Форми страхування і нормативні акти

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Марта 2014 в 12:15, курсовая работа

Краткое описание

Обов'язкове страхування як у галузі державного соціального страхування, так і в індивідуальному страхуванні зумовлене ризиками, пов'язаними з життям, втратою працездатності або із виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані окремою особою. Наприклад, дорожньо-транспортні пригоди, пожежа, яка знищила житло десятків або сотень сімей, втрата годувальника тощо без обов'язкового страхування могли б поставити окремих людей в такі умови, що вони до кінця свого життя змушені були б використовувати весь свій дохід для компенсації спричинених збитків, а в деяких випадках для такої компенсації не вистачило б і життя. За цих умов усе одно держава не могла б залишитися байдужою до долі таких людей. Значною мірою покриття цих збитків повинна брати на себе держава.

Содержание

І. Теоретичне завдання
3
1. Форми страхування і нормативні акти
3
2. Методика визначення належних до виплати сум на випадок смерті.
10
ІІ. Практичне завдання.
16
1. Задача №1
16
2. Задача №3
17
3. Задача №5
19
4. Задача №6
19
ІІІ. Використана література.

Вложенные файлы: 1 файл

Страхование.docx

— 39.01 Кб (Скачать файл)

 Якщо внаслідок настання  нещасного випадку мало місце  пошкодження м’яких тканин тіла, органів зору або слуху, для  встановлення ступеня втрати  здоров’я потерпілого направляють  до лікаря-експерта страхової  організації. При одержанні травм, переломів кісток процент втрати  здоров’я визначається на основі  поданих медичних документів  без лікарської експертизи.

 Таким чином, розрахунок  обсягів та законності виплати  страхових сум за наслідки  настання нещасних випадків прямо  пов’язаний з ступенем втрати  здоров’я застрахованим. Зрозуміло, що грошова виплата не спроможна  відновити здоров’я і фактично  є лише фінансовим джерелом, яке  можна використовувати для лікування, а також для відновлення в  певній мірі функцій пошкоджених  органів. Саме по цій причині  величина виплат по соціальному  страхуванню розраховується не  на основі ступеня втрати здоров’я  застрахованим, а в залежності  від тривалості його лікування  після нещасного випадку. Вказаний  принцип повніше відповідає реалізації  мети страхування — відшкодуванню  втрат в сімейних доходах, викликаних  тимчасовою непрацездатністю члена  сім’ї.

 Виходячи з того, що  особисте страхування в тій  його частині, що пов’язана зі  здійсненням виплат за втрату  здоров’я, е доповненням соціального  страхування, буде правомірним проводити  такі виплати залежно від зміни  аналогічного показника-тривалості  лікування застрахованого від  наслідків нещасного випадку.

 В разі смерті страхувальника  або застрахованого виплата страхової  суми обумовлена певним обсягом  страхової відповідальності по  тому чи іншому виду особистого  страхування. Чим ширший цей обсяг, тим простіше визначення і  порядок виплати страхової суми, і навпаки.

 Законний одержувач  страхової суми повинен подати  у відповідну страхову організацію  заяву про виплату, нотаріально  завірену копію свідоцтва про  смерть, квитанцію про виплату  чергового внеску на день смерті  по страхуванню життя, якщо внески  виплачувались готівкою. Якщо це  необхідно за умовами страхування, страхова організація, крім того, може зробити запит в слідчі  органи, коли смерть викликана  чи пов’язана з правопорушенням. Одержувач страхової суми повинен  також подати акт про нещасний  випадок в разі страхування  працівників за рахунок підприємств  та організацій та обов’язковому  страхуванні пасажирів. При наявності  законних спадкоємців застрахованого, вони повинні підтвердити документально  своє право на спадщину і  одержання страхової суми.

 У випадку, коли на  протязі перших шести місяців  змішаного чи весільного страхування  смерть викликана злоякісними  пухлинами чи серцево-судинними  захворюваннями, самогубством та  іншими нестраховими причинами, то в залежності від змісту договору страхування після всебічного вивчення поданих документів, страховиком приймається рішення про виплату страхової чи викупної суми. Звичайно, може прийматись й обґрунтована відмова про їх виплату.

 Одним із поширених  видів обов’язкового особистого  страхування є обов’язкове особисте  страхування від нещасних випадків  на транспорті, яке здійснюється  відповідно до Положення «Про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України Х° 959 від 14 серпня 1996 р.

 Страхуванню підлягають:

 — пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного  й електротранспорту (крім внутрішнього  міського) під час поїздки або  перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

 — працівники транспортних  підприємств, незалежно від форм  власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на  транспортних перевезеннях, а саме: водії відповідних транспортних  засобів, машиністи, електромонтери  поїздів, кондуктори, механіки та  інший обслуговуючий персонал.

 Пасажири вважаються  застрахованими з моменту оголошення  посадки в той чи інший вид  транспорту до моменту завершення  поїздки, а водії — тільки на  час обслуговування поїздки.

 Страховими випадками  за цим видом страхування вважаються:

 — загибель або  смерть застрахованого внаслідок  нещасного випадку на транспорті;

 — одержання застрахованим  травми внаслідок нещасного випадку  на транспорті при встановленні  йому інвалідності;

 — тимчасова втрата  застрахованим працездатності внаслідок  нещасного випадку на транспорті.

 При страхуванні пасажирів  усіх видів транспорту вони  самі виступають страхувальниками  і сплачують страховий платіж  при оплаті проїзного квитка, у вартість якого він включений. Такий платіж утримується з  пасажира транспортною організацією, яка має агентську угоду із  страховиком, у розмірі до 2 % вартості  проїзду на міжобласних і міжміських  маршрутах у межах однієї області  та АР Крим, та до 5 % вартості  проїзду на маршрутах приміського  сполучення.

 При страхуванні водіїв  та іншого обслуговуючого персоналу  страхувальниками виступають транспортні  організації, які є власниками  або експлуатують транспорті  засоби й уклали договори страхування  з страховиками, які отримали ліцензію на здійснення такого страхування. Страховий платіж з обов’язкового особистого страхування водіїв визначається у розмірі до 1 % страхової суми за кожного застрахованого.

 Страхова сума виплачується  страховиками у таких розмірах:

1)у випадку загибелі  або смерті застрахованого внаслідок  нещасного випадку на транспорті  сім’ї загиблого або його спадкоємцям  — 100 % страхової суми;

2) у разі одержання  застрахованим травми внаслідок  нещасного випадку на транспорті  при встановленні йому інвалідності: І групи — 90 % страхової суми; II групи — 75 % страхової суми; Ш групи  — 50 % страхової суми;

3) у разі тимчасової  втрати застрахованим працездатності  внаслідок нещасного випадку  на транспорті за кожну добу  — 0,25 % страхової суми, але не більше 50 % страхової суми.

 При настанні страхового  випадку транспортна організація  зобов’язана скласти акт про  нещасний випадок та видати  довідку потерпілому у передбачених  випадках.

 Виплата страхової  суми здійснюється страховиком  на підставі заяви застрахованого (його сім’ї або спадкоємця) про  її виплату та інших документів, передбачених умовами певного  виду страхування.

 Страховою подією є  нещасний випадок, яким вважається: раптова, короткочасна, непередбачена  та незалежна від волі застрахованої  особи подія, що може призвести  до травматичного пошкодження, каліцтва  або іншого розладу здоров’я  застрахованої особи.

 Такою подією може  бути: гостре отруєння отруйними  рослинами, хімічними речовинами, недоброякісними  харчовими продуктами, ліками, поранення  органів або їх вилучення внаслідок  неправильних медичних дій та  ін.

 Обсяг страхової відповідальності  страховика охоплює такі страхові  випадки:

1) тимчасову втрату застрахованою  особою загальної працездатності (не менше ніж на сім днів);

2) постійну втрату загальної  працездатності (встановлення інвалідності);

3) смерть застрахованої  особи внаслідок нещасного випадку.

 Розмір страхової суми  визначається за домовленістю  сторін, у її межах проводиться  виплата при настанні страхового  випадку. Страховиком може бути  встановлено обмеження щодо мінімального  чи максимального її розміру. Страхова сума сплачується повністю  або частково відповідно до  ступеня втрати здоров’я страхувальником  від нещасного випадку як прямого  наслідку цього випадку, що стався  у період страхування.

 Виплата страхових  сум здійснюється у такому  порядку:

 — у разі загибелі  або смерті страхувальника (застрахованої  особи) внаслідок нещасного випадку  спадкоємцю або вигодонабувачу — 100 % страхової суми;

 — у разі отримання  страхувальником травми внаслідок  нещасного випадку та встановлення  інвалідності І групи — 100 % страхової  суми; U групи — 75 % страхової групи; III групи — 50 % страхової суми;

 — у разі тимчасової  втрати працездатності — за  кожну добу перебування на  лікарняному 0,5 % страхової суми (у  випадку стаціонарного лікування) або 0,25 % (у випадку амбулаторного  лікування), але не більше 50 % страхової  суми. Страхова компанія при настанні  тимчасової втрати працездатності  може здійснювати розрахунок  страхових виплат за таблицею  витрат залежно від ступеня  складності наслідків нещасного  випадку.

 

ІІ. Практичне завдання.

1. Задача №1

Розрахувати суму страхового відшкодування для страхування автомобіля "Жигулі" з використанням системи пропорційної відповідальності якщо вартісна оцінка автомобіля 14 880грн., страхова сума за угодою 14 500грн., фактична сума збитків  в наслідок аварії 13 476грн.

Рішення

Розрахуємо суму страхового відшкодування для страхування автомобіля "Жигулі" з використанням системи пропорційної відповідальності за формулою:

 

 

де, страхове відшкодування, фактична сума збитків, страхова сума за угодою, вартісна оцінка автомобіля.

Висновок: власник автомобіля «Жигулі» отримає 13 071,72грн. страхового відшкодування.

 

2. Задача №3

В результаті пожежі повністю згоріло виробниче підприємство. Його первісна вартість 65 835грн. Знос на 01.01.2000р. складає 53%. Після пожежі залишались будівельні матеріали на суму 5 532грн., їх знищення складає 63%. Витрати на рятування будівлі склали 7 835грн. Визначити збиток і суму страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності та першого ризику для виробничого підприємства при наступі страхового випадку, якщо страхова сума за угодою складає 98% від балансової на 01.01.2000р. Обґрунтувати вибір системи страхового забезпечення. Розробіть пропозиції для страхової компанії щодо покращення страхового забезпечення виробничого підприємства.

Рішення

Сума зносу на 01.01.2000р. складає 65 835×53/100= 34 892,55 грн. Отже балансова (залишкова) вартість виробничого підприємства на 01.01.2000р. складає:

65 835 – 34 892,55 = 30 942,45грн.

  1. Розрахуємо збиток підприємства за формулою:

 

де, збиток виробничого підприємства при наступі страхового випадку, грн., балансова (залишкова) вартість виробничого підприємства на момент страхового випадку, грн., витрати на рятування виробничого підприємства, грн.,  вартість будівельних матеріалів, які залишились після страхового випадку і гідних для подальшого використання, грн., знецінення будівельних матеріалів, які залишились після страхового випадку, грн.

  1. Визначимо страхову суму за угодою:

 

де, балансова (залишкова) вартість виробничого підприємства на момент страхового випадку, грн., процент страхової суми від балансової на 01.01.20000р.

  1. Розрахуємо  суму страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності та першого ризику для виробничого підприємства за формулою:

 

 

де, страхове відшкодування, фактична сума збитків, страхова сума за угодою, вартісна оцінка підприємства.

Висновок: Страхування за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування у розмірі збитків. Під “першим ризиком” у страховій справі розуміють ризик, вартісна оцінка якого не перевищує страхової суми. При страхуванні за такою системою збитки у межах страхової суми (перший ризик) відшкодовуються у певному обсязі, а збитки, які перевищують страхову суму (другий ризик), страховиком не відшкодовуються зовсім.

 Отже, при пропорційній  системі страхового відшкодування  підприємство отримає . При системі першого ризику не отримає нічого, бо сума збитків перевищує страхову суму.

 Такім чином ми бачимо, що страхування свого майна  при пропорційній системі більш  вигідне для підприємства.

3. Задача №5

Розглянути умови використання умовної франшизи, якщо страхова сума складає 140 тис. грн., умовна франшиза становить 28%, збитки страхувальника дорівнюють: А=11 тис. грн.., Б=26 тис. грн.., В=31 тис. грн.., Г=48 тис. грн.

Рішення

Умовна франшиза становить: 140 000 × 28/100 = 39 200

При умовній франшизі не відшкодовується сума збитків у межах суми грошових коштів, які становлять франшизу. Якщо ж сума збитків перевищує франшизу, то вони відшкодовуються у повному обсязі.

 Отже, збитки страхувальників  А і Б, В не відшкодовуються, бо сума франшизи не перебільшує  суму збитків цих осіб.

 Збитки страхувальників  Г відшкодовуються в повному  обсязі, бо сума франшизи перебільшує  суму збитків цих клієнтів.

Информация о работе Форми страхування і нормативні акти