Статистично-економічний аналіз природних ресурсів Подільського регіону

Вінницькі граніти різні за кольором - від сірих сабарівських, темно-сірих, майже чорних, гаванських до рожевих і рожево-сірих ладижинських та губницьких, що є цінним у виробництві облицювальних матеріалів для оздоблення споруд.

Важливою сировиною для виготовлення абразивів є граніти, які містять гранати. Чисті, червоно-вишневого кольору гранати можна використовувати як дорогоцінний камінь. Гранати є в Козятинському та Хмільницькому районах (с. Лозна), деякі родовища гранітів містять до 20% гранатів. Ці родовища можуть бути основою для створення абразивної промисловості. У 1997 р. на Вінниччині, поблизу села Іванів Калинівського району, відкрито єдине в державі родовище напівдорогоцінного каменю, що є основою для виготовлення шліфувальних інструментів, газо- та наф-тобурильного обладнання тощо. Виробництво вкрай потрібної для промисловості продукції розпочалося восени 1998 р.

У Погребищенському районі виявлено опал, який можна викорис-товувати як камінь для виготовлення різних прикрас[15, c. 511-514].

Продуктом руйнування гранітогнейсів є каолін - біла фарфорова глина, поширена на півночі Вінницької та Хмельницької областей. Найвідоміші каоліни залягають біля села Глуховець Козятинського і біля містечка Турбова Липовецького районів. Глуховецьке родовище найкраще в країні. Його каоліни використовують у виробництві фарфоро-фаянсу, паперу, гуми, парфюмерії, ультрамарину. Відомі також родовища Судимонтське й Купинецьке Шепетівського та Майдан-Вільське й Буртинське Полонського районів, з каолінів яких виготовляють вогнетривку цеглу та шамотний порошок.

Побічним продуктом переробки каолінових порід є кварцит - матеріал, який у вигляді щебеню широко використовують у шляховому будівництві.

За даними геологічної розвідки, поклади подільських фосфоритів простягаються досить широкою смугою з північного заходу на південний схід уздовж середньої течії Дністра та його лівих приток. Найвідоміші з них Лядовське, Жванське в Муровано-Куриловецькому, Бахтинське в Барському, Нагорнянське в Могилів-Подільському районах, які містять 36,5% фосфорної кислоти і мають промислове значення. Скупчення фосфоритів трапляються в Дунаєвецькому, Новоушицькому, Віньковецькому та Ярмолинецькому районах Хмельницької області, але промислового значення вони поки що не мають. Не виключено, що вивчення родовищ цього району матиме практичне значення для виробництва фосфатного борошна, необхідного для сільського господарства.

У Барському районі, поблизу села Бахтина, розвідано значні поклади флюориту, або плавикового шпату, які можуть стати справжньою базою для хімічної промисловості цього району, оскільки з нього виробляють плавикову кислоту й фтористі солі. З нього також виготовляють художні вироби, глазур, емаль. Чистий флюорит застосовують в оптиці.

Пісковики поширені в Теребовлянському, Чортківському та Бучацькому районах Тернопільської області, побіля Дністра, у Хмельницькій та Вінницькій областях. Пісковики Вінницького Придністров'я належать до найкращих в Україні. їх використовують для виготовлення точил, жорен, брусків, тротуарних плит, шляхової бруківки, бордюрних і бортових робіт. З великих монолітів пісковику роблять жорна масою по кілька тонн, які використовують у паперово-целюлозній промисловості для подрібнення деревини.

Найважливіші родовища пісковиків є поблизу сіл Озаринець, Бандишівки, Івонівки, Яруги (Могилів-Подільський район), на околиці сіл Вінож, Попелюхи (Барський район), у Миронівці, Буші, Порогах (Ямпільський район)[20, c. 237-239].

Подільський економічний район є одним з найбагатших в Україні на родовища вапняків, які залягають потужними шарами (від 5 до 60 м). Всього в районі зареєстровано 62 родовища вапняку і понад 300 родовищ взято на облік. Вапняки трапляються в Збаразькому, Підволочиському, Підгаєцькому, Бережанському, Бучацькому та Зборівському районах (Тернопільська область). На Хмельниччині вони поширені повсюдно, але найбільше в долинах річок Дністра, Збруча, Жванчика, Смотрича, Тернави, Студениці, а також уздовж Товтринської гряди біля містечок Залужжя та Смотрич, сіл Іванківці, Нігин, Вербка, Привороття, Гуменці.

У Вінницькій області вапняки поширені переважно в Придністров'ї біля сіл Межирева (Жмеринський район), Антонівки, Обухова, Мартинів-ки (Барський район), Гарячківки, Городківки (Крижопільський район), Серебрії, Мервинець, Грабарівки (Могилів-Подільський район), поблизу Джурина, Мурафи (Шаргородський район), Рудниці й Кукули (Піщанський район).

Подільські вапняки відзначаються чистотою, містять дуже мало домішок, тому придатні для виготовлення вапна. Оолітові вапняки є високоякісними за концентрацією карбонату, тому йдуть для потреб цукрової промисловості, можуть бути використані як флюси в металургії, як будівельний матеріал, а також для розкислення кислих ґрунтів. Вапняки використовують і для виготовлення облицювальних плиток, стінних блоків.

Родовища крейди розміщені в околицях Кременця, Білогірському та Ізяславському районах Хмельниччини. Вони залягають близько до поверхні, мають значну товщину, що дає змогу видобувати крейду відкритим способом. Крейду застосовують у комбікормовій промисловості, для вапнування грунтів, виготовлення шкільних олівців.

Добрим будівельним матеріалом є крем'яниста крейда - опока, що залягає потужними шарами по схилах приток Дністра, які тягнуться смугою через Могилів-Подільський район до Ямполя. Опоку використовують для очищення нафти.

  Родовища гіпсу розміщені в Борщівському і Заліщицькому районах між річками Серетом і Дністром, а також на заході Кам'янець-Подільського району та в Могилів-Подільському районі. Товщина пластів досягає 20-25м. Гіпс використовують для гіпсування ґрунтів, у медицині, паперовій, хімічній, целюлозній галузях промисловості тощо.

Піски різного геологічного походження поширені в усьому економічному районі і мають найбільше будівельне значення. їх використовують у виробництві силікатної цегли, шляховому будівництві як баластний матеріал, наповнювач бетону. Найпотужніші поклади піску мають: Тернопільське, Бережанське родовища Тернопільської області, Крупець-ке, Цвітохське, Славутське (Славутський район), Коль-Михайлівське поблизу м. Вінниці, а також у районі Вапнярки, Крижополя, Ладижина (Тростянецький район), Озаринець, Вендичан (Могилів-Подільський район).

    Поклади мергелю є у Зборівському, Бережанському, Підгаєцькому районах (Тернопільська область), у басейнах річок Ушиці та Калюса (Хмельницька область), Могилів-Подільському та Жмеринському районах. Потужність пластів 18-30 м, залягають вони на глибинах 10-20м, що дає змогу розробляти їх кар'єрним способом. Мергель-високоякісна сировина для виробництва цементу[7, c. 124-1247].

Дуже поширені цегельно-черепичні й гончарні глини - понад 350 родовищ, які взято на облік. Більшість їх невеликі й середні. До великих родовищ належать Тернопільське, Оришківське, Чортківське, Теребовлянське (Тернопільська область). У північній і центральній частинах Тернопільської та Хмельницької областей є поклади гончарних і вогнетривких глин, які використовують для виробництва кахлю та гончарного посуду.

Цінна глина для виробництва облицювальної плитки залягає у великій кількості поблизу Вендичан (Могилів-Подільський район). Значними родовищами глин на Вінничині є: Рівське, Жмеринське, Северинівське (Жмеринський район), Журавлівське (Тульчинський), Рудницьке, Піщан-ське, Дмитрашківське (Піщанський), Хмільницьке, Вінницьке, Гайсинське, Погребищенське, Тростянецьке, Іллінецьке (Немирівський район).

З паливних корисних копалин переважають торф і буре вугілля. Поклади бурого вугілля відкриті в Кременецькому, Шумському, Збаразькому районах Тернопільщини, проте вони невеликі, тому не розробляються. У східній частині Вінницької області родовища бурого вугілля вклинюється відгалуженням Цибулівської групи буровугільних родовищ Черкаської області, але практичне значення їх невелике. У Погребищенському районі буре вугілля залягає шарами значної потужності і на незначній глибині. Виявлено родовища бурого вугілля і на території Жмеринського району.

   З 50 родовищ торфу більшість у північній і північно-західній частинах Тернопільської області. Найбільші з них Шумське та Денисово-Купчинецьке, де торф видобувають переважно для удобрення полів. Значні поклади торфу на Хмельниччині зосереджені в заболочених долинах річок Горині, Случа, Хомори, Південного Бугу та їх приток. Його видобувають майже в усіх басейнах цих річок. Понад 110 родовищ торфу на Вінниччині містяться у заплавах річок, більшість їх у північно-західній частині області. Найбільші з них Микулинецьке, Кусиківське між селами Микулинці й Селище, вздовж долин річок Фоси, Постолава (Глинське), Згару (Морозівське), Шпиківки (Шпиківське), Сельниці (Сельницьке). Торф є також у долинах річок Десни, Жерді, Кобильної (притоки Десни). Загальні поклади торфу Вінницької області становлять понад 230 млн м3 і є більшими від запасів дров по області.

Цінні й унікальні мінеральні води виявлено біля Гусятина, Микулинець (Тернопільщина), в околицях містечка Сатанів, міст Кам'ян-ця-Подільського та Полонного, Хмільника. Мінеральні води економічного району використовуються для лікування захворювань внутрішніх органів, опорно-рухового апарату.

Джерелом водних ресурсів у районі є густа мережа річок, які належать до басейнів Дніпра, Південного Бугу і Дністра. Найбільші серед них Серет,3бруч, Стрипа, Смотрич, Ушиця, Соб, Удич, Гуйва, Рось. Річки частково використовуються для виробництва електроенергії та зрошення. В межах економічного району понад 5500 ставків, воду яких використовують для зрошення.

Типи ґрунтів району сформовані на лесах і лесоподібних суглинках, пісках, супісках, вапняках, глинах, алювіальних відкладах. Так, на лесах і лесовидних суглинках утворилися чорноземні і сірі лісові ґрунти, на твердих карбонатних породах - дерново-карбонатні, на алювіальних відкладах у долинах річок - лучні, лучно-болотні й торфово-болотні.

Чорноземи опідзолені займають найбільші площі в центральній та східній частинах Тернопільщини, центральній і південній частинах Хмельниччини, південно-західній і північно-східній частинах Вінниччини. Опідзолені чорноземні ґрунти займають 65% площі економічного району.

Природні сільськогосподарські ресурси нині є основою формування виробничих комплексів, їх структури, типу розселення і рівня освоєння території. Рівень освоєння земельних ресурсів у районі дуже високий (80,6%), найбільша частка таких земель у південній і південно-східній частинах району (91 - 93%), а найнижча - на півночі та крайньому заході (74-78%)[2, c. 364-365].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Вплив природно-ресурсного потенціалу формування галузей спеціалізації господарства.

   Подільський економічний район складається з трьох економічних підрайонів, межі яких збігаються з межами адміністративних областей: Вінницької, Хмельницької і Тернопільської. У територіальному поділі праці республіки район виділяється високорозвиненою харчовою, легкою і машинобудівною промисловістю га виробництвом будівельних матеріалів. Переважає харчова промисловість, яка дає понад 60% валової продукції району. Район займає також провідне місце в державі за виробництвом цукрових буряків, зерна та продукції тваринництва. Тут переважає тенденція до групового розміщення промислових підприємств і пов'язаних з ними об'єктів, тобто до створення промислових вузлів, а також до вдосконалення старих підприємств. У найбільших містах району (Вінниця, Хмельницький, Тернопіль) з промислових вузлів стали формуватися територіально-промислові комплекси, які зарекомендували себе як найефективніша форма розміщення продуктивних сил.

    Хмельницька область - це єдиний регіон в Україні і в колишньому Радянському Союзі, де розвідані родовища сапонітових глин - унікальних природних утворень, що становлять цілу провінцію бентонітової сировини з особливими властивостями.

 Запаси Хмельницької  групи родовищ сапонітов складають  понад 100 млн. т, потужність продуктивного  шару 10-40 м, потужність порід, що розкриваються, 5-20 м. Найбільш вивченими є Варваровськоє і Ташковськоє родовища сапонітових глин, що мають запаси понад 60 млн. т.

  На півдні області на території Віньковецького району розвідані Адамовське і Карачаївка комплексні родовища глауконітових пісків із запасами близько 30 млн. т. Встановлено високу агротехнічну ефективність використання глауконіту як дешевого добрива в сільському господарстві.

 На Хмельниччині є поклади фосфоритів - сировини для виробництва мінеральних добрив. На сьогодні не відпрацьовані Джурджієвське, Майданське, Гайдамацьке родовища і деякі інші прояви конкреційних фосфорітов, де запаси фосфоритного ангідриду за останніми розрахунками складають більше 190 тис. т.

 Певні перспективи  пов'язані з розвіданим новим  для регіону типом руд - зернистими  фосфорітамі, прогнозовані ресурси  яких складають близько 120 млн. т.

    Область має могутні запаси лікувальних і столових вод. Вже розвідані і досліджені родовища мінеральних вод: Збручанське, Зайчиковське, Маковське типу "Нафтуся", Теофіпольське типу "Миргородська", Полонське - радонові води, 10 родовищ столових вод. Всі вони паспортизіровани.

 Область багата мінеральними  ресурсами. Сьогодні заздалегідь  і детально розвідано 260 родовищ корисних копалини, з яких експлуатується близько 100, більшість з них місцевого значення (цегляні глини, піски, вапняки для виробництва винищити, вапняки і граніти для виробництва щебеню і буту).