Соціально-правовий захист дітей від насильства в сім’ї

Основи для вивчення реальних потреб дитини заклала Конвенція ООН про права дитини. Ця Конвенція є міжнародним документом, в якому містяться законодавчі основи послуг для дітей. Конвенція дає напрями надання послуг дітям. Ініціатива з розвитку прав дитини, передбачає санкції держав за порушення прав дитини. Тобто Конвенція розкриває підхід до прав дитини як до цінностей суспільства.

Основними методами соціальної роботи з дітьми можна назвати такі, на наш погляд:

• соціально-психологічні, спрямовані на внутрішній світ дитини, які передбачають певну корекцію його системи цінностей і орієнтацій, а також уявлень і переваг, які удосконалюють його психологічні можливості і надання відповідної підтримки і допомоги (методи психодіагностики і психокорекції, психологічне консультування тощо);
• соціально-педагогічні, які дають можливість підвищити освітній і інтелектуальний рівень дитини, сформувати адекватну оточуючим його умовам систему ціннісних орієнтацій і уявлень (методи освіти і просвіти, педагогічної корекції і педагогічного консультування);
• соціально-медичні, які призначені для надання дитині своєчасної і необхідної медичної допомоги (лікування, соціально-медична реабілітація і адаптація, організація необхідного і комфортного середовища існування тощо);
• соціально-правові, що включають в себе певні процедури і операції, які дозволяють привести процес життєдіяльності дитини відповідно до існуючих норм закону і права (юридичний і правовий захист інтересів дитини, правова просвіта, правовий контроль, правові санкції);
• соціально-економічні, які спрямовані на вирішення проблем матеріального благополуччя дитини, матеріальна підтримка і допомога, працевлаштування тощо);
• соціально-групові, що дозволяють соціальному працівникові і іншим спеціалістам вести роботу з соціальним оточенням дитини (сімейне консультування, корекція системи відношень в дитячому колективі, організація дитячих колективів, які орієнтовані на позитивну діяльність) [24, c. 28].

Соціальна профілактика, згідно Закону України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" – це робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей і молоді та запобігання такому впливу.

Соціально-профілактична робота щодо жорстокого поводження з дітьми має такі форми:

• первинна (як загальна просвіта населення з цього явища: що воно таке, чому воно є поганим і неприйнятним. Застосовується в основному для нормальних, благополучних сімей);
• вторинна (де зафіксовано, чи постерігається жорстоке поводження з дітьми, членами родини, домашніми тваринами. Це цілеспрямована робота з окремими групами дорослих і дітей з метою зміни ставлення до поводження з дітьми, формування гуманного ставлення дорослих до дітей, життєвих умінь та навичок у дорослих та дітей, роз’яснення сутності і відповідальності за жорстоке поводження з дітьми);
• третинна (з тими, хто постраждав від жорстокого поводження з метою навчання самозахисту; з тими, хто здійснює таке поводження – як соціальне навчання і контроль, що є умовою збереження сім’ї, залишення батьківських прав тощо) [54].

Соціально-профілактична робота з батьками щодо жорстокого поводження з дітьми складається з :

1. батьківської просвіти: права та потреби дітей, права та обов’язки батьків щодо дітей, особливості розвитку дітей, родинного виховання, жорстоке поводження з дітьми і насильство в сім’ї: його сутність, наслідки, відповідальність;
2. формування толерантності, життєвих сімейних умінь і навичок (комунікативних, прийняття рішень, прогнозування, управління собою).

Формами соціально-профілактичної роботи є :

• лекторії;
• батьківські університети;
• батьківські збори;
• тренінги;
• соціальне інспектування сім’ї;
• школи батьківських почуттів;
• школи молодих батьків [18].

Одночасно необхідна соціально-профілактична робота з дітьми, змістом якої є:

• знання дитини про власні права у сім’ї:
• вміння захиститись від насильства;
• знання дитини про дії у кризовій ситуації;
• інформованість, до кого і як звертатись у подібних випадках.

Формами соціально-профілактичної роботи з дітьми є:

• ігри;
• аматорські театри;
• міні-лекції;
• перегляд відеофільмів;
• бесіди;
• розповіді;
• вікторини і конкурси (про права дітей) [43, c. 248].

Зміст соціально-профілактичної роботи з педагогами загальних навчальних закладів в аспекті протидії жорстокому поводженню з дітьми передбачає:

• учительську просвіту (курси підвищення кваліфікації, семінари, вчительські конференції, методичні та педагогічні ради); про права та потреби дітей, відповідальність вчителів за дітей; взаємодію вчителя з сім’єю учня, права, обов’язки і відповідальність батьків за дітей, сутність жорстокого поводження з дітьми, насильства щодо дітей в сім’ї та школі, відповідальність за них, професійна педагогічна етика, суб’єкт-суб’єктне спілкування, взаємодія суб’єктів захисту прав дітей;
• формування у вчителів умінь і навичок розпізнавати і виявляти жорстоке ставлення до дітей і насильство, толерантного ставлення до дітей з різних сімей, комунікативних умінь суб’єкт-суб’єктного спілкування, майстерності управління собою і ситуацією, розв’язання конфліктів раціональним способом (тренінги, семінари, рольові та ділові ігри);
• усунення феномену професійного вигорання (навчання та організація правильного режиму роботи, сприяння професійного зростання, психотерапевтичні сеанси, консультації психолога, покращення психологічного клімату в колективі, створення кімнати емоційного розвантаження) [37, c. 203].

Батьківська просвіта і просвіта вчителів повинна спиратись на їх пам’ять дитинства. Саме це сприятиме кращому розумінню дітей і перегляду поводження з ними.

Соціально-профілактична робота з дітьми щодо протидії жорстокого поводження з дітьми в дитячих установах передбачає:

• роз’яснення прав дітей і дорослих педагогів, медиків тощо;
• роз’яснення сутності жорстокого поводження і насильства та навчання звертанню щодо їх проявів в установи, організації, за телефонами довіри.

Зміст соціально-профілактичної роботи щодо жорстокого поводження з дітьми в дитячих колективах становить:

• формування толерантності в сім’ї, мікросередовищі, школі;
• просвіта про права дітей, суб’єктів їх захисту:
• формування вміння протистояти насильству і жорстокому поводженню.
• формування життєвих умінь і навичок щодо ситуації жорстокого поводження і насильства;
• організація предметного дозвілля і відпочинку дітей на засадах гуманізму.
• створення умов для самовиявлення лідерів, позитивних якостей особистості;
• показ прикладів кращих стосунків (відеолекторії, радіо, книги, ЗМІ, життєві історії тощо) і перенесення їх на конкретні ситуації в житті дитячого колективу [20, c. 43].

Технологія – це сукупність прийомів і способів одержання, обробки чи переробки матеріалів; опис виробничих процесів, інструкцій з виконання, а також технологічні правила та вимоги, карти, графіки тощо. Соціальною називають технологію, в якій вихідним і кінцевим результатом є людина, а основним параметром виміру виступають її якості та властивості [62, c. 48].

Соціально-педагогічна технологія – це способи взаємодії соціального педагога/соціального працівника із клієнтом, що забезпечують його соціалізацію (самовизначення і саморозвиток).

Технологіями роботи в цих напрямах є: особистісно-орієнтована, технологія "Рівний-рівному", рекламно-інформаційні технології.

• Особистісно-орієнтована, за Є. Степановим, – це методологічна орієнтація в педагогічній діяльності, яка дозволяє за допомогою опори на систему взаємопов’язаних понять, ідей і способів дій забезпечити і підтримати процеси самопізнання, само будівництва і самореалізації особистості дитини, розвиток її неповторної індивідуальності. В цій технології дитина – суб’єкт взаємодії, а суб’єкт це індивід чи група, які характеризуються усвідомленою і творчою активністю і свободою у пізнанні і перетворенні себе і навколишньої дійсності, як визначає Є. Степанов. Отже, треба створювати умови для перетворення потенційної активності в реалізовану, організовувати рефлексію себе, оточуючих, ситуації. Він виділяє й наступні принципи особистісно-орієнтованого підходу: самоактуалізації, індивідуальності, суб’єктності, вибору, творчості та успіху, довіри та підтримки [50, c. 13].

В особистісно-орієнтованій технології використовуються методи і прийоми, які відповідають таким вимогам: діалогічність, діяльнісно-творчий характер, спрямованість на підтримку індивідуального розвитку дитини, надання дитині необхідного простору, свободи для прийняття самостійних рішень, творчості, вибору змісту і способів учіння та поведінки [58, c. 319].

З дорослими ця технологія реалізуються через:

• визначення мети просвіти у формі рольової перспективи і завдань, спонукання до самоаналізу, самооцінки, самопізнання;
• роботу творчих груп, наявність варіативних навчальних планів, програм, лекційних занять і змодельованих проблемних ситуацій;
• опис ситуацій і типів професійно-педагогічних дій і прийомів спілкування;
• включення власного досвіду тих, хто навчається поведінці, у зміст навчання;
• індивідуальні темп і стиль просвіти;
• врахування стану емоційно-позитивної напруги людей; авансування успіху, активізація особистісної та інтелектуальної взаємодії; задоволення пізнавальних потреб у самореалізації;
• застосування знань на практиці;
• комфортне освітнє середовище;
• діалог, дискусії, обмін думками, враженнями;
• рефлексія;
• демократичні форми організації педагогічної взаємодії;
• поєднання індивідуальної роботи і роботи в мікрогрупах;
• наявність альтернативи вибору рішення запропонованої задачі, точки зору, варіанту [59].
• Технологія "рівний-рівному" передбачає роботу волонтерів, членів НУО серед однолітків (як серед дітей, так і серед батьків).

"Рівний-рівному" дозволяє кожному  побути лідером у педагогічно  доцільному напрямі тим самим  самореалізуватись. З іншого боку, лідерство – це і відповідальність.

Предметом роботи з однолітками в аспекті запобігання жорстокого поводження з дітьми можуть бути:

• права дітей, їх захист;
• установи і особи, які захищають дітей, надають їм підтримку і допомогу;
• навички спілкування з дорослими, дітьми;
• навички відмови у тому, що є маніпуляцією;
• навчання самозахисту в дитячому середовищі, сім’ї, на стадії підліткових побачень, у дитячому закладі.
• права та обов’язки батьків, педагогів, їх відповідальність;
• побудова міжособистісних стосунків;
• формування толерантності [8].

Ця технологія ґрунтується на провідній діяльності підлітків – спілкуванні і бажанні зайняти гідне місце у колективі, мати роль лідера, бути авторитетним (за теорією Берна – дорослим і рівним); самореалізованим і корисним.

Можливість цієї технології в профілактиці насильства в сім’ї:

1. вона дозволить підліткам займатися тендерною та економічною просвітою однолітків на базі розв’язання їх сім’єю та ними самими сімейних конфліктів і проблем цивілізованими і законними способами;
2. вона спонукає до самостійного розв’язання різноманітних проблем сім’ї, що буде зразком і для інших;
3. батьки можуть бути консультантами своїх та чужих дітей, їх батьків, що укріпить батьківський авторитет у сім’ї і надасть нового змісту батьківсько-дитячим стосункам; буде предметом сімейного спілкування;
4. вона сприяє формуванню відповідальності, дисциплінованості, комунікативних, організаторських, проектувальних, гностичних, конструктивних умінь, які є складовою життєвих умінь і навичок; дозволяє вдосконалити набуті знання про тендерну рівність [16, c. 146].

Виходячи з того, що технологія "рівний – рівному" передбачає спеціальну підготовку лідерів із числа тих, хто найкраще опанував навчання, якісно і творчо виявив себе під час взаємодії з соціальним педагогом і досяг успіху у розв’язанні власних проблем, то необхідно спочатку виявити цих лідерів, залучити їх до здійснення "допомоги для самодопомоги" іншим, навчити їх цьому і консультувати під час роботи, координувати їх дії між собою.