Критерії оцінки особистості як суб’єкту правової соціалізації

Рівень реалізації зазначених принципів фактично є відбиттям ефективності механізму правової соціалізації. Оцінка цього рівня шляхом застосування принципу єдності об'єктивної і суб'єктивної сторін правової соціалізації є однією із найбільш актуальних проблем в концепції правової соціалізації.

При розгляді механізму соціалізації в зазначеному вище аспекті він  виступає як єдність трьох процесів:

1. індивідуалізації застосування і використання санкціонованих суспільством правових норм ( зовнішній аспект соціалізації );
2. перетворення правової поведінки і дотримання норм права у внутрішню потребу окремих особистостей;
3. фіксації індивідуального досвіду і перетворення його, як частки сукупного досвіду, в практичну засаду змін у правовій системі та її нормах.

Якщо підсумувати роль суб'єктного аспекту в механізмі  і самому процесі правової соціалізації особистості, то роль цього аспекту  полягає в тому, що саме він забезпечує реальне входження особистостей в певну систему суспільно - правових відносин. Конкретно це виявляється в тому, що він забезпечує:

1. міжособистісне спілкування людей одночасно як членів певних соціальних спільнот і як громадян;
2. взаємний вплив особистостей як носіїв певних правових поглядів, цінностей, настанов тощо;
3. узгодження інтересів і потреб людей, що вони їх хочуть реалізувати за допомогою входження в певні правові відносини або шляхом запобігання такого входження;
4. співставлення поглядів і переконань стосовно права і правової системи і формування на цій основі власної правової свідомості;
5. обмін досвідом участі у тих або інших правових відносинах і у діяльності певних правових інститутів.

Але при найближчому розгляді всіх цих впливів на процес правової соціалізації виявляється, що всі вони регулюються розвитком і соціально - психологічним станом особистостей, які є безпосередніми учасниками правової соціалізації.

Із цього випливає, що ключове  місце у всьому механізмі правової соціалізації посідає виховання  особистостей, тобто цілеспрямований  вплив на них з метою формування бажаних діяльнісних, соціокультурних, соціально - психологічних і особистих якостей [10].

 

2.3. Основні критерії оцінки особистості  як суб’єкту правової соціалізації

 

Оскільки процес правової соціалізації не може бути довільним і залежить від реальних якостей особистостей, то зміни цих якостей стають відбиттям ефективності саме цього процесу. Інакше кажучи, правова соціалізація і зміни в ній можуть бути виявлені і оцінені з соціологічної точки зору лише на підставі виявлення особливостей входження особистості у правове спілкування з усіма суб’єктами права. А це, у свою чергу, може бути оцінене шляхом аналізу змін соціальних якостей особистостей або навіть цілих соціальних прошарків, спираючись на які, вони вступають у правове спілкування. Такий підхід обумовлений тим, що саме ці якості є соціальним індикатором того, у які правові відносини і з яким ступенем соціальної ефективності особистість може вступати в них. Для оцінки особистостей як суб’єктів правової соціалізації і змін, що відбуваються в них, а отже, і вияву на цій основі реальної її ефективності, пропонується система критеріїв, що враховує соціально-психологічні і соціологічні розробки вітчизняної і світової науки стосовно особистості.

І. Знання і практичний досвід: рівень знання права; досвід участі у правовому житті; фахові знання; життєвий досвід;

ІІ. Особливості мислення: здатність бачити головне; інтелектуальна інтуїція; рівень ситуативного мислення; нестандартність підходу до правових проблемних ситуацій.

ІІІ. Стиль інформаційних  контактів: комунікативність; швидкість орієнтації; здатність до використання різних джерел інформації; здатність до використання знань спеціалістів різних галузей.

ІV. Соціально-психологічні характеристики: лояльність до членів обраної сфери спілкування; здатність до об’єктивних оцінок; відповідальність за прийняті правові рішення; почуття професійної і громадянської гідності.

V. Персональні характеристики: цілеспрямованість; особистий авторитет; здатність до ефективної праці; самостійність.

Зміст і характер взаємодії особистостей в механізмі правової соціалізації, виконання ними одночасно ролей об’єктів і суб’єктів правової соціалізації дають підстави зробити висновок про те, що вона у своїй глибинній основі регулюється законами інформації. При цьому поняття «інформація» слід розглядати на двох рівнях. Перший рівень – загальновживаний. На ньому інформація розглядається як передача знань або якихось відомостей від однієї людини або груп за допомогою усної чи письмової мови, а також відповідних символів (позначок). Другий рівень – методологічний. Тут інформація виступає як відтворення різноманітності якостей одного об'єкта в іншому внаслідок їх взаємодії.

Теорія інформації, як вираз сучасних поглядів на закономірності функціонування соціуму, розглядає поняття «інформація» на вищому, методологічному рівні. Що ж стосується проблем правової соціалізації особистості, то вони повинні аналізуватися на обох рівнях. Недооцінка загальновизнаного підходу означала б нехтування безпосередніми практичними аспектами інформаційного забезпечення процесу правової соціалізації. Ігнорування аспекту методологічного призвело б до спрощення проблеми і неможливості дати наукову оцінку деяких надзвичайно важливих її аспектів [10].

 

 

ВИСНОВКИ

 

На основі викладеного вище матеріалу, можна зробити висновок, що невід’ємною складовою загальної соціалізації є правова соціалізація – заміна правомірної поведінки за примусом на правомірну поведінку за особистісними особливостями [10]. Даний процес має три рівні: локальний (опанування обмежених аспектів якоїсь галузі правових відносин), інституціональний (правові відносини як наслідок діяльності певних правових інститутів), соцієтальний рівень правової соціалізації (пов’язаний з дією систем правових інститутів або правового життя суспільства в цілому); та виконує п’ять функцій: інтеграції і згуртування, контролю, регулювання, комунікації та охорони.

Процес політичної соціалізації моє два аспекти: суб’єктивний (вплив на правову соціалізацію безпосередньої соціальної і особистої активності окремих індивідів або соціальних груп), та об’єктивний (сукупність тих впливів на соціалізацію особистості, які породжені такими соціальними явищами, що виступають стосовно окремої особистості як зовнішнє джерело соціального впливу і соціальної активності в процесі входження окремих особистостей в існуючу систему суспільно-правових відносин).

Відбиттям ефективності механізму правової соціалізації є рівень реалізації таких принципів: принцип участі, принцип правового пріоритету, принцип гарантій та принцип компенсацій.

Основні критерії оцінки особистості  як суб’єкту правової соціалізації можна розділити на такі чотири групи : знання і практичний досвід; особливості мислення; стиль інформаційних контактів; соціально-психологічні характеристики; персональні характеристики.

Отже, досліджуючи назване  коло проблем, соціологія права не тільки виконує важливі загальнонаукові  функції у рамках юриспруденції, а й робить свій внесок у розв’язання  кардинальних завдань сучасної соціально-правової практики, які пов’язані з науковим забезпеченням реформ, що проводяться  у країні, досягненням громадської згоди, запобіганням і своєчасним розв’язанням соціальних конфліктів, створенням умов для стійкого правопорядку, реалізації прав і свобод особистості, утвердженням у країні громадянського суспільства і правової держави [10].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Біленчук П. Д., Сливка С. С Правова деонтологія / За ред. акад. П. Д. Біленчка. – Київ: АТІКА, 1999. – 320 с.
2. Власенко В. П. Правова соціалізація як механізм засвоєння і формування правової культури // Право і суспільство. – 2010. – №3. – С. 18-24
3. Власенко В. П. Теоретичні засади розуміння правової соціалізації індивіда. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://radnuk.info/statti/249-tioriua-gov/14809-2011-01-19-03-14-15.html
4. Землянська О. В. До проблеми правової соціалізації особистості. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://vuzlib.com/content/view/663/94/
5. Коваленко І. П. Правова соціалізація особистості як процес формування правової культури // Культура України. – 2011. – №32. – С. 112-188
6. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Соціологія. Загальний курс / Навчальний посібник. - К.: Каравела , 2006.- 408 c.
7. Макеєв С.О. Соціологія. Навчальний посібник. - К.: Знання, 2008. - 566 c.
8. Соціалізація особистості // Матеріали з навчального предмету «Соціологія». [Електронний ресурс] Режим доступу: http://textbooks.net.ua/content/view/5291/46/
9. Соціологія права. Підручник / За загальною редакцією  доктора соціологічних наук, професора  Л.М. Герасіної доктора юридичних наук, професора,  члена-кореспондента Академії правових наук  України М.І. Панова. Київ. – 2003
10. Соціологія права: Навч. посіб. / В. Д. Воднік, Ю. І. Золотарьова, Г. П. Клімова, Н. П. Осипова, О. В. Сердюк; за ред. Н. П. Осипової. – Х.: Право, 2007. – 232 с.
11. Українська психологічна термінологія: словник-довідник / За ред. М.-Л.А. Чепи. - К.: ДП «Іформаційно-аналітичне агентство», 2010