Службовий обов’язок юриста

Службовий обов'язок працівника прокуратури полягає у тому, щоб  не переоцінити своє високе становище  у суспільстві, не допустити «зловживання»  владою, а вірно служити народу України та Закону.

                         Висновок

     Службовий обов'язок юриста — це передбачена нормативно-правовими актами необхідність виконувати певні дії, зумовлені його службовим становищем у державних, громадських або приватних організаціях. Службовий обов'язок є тим, до якого зобов’язує служба. Тобто у період перебування на роботі у юриста виникає вже не професійний чи юридичний, а насамперед службовий обов’язок. Різновидом службового є функціональний обов’язок. Останній виникає у процесі виконання конкретних функцій, яких безліч у юридичній діяльності. Переважно функціональні обов'язки визначаються для кожного юриста зокрема. Як правило, не допускається, щоб юрист виконував невластиві йому функції. У протилежному випадку можливе притягнення його до відповідальності.

     Уявлення про службовий обов'язок  юриста органічно пов'язане з  фантазією, усвідомленням мети. Звичайно, мета має підпорядковуватись  інтересам служби та народу, а  не власній вигоді. У розумінні  мети активізуючу функцію виконує фантазія. Вона допомагає юристові окреслити перспективи, передбачити майбутні результати своєї діяльності, цілеспрямовано планувати і керувати нею тощо.

     Для уявлення службового обов'язку  важливе значення мають певні стимули, тобто спонукання до дії. До них належать, зокрема, умови праці і житлово-побутові умови. Але основним стимулом бажання бути потрібним людям, творити щось нове, корисне. Це — найвище почуття службового обов'язку юриста.

     Загалом уявлення допомагає юристові запобігти неправомірним діям, порушенню правового почуття, глибше пізнати правову дійсність, утвердити справедливість у прийнятті рішень тощо. Звичайно, рівень уявлення про службовий обов'язок залежить від багатьох чинників, зокрема від рівня інтелекту юриста.

      Розв'язання можливих суперечностей залежить від рівня мислення юриста. Саме воно забезпечує здатність охопити конкретне з усіма його наявними й вірогідними рисами, ознаками, подробицями. Це єдино правильний шлях сходження від сутності службового обов'язку до конкретного його вияву.

     У процесі пізнання формується здатність юриста осмислювати найелементарніші вияви сутності службового обов'язку. Насамперед це стосується зовнішнього імперативу, тобто тих вимог, які ставляться до юриста: знання правових норм, готовність їх реалізувати, недопущення порушення правового почуття тощо. З урахуванням цих характерних ознак діяльності юриста належним чином формуватиметься й внутрішній імператив службового обов'язку. Важливо, щоб юрист зіставляв ці два імперативи, встановлював їх співвідношення.

      Безумовно, у процесі юридичного мислення правник стикається з новими поняттями та юридичними категоріями службового обов'язку. Кожне з них сприяє глибокому розумінню сутності службового обов'язку, доповнює і уточнює його. Відтак і сам процес пізнання постає передусім як цілісна система.

     Творче мислення юриста завжди оригінальне, неповторне, нестандартне. Немає навіть двох юристів, які мислили б однаково. Кожен юрист має свою думку стосовно службового обов'язку, він по-своєму сприймає не тільки зовнішній, а й внутрішній імператив службового обов'язку. Крім цього, творче сприйняття внутрішнього імперативу — це інтелектуальна власність юристста .

Список використаної літератури

1. Бризгалов І. В.Юридична деонтологія: Короткий курс лекцій. — К.: МАУП, 2003. — 3-тє вид., стереотип. — 48 с.
2. Горшенев В.М. Юридическая деонтология (Введение в юридическую специальность) – Х., 1990. – 280с.
3. Гусарєв С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія: Навч. посібник. – К.,1998.-156 с.
4. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності) Навчальний посібник / К.: Знання, 2005.- 655 c.
5. Осауленко О.І. Юридична деонтологія. Навч. посібник. -К.: Істина, 2008.- 224с.
6. Скакун О.Ф., Овчаренко Н.И..  -  Х., 1998 - 270 с.Юридическая деонтология. Учебник-  Х., 1998 - 270 с.
7. Сливка С.С. Правнича деонтологія. Підручник. -К.: Атіка, 1999.- 336 с.
8. Сливка С.С. Юридична деонтологія. Підручник. Вид. 2-е, перероб. і доп- К.: Атіка, 2003.- 320 с.
9. Цирфа Г.О. Юридична деонтологія: Навч. посіб. для дистанційного навчання./За ред. Н.І.Клименко - К.: (Університет “Україна”), 2005. -210 с
10. Шмошкін О.В. Юридична деонтологія – К., 1995. – 243с.