Види трудових договорів

На сьогоднішній день, контракт може бути укладено, наприклад, з:

• педагогічними та  науково-педагогічними працівниками (ч. 3 ст. 54 Закону України "Про освіту");
• помічником адвоката  (ч.  1  ст. 8 Закону України "Про адвокатуру") та ін.

Порядок укладення  контракту  при  прийнятті  (найманні)   на роботу  працівників регулюється,  зокрема,  Положенням про порядок укладання  контрактів   при   прийнятті   (найманні)   на   роботу працівників,  затвердженим  постановою  Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р.  N 170 ( 170-94-п ),  наказом  Міністерства праці  України  від  15  квітня  1994  року N 23 ( z0084-94 ) "Про затвердження   Типової    форми    контракту    з    працівником", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1994 р. за N 84/293.

Слід зазначити,  що  контракт  як  особлива  форма  трудового  договору   повинен   спрямовуватися   на   забезпечення  умов  для  проявлення ініціативності та самостійності  працівника,  враховуючи його  індивідуальні  здібності  й  професійні навички,  підвищення взаємної відповідальності сторін,  правову і соціальну захищеність працівника.

Умови контракту, що погіршують становище  працівника порівняно з  чинним  законодавством,  угодами   і   колективним   договором, вважаються недійсними.

Щодо порядку   укладення  контракту  доцільно  відмітити,  що відповідно до  статті  24  Кодексу  законів  про   працю   України ( 322-08 ) контракт укладається у письмовій формі.

Контракт оформляється  у двох примірниках,  що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін контракту.

За згодою працівника копію укладеного з  ним  контракту  може бути  передано  профспілковому чи іншому органові,  уповноваженому працівником  представляти його інтереси, для здійснення контролю за додержанням умов контракту.

Контракт набуває  чинності  з  моменту  його підписання або з дати,  визначеної сторонами у контракті,  і може бути змінений  за згодою сторін, складеною у письмовій формі.

Крім того,   контракт   є   підставою   для   видання  наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника  на  роботу  з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.

Слід зазначити, що у контракті передбачається:

- обсяги пропонованої роботи  та вимоги до якості і строків  її виконання;

- строк дії контракту;

- права, обов'язки та взаємна  відповідальність сторін;

- умови оплати й організації  праці;

- підстави припинення та розірвання контракту;

- соціально-побутові та інші умови,  необхідні для  виконання взятих  на  себе  сторонами  зобов'язань,  з урахуванням специфіки роботи,  професійних особливостей   та   фінансових   можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Крім того,  доцільно  відмітити,  що питання стосовно порядку укладання контракту з керівником підприємства,  що є  у  державній власності, при найманні на роботу регулюється, зокрема, Положенням про порядок укладання контракту з керівником підприємства,  що є у державній   власності,   при   найманні  на  роботу,  затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. N 203 (  203-93-п ),  постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р.  N  597  (  597-95-п  )  "Про  Типову  форму  контракту  з керівником підприємства, що є у державній власності".

ПІЛЬГИ ПРАЦІВНИКАМ, ЯКІ ПОЄДНУЮТЬ РОБОТУ З НАВЧАННЯМ.

 

Категорія працівників, які поєднують  роботу з навчанням, має досить питому вагу в загальній системі трудових ресурсів України. Причому, цю категорію  в основній своїй масі складає  молодь. Для них проблеми поєднання (суміщення) праці й навчання є  не стільки теоретичними, скільки  практичними, тому в роботі аналізується гл. ХІV КЗпП України, ЗУ “Про відпустки” (відносно відпусток, що надаються в зв’язку з навчанням). Використовується досвід інших країн, розкриваються проблеми суміщення праці й навчання в сучасних економічних умовах.

Стаття 215 КЗпП визначає:

«Працівникам, які навчаються у  вищих закладах освіти з вечірньою  та заочною формами навчання, надаються  додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законодавством».

Стаття 215 КЗпП встановлює загальне правило  про надання працівникам, які  навчаються без відриву від виробництва, оплачуваних відпусток та інших  пільг. Воно стосується тих, хто навчається у цих закладах освіти з вечірньою  та заочною формами навчання. Правило  ст. 215 КЗпП не є нормою прямої дії, а  відсилає до спеціальних норм.

Під закладами освіти з вечірньою  та заочною формами навчання слід розуміти також відділення і будь-які  інші підрозділи вищих закладів освіти з вечірньою або заочною формами  навчання. Однак право на пільги дає навчання лише у вищих навчальних закладах, які мають ліцензії на підготовку спеціалістів відповідного профілю та освітньо-кваліфікаційного рівня.

Учасники авторського колективу  не прийшли до єдиної думки щодо можливості надання пільг у зв'язку з навчанням у вищих закладах освіти особам, які працюють на українських  підприємствах, в українських установах  і організаціях, а навчаються в  іноземних або вітчизняних духовних, а також іноземних духовних навчальних закладах. На думку Б.С. Стичинського та Ї.В. Зуба такі особи користуються пільгами на загальних підставах.

 В.Г. Ротань вважає, що навчання  у вищому навчальному закладі  іноземної держави також надає  право на пільги за умови,  що навчання здійснюється в  порядку, встановленому законодавством  відповідної держави, і закінчується  видачею диплома, еквівалентність  якого диплому українського вищого  навчального закладу визнається  в Україні. В іншому разі  право на пільги за тими, хто  навчається в іноземних вищих  навчальних закладах не може  бути визнано. В.Г. Ротань вважає також, що духовні навчальні заклади взагалі не підпадають під чинне визначення вищих закладів освіти (ст. 43 Закону "Про освіту"), тому навчання в них без відриву від виробництва права на пільги не дає. Цей висновок підтверджується й аналізом ст. 11 Закону "Про свободу совісті та релігійних організацій" . Ті пільги, які законодавець хотів надати особам, які навчаються в духовних навчальних закладах, він перелічив у названій статті. Пільги для осіб, які навчаються в духовних закладах без відриву від виробництва, у зазначеній статті не названі.

У статті 216 Додаткова відпустка  у зв'язку з навчанням у вищих  навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі  стверджується:, що працівникам, які  успішно навчаються без відриву  від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною  формами навчання, надаються додаткові  оплачувані відпустки:

1) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт,  складання заліків та іспитів  для тих, хто навчається на  першому та другому курсах  у вищих навчальних закладах:

• першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 10 календарних днів,
• третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,
• незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання –30 календарних днів;.

2) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт,  складання заліків та іспитів  для тих, хто навчається на  третьому і наступних курсах  у вищих навчальних закладах:

• першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,
• третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 30 календарних днів,
• незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 40 календарних днів;

3) на період складання державних  іспитів у вищих навчальних  закладах незалежно від рівня  акредитації - 30 календарних днів;

4) на період підготовки та  захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у  вищих навчальних закладах з  вечірньою та заочною формами  навчання першого та другого  рівнів акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах  третього і четвертого рівнів  акредитації - чотири місяці.

Тривалість додаткових оплачуваних  відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих  навчальних закладах, що мають у  своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального  закладу відповідного рівня акредитації.

Працівникам, допущеним до складання  вступних іспитів в аспірантуру  з відривом або без відриву  від виробництва, для підготовки та складання іспитів надасться  один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних  днів на кожний іспит.

Працівникам, які навчаються без  відриву від виробництва в  аспірантурі та успішно виконують  індивідуальний план підготовки, надається  додаткова оплачувана відпустка  тривалістю 30 календарних днів.

Для працівників, які навчаються у  вищих навчальних закладах з вечірньою  та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися  інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням.

Відпустки, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої та частиною четвертою  цієї статті, надаються впродовж навчального  року.

Відпустки, передбачені ст. 216 КЗпП, надаються лише працівникам, які  успішно навчаються в зазначених навчальних закладах без відриву  від виробництва.

Тривалість додаткової оплачуваної  відпустки диференціюється за цілою  низкою критеріїв: а) форма навчання (вечірня, заочна); б) рівень акредитації  навчального закладу; в) курс, на якому  працівник навчається.

На період настановних занять, виконання  лабораторних робіт, складання заліків  та іспитів працівниками, які навчаються на першому та другому курсах вищих  закладів освіти:

а) першого та другого рівнів акредитації  з вечірньою формою навчання - щорічно  надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних  днів;

б) третього і четвертого рівнів акредитації  з вечірньою формою навчання - щорічно  надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 20 календарних  днів;

в) усіх рівнів акредитації з заочною  формою навчання - щорічно надається  додаткова оплачувана відпустка  тривалістю 30 календарних днів.

На час настановних занять, виконання  лабораторних робіт, складання заліків  та іспитів - працівникам, які навчаються на третьому і наступних курсах вищих  закладів освіти:

а) першого та другого рівнів акредитації  з вечірньою формою навчання - щорічно  надається додаткова відпустка  тривалістю 20 календарних днів;

б) третього та четвертого рівнів акредитації  з вечірньою формою навчання - щорічно  надається оплачувана відпустка  тривалістю 30 календарних днів;

в) незалежно від рівня акредитації  з заочною формою навчання - надається  щорічно додаткова оплачувана відпустка  тривалістю 40 календарних днів.

Законом від 2 листопада 2000 р. ст. 15 Закону "Про відпустки" доповнена новою  частиною другою, відповідно до якої працівники, які здобувають другу (наступну, тобто  третю також) вищу освіту в навчальних закладах післядипломної освіти та вищих  навчальних закладах, які мають у  своєму складі підрозділи післядипломної освіти, мають право на додаткову  оплачувану відпустку тієї ж тривалості, що й працівники, які навчаються на третьому і наступному курсах вищих  навчальних закладів відповідних рівнів акредитації.

Надання відпусток щорічно означає, що вони повинні надаватися протягом навчального року. На це прямо зазначається в частині шостій ст. 15 Закону "Про  відпустки" у редакції від 2 листопада 2000 року.

На період складання державних  іспитів у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації працівники, які навчаються без відриву від  виробництва, мають право на надання  їм додаткової оплачуваної відпустки  тривалістю 30 календарних днів.

На період підготовки та захисту  дипломного проекту (роботи) працівники, які навчаються без відриву від  виробництва у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною  формами навчання першого та другого  рівнів акредитації, мають право  на додаткову оплачувану відпустку  тривалістю два місяці, а третього та четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.

Оскільки планування навчального  процесу належить до компетенції  вищих закладів освіти (ст. 17 Закону "Про освіту"), їм належить право  розподілу встановленої законом  тривалості додаткової оплачуваної  відпустки протягом навчального  року. Власник зобов'язаний надавати працівникові відпустку саме в той  час, який визначений вищим навчальним закладом. Ненадання відпустки в  цей час не може бути обґрунтовано виробничою необхідністю для підприємства, оскільки ст. 202 КЗпП покладає на власника обов'язок створювати працівникам умови  для поєднання роботи з навчанням.

Частина друга ст. 216 КЗпП допускає можливість встановлення законодавством (отже не лише законами, але й підзаконними актами) для осіб, які навчаються без відриву від виробництва  у вищих навчальних закладах, де навчальний процес має свої особливості, іншої тривалості відпусток. Відповідно до цього Кабінет Міністрів України  затвердив Порядок, тривалість та умови  надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною  формами навчання, де навчальний процес має свої особливості.

Передбачено, що крім додаткових оплачуваних  відпусток, встановлених ст. 216 КЗпП і  ст. 15 Закону "Про відпустки", щорічно  надаються такі відпустки:

а) 10 календарних днів із збереженням  заробітної плати і 10 календарних  днів без збереження заробітної плати  працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною  формами навчання за спеціальністю "культура (народна художня творчість)", "музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне  мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)";

б) 20 календарних днів із збереженням  заробітної плати та 10 календарних  днів без збереження заробітної плати  працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною  формами навчання за спеціальностями "театральне мистецтво (акторське  мистецтво, режисура, хореографія, сценографія)", "кіномистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-, телеоператорство)";