

Важливим чинником, який, безумовно, впливає на результат і об’єднує усі вище названі принципи, є активне і позитивне становлення дітей до загартувальних процедур.[1,c.17]

Обов’язкові умови щодо успішного  кінцевого результату проведення загартування:

• Правильне харчування. Достатня кількість вітамінів; оптимальна кількість «живих» продуктів; відсутність переїдання; різноманітність харчування.
• Очищення. Виконання загальних правил гігієни; одяг з натуральних тканин; дотримання режиму природного очищення.
• Руховий режим.
• Енергетичне живлення. Виконання комплексів вправ гімнастики «ушу»,  цигуш тощо.
• Правильний та достатній відпочинок.[ 3,с.116]

В дошкільних навчальних закладах використовують загартування: традиційні та нетрадиційні.

Традиційні загартування проводять  у якості початкових процедур. Це загартування: водою (загальне обливання та вологе обтирання, обливання окремих частин тіла, обтирання по пояс), повітрям (ранкова гімнастика, фізкультурні заняття, рухливі ігри, фізкультурні розваги на свіжому повітрі; дні здоров'я, піші переходи; у приміщені можна проводити повітряні ванни в спокої та русі), сонцем (сонячні ванни).

Традиційне загартування потрібно розпочинати з щоденного перебування  дітей на свіжому повітрі до 4 годин. Влітку майже всю діяльність дітей потрібно організовувати на свіжому повітрі загартовуючи їх сонцем. Після сонячного загартування потрібно поступово переходити до водного починаючи з обтирання. Але температуру води потрібно поступово знижувати. Обтирання доцільно розпочинати з холодної води, потім змінювати на теплу і закінчувати знову холодною. Після обтирання необхідно переходити до обливання всього тіла. Під час обливання температуру води потрібно поступово знижувати.

Надзвичайно ефективними є нетрадиційні загартування. Але вони проводяться  лише за згодою батьків і за призначенням лікаря. Потрібно обов’язково враховувати  показники стану здоров'я кожної дитини, їх фізичні можливості та самопочуття.

До нетрадиційних заходів загартування належать: методи експериментальних  впливів: холодний душ, обливання холодною водою, ходіння босоніж по снігу, обтирання снігом; ходіння босоніж  по вологих килимках; ходьба по глині; полоскання горла прохолодною водою; сон в спальних мішках на свіжому повітрі тощо.

Методи експериментальних впливів  потрібно проводити систематично та поступово. При обливанні холодною водою температура води має бути 30-32*С, а тривалість процедури - 1 хвилина. Поступово температуру потрібно знижувати на 1 градус через кожні 3-4 дні, а тривалість продовжити до 2 хвилин. Обливання рекомендовано проводити після ранкової гімнастики або після сонячних ванн. Спочатку потрібно облити спину, потім груди і живіт,  а тільки потів вже все тіло.

Ходьбу по вологих килимках та глині  потрібно проводити в кімнаті. Килимки  мають бути просочені водою з йодом, морською сіллю, або відварами лікарськиx трав. Ефективність цієї процедури полягає у тому, що коли дитина ходить по килимку чи глині, то її стопа розминається і збільшується прилив крові, цим самим подразнюючи на ній нервові закінчення, що дає можливість кращому проникненню корисних елементів у пори.

Полоскання горла прохолодною  водою – це надзвичайно доступна, проста та ефективна процедура. Її починають проводити з дітьми 4-5 років переважно рано після сну та ввечері перед сном . У воду можна додавати відповідні солі та трави. Температура води має бути від 25 до 30*С. Її можна знижувати щотижня на  1*С. Кількість проведень поступово можна збільшувати від 1-2 до 5 разів на день.

Корисно також проводити денний сон на свіжому повітрі. Під час  цієї процедури діти просто сплять у спальних мішках, але якщо дуже тепла погода, то модна спати і  без них просто на килимках. Денний сон на свіжому повітрі надзвичайно корисний тим, що він дає можливість заспокоїтись центральній нервовій системі.

Найефективнішим є загартування у  поєднанні з різними нетрадиційними методиками, такими як: фітотерапія, дельфінотерапія, іппотерапія, шоугун-терапія, літотерапія, аромотерапія, хромотерапія, арттерапія, гештальттерапія, ігротерапія, піскова терапія.

Фітотерапія – це лікування травами.  Вона виступає як один із засобів підвищення фізичної активності дитини. Рослини  якими лікують  володіють вітамінним комплексом, та благотворно впливають  на самопочуття.

Дельфінотерапія – це лікування  за допомогою дельфінів. Під час  сеансів діти в спеціальних жилетах  плавають разом з дельфінами та пробують спілкуватись з ними. Встановлено, що при контакті з дельфінами  у дитини активізується імунна система й діяльність головного мозку.

Іппотерапія – лікування за допомогою  коней, спілкування з ними. Коли дитина їде верхи на коні, у неї оживають усі м’язи, підвищується тонус організму, покращується настрій.

Літотерапія – це лікування каменями та мінералами. Мінерали координують  циркуляторну систему судин і  діяльність мозку.

Аромотерапія – це лікування  ароматами. Запахи здатні управляти настроєм та працездатністю.

Хромотерапія – лікування кольорами.  Енергія кольору й колірні відчуття впливають на функції вегетативної нервової системи, ендокринних залоз і інші життєво важливі органи й процеси в організмі.

Арттерапія – це лікування за допомогою художньої творчості.  Арттерапія допомагає вивести свої переживання у зовнішню форму через продукт художньої діяльності.