Правовідносини як складовий елемент механізму правового регулювання

3.1 Формування правової та політичної культури в процесі здійснення державно-правової реформи

Важливим напрямком на шляху  подолання правового нігілізму  є становлення повноцінних механізмів народовладдя, стабільних демократичних  норм і традицій, утвердження у  суспільстві високої правової культури, стабілізації державної влади, порозуміння  між гілками влади, захист прав людини. Тільки в єдності вирішення цих  проблем можна чекати позитивних результатів у подоланні правового  нігілізму та створенні умов для  розбудови правової держави. Саме від  рівня демократії в політичній сфері, її забезпечення правовими засобами залежить і динаміка демократичних  перетворень у суспільстві. [10, c.115]

Практична реалізація державно-правової реформи, спрямованої на процес демократичні перетворення, створення умов для  подолання правового нігілізму, передбачає вирішення таких головних завдань:

• формування політичної та правової культури громадян;
• виховання політичної правосвідомості громадян та реформування юридичної освіти;
• утвердження в суспільній свідомості ставлення до права як до вищої соціальної цінності;
• вдосконалення законотворчого процесу в напрямку його демократизації і відповідності економічним та соціально-політичним умовам життя суспільства;
• розробка механізму вирішення суперечностей між різними гілками влади, стримувань противаг, що ведуть до взаємопорозуміння та консенсусу між ними. [31, c.176]

 Розробка сучасної концепції  правової системи має грунтуватися  на новій правовій парадигмі  вітчизняної юридичної науки.  Її концептуальним стрижнем мусить бути визначення пріоритетного місця і ролі людини в приватно-правових та публічно-правових відносинах; підхід до держави як до політичної функції громадянського суспільства, яке повинно здійснювати реальний контроль за діяльністю держави, як до важеля права; визнання головним обов’язком держави утвердження й забезпечення прав і свобод людини; розуміння закону як певної функції права і держави; усвідомлення необхідності розмежування і взаємодії приватно-правових і публічно-правових засад регулювання суспільних, і, перш за все, економічних відносин. Вітчизняна правова парадигма має не лише відбивати національні особливості, а й охоплювати елементи суспільного буття, притаманні країнам розвиненої демократії, однак лише за історично і логічно виправданої для нашої країни схеми розвитку суспільних відносин. Виходячи з такого розуміння правової системи, можна стверджувати, що “державно-правова реформа має здійснюватись в трьох напрямках:

а) реформування процесу правоутворення;

б) реформування процесу реалізації права;

в) реформування процесу охорони права [31, c.178 – 179].”

 Розвиток концепції національної  системи законодавства тісно  пов’язаний зі змінами сфер  правового регулювання, що відбувається  у трьох напрямках:

• поширення правового регулювання на раніше не регламентовані правові сфери суспільної дійсності, що виявляється у збільшенні кількості нормативних актів. Серед прийнятих законів слід відзначити блок по регулюванню діяльності банківсько-фінансової сфери, екологічні закони, правові акти, що стосуються приватизації та питань конституційного ладу – введення інституту президентства, поділу влад;
• перерозподіл сфери правового регулювання між окремими галузями права, що виявляється у зміні методів правової регламентації, юридичної ідентифікації нових явищ у національному правовому полі (нові види злочинів, нові типи взаємовідносин між суб’єктами правозастосування), в розширенні сфери застосування традиційних правових інститутів;

створення комплексних правових актів, що базуються на суміжних галузях  права і виникають в результаті злиття чи взаємодії предметів регулювання. Згадані процеси змін сфер правового  регулювання мають значний вплив  на становлення структури системи  законодавства. В плані ієрархічної  системи процес диференціації виявляється  у частковому розширенні компетенції  виконавчої влади щодо прийнятих  нових нормативних актів, у підвищенні значення актів місцевих органів  влади і місцевого самоврядування. В галузевій структурі права  процес диференціації викликає виділення  певних галузей у самостійні через  появу нових видів суспільних відносин і необхідність їх правової регламентації – фінансової, земельної, господарської, податкової. [31, c.194]

Правова культура знаходиться  в діалектичній взаємодії з правовою системою суспільства. Але в Україні  ще відсутня офіційно схвалена  науково  обгрунтована стратегія розвитку національної правової системи. Її  створення  – нагальна потреба часу, умова  подолання правового нігілізму. На формування високої правової культури громадян суттєво впливає система  правового виховання. Вона представляє  собою систематичну, цілеспрямовану діяльність державних органів і  громадських організацій, спрямованих  на формування у людей правової свідомості, свідомого  ставлення до законів  нашої держави.

Проведений аналіз свідчить, що загалом Україна має достатній  юридичний потенціал для забезпечення проведення державно-правової реформи, вирішення проблем формування правової культури громадян та подолання правового  нігілізму.

3.2 Підвищення ефективності  діяльності органів внутрішніх  справ – важлива  умова подолання  правового нігілізму

Масштабність державно-правових реформ ставлять перед правоохоронними  органами, і зокрема міліцією, якісно нові вимоги, спрямовані на вдосконалення  форм і методів їх діяльності. Вона має відповідати потребам розбудови  правової держави та громадянського суспільства в Україні.

В умовах глибокої кризи в суспільстві, масового зубожіння народу, низької  правової культури громадян, напруженої криміногенної обстановки, якісно змінюються завдання правоохоронних органів, зростають  вимоги до методів і форм діяльності міліції.

Проблеми підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів  вирішуються в ході реалізації основних засад правової держави, що відповідає ліберально-демократичним традиціям, вимогам Конституції України. Практична  реалізація цього напрямку передбачає розв’язання таких завдань:

- захист реальних прав і свобод  людини та громадянина; 

- втілення в життя правоохоронними  органами, зокрема, міліцією принципу  взаємної відповідальності держави  і особи;

- виховання правової культури  громадян і співробітників міліції;

- психологічне забезпечення оперативно-службової  діяльності міліції;

- кадрове забезпечення органів  внутрішніх справ в умовах  гострої кризи;

- підвищення авторитету міліції  серед населення;

- вдосконалення форм і методів  правоохоронної діяльності. [26, c.17]

Чимала роль у подоланні правового  нігілізму належить удосконаленню  форм і методів правоохоронної діяльності. При цьому на правоохоронні органи покладаються такі складні завдання реального забезпечення прав і свобод громадян, які не можна реалізувати  без зміцнення законності й правопорядку. Нові вимоги до їх діяльності пов’язані перш за все із:

• новими ринковими відносинами, що не в достатній мірі урегульовані законодавством, запровадженням раніше незнаних форм власності, які не всіма правильно сприймаються, проблемами в умовах і оплаті праці (зарплата невисока, і та не завжди повністю сплачується, безробіття, що негативно впливає на настрій людей, викликає у них незадоволення, розпач, зневіру);
• політизацією суспільства, зростанням таких негативних явищ, як популізм, екстремізм, радикалізм та злочинність, корупція тощо;
• значним соціальним розшаруванням населення;
• зниженням рівня політичної та правової культури, відсутністю усталених демократичних традицій і в зв’язку з цим - значним поширенням правового нігілізму. Через це і виникає необхідність перегляду існуючих форм і методів правоохоронної діяльності. [26, c.18]

Зокрема, форми роботи міліції повинні  бути спрямовані на забезпечення громадського порядку, безпеки громадян, боротьбу із злочинністю. Загалом не існує  універсальних, раз і назавжди означених  форм; вони завжди різні у різні  часи і за різних обставин. У юридичній  літературі виокремлюють такі форми: видання  актів управління (нормативних та індивідуальних); укладення адміністративних угод (договорів); вчинення юридично значимих адміністративних дій; виконання суспільно-організаційних та організаційно-технічних заходів.

Особливого значення у вирішенні  проблем подолання правового  нігілізму  в нинішніх умовах набуває  підвищення рівня професійної підготовки і правової культури правоохоронців. Ці вимоги закріплені у Законі про  міліцію та в інших відомчих нормативних  актах. Професійна підготовка тісно  пов’язана з правовою культурою  працівників правоохоронних органів, що завжди високо цінується громадянами. Як показують опитування населення, переважна його більшість вважає, що чільним фактором зміцнення законності є підвищення правової культури співробітників органів внутрішніх справ. Це також один із вагомих засобів подолання правового нігілізму у суспільстві. [21, c.22]

Виходячи з наведеного, ми вносимо  конкретні ефективності діяльності органів внутрішніх справ та зростання  їх авторитету серед населення України. А саме:

• - прийняти нову соціально-орієнтовану концепцію діяльності органів внутрішніх справ, згідно з якою вони повинні розглядатися не тільки і не стільки як каральні служби, а як інституції виховання, соціального обслуговування, однією з головних функцій яких, поряд із боротьбою зі злочинністю, є   надання допомоги громадянам з усіх питань, що стосуються їх захисту від протиправних посягань;
• оптимізувати структуру органів внутрішніх справ, створити підрозділи, орієнтовані безпосередньо на цілеспрямовану роботу з населенням в плані боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями;
• вдосконалити систему інформування населення про стан правопорядку та роботу органів внутрішніх справ щодо його забезпечення, запровадивши при цьому оптимальні форми взаємодії;
• ввести більш жорсткі критерії до відбору кадрів для служби в органах внутрішніх справ;
• підвищити рівень їх психологічної підготовки;
• здійснити поступовий перехід до прийому на службу до ОВС на контрактній основі;
• розробити додаткові заходи стосовно правового і соціального захисту працівників міліції та членів їх сімей;
• посилити виховну і культурно-масову роботу серед співробітників, особливо серед молодого поповнення;
• поліпшити професійний, освітній і культурний рівень працівників ОВС;

розширити права працівників ОВС  щодо можливості застосування до правопорушників  вогнепальної зброї та інших спеціальних  засобів. [26, c.24]

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи викладене, зазначу, що у курсовій роботі в узагальненому  вигляді розв’язана нова актуальна  проблема, що пов’язана із зростанням ролі правової культури у здійсненні демократичних перетворень і створенні умов для розбудови української держави як демократичної, правової, соціальної та подоланні такого негативного соціального явища як правовий нігілізм.

Особлива роль правової культури проявляється у розв’язанні питання захисту  прав і свобод людини, як провідної  ознаки правової держави, що виступає критерієм її діяльності та відповідності  нормам міжнародного права. Але незважаючи на проголошення Конституцією України  людини вищою цінністю, стан з її правами та свободами не можна  вважати задовільним. Адже ці права  потрібно не лише декларувати й вести  розмову про них на різних рівнях, а втілювати в життя, гарантувати  їх виконання. Без високого рівня  правової культури населення, урядовців, посадових осіб не можна розв’язувати проблему розбудови правової держави. Водночас, кожний крок на шляху демократизації українського суспільства, підвищення правової культури населення означає  поступ нашої держави у напрямі розв’язання проблеми захисту прав людини. Це означає, що не можна говорити про дійсно правову державу до того часу, поки громадяни не матимуть відповідний рівень правової культури, самі не зможуть боронити та захищати свої права. [19, c.16]

В умовах сучасних глобалізаційних  процесів, інтенсифікації зв’язків між  державами та міжнародними інституціями потрібен якісно новий тип правової культури громадян, що відповідав би новій  гуманітарній стратегії розвитку правової держави. У процесі проведення державно-правової реформи у нашій державі відбувається процес стратегічної переорієнтації нашої держави на систему європейських цінностей. Але вони не всі і не завжди відповідають потребам, менталітету українського народу, можливостям нашої держави. Однозначно слід визнати, що звичайне інкорпорування чи копіювання європейських, чи світових стандартів у законодавство України, без врахування особливостей розвитку нашої держави, рівня правової культури населення, не може дати позитивних результатів. Необхідно здійснювати такі демократичні перетворення, які враховують як кращий досвід європейських держав, так і традиції та культуру власного народу. [14, c.94]

Важливою причиною деформації суспільства  в перехідний період, що заважає  процесу розбудови правової держави, є правовий нігілізм. Він має великий  деструктивний потенціал і породжує в суспільстві дестабілізуючі процеси, створює умови для виникнення кризового стану. Володіючи великою  деструктивною силою, правовий нігілізм загрожує національній безпеці та стабільності розвитку суспільства і погрожує негативними наслідками для існування  української держави не тільки як демократичної, а й як суверенної та незалежної. Правова культура спрямована на подолання правового нігілізму, причин його існування та джерел відтворення. Боротьба із правовим нігілізмом у  різних формах є водночас боротьба за утвердження високої правової культури, за створення умов для  розбудови демократичної, правової соціальної держави.