Хутряні напівфабрикати

    Випороток - шкури ненароджених теляток з низьким (до 1 см) матовим первинним волосяним покривом.

    Пижик - шкури телят у віці до 1 місяця з шовковистим, густим, м’яким, блискучим волосяним покривом висотою від 1 до 2,5 см.

    Неблюй - шкурки теляток у віці від 1 до 3-х місяців, з вторинним волосяним покривом, що тільки почав відростати. Ость груба, часта, досить низька, пух рідкий.

    Пастель – шкури напівдорослих і дорослих оленів з густим рослим волосяним покривом, що складається з товстого остьового волоса і рідкого пуху. За кольорами шкури випоротка, пижика, неблюя поділяють на брунатні, темно-брунатні, світлі й строкаті.

    Каракулевий напівфабрикат – отримують від грубововняних овець каракульницької породи.

    Чистопорідний каракуль мас специфічні ознаки: волосяний покрив шовковисто-блискучий; звивистість вкриає усю площу шкурки; шия (довга) вкрита завитками; голова і передні лапи з муаровим волосяним покривом або вкриті завитками; хвіст широкий, біля основи звужений до кінця, і характерним для каракульських ягняток сухим придатком, вкритий завитками. Якість шкурок залежить від ступеня розвитку волосяного покриву, густоти, висоти, м’якості і блиску волосяного  покриву, типу завитків, товщини, щільності шкірної тканини і розміру шкурки.

    Типи завитків, їх форма, розміри визначають цінність шкурок. Основні типи завитків - вальки, боби, гривки, кільця, штопор, равлик, горошок, деформовані.

    Вальки  – складаються з волоса, скрученого у спіраль, що утворює майже повне коло. У завитку розрізняють криючий і вхідний волос. Залежно від ступеня завитості криючого волоса завиті вальки поділяють на 3/3, 2/3, 1/3.

          Між завитками є  шви, а самі вальки залежно від  ширини бувають: вузькі (до 4мм), середні (4–8 мм) і широкі (більше 8 мм). За довжиною – короткі (12 –20 мм), ссередні (20–30 мм) і довгі (більш 30 мм). Крім того, вони можуть бути різні за висотою.

          Боби  – це вкорочені вальки довжиною до 12 мм.

          Гривки  – завитки, в яких волос розходиться під гострим кутом від середньої лінії завитка.

    Вальки, боби і гривки відносяггь до цінних видів завитків.

    Кільце - завитки, утворені волосом, зігнутим у форму кільця, що лежить своєю площиною паралельно поверхні шкурки. Коли повне кільце не утворюється, такі завитки називають напівкільцями.

    Равлики - завитки, в яких косиці волоса утворюють спіраль, діаметр якої поступово зменшується від основи до кінця (форма черепашки равлика).

    Горошок - завитки, що у верхній частині утворюють нібито вузлики, а у нижній - равликоподібні.

    Штопор - завиток за формою подібний до штопора.

    Завитки — кільце, напівкільце, равлик, горошок і штопор  відносяться до малоцінних.

    Деформовані завитки – завитки, що не мають певної форми. До цієї групи відносяться також ласи (незвивистий волосяний покрив).

    Одним з основних чинників цінності каракульських шкурок є колір. За кольором шкурки поділяються на чорні, сірі, кольорові.

    Чорний (фарбований) каракуль. Чорне забарвлення у каракульських овець є найбільш розповсюдженим (близько 95 %). Однак чорне забарвлення у різних ягняток різне за інтенсивністю, тому у напівфабрикаті їх фарбують.

    Вівці каракульницької породи мають сильно виявлену вікову мінливість волосяного покриву. З віком тварин цінність шкурок значно зменшується.

    Голяк – шкурки ягняток (викиднів або випортків) утробного розвитку до 4-х місяців. Волосяний покрив дуже низький, блискучий, гладкий або з ледь помітним муаровим малюнком. Шкірна тканина дуже тонка.

    Каракульча – шкурки ягняток утробного розвитку від 4 до 4,5 місяців. Волосяний покрив блискучий, низький, з виразним муаровим малюнком, шкірна тканина тонка.

    Каракуль-каракульча - шкурки ягняток на останній стадії утробного розвитку. Волосяний покрив блискучий, складається з вузьких вальків і гривок, а також муарового волосяного покриву. Шкірна тканина щільніша і більш груба, ніж у каракульчі.

    Каракуль – шкурки новонароджених ягняток у віці 1 – 3-х днів. олосяний покрив блискучий, шовковистий, складається із завитків різних типів. Шкірна тканина різної товщини і щільності.

    Яхобаб – шкури перерослих ягнят у віці до 1 місяця. Волосяний покрив складається з перерослих і пухких завитків. Колір волоса в основному чорний. Розмір шкурок досить великий, шкірна тканина товста.

    Трясок – шкури ягнят у віці від 1 до 4 місяців. Волосяний покрив високий, м’який, складається з кільцеподібних і штопороподібних завитків.

    Овчина каракульська – шкури напівдорослих і дорослих овець. Волосяний покрив довгий, грубий, перелинялий.

    У основу сортування шкурок каракулю покладені основні показники завитків: густота, щільність (або пружність), фігурність, шовковистість, блиск.

    Щільність (або пружність) – це здатність завитків зберігати форму і чинити опір механічній дії. Ця властивість залежить від густоти, товщини, довжини і пружності волоса.

    Фігурність - ступінь одноманітності малюнка волосяного покриву окремих ділянок за формою, розмірами і щільністю завитків. Розрізняють фігурність: 3/3 – усієї площі шкурки (крім пахвини та кінцівок) вкрита вальками, бобами і гривками: 2/3 – вальками, бобами і гривками, розташованими на хребті і боках; 1/3 – завитками, розташованими тільки на хребті.

    Крім того, при визначенні сорту враховується товщина шкірної тканини.

    Залежно від усіх перерахованих вище ознак волосяного покриву і шкірної тканини шкурки чорного чистопорідного каракулю поділяються на 29 сортів (марок), які позначаються літерами (наприклад, П, ПП, ППП, Е, ЕЕ, ЕА тощо).

    Усі сорти, залежно від форми завиттків можна об’єднати в п’ять груп: жакетну,  реберчасту-плескату, кавказьку, малоцінну і назугчу.

    Найкращою за якістю є жакетна група. Шкурки мають нормальну для каракулю довжину волоса по усій площі. На озадку і хребті розташовані цінні завитки (вальки, боби, гривки).

    Реберчасто-плеската група характеризується наявністю на шкурці в основному гривок, що розташовуються паралельними рядами. Кавказька група каракулю відрізняється ледь перерослим волосом і недостатньо виразним малюнком завитків на шкурках. Малоцінна група вкрита малоцінними і деформованими завитками.

    Назугча – шкурки каракулю-недомірка з рідким шовковистим або слабо шовковистим волосяним покривом, не щільними і пухкими завитками.

    Чорний каракуль поділяється за площею на нормальний (більше 750 см²) і недомірки (назугча) - від 450 до 750 см².

    Каракуль сірий значно поступається чорному за пружністю завитків, наявністю цінних завитків і чіткістю малюнка. Сіре забарвлення утворюється за рахунок змішування чорного і сірого волоса. Дослідженнями встановлено, що основна причина, яка призводить до погіршення ряду ознак сірого каракулю, – прискорений ріст білого волоса порівняно із ростом чорного. Крім того, білий волос значно тонший, тому і менш пружний.

    Залежно від кількості чорного і білого волоса шкурки поділяються на сірі (голубі, сріблясті), темно-сірі, чорно-сірі, світло-сірі.

    За формою завитків шкурки сірого каракулю І сорту поділяють на групи: напівкруглу – переважно з валькуватими і бобоподібними завитками, з чітко вираженим малюнком; плескату – шкурки вкриті плескатими валькуватими завитками; реберчасту – переважно з гривками і реберчастими вальками; кавказьку – із завитками бобоподібної форми з перерослим волосом.

    Шкурки сірого каракулю поділяються на три сорти і за розмірами.

    Каракуль кольоровий користується дуже високим попитом за оригінальне забарвлення. Спочатку його отримували як побічну продукцію в отарах чорних овець без спеціальної селекційної роботи. При низькій якості кольорового каракулю високоцінні шкурки трапляються рідко. Крім того, серед великої партії кольорових шкурок важко підібрати дві шкурки з однаковим типом завитка, однаковим його розміром, забарвленням або тоном забарвлення.

    За кольором волосяного покриву чистопорідний каракуль поділяють: на сур, однотонний, однотонний інших забарвлень і строкатий.

    Сур - волосяний покрив різних відтінків брунатного, димчастого і бурого кольорів з поступовим посвітлішанням кінчиків волоса. При темно-брунатній основі посвітлівші кінчики волоса мають золотистий відтінок, тому такі шкурки мають назву – золотистий сур; якщо ж основа темно-димчаста, то посвітлівший кінчик має світло-попелястий відтінок, і шкурки такого забарвлення мають назву – сріблястий сур. Крім вищеописаних кольорів до цієї групи відносяться: сур бронзовий, бурштиновий, платиновий, стальний, квітка абрикосу (урюкгуль).

    Однотонний - волосяний покрив брунатного, рожевого і білого кольорів.

    Брунатний каракуль має волосяний покрив рівномірного брунатного забарвлення різних відтінків (від темно- до світло- брунатного). Для брунатних шкурок є характерним забарвлення халілі (брунатна із чорними плямами і чорна з брунатними плямами, симетрично розташованими на шкурці), а також облямування країв іншими відмінними від основного кольорами волосом.

    Рожевий каракуль (гулігаз) має волосяний покрив від темно- до світло-рожевого, що складається із змішування білого і брунатного волоса.

    Білий каракуль має волосяний покрив чисто білого кольору, інколи з чорними плямами на голові і ногах.

    Однотонний інших забарвлень – шкурки мають волосяний покрив усіх відтінків сірого і брунатного кольорів однотонного забарвлення, а також з волосом чорного кольору із сивиною (“морозом”).

    Строкатий каракуль має малюнок волосяного покриву із плям іншого кольору порівняно із основним по усій площині шкурок, крім голови, лап, хвоста.

    Сортують кольоровий каракуль майже так само як і сірий.

    Каракуль помісний (метис) – шкурки ягнят-метисів від схрещування овець різних грубововняних порід із каракульськими баранами. Він поділяється на каракуль-метис чорний і каракуль- метис кольоровий. Залежно від віку ембріонів новонароджених ягняток шкурки поділяють на каракульчу, каракуль-метис, яхобаб і трясок.

    Каракуль-метис має грубуватий, малошовковистий. склоподібний або матовий волосяний покрив із завитків різного типу. Шия, голова і ноги мають в основному гладкий або слабозавитий волосяний покрив. Однак трапляються шкурки кращих сортів, що практично не відрізняються від чистопорідних.

    Каракуль-метис кольоровий за кольорами поділяють на сірий, темно-сірий, чорно-сірий, сур, брунатний, халілі й  ін.

    Смушок - шкурки ягняток у віці до 4-х днів від овець смушкових грубововняних порід (чушка, решетилівська, сокольська та ін.). Волосяний покрив склоподібно-блискучий слабоблискучий або матовий, із завитками різного типу, але порівняно із каракулем менш щільними, пружними. Від метисного каракулю він відрізняється більш тонкою шкірною тканиною, формою хвоста і контуром шкурки.

    За кольором смушок може бути сірим, темно-сірим, брунатним, чорним.

    Шкурки ягнят грубовоняних курдюючих порід овець отримують від ягнят у віці до 30 днів. Вони поділяються на російські – від овець грубововняних північних порід і степові від овець курдючних порід. Волосяний покрив складається з пухких, матових або склоподібно блискучих завитків у вигляді кілець, напівкілець, горошку, штопора, інколи валькуватих і бобоподібних завитків або з гладким ледь хвилястим волосом. Властивості волосяного покриву залежать від віку ягнят та породи.

    Шкури морського звіра. Для виробництва хутряних виробів використовують шкури морського котика і тюленів. Високі товарні властивості шкур звірів-амфібіонів обумовлені тими особливостями хутряного покриву, що допомогли їм пристосуватися до існування у воді: відносно великою кількістю| волоса різної категорії, його формою, густотою, шовковистістю, звивистістю підпуші, міцністю шкірної тканини.

    Котик морський. Добувають самців у віці 2 - 4-х років (так звані “холостяки”). Волосяний покрив з дуже шовковистим, густим рівним за усією площею пухом і грубою остю. Пуховий волос має природне брунатне забарвлення. Напівфабрикат випускають у натуральному, щипаному і фарбованому вигляді.