Державний контроль і нагляд за станом охорони праці в Україні

11) видає  дозволи, висновки, гігієнічні сертифікати,  інші документи дозвільного характеру,  передбачені законодавством;

12) проводить  державний соціально-гігієнічний  моніторинг, моніторинг атмосферного повітря, поверхневих вод суші й питної води, морських вод, мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей, озокериту, ропи лиманів і озер, ґрунтів, фізичних факторів у місцях відпочинку населення, у тому числі на природних територіях курортів, та моніторинг забруднення вод у районах водозаборів, які перебувають у зоні впливу аварії, стихійного лиха, катастрофи;

13) проводить  аналіз небезпечних для здоров'я  людини факторів середовища життєдіяльності  людини, виробничого середовища  та організовує здійснення державного  санітарно-епідеміологічного нагляду  на усіх етапах виробництва  та реалізації нехарчової продукції;

          14) здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за застосуванням дезінфекційних засобів і проведенням дезінфекційних заходів;

15) погоджує  санітарні та протиепідемічні  (профілактичні) заходи, що розробляються  органами виконавчої влади, органами  місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, контролює  їх здійснення;

16) проводить  відбір зразків, вимірювання,  випробування і дослідження з  метою визначення впливу на  стан здоров'я і життя людини  повітря, води, ґрунту;

17) здійснює  епідеміологічний нагляд за побічною  дією імунобіологічних препаратів  та їх епідеміологічною ефективністю;

Висновок

Органи державного нагляду за охороною праці є незалежними  від державних адміністрацій, господарських, громадських і політичних організацій  і діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів  України.

Державні  інспектори або контролери органів  державного нагляду мають право:

- відвідувати в будь-який час підприємства, що контролюються, перевіряти стан охорони праці, знайомитися з документацією та отримувати інформацію і пояснення роботодавця з питань, що перевіряються тощо;

- видавати керівникам підприємств, керівним посадовим особам міністерств, комітетів, об'єднань підприємств та ін., відповідальним за охорону праці працівникам держадміністрацій приписи (розпорядження), обов'язкові для виконання про виявлені порушення і недоліки в галузі охорони праці і про строки їх усунення;

- призупиняти роботу підприємства або об'єкта, де виявлені небезпечні для життя та здоров'я працюючих порушення норм і правил охорони праці;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

- подавати позов до прокуратури для притягнення до кримінальної відповідальності винних у порушенні вимог охорони праці, що призвело до матеріальних збитків або завдало шкоди працюючим;

- надсилати роботодавцям або відповідальним посадовим особам подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді або про накладання на них стягнення за порушення вимог охорони праці.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про охорону праці" від 14.10.1992 р. № 2694-ХП, в ред. Закону № 229-ІУ від 21.11.2002 р., ВВР. — 2003.
2. Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 р. №1640.
3. Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 400,.
4. Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011
5. . Жидецький В.Ц. Основи охорони праці / В.Ц. Жидецький. — Л.: УАД, 2006.