Присвоєння та позбавлення статусу безробітного

Важливо наголосити, що безробітні мають не лише права, а й обов'язки. Останні передбачені законами України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Зокрема безробітний зобов'язаний: активно сприяти своєму працевлаштуванню; брати участь у заходах, які організовує служба зайнятості (семінарах, ярмарках вакансій, презентаціях професії тощо); самостійно або за порадами спеціалістів служби зайнятості шукати роботу; інформувати спеціалістів центру зайнятості про проведену роботу щодо свого працевлаштування; відвідувати центр зайнятості у строки, встановлені його працівниками; повідомляти про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення. Якщо з поважних причин безробітний не може виконати останнього обов'язку, потрібно наступного дня звернутися до служби зайнятості. Слід пам'ятати, що відмова від двох пропозицій підходящої роботи або професійної підготовки чи перепідготовки може потягти скорочення строку виплати допомоги по безробіттю. Якщо безробітний припинив навчання без поважних причин або відмовився працювати за отриманою спеціальністю, з нього стягується сума витрат на професійну підготовку. Так само у разі призначення матеріальних виплат на підставі документів, що містять неправдиві відомості, з безробітного стягується виплачена сума з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати [4].

 

 

 

 

2. Гарантії прав осіб, які визнані безробітними

 

Стаття 43 Конституції України зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується [1].

КЗпП встановлює гарантії забезпечення права громадян на працю, згідно з ст. 5-1 КЗпП держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України:

• вільний вибір виду діяльності;
• безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб;
• надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладів;
• безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або у системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії;
• компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість;
• правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи [2].

Згідно ст. 5 ЗУ «Про зайнятість населення» держава гарантує у сфері зайнятості:

1) вільне обрання місця  застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії;

2) одержання заробітної  плати (винагороди) відповідно до  законодавства;

3) професійну орієнтацію  з метою самовизначення та  реалізації здатності особи до  праці;

4) професійне навчання  відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці;

5) підтвердження результатів  неформального професійного навчання  осіб за робітничими професіями;

6) безоплатне сприяння  у працевлаштуванні, обранні підходящої  роботи та одержанні інформації  про ситуацію на ринку праці  та перспективи його розвитку;

7) соціальний захист у  разі настання безробіття;

8) захист від дискримінації  у сфері зайнятості, необґрунтованої  відмови у найманні на роботу  і незаконного звільнення;

9) додаткове сприяння  у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

Кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом:

1) участі в загальнообов'язковому  державному соціальному страхуванні  на випадок безробіття, яке передбачає  матеріальне забезпечення на  випадок безробіття;

2) надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства;

3) надання особливих гарантій  працівникам, які втратили роботу  у зв'язку із змінами в організації  виробництва і праці;

4) надання додаткової  гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці [3].

До категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать:

1) один з батьків або  особа, яка їх замінює і:   

- має на утриманні дітей віком до шести років;

- виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;

- утримує без одного  з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);

2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

3) особи, звільнені після  відбуття покарання або примусового  лікування;

4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

5) особи, яким до настання  права на пенсію за віком  відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;

6) інваліди, які не досягли  пенсійного віку, встановленого  статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

7) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу [3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Підходяща робота для безробітного

 

 

  Підходящою для безробітного є робота, що відповідає його освіті, професії (спеціальності), кваліфікації [3].

Підбір підходящої роботи здійснюється центром зайнятості, у якому безробітний зареєстрований, з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради. За згодою безробітного підбір підходящої роботи може здійснюватися також в інших регіонах.

Підходящою для безробітного є робота у разі, коли запропонована заробітна плата не нижча, ніж його заробітна плата за останнім місцем роботи, з урахуванням середнього розміру заробітної плати, що склався за минулий місяць у регіоні, де безробітний зареєстрований. Якщо середній розмір заробітної плати, що склався за минулий місяць у регіоні, нижчий, ніж заробітна плата особи за останнім місцем роботи, підходящою є робота з розміром заробітної плати не меншим, ніж середній розмір у регіоні.

У пропозиції підходящої роботи безробітному враховується розмір заробітної плати, яку він отримував за останнім місцем роботи, згідно з даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування [3].

Підходящою для безробітного є робота з розміром заробітної плати не меншим, ніж розмір мінімальної заробітної плати, у разі, коли:

• у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про розмір заробітної плати за останнім місцем роботи;
• безробітний бажає відновити трудову діяльність після тривалої (більш як 12 місяців) перерви;

- пошук роботи здійснюється вперше.

Підбір підходящої роботи для інваліда (у тому числі шляхом розумного пристосування існуючого або створення нового робочого місця) здійснюється відповідно до його професійних знань і навичок та з урахуванням довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії з висновком про умови і характер праці, індивідуальної програми реабілітації та побажань інваліда щодо умов праці [4].

Якщо відсутні документи, що підтверджують трудову діяльність та/або освіту безробітного, підбір підходящої роботи здійснюється за професіями, що не потребують спеціальних знань, умінь та навичок.

Для безробітних, які не мають професії (спеціальності) і вперше шукають роботу, підходящою є робота, яка потребує первинної професійної підготовки, зокрема безпосередньо на робочому місці.

Для осіб, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) більш як 12 місяців, підходящою є робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) може бути підходящою за умови підвищення кваліфікації за направленням центру зайнятості з урахуванням потреби ринку праці.

У разі коли протягом шести місяців з дня реєстрації безробітному неможливо підібрати роботу за професією, підходящою є робота, що потребує зміни професії з урахуванням його здібностей, стану здоров'я, професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Для безробітних, які не мають професії або працювали на роботах, що не потребують спеціальної підготовки, та зареєстровані у центрі зайнятості більш як шість місяців, підходящою роботою також є участь у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру, тривалість яких перевищує один місяць (далі – громадські та інші роботи тимчасового характеру).

Для осіб, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більш як 12 місяців) перерви (крім осіб, яким до досягнення встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку залишилося два і менше роки), підходящою роботою також є участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, які відповідають їх освіті, професії (спеціальності), професійному досвіду, зокрема за спорідненими професіями [18, c. 234].

Спорідненими професіями є професії, що відповідно до Національного класифікатора "Класифікатор професій" відносяться до однієї групи професій.

У разі отримання безробітним професії за направленням центру зайнятостіпідходящою є робота як за новою, так і за попередньою здобутою професією (спеціальністю).

Підходящою не може бути робота у разі, коли:

• вона пов'язана із зміною місця проживання безробітного без його згоди;
• місце роботи розташоване за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради;
• умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці, стану здоров'я особи, що підтверджено медичною довідкою;
• заробітна плата нижча, ніж встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати, або не забезпечуються гарантії щодо її своєчасної виплати [3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Присвоєння та позбавлення статусу безробітного

 

Статус безробітного надається з першого дня реєстрації у територіальному органі на підставі заяви, у разі відсутності підходящої роботи. У разі наявності підходящої роботи у день подання заяви про надання статусу безробітного особі за попереднім узгодженням з роботодавцем видається направлення на працевлаштування. Особа зобов’язана подати протягом семи календарних днів з дня отримання такого направлення територіальному органові письмову відповідь роботодавця про працевлаштування або відмову у працевлаштуванні. Якщо в зазначений строк особа подає територіальному органові письмову відповідь роботодавця про відмову у працевлаштуванні або відстрочення вирішення питання щодо працевлаштування у зв’язку з необхідністю проходження медичного та наркологічного огляду, призначення дати конкурсного відбору, такій особі надається статус безробітного з дня подання відповідної заяви. Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається територіальним органом не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного. Особа під час подання зазначеної заяви згідно з ст. 44 ЗУ «Про зайнятість населення» ознайомлюється з правами та обов’язками зареєстрованого безробітного:

Зареєстровані безробітні мають право на:

1) безоплатне одержання  від територіальних органів центрального  органу виконавчої влади, що реалізує  державну політику у сфері  зайнятості населення та трудової  міграції:

- послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру;

- консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії);