Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Апреля 2013 в 20:30, курсовая работа
Цукор є джерелом енергії, яка потрібна для життєдіяльності людини, цінним смаковим продуктом, консервантом. Він легко і швидко застосовується клітинами організму, необхідний для нормального функціонування печінки, мозку, живлення м'язів, особливо серцевого. Споживання цукру повинно бути в розумних межах і становити 10-30 % загальної кількості калорій (при середній 15-20%). Для людей, зайнятих важкою фізичною працею, спортом, добове споживання цукру може досягати 100-120 г. Часте використання цукру і солодощів у значній кількості призводить до систематичного перезбудження ісулярного апарату підшлункової залози, може бути причиною його розладу, значно підвищує ризик розвитку діабету, а також карієсу зубів, гіпертонії, атеросклерозу.
Вступ
Розділ 1. Огляд літератури
Класифікація
Цукор-пісок...............................................................................4
Цукор-рафінад..........................................................................5
Розділ 2. Фізичні властивості цукру і методи дослідження
2.1. Фізичні властивості  цукру............................................................7
2.2. Фізичні методи  дослідження
2.2.1. Поляриметричний  метод дослідження цукру....................8
2.2.2. Методи визначення електропровідності...........................15
Розділ 3. Хімічні властивості  цукру та методи їх дослідження
3.1. Хімічні властивості........................................................................16
3.2. Хімічний метод  дослідження........................................................19
Зміст використаної літератури................................................................26
Досліджуючи цукор-сирець в розчин у мірній колбі додають краплями свинцевий оцет (не більше 4 см3 ) до того часу, поки не випаде осад чи 5-10 см3 розчину основного сульфату алюмінію.
Потім у колбу додають дистильовану воду (обов’язково обполіскуючи шийку колби) у такому об’ємі, щоб рівень розчину не достигав 200 мм до мітки.
Колбу з розчином вміщують у термостат на 15 хв для досягнення температури (20,0 + 0,1) 0С.
Внутрішні стінки шийки колби до мітки обсушують фільтрувальним папером. Піну, що уторилася на поверхні розчину, видаляють краплею етилового ефіру.Розчин доливають дистильованою водою до мітки піпеткою з тонким кінчиком чи шприцом для ін’єкції. Колбу накривають невеликим годиниковим склом і витримують протягом 30 хв, потім закривають чистою пробкою і вміст її ретельно перемішують легким обертанням.
За необхідності розчин фільтрують через подвійний паперовий фільтр, накриваючи фільтровану лійку годинниковим склом, щоб уникнути випаровування і зміни концентрації розчину. Перші 10 см3 фільтрату зливають. Фільтрування здійснюють за тією самою температури, за якої проводять поляризацію.
У разі використання основного сульфату алюмінію вміст колби виливають у сухий чистий стакан, додають 1,5-2,0 г активного вугілля, перемішують скляною паличкою протягом 30 с і фільтрують через подвійний паперовий фільтр. Фільтрування здійснюють згідно з попередніми вказівками.
2. Поляриметричну кювету обполіскують відфільтрованим розчином і наповнюють так, щоб не утворились бульбушки повітря. Накривне скло не повинно сильно притискатися головкою кювети, щоб запобігти утворенню напруги, яка може вплинути на оптичне обертання розчину.
Поляриметричну кювету з розчином вміщують у камеру цукрометра і підмикають до термостата, в якому підтримується температура (20,0+0,1) 0С.
Проводять п’ять вимірювань з похибкою, яка дорівнює точності приладу, і обчислюють середнє арифметичне значення. У разі використання поляриметричної кювети довжиною 100 мм середнє арифметичне значення відліку за шкалою цукрометра подвоюють.
3. У разі використання автоматичного поляриметра випробування проводять аналогічно з попередніми вказівками з додатковим проведенням:
4. У разі використання автоматичного поляриметра поляризацію визначають з урахуванням поправок на температуру та об’єм.
4.1 Поляризацію, скориговану на температуру Пt , 0Z («цукрових» градусів), обчислюють за формулою:
де П - показанная поляриметра в разі встановленої поляриметричної кювети з розчином, 0Z;
Y - покозання поляриметра в разі встановленої пустої(без розчину) поляриметричної кювети, 0Z;
Q - показання поляриметра в разі встановленої кварцової пластини, 0Z;
Х - показання поляриметра в разі пустого відділення поляриметричної кювети, 0Z;
Q1 - паспортні дані кварцової пластини;
tp - температура кварцової пластини, 0С;
20 - температура повітря за нормальних умов.
4.2. Поправку за об’єм визначення визначають таким чином. Обчислюють масу розчину mv, г, без поправки на зважування у повітрі за формулою:
де m2 – маса мірної колби з розчином, г;
m1 – маса пустої мірної колби, г.
Одержаний результат переводять в об’єм за таблицею, наведеною у додатку.
Поправку на об’єм знаходять за таблицею, наведеною у додатку.
Приклад.Нехай за таблицею визначають V=100,060 см3 і поправку, яка дорівнює + 0,060 0Z.
4.3. Дійсну поляризацію ПД, 0Z, визначають за формулою:
де Пt - поляризація,скоригована на тампературу, 0Z;
Пv - поправка на об’єм, 0Z.
Обчислення проводять з точністю до 0,01 0Z.
1. Масова частка сахарози Р, %, обчислюють за формулами:
0.000611; 0.000467 – коефіцієнти;
t - температура розчину під час вимірювання, 0С;
20 - температура повітря за нормальних умов, 0С.
2. Масова частка сахарози Р1, %, у перерахунку на суху речовину обчислюють за формулою
де Р - результат вимірювання, %;
W - масова частка вологи в цукрі, %.
3.За кінцевий результат випробування приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, допустима розбіжність між якими не повина перевищувати 0,05 % масової частки сахарози.
Додаток 1.
m, г  | 
  V, см3  | 
  Поправка, 0Z  | 
  m, г  | 
  V, см3  | 
  Поправка, 0Z  | 
109,457  | 
  99,800  | 
  -0,200  | 
  109,657  | 
  100,000  | 
  +0  | 
109,467  | 
  99,810  | 
  -0,190  | 
  109,667  | 
  100,010  | 
  +0,010  | 
109,477  | 
  99,820  | 
  -0,180  | 
  109,677  | 
  100,020  | 
  +0,020  | 
109,487  | 
  99,830  | 
  -0,170  | 
  109,687  | 
  100,030  | 
  +0,030  | 
109,497  | 
  99,840  | 
  -0,160  | 
  109,697  | 
  100,040  | 
  +0,040  | 
109,507  | 
  99,850  | 
  -0,150  | 
  109,707  | 
  100,050  | 
  +0,050  | 
109,517  | 
  99,860  | 
  -0,140  | 
  109,717  | 
  100,060  | 
  +0,060  | 
109,527  | 
  99,870  | 
  -0,130  | 
  109,727  | 
  100,070  | 
  +0,070  | 
109,537  | 
  99,880  | 
  -0,120  | 
  109,737  | 
  100,080  | 
  +0,080  | 
109,547  | 
  99,890  | 
  -0,110  | 
  109,747  | 
  100,090  | 
  +0,090  | 
109,557  | 
  99,900  | 
  -0,100  | 
  109,757  | 
  100,100  | 
  +0,10  | 
109,567  | 
  99,910  | 
  -0,090  | 
  109,767  | 
  100,110  | 
  +0,110  | 
109,577  | 
  99,920  | 
  -0,080  | 
  109,777  | 
  100,120  | 
  +0,120  | 
109,587  | 
  99,930  | 
  -0,070  | 
  109,787  | 
  100,130  | 
  +0,130  | 
109,597  | 
  99,940  | 
  -0,060  | 
  109,797  | 
  100,140  | 
  +0,014  | 
109,607  | 
  99,50  | 
  -0,050  | 
  109,807  | 
  100,150  | 
  +0,015  | 
109,617  | 
  99,960  | 
  -0,040  | 
  109,817  | 
  100,160  | 
  +0,160  | 
109,627  | 
  99,970  | 
  -0,030  | 
  109,827  | 
  100,170  | 
  +0,170  | 
109,637  | 
  99,980  | 
  -0,020  | 
  109,837  | 
  100,180  | 
  +0,180  | 
109,647  | 
  99,990  | 
  -0,010  | 
  109,847  | 
  100,190  | 
  +0,190  | 
109,657  | 
  100,00  | 
  +0  | 
  109,857  | 
  100,200  | 
  +0,200  | 
2.2.2. Метод визначення електопровідності
Для визначення електропровідності потрібно визначити L для розчину KCl відомої концентрацї. Зовнішній вигляд приладу можна побачити на додатку 2.
Перед початком роботи прилад вмикають в ждерело зміного струму 220 В частотою 50 Гц. Для виконання вимірювання прилад вмикають в джерело за допомогою вимикача 1. Перемикач ставлять у положення “підготовка”, при цьому струм не буде проходити через комірку.
Декадні перемикачі 3 ставлять так, щоб показники були на 0.
Перемикач 4 вимірювального діапазону ставимо на потрібний інтервал електропровідності.
Вимірювальну комірку заповнюють розчином, ставлять в термостат і з’єднують з приладом за допомогою кабеля. Перемикач 2 виду роботи ставлять на “вимірювання”, при цьому стрілка гальванометра 5 відхиляється від нулевого показника.
За допомогою декадних перемикачів 3 міст врівнюється, стрілка гальванометра повертається в початкове положення. Натискуючи перемикач 6 точного відліку закінчують точне врівнювання за допомогою останього декадного перемикача.
На декадних перемикачах виходить чотиризначне число, яке потрібно домножити на множник, що показує перемикач 4. Після множення знайшли електропровідність в сіменсах на сантиметр.
Розділ 3. Хімічні властивості цукру і методи їх дослідження
3.1. Хімічні властивості
Для того, щоб визначити вміст сахарози цукрі, потрібно цукор розчинити у воді.
Фотоколориметричне визначення вуглеводнів основне на здатність деяких вуглеводів у кислому середовищі утворювати комплексну сполуку темно-синього з фосфорномолібеновою кислотою. При гідролізі сахарози утворюється D-глюкоза і D-фруктоза. Під дією фосфорномолібенової кислоти на гідролізат сахарози глюкоза утворює забарвлений комплекс, а фруктоза – ні. Тому можна виявити глюкозу в присутності фруктози в розчинах.
Проведення випробування
3. У 5 мірних колбах місткістю 50 мл налит по 2 мл 3 н. H3PO4 і по 3 мл 1%-ного розчину фосфорномолібденової кислоти і прилити 0,4 н. розчину сахарози в кількості: 0,5; 1,0; 1,5; 2,0; 2,5 мл відповідно.
4. Колби помістити в киплячу водяну баню і витримати 20 хв. Після охолодження в кожну колбу долити дистильовану воду до позначки.
5. Виміряти оптичну густину 
6. Побудувати калібрувальний 
7.Відповідно до п. 3-4 одержати 
синю комнлексну сполуку в 
розчині сахарози невідомої 
Визначення концентрації в сиропі
Метод оснований на вимірювані кута обертання площини поляризації світла водними розчинами сахарози і визначенні вмісту сахарози за калібрувальним графіком.
Підготовка до випробування
1. Приготувати серію стандартних розчинів сахарози з масовою часткою 5, 10, 15, 20 і 25% об’ємом 50 мл.
2.Ознайомитися з інструкцією щодо роботи на поляриметрі заданого типу.
3.Заповнити поляриметричну 
трубку довжиною 10 см стандартним 
розчином найменшої 
4. Ввімкнути освітлювач, встановити максимум освітлення і нульову точку на приладі.
5. Помістити трубку в прилад і, спостерігаючи в окуляр, обертанням аналізатора на певний кут, добитися однакового освітлення оптичних полів і заміряти кут обертання площини поляризації. Провести 2-3 заміри, розрахувати середньоарифметичне всіх вимірювань. Такі ж операції провести із стандартними розчинами інших концентрацій.
6. За результатами вимірів побудувати калібрувальний графік, відклавши на осі абсцис процентний всіст сазарози, а на осі ординат –кут обертання поляризації світла.
7. Прозорий сироп з 
невідомою концентрацією 
Визначення кислотності
Для цукрового виробництва велике значення має визначення реакції середовища, так як від неї залежить хімічна реакція, в тому числі розклад сахарози, радукуючих речовин, амідів і т.д.
В цукровому виробництві рН винзачають в наступних напівпродуктах без попередньої підготовки проби: дифузійний сік, сік попередньої дефекації, соки 1 і 2 сатурації, сульфатний сік, сироп, меляс.
Информация о работе Фізичні та хімічні властивості цукру і методи їх дослідження