Характеристика исскуственного меха

Експертиза якості товару проводиться шляхом порівняння фактичної  якоcтi з вимогами стандарту, контрольним зразком або технічними умовами, визначеними контрактом, про що робиться вiдмiтка в акті експертизи.

При зовнішньому  огляді виробів в першу чергу  увага звертається на наявність  пошкоджень, після чого приступають  до перевірки якості кожного виробу.

Перевірка якості виробу повинна  проводитись шляхом зовнішнього  огляду та його вимірювання на манекені та столі в розправленому вигляді.

В першу чергу  перевіряється симетричність деталей: чи не перекошені поздовжні та поперечні шви, чи відповідає довжина та ширина розміру виробу, чи не вкорочені рукава, чи правильно вони пошиті, чи правильно вшиті комір, манжети, права та ліва поли, чи не перекошена підкладка, чи відповідає вона по кольору та якості хутряному верху; чи виконані шви з’єднання правої та лівої половини зі спинкою виробу без перекосу, просічок, пропусків та захвату в шов пучків хутра. Після зовнішнього огляду, перевіряється правильність підбірки та розміщення хутряного полотна.

При перевірці головних уборів перш за все увагу звертають  на відповідність фасону та моделі (артикулу), вказаних на ярликах виробів, затвердженому зразку закупки, малюнкам або фотографіям, які додаються  до технічних умов контракту. Потім  шляхом зовнішнього догляду перевіряється якість головних уборів: правильність розташування деталей, підбірки хутра, симетричність та правильність зшивки деталей. При перевірці шапок-ушанок звертають увагу на те, щоб ширина обох вушок була однакова, а сторони козирка симетричні. Перевіряють також якість тулії та її підшивки.

Визначення  артикулу та моделі виробів зі штучного хутра проводиться органолептичним  методом шляхом співставлення виробу за зовнішнім виглядом зі зразком  закупленого товару. При відсутності  зразка закупки модель та артикул встановлюються шляхом порівняння з описом, який наведено в технічних умовах контракту.

Розмір хутряних виробів визначають під час одягання їх на манекен або ж складуючи  їх (лицьовою стороною догори) по середині спинки. Сантиметром вимірюють ширину виробу на рівні пройми під рукавом від середини спинки до краю лівого борту. Цей вимір (в см) буде відповідати розміру виробу. Проводять ще ряд додаткових вимірювань в сантиметрах, які співставляються з показниками технічних умов контракту:

• довжина виробу – по середині спинки від шва вточки підкоміру до низу;
• ширина спинки – на рівні 15 см від шва вточування підкоміру;
• ширина виробу – від середини спинки до краю борту по прямій;
• ширина низу – від середини спинки до краю борту по прямій;
• довжина рукава – від вищої точки відкату до низу;
• ширина рукава – по лінії пройми;
• ширина рукава – по низу;
• довжина коміру – по лінії пришиву;
• ширина коміру – по середині з сторони підкоміра.

 Розміри  головних уборів визначають по  їх внутрішній окружності кільцеміром або сантиметром. Розміром виробу буде величина окружності в сантиметрах.

Після цього  експерт перевіряє вироби на наявність  дефектів, які знижують якість виробу або роблять його непридатним  до використання.

Дефекти виробів  зі штучного хутра, які можуть бути виявлені при проведенні експертизи діляться на дві групи: дефекти трикотажного полотна та дефекти готового виробу, повний перелік яких визначається в нормативно-технічній документації та технічних умовах контрактів.

Експерт під час проведення експертизи має обов’язково оцінити стан упакування та маркування тари. Засоби вимірювання, спецiальнi прилади, обладнання, якi використовує експерт повинні бути повiренi з визначенням дати перевірки та дiапазонiв вимірювання.

При виявленні в процесі  приймання товару невiдповiдності якості, маркування, тари, упакування вимогам нормативної документації, умовам контракту, технічним вимогам, контрольним зразкам або даним, наведеним в маркуванні i супровідних документах, що підтверджують якість партії товару, одержувач припиняє приймання, складає акт, в якому наводить дані про кiлькiсть перевіреного товару та характер виявлених дефектів. Одержувач вiддiляє товар з дефектами окремо, забезпечуючи вiдповiднi умови зберігання.

Виявивши дефектні товари, експерт повинен вiдiбрати зразки товарів iз найбільш характерними дефектами, чітко розділити товар за видами дефектів та встановити причини їх виникнення. В aктi повинен фіксуватися відсотковий вміст продукції з рiзноманiтними чи найбільш характерними дефектами.

Iнодi, особливо за умови складності визначення експертом дефектів, доцільно направити зразки дефектної продукції в дослідну лабораторію для їх iдентифiкацiї та з'ясування причини виникнення.

 

2.2. Аналіз нормативної документації, що регламентує якісні показники штучного хутра

 

Нормативна документація, яка діє у визначений час в  Україні, включає вимоги до органолептичних, фізико-хімічних, мікробіологічних показників, а також до показників безпеки. Вибір  показників, які використовуються при  проведенні експертизи, повинен проводитися відповідно до чинної нормативної документації. В деяких випадках, за відсутності базових зразків, під час проведення експертних досліджень, вимоги нормативної документації використовуються як еталон або базовий зразок для порівняння властивостей дослідного зразка і визначення рівня його якості.

На весь сучасний асортимент трикотажних виробів розроблені та діють ДСТУ, галузеві стандарти  загальних технічних умов, які  розповсюджуються на окремі види виробів.

У ГОСТах наведено розмірно-ростові показники, допустимі відхилення в основних місцях вимірів виробів, величини підгинання низу виробів, кількість і розміри допустимих припусків до деталей, методи технологічної обробки окремих вузлів і деталей виробів.

На промисловому підприємстві розробляється на кожний вид виробу технічний опис (ТО), який є основним документом для впровадження виробу у виробництво. Технічний опис разом з комплектом лекал є важливим доповненням до зразка-еталону виробу.

У трикотажній промисловості  є чинними такі нормативні документи: ДСТУ, ГОСТ У, СТТУ, СТП і ТУ.

ГОСТи та ДСТУ розроблено на пряжу і нитки для трикотажного виробництва, на методи випробувань  і окремі види чи групи трикотажних  верхніх, білизняних, панчішно-шкарпеткових, рукавичних, хустково-шарфових та головних уборів. [26]

В ГОСТ 4.80-82  «Мех искусственный трикотажный. Номенклатура показателей» наведена номенклатура показників якості штучного трикотажного хутра і властивості .

Згідно з ДСТУ 2724-94 «Хутро штучне трикотажне. Загальні технічні умови» на хутро встановлюють три сорти: 1-й, 2-й та 3-й.

У хутрі всіх сортів не допускаються такі дефекти: дірки; грунт, не проклеєний плівкотвірним апаратом по довжині більш ніж 5 см; плями  на ворсовому боці хутра площею більше ніж 5 см²; обрив однієї нитки грунту; наявність плівкотвірного препарату на ворсі; чорнильні та іржаві плями.

Дефекти зовнішнього  вигляду на грунті, які не порушують  ворсового покрову: плями, штопання, відтінки, зебристість, умовні позначення не враховуються.

В жакардовому хутрі  заробка окремих волокон одного кольору не враховується, якщо це не погіршує зовнішній вигляд хутра.

Допустима кількість  дефектів зовнішнього вигляду на відріз хутра умовної довжини (без  урахування краю відрізу хутра для  швейних виробів), не повинно бути більш, як:

• для швейних виробів:
• 1 сорт – один поширений чи місцевий;
• 2 сорт – два поширених та п’ять місцевих;
• 3 сорт – два поширених та десять місцевих;
• для іграшок, підкладки до взуття, шкіряної та текстильної галантереї:
• 1 сорт – сім;
• 2 сорт – дванадцять;
• 3 сорт – п'ятнадцять;
• для меблів:
• 1 сорт – сім;
• 2 сорт – чотирнадцять.

Якщо розглядати інші види штучного хутра, то наприклад згідно з ГОСТ 28755 – 90 «Мех искусственный тканепрошивной. Общие технические условия» на цей вид хутра встановлено тільки два сорти: I та II.

Сорт хутра визначають по фізико-хімічним, фізико-механічним показникам та наявністю пороків зовнішнього вигляду.

Для хутра II-го сорту допускаються відхилення фізико-механічних показників від мінімальних норм, які передбачені  в цьому стандарті, %:

• по ширині – 2;
• по поверхневій щільності – 7.

При визначенні сорту  хутра приймають умовну довжину  рулону 20 м.

При відхиленні фактичної  довжини рулону від умовної, кількість  дефектів зовнішнього вигляду відповідно перераховують.

Дефекти зовнішнього  вигляду ділять на:

• розташовані по всьому рулону;
• місцеві, розташовані на обмеженому участку рулону хутра.

В хутрі допускається наявність волокон іншого кольору, які не погіршують зовнішній вигляд.

Не допускаються наступні дефекти зовнішнього вигляду: замини ворсу, які помітно виражені з оголенням основи матеріалу, діри, масляні плями, наявність плівкоутворюючого матеріалу на ворсовому покрові.

Дефекти, розташовані на кромці, які не порушують її цілісність, при визначенні сортності не враховуються.

Хутро не повинно мати неприємного запаху та виділяти хімічні речовини, які можуть шкідливо діяти на організм людини.

Згідно з ГОСТ 1115-81 "Изделия трикотажные верхние. Определения сортности" на верхні трикотажні вироби встановлено два сорти: l-й i 2-й. Сорт виробу визначають залежно від наявності дефектів зовнішнього вигляду полотна i виробничо-швейних дефектів.

У виробах l-ro сорту допускається не більше трьох різних дефектів зовнішнього  вигляду полотна i не більше чотирьох виробничо-швейних дефектів.

У виробах 2-го сорту допускається не більше трьох різних дефектів зовнішнього вигляду полотна i більше п'яти виробничо-швейних дефектів.

Сортність комплектних  виробів встановлюють за виробом  комплекту нижчого сорту. Для визначення сортності всі частини i деталі виробів поділяють на відкриті i закриті. На закритих частинах i деталях дефекти зовнішнього вигляду полотна i виробничо-швейні дефекти не враховуються (за винятком штопки, брудних i масляних плям).

До закритих частин i деталей  виробів відносять невидимі під  час носіння:

• внутрішні боки відкладного коміра, кишені;
• частини виробів, закриті накладними деталями, частини пiлок, якi закриті бортом;
• виворітний бік виробу i т.д.

Наприклад, для l-го сорту  не допускаються стоншення обриву групових елементарних волокон, штопка, скидання петлі, нерівномірність ворсу, дефекти пробивки. Для 2-го сорту - розплив фарби, накладки.

У виробах не допускаються: стоншення від обриву однієї нитки  з основов'язаного й кулiрного  полотна, накид-надiвання дірки, різко  виражена зебристість.

У виробах не враховуються: зебристість, що рівномірно розміщена по петельних рядах; обрив утокової нитки, який не видно з лицевого боку, зміщення рапорту візерунка у виробах без швів, малопомітні дефекти, що не впливають на зовнiшнiй вигляд виробу.

До швейно-виробничих дефектів належать: різна довжина i ширина рукавів, ніжок в брюках, манжетів, напульсників, несиметричність виточок, швів, складок. У I -му copті не допускається: неспівпадання сліду візерунка помітного на спинці, пiлці, рукавах.

У виробах не допускаються такі дефекти, як: прорубка, утворення складки швом, пропуск шва, невiдповiднiсть кольору швейних ниток.

Не враховуються у  виробах: неспівпадання смуг візерунка, якi помітні на невидимих частинах, на закритих частинах рукавів, на крокових швах у брюках, прихвати на лицевому боці при підшиванні виробів на машині двониткового обметувального шва.

Щодо визначення дефектів штучного хутра та виробів  з нього, то їх перелік найбільш повно  представлений в ДСТУ 2077-92 «Вироби  трикотажні. Дефекти. Терміни та визначення». Згідно з цим нормативним документом дефекти штучного хура та виробів з нього, що можуть бути виявлені при проведенні експертизи діляться на дві групи:

Дефекти трикотажного полотна:

• невідповідність полотна нормованим показникам фізико-механічних властивостей;
• мушкуватість - непередбачені структурою вихідної сировини і (або) полотна сторонні, випадкові волокна, пух та ін., які міцно утримуються в полотні;
• вузол – зв’язані кінці двох ниток (пряжі), які видно на поверхні полотна;
• штопання – відновлена структура полотна із закріпленням необхідної для цього кількості петель;
• затяжка – одна чи декілька стягнутих петельних стовпчиків або петельних рядів;
• спущена петля – порушення петельної структури полотна у вигляді протяжки по петельному стовпчику;
• деформована петля – непередбачена переплетенням петля, що різко відрізняється від сусідніх петель за розміром та формою;
• набір петель -  порушення петельної структури полотна у вигляді непередбачених переплетенням видовжених петель, які мають два або більше накиди;
• скидання петель - порушення петельної структури полотна у вигляді розпускання полотна по петельному ряду;
• розрив петель – місцеве руйнування петельної структури полотна з утворенням вільних кінців ниток;
• перекидання основної нитки – випадковий перехід невеликого відрізка основної нитки з одного проміжка між петельними стовпчиками в сусідній;
• перекидання утокової нитки – повна відсутність утокової нитки в одному петельному ряду і заробка її в наступному по всій ширині полотна;
• відсутність плюшевих петель – ділянка полотна без плюшевих протяжок;
• обрив плюшевої нитки – ділянка плюшевого полотна, утворена тільки ґрунтовою ниткою;
• дірка – порушення цілісності полотна;
• відмітна нитка (пряжа) – непередбачена невідповідність однієї з ниток, які утворюють петельну структуру полотна, за кольором, лінійною структурою тощо;
• сплутана нитка - пров’язаний участок нитки (пряжі) з сукрутиною;
• незароблена нитка – ділянка полотна з непередбаченою переплетінням протяжкою;
• збитий рисунок – порушена структура полотна жакардового або рисунчастого переплетення;
• нерівномірність петель – ділянка полотна з непередбаченими переплетінням петлями, які різняться за величиною і формою;
• нерівномірність ворсу – ділянки полотна з непередбаченою густотою та довжиною ворсу;
• пляма – місцеве забруднення полотна (виробу);
• смуга – непередбачена протяжна або поперечна ділянка з відмітною відтінковістю;
• сліди головок в’язальної машини – непередбачені дрібні дірки на поверхні полотна;
• засміченість – місцеве поверхневе забруднення полотна виробничим пилом, волокнами, ворсом, різними домішками тощо;
• складка – зафіксований небажаний згин полотна;
• залом – неусувний слід від складки;
• муар – непередбачені хвилеподібні блискучі і (або) матові ділянки полотна;
• непроворсування – відсутність ворсу на окремих ділянках полотна;
• неправильне набивання – порушення структури, зсув або непробивання рисунка;
• перекіс – відхилення петельного ряду (стовпчика) від горизонтальної (вертикальної) лінії понад допустимих нормативів;
• сліди голок сушильно-розширювальної машини – отвори в полотні, розташовані паралельно пружкам, і (або) пошкодженні нитки в пружках полотна;
• непрофарбована смуга – смуга на вибивному полотні, в якій відсутній колір;
• шлейф – безперервна зміна пофарбування по всій довжині полотна;
• водяна пляма – ділянка полотна з небажаним блідим забарвленням;