Туристичні ресурси Житомирської області

Батюшка, який походжав територією колись прекрасного маєтку, сказав, що історією цієї споруди не цікавився, відроджувати чималенький палац немає грошей, та порадив звернутися у контору  заводу неподалік.

Після довгого з'ясування, хто ми, звідки і чого нам треба, привітні цербери прохідної дали добро  на перепустки до музею історії заводу.

На другому поверсі адміністративного  корпусу, у двох кімнатах ми побачили плоди багаторічної праці жінки, що фанатично любить рідну землю. Буквально по дещиці зібраний матеріал: і про палац Голуховських, який згодом (якщо не помиляюся, близько 1900 року) купили Терещенки, і про кожного представника цього колись славетного роду. Особливо багато експонатів, пов'язаних з життям Федора Артемовича Терещенка. Подумати тільки: звідси починалося українське авіаконструювання! Старання цього фанатично відданого небу чоловіка дали поштовх розвитку українського літакобудування.

Так, звичайно, у музеї небагато власне речей Терещенків, більшість  експонатів - це фотографії селища тепер  та тоді, сімейні портрети, вирізки  з газет тощо, розміщені на стендах  в кімнатах. І Терещенками історія  тут не починається і не закінчується: є і про революційні роки, і  про лихоліття Великої Вітчизняної, і про сучасну історію Червоного.

До речі, у наші часи рід Терещенків не згас, його представники живуть у  Франції, деякі з них, не дивлячись  на далеко не юнацький вік, відвідали  нещодавно і Червоне - вклонитися пам'яті своїх предків.

Колишня назва Червоного - Старе. Спочатку селом Старим зацікавились родичі терещенків - ще одна відома родина цукрозаводчиків - Харитоненки. 1852 року Іван Харитоненко арендує місцевий цукрозавод та завод у селі Улянівка і замість лише продажу цукру починає займатися його виготовленням. Примха долі: саме цукрозавод у Старому ледве не довів Харитоненка до банкрутства: тут спалахнула пожежа, в якій згорів увесь завод разом з виробленим цукром. Буває.

Не знаю чому, але знайти докладну інформацію про рід Терещенків у  Інтернеті виявилося задачею  непростою. Так, куркулі, заводчики, наживались на рабській праці трудящих, все  зрозуміло - але ж ідеологічні  шори вже друге десятиліття як скинуті, а інформації про людей, які розвивали промисловість  України як не було, так і немає. Тож і залишається сподіватись  лише на таких ентузіастів, як згадана  берегиня простого заводського музею...

Польські джерела підтверджують  версію місцевих жителів: село і справді  раніше називалося Червоне. Довгі роки ці землі належали найвідомішим польським  шляхетським родам. Скажімо, в XVII столітті тут владарювали Тишкевичі, а у XVIII ст. разом з рукою Хелени Лешніцької, що вийшла заміж за Францішка Ксаверія Грохольського, брацлавського земського суддю, перейшло до магнатів Грохольських. Після смерті в 1792р. Францішка Ксаверія Червоним володів його син, Ян Непомуцен, а потім й син сина - Адольф. Саме Адольф Грохольський збудував у селі за проектом невідомого архітектора велику неоготичну резиденцію. Був це симетричний триповерховий палац, в плані - витягнутий чотирикутник з восьмибічною вежею на головному фасаді та двома чотирибічними вежами, прилегаючими до бічних фасадів. Згідно з заповіту Адольфа Грохольського (помер в 1863 р.) Червоне мало дістатися його другій дружині, Ванді з Радзивіллів Грохольській. Але вдова невдовзі після смерті чоловіка виїхала за кордон, а Червоне продала Миколі Терещенку. Далі ви вже знаєте. Терещенки розбудували палац, особливо зі сторони саду, споруда отримала нерегулярний характер.

ВИСНОВКИ

1. Екологічний туризм являє собою широкий напрямок в індустрії туризму, який інтенсивно розвивається. Він не завжди однаково розуміється в різних країнах, його форми динамічні, він проникає в навіть далекі від екологічної орієнтації області туристичної діяльності й обмежувати його занадто строгими рамками й одним єдино вірним визначенням навряд чи розумно.
2. Розвиток туризму ґрунтується на прагненні звести до мінімуму негативний вплив на навколишнє середовищ, та показати величність та багатство територіальних традицій.
3. Розвиток туризму в Україні можна розглядати за декількома напрямками: здійснення екологічного туризму на базі національних природних та регіональних ландшафтних парків; розвиток сільського туризму; розвиток юнацького та молодіжного туризму.
4. На основі узагальнення і аналізу територій і об`єктів, які можна використати для організації туризму на Житомирщині, нами запропоновано еколого-туристичний маршрут, що включає 5 основних зупинок. Житомирщина має багатовікову історію, цікава своїми краївидами, пам`ятками культури та архітектури. На території області значна кількість церковних пам`яток. Досить цікава історія м. Бердичів, тут в монастирі св. Варвари вінчався Оноре де Бальзак, в 19 ст. в замку Антона Радзівіла мешкав Фредерік Шопен.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Білявський Г.О. та інші. Основи екологічних знань: Пробний підручник для учнів 10 –11 класів. – К.: Либідь, 2000. – 336 с.
2. Бовман Б. // Пропозиції щодо ролі туристичних відділів та управлінь облдержадміністрацій у маркетингу та розвитку туризму. – Львів, 2000. – 37 c.
3. Бондаренко В.Д., Кучерявый В.А., Шудря Ю.В. Ведение хозяйства в рекреационных лесах (на примере зеленых зон городов Тернопольской области): Практ. реком. - Львов: ЛЛТИ, 1986. - 39 с.
4. Высоцкий П.Н. Учение о влиянии леса на изменение среды его произрастания и на окружающее пространство: Курс лесоведения. Ч. II. - М.; Л.: Гослебумиздат, 1950. -104 с.
5. Генсирук С.А., Нижник М.С., Возняк Р.Р. Рекреационное использование лесов. - К.: Урожай, 1987. - 248 с.
6. Герушинський З.Ю. Типологія лісів Українських Карпат: Навч. посіб. - Львів: Піраміда, 1996. - 208 с.
7. Гінсірук С.А. Регіональне природокористування: Навч. посібник. – К., 1990.
8. Голубець М.А., Кучерявий В.П., Генсірук С.А. та ін. Конспект лекцій з курсу "Екологія і охорона природи". К., 1990.
9. Закарпаття в цифрах і фактах. // Інформаційно-статистичний довідник . – Ужгород , 1999. – 51 с.
10. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України. – Киів, 2001. – 89 с.
11. Кондратюк Є.М., Харкота Г.І. Словник-довідник з екології. К., 1987.
12. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2001. - 500 с.
13. Кучерявый В.А. Зеленая зона города. - К.: Наукова думка, 1981. -248 с.
14. Липа О.Л. Визначні сади і парки України та їх охорона. — Київ: Вид-во Київського університету, 1960. — 174с.
15. Лісове господарство України. - К.: Держкомлісгосп України, 2003. - 24 с.
16. Лісове господарство України: проблеми та перспективи. - К.: Міжвідомча аналіт.-консультат. рада з питань розвитку продукт, сил і вироби, відносин, 2003. - 178 с.
17. Лісовий кодекс України. - К.: Мін. лісгосп України, 1994. - 56 с.
18. Марчак А.В. Ліс і довкілля. – Вінниця, ВДСТІ, 1998, - 199 с.
19. Мацола В.І. Рекреаційно – туристичний комплекс України. – Львів, 1997. – 259 c.
20. Машинский Л.О. Город и природа. – М.: Стройиздат, 1973. – 227 с.
21. Мінеральні води Закарпаття. Питне лікувальне використання. Ужгород, 1997. – 174 с.
22. Молчанов А.А. Влияние леса на окружающую среду. - М.: Наука, 1973.-360 с.
23. Молчанов А.А. Воздействие антропогенных факторов на лес. - М.: Наука, 1978.-139 с.
24. Осипчук Н. Зелений туризм // Соціальна політика, 2005. 6 червня. – С. 4.
25. Панов И.Н. Экологический туризм. //География. - 1997. - №45. – с. 11.
26. Писарчук Є.А., Кухта А.М. Екологічне виховання учнів: Посібник для вчителя. – К.: Рад. Шк., 1990. – 235с.
27. Родічкін І.Д. Лісопарки України. - К.: Будівельник, 1968. - 188 с.
28. Тарасенок А. Виды экологического туризма. //Туризм и отдых. – 2000. - №21. – С. 5-7.
29. Шеляг-Сосонко Ю.Р та ін. Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи. – К.: Хімджест, 2003. – 248 с.
30. Янко М.П. Топонімічний словник. Український словник-довідник. - К.: Знання, 1998. – 429 с.