Вплив теплових електростанції на навколишнє середовище. Шляхи зниження негативного впливу на навколишнє середовище

           Під впливом відцентрової сили частки золи виділяються з газового потоку, наближаючись до   стінок циліндричної або конічної частини елементів та разом з невеликою кількістю газів  потрапляють у золовий бункер. Основний потік очищених газів, різко повертаючи в кожному  елементі, входить у випускну трубу елемента і, продовжуючи в ній обертальний рух, потрапляє  до камери очищеного газу, а з неї – по газоходу до димососа.

 

5.1.4. Використання золи.

 

          Використання золи визначається її складом та властивостями. Золи, які   містять значну кількість окису кальцію, практично без додаткової переробки можуть бути  використанні для луження кислих грунтів та в якості добрива, бо містять сполуки калію та  мікроелементи. Окрім сільського господарства, сланцева зола знаходить застосування у  промисловості будівельних матеріалів (керамзит, панелі, дрібні блоки, теплоізоляційні плити,  фундаментні блоки та ін.). Також зола використовується при виробництві залізобетонних  конструкцій тощо.

 

5.1.5. Зниження викидів в атмосферу двоокису сірки

      

          Є багато способів очищення від окисів сірки – сухий вапняковий спосіб очищення (додання до твердого палива, яке спалюється, перед йогороздробленням вапняку або доломіту; у топці вапняк дисоціюється на вуглекислоту та окис  кальцію, а останній, рухаючись разом з продуктами згоряння по газоходах котлоагрегата,   взаємодіє з сірчистим та сірчаним ангідридами, утворюючи сульфат кальцію, який разом з золою  та непрореагованим окисом кальцію уловлюється в звичайних золоуловлювачах, наприклад,   електрофільтрах; ступінь очищення – 30% при меншому надлишку окису кальцію); застосування  мокрих способів очищення димових газів від окислів сірки (ступінь очищення – 97,0%); очистка   димових газів від двоокису сірки вапняком (спосіб грунтується на нейтралізації сірчаної кислоти,

яку отримують внаслідок  розчинення двоокису сірки, що міститься у димових газах, дешевими  лужними агрегатами – гідратом окислу або карбонатом кальцію); магнезитовий спосіб очищення  димових газів від двоокису сірки (грунтується на нейтралізації двоокису сірки суспензією окису  магнію в скрубері; ступінь очищення від SO2 – 90-92%); аміачно-циклічний спосіб очищення  димових газів (основою є зворотня реакція, яка протікає між розчиненим сульфітом та  бісульфітом амонію та двоокису сірки, що поглинається з газів); спосіб очищення димових газів

від двоокису сірки сульфіт-бісульфітним розчином солей натрію (аналогічний аміачно-  циклічному, тільки замість солей амонію в процесі беруть участь сірчанокислі солі натрію).

 

5.1.6 Зниження викидів окисів азоту

      

       При спалюванні енергетичних палив на ТЕС застосовують  рециркуляцію газів, двоступінчате спалювання, зменшення надлишку повітря, розосередження   зони горіння в об’ємі топки та підвищення швидкості охолодження факела, зниження підігріву  повітря, зменшення навантаження котлоагрегатів, вприскування води або пари та ін. Втілення  перелічених способів значною мірою залежить від конструктивного оформлення котельних   агрегатів та виду палива.

 

5.2 Скорочення забруднення водоймищ

       

        Вода після охолодження конденсаторів турбін та повітроохолоджувачів несе теплове забруднення, оскільки її температура на 8-10°С перевищує температуру води у водоймищі. Однак охолоджувальні води можуть вносити у природні водойми багато речовин, бо до системи охолодження входять також і маслоохолоджувачі, порушення роботи котрих може призводити до проникнення нафтопродуктів (масел) до охолоджувальної води. Найбільш надійним напрямком вирішення цієї задачі є відділення охолодження таких апаратів, як маслоохолоджувачі та подібні до них, в особливу автономну систему, відокремлену від системи охолодження “чистих” апаратів.

        На ТЕС, які використовують тверде паливо, видалення значної кількості золи та шлаку  виконується звичайно гідравлічним способом, що потребує багато води. Тому основним   напрямком в цій галузі є створення оборотної системи гідрозоловидалення.

Стоки після промивки або  консервації теплосилового обладнання різноманітні за своїм складом,  крім мінеральних кислот – соляної, сірчаної, плавикової, сульфамінової, застосовується багато  кислот (лимонна, ортофталева, адипінова, щавелева, мурашина, оцтова та ін.), також  використовують трилон та різні суміші кислот, які є відходами виробництв, а як інгібітори корозії  вводиться каптакс, поверхнево-активні речовини, сульфовані нафтенові кислоти та ін.

Більшість органічних сполук, які використовують у промивальних роботах, підлягає біологічній   переробці і може бути спрямована разом з господарчо-побутовими водами на відповідні прилади.  Перед цим необхідно виділити з відпрацьованих промивальних та консервуючих розчинів

токсичні речовини, які  погано впливають на активну мікрофлору. До таких речовин відносяться  іони металів – міді, цинку, нікелю, заліза, а також гідразин та каптакс. Трилон відноситься до   біологічно “твердої” сполуки, до того ж він знижує активність біологічних факторів, але у формі  кальцієвих комплексів припустимий у досить високих концентраціях у стоках, які спрямовують  на біологічну переробку. Всі ці умови визначають відповідну технологію переробки стоків від   хімічного очищення обладнання. Вони повинні бути зібрані у ємкість, в котрій здійснюється

нейтралізація кислотної  суміші, причому відбувається осадження гідратів окислів заліза, міді,  цинку, нікелю тощо. Якщо для очищення застосовували трилон, тоді при нейтралізації може бути  осаджене тільки залізо, бо комплекси міді, цинку, нікелю не руйнуються при високих значеннях РН.    Тому для руйнування цих стійких комплексів застосовують осадження металів у вигляді  сульфідів, вводячи у рідину сірчаний натрій. Осадження сульфідів або гідратів окислів   відбувається повільно, тому після додавання реагентів витримують рідину протягом декількох

діб. За цей час здійснюється повне окислення гідразину киснем повітря. Далі прозору рідину, яка  містить тільки органічні речовини та надлишок реагентів-осаджувачів, поступово відкачують у  магістраль господарчо-побутових стоків.

          На ТЕС, на яких є гідрозоловидалення, стоки після хімічних очищень обладнання, часто без  осадження металів, можуть бути скинуті у пульпопровід.

 

5.2.1. Засоби очищення нафтовмісних стічних вод

 

        Флотаційне очищення (ефективність видалення нафтопродуктів – 30%);   фільтрувальна установка (двокамерні фільтри, завантажені дрібним антрацитом, ефект очищення 40-50%); фільтри з активованим вугіллям (ефект очищення 50%) та багато інших систем. Кінцевий вміст нафтопродуктів у стічній воді знаходиться у межах 0,5-2,0 мг/л.

 

5.2.2. Способи очищення стічних вод

        Очищення складається з трьох етапів: скиду всіх  відпрацьованих розчинів та відмивних вод в усереджувач, виділення з рідини токсичних речовин  другої групи з наступним збезводнюванням осаду, який утворюється, очищення від речовин

третьої групи. Застосовують осадження (враховується РН) з підлуженням або без нього. Біологічне очищення (в основі лежать процеси що протікають у природі – самоочищення води); очищення аерацією; грунтовий спосіб очищення (спроможність бактерій, які знаходяться у грунті, переробляти різні домішки у нешкідливі речовини) та інші.

 

5.2.3 Заходи запобігання тепловому забрудненню

 Розробка основ класифікації водних організмів у

відповідності до їх відносної  ролі у підтримці рівноваги кожної екологічної системи, обмеження

температур змішаної води та води, яка скидається (застосування водозбірних приладів

ежекторного або струменевого – дифузорного – типу для зменшення розмірів зони підвищенихтемператур, завдяки турбулентному перемішуванню), градирні (для охолодження теплої води) таінші.

При комплексному плануванні та фінансуванні всіх засобів запобігання забрудненню

навколишнього середовища та розвитку науки і техніки в цій галузі є реальні можливості забезпечити необхідні етапи росту енергетичного виробництва, з дотриманням санітарних норм чистоти атмосферного повітря та вод природних водойм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

       У даній роботі розглянуті види теплових електричних станцій. Відмічені особливості, принципи роботи ТЕС, а також основні параметри які їх характеризують. Представлені їх принципові схеми і малюнки.  
Електроенергетика має ряд особливостей, що обумовлюють необхідність збереження в найближчій перспективі необхідність збереження переважно державного управління його функціонуванням і розвитком. До них відносяться: 
- Особлива важливість для населення і всієї економіки забезпечення надійного енергопостачання; 
- Висока капіталомісткість і сильна інерційність розвитку електроенергетики; 
- Монопольне становище окремих підприємств і систем за технологічними умовами, а також внаслідок що склалася в нашій країні високої концентрації потужностей електроенергетики; 
- Відсутність потрібних для ринкової економіки резервів у виробництві та транспорті енергоресурсів: 
- Високий рівень небезпеки об'єктів електроенергетики для населення і природи. 
Тільки врахувавши вищеперелічені особливості електроенергетики можна підходити до вирішення політичних, економічних і соціальних проблем і постановці цілей у майбутньому плануванні.

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1. Л. П. Клименко. - Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2000. – 59-80 с.
2. Аметистов Е.В. «Основы современной энергетики»  2004 г.
3. Стерман Л.С. Тепловые и атомные электрические станции: Учебник для вузов / Л.С. Стерман, В.М. Лавыгин, С.Г. Тишин. – М.: Энергоатомиздат, 1995. – 416 с.
4. Рыжкин В.Я. Тепловые электрические станции: Учебник для вузов / Под ред. В.Я. Гиршфельда. – М: Энергоатомиздат, 1987. – 328 с.
5. Елизаров Д.П. Теплоэнергетические установки электростанций: Учебник для вузов / Д.П. Елизаров. – М.: Энергоиздат, 1982. – 264 с.
6. Б.Н. Неклепаев «Электрическая часть электростанций и подстанций» Москва 1982г.
7. http://exkavator.ru