Вища освіта

За сучасних умов університети змінюють засади викладацької і наукової діяльності. Це вже зовсім не  той  "ідеальний  тип" діяльності  університетів,  що  був  спрямований  на  виконання  просвітницької функції, коли з’ясування принципів побудови світу та донесення їх до студентів володіло абсолютною та самодостатньою цінністю. Викладачі все більше проявляють менеджерські навички (вигідно продати свої знання,  послуги,  отримати  грант),  а  студенти  перетворюються  на  клієнтів,  покупців  на  ринку  освітніх послуг  університету.  Але  у  вимірі  викладацької  діяльності  було  б  неправильним  описувати  надання освітніх  послуг  виключно  на  економічних  засадах  .  На  користь  цього  говорять  такі  принципові характеристики відносин у вимірі "студент-викладач": 

-  особистісний характер  відносин між "продавцем"та "покупцем";

-  "покупець"не може  диктувати власні умови придбання продукту, оскільки не володіє достатньою, адекватною  інформацією  відносно  того,  які  саме  специфічні  риси  обраного  продукту  йому насправді знадобляться;

-  відносини  між  викладачами  та  студентами  неможливо  назвати  рівними:  продавець  освітніх  послуг "постачає"знання, але рівень оволодіння ним оцінюється за критеріями аж ніяк не "покупця" послуги[27].

 Точка зору Е. Боєра, який пропонує змістити фокус при дослідженні сучасного процесу навчання та викладання: цей процес має аналізуватися як частина загальної академічної  діяльності.  Він  пропонує  відмовитися  від  традиційної  дихотомії  пріоритетів  "викладацька діяльність/дослідницька  діяльність"та  зосередитися  на  тому,  що  навчання  та  викладання  супроводжує  всі аспекти  академічної  роботи.  Він  виділяє  чотири  окремих,  але  таких,  що  частково  перетинаються,  сфери академічного навчання:

-  академічна  діяльність,  яка  спрямована  на  "відкриття"(за  змістом  наближається  до  класичної  ідеї проведення дослідницької роботи);

-  академічна  діяльність  з  інтеграції,  що  включає  створення  зв’язків  між  дисциплінами  та  включення вузьких спеціалізацій у більш широкий контекст;

-  академічна  діяльність  з  впровадження,  яка  розуміється  не  тільки  як  застосування  результатів досліджень  на  практиці,  але  й  як  створення  та  підтримання  значущих  взаємозв’язків,  засіб інформування про академічні здобутки;

-  академічна  діяльність  з  викладання,  що,  з  одного  боку,  транслює,  а  з  іншого  –  "захоплює"  завдяки академічній  комунікації  майбутніх  фахівців  ідеями  просвітництва,  надає  їм  можливість  усвідомити потенційні переваги значущого знання. 

Варто звернути увагу на те, що академічна діяльність має свої відмінні риси, пов'язані з природою  послуг,  які  надають  викладачі,  а,  відповідно,  і  університет.  По-перше,  зиск  від  отриманої  освіти починає виявлятись через певні часові інтервали, інколи досить тривалі. По-друге, результат залежить не лише від  якості  наданих  послуг,  а  й  від  низки  параметрів,  на  які  університет  безпосередньо  впливати  не  може (комунікативні здібності випускника, його активність на ринку праці, мотиваційні чинники та ін.). По-третє, отримання освітніх послуг передбачає зусилля того, хто навчається, – отримати якісну освіту можна тільки тоді,  коли  у  процесі  навчання  студент  докладає  багато  зусиль  на  підготовку  до  занять,  виконання індивідуальних завдань, оволодіння необхідними вміннями. Тому все частіше соціологи відносять освіту до категорії "довірчих благ" [30]. Саме такою властивістю наділяють сьогодні освітні послуги.

Отже, в системі вищої освіти при переході до інформаційного суспільства відбуваються суттєві трансформації.  Так,  видозмінюються  життєві  траєкторії  її  суб'єктів,  зміст,  форми  і  методи  навчання, переосмислюється  сутність,  результат  і  цілі  діяльності.  Особливого  значення  набувають  зміни,  що відбуваються  в  університетських  організаціях  як  основному  елементі  інституту  вищої  освіти.  Ці  зміни призводять до формування нової моделі університету, що перебирає на себе економічні функції, зокрема функцію  фінансування,  і,  відповідно,  має  трансформувати  засадничі  принципи  ведення  всіх  видів  його діяльності. Так, в університетських організаціях відбулось виокремлення ланки професійних управлінців, обов’язки  яких  полягають  як  в  оптимізації  роботи  всередині  університету,  так  і  розбудові  низки організаційних  взаємодій  різного  ступеню  формальності  та  тривалості.  При  цьому  досвід  успішної співпраці  доводить  високу  значущість  використання  управлінцями  власного  соціального  капіталу  при ініціюванні  та  подальшій  інституціоналізації  таких  взаємодій.  Під  впливом  ринковим  законів,  з  одного боку, та змін у принципах отримання і трансляції знань, з іншого, трансформуються механізми реалізації викладацької  і  дослідницької  діяльності.  З  огляду  на  такі  особливості  функціонування  університету, можна дійти висновку, що сьогодні в системі вищої освіти створюється новий організаційний порядок, в основі якого – питання якості університетської освіти у її глобальному та локальному вимірі.

Список використаних джерел:

1. Осипов А.М. Социология образования: очерки теории. Ростов–на-Дону: Рин, 2006. ― 445 с. 126
2. Дюркгейм Э. Социология. ЕЕ предмет, метод, предназначение. М., Канон, 1995. С.254.
3. Вебер М. Основные понятия стратификации // Социологические исследования, 1994. № 5. С. 156.
4. Вебер М. Наука как призвание и профессия – В кн..: Избранные произведения / Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1990. – С.728 – 730.
5. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. М., 1992. С.409.
6. Краткий словарь по социологии / Пол ред. Д.М.Гришиани, Н.И.Лапина. – М.: Политиздат, 1988. – С.359.
7. Современная западная социология: Словарь. – М.: Политиздат, 1990. – С.45.
8. Турен А. Возвращение человека действующего. М., 1998. С.94.
9. Филиппов Ф. Р. Социология образования. - М., 1990. – С.185.
10. Смелзер Н. Социология. М., 1994. С. 428 – 430.
11. Зборовский Г.Е. Социология образования: В 2-х Т. – Екатеринбург, 1993-1994;
12. Якуба Е. А. Социология: Учебник. Харьков: Константа, 1996.
13. Сокурянская Л. Г. Студенчество на пути к другому обществу: ценностный дискурс перехода. Харьков: ХНУ им. В. Н. Каразина, 2006.
14. Навроцкий А. И. Высшая школа: теория и практика модернизации. Харьков: Изд-во ХНУ им. В. Н. Каразина, 2007.
15. Скикевич А.А., Руденко Л.Н. Образовательный процесс как социальное соглашение // Социология. 2003. № 1. С. 66–70.
16. http: // www.svu2000.org/whatwedo/Academic/stejskal.htm
17. Покровский  Н.Е.  Корпоративный  университет:  утопия,  антиутопия  или  реальность?  /  Н.Е.Покровский  // [Электронный ресурс] Режим доступа: www.russ.ru/culture/education/20040805.html
18. http://www.ditext.com/veblen/veblen.html
19. Кларк Б. Р. Создание предпринимательских университетов: организационные направления трансформации / Б. Р.  Кларк,  пер.  с  англ.  А. Смирнова;  Гос.  ун-т  —  Высшая  школа  экономики.  —  М.  :  изд.  дом  Гос.  ун-та  — Высшей школы экономики, 2011. — 240 с. — (Теория и практика образования). 
20. Бакіров  В. С. Університетська  автономія  як  предмет  соціального  конструювання  /  В.С.Бакіров/  Вісник Харківського  національного  університету  імені  В. Н. Каразіна.  –  2008.  –  №800:  Соціологічні  дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. – С.11-14.
21. Грудзинский А. О. Университет как предпринимательская организация (структура) //Социол. исследов. – 2004. – №3 [Электронный ресурс] Режим доступа: http://www.isras.ru/files/File/Socis/2003-04/Grudzinski.pdf
22. Зборовский  Г. Е.  Профессиональное  образование  и  рынок  труда  /  Г.Е.Зборовский,  Е.А.Шуклина  // Социологические исследования. – 2003. – № 4. – С. 99-106. 
23. Павлюткин И.  Конструирование  университета  как  организации  /  И. Павлюткин  //  Экономическая социология. – 2011. – Т.12, №1. – с. 104-124 
24. Покровский  Н.Е.  Корпоративный  университет:  утопия,  антиутопия  или  реальность?  /  Н.Е.Покровский  // [Электронный ресурс] Режим доступа: www.russ.ru/culture/education/20040805.html
25. Хижняк  Л. М.  Університетська  освіта  на  шляху  до  "академічного  капіталізму"/  Л. М. Хижняк  // Сучасні суспільні  проблеми  у  вимірі  соціології  управління:  Збірник  наукових  праць  ДонДУУ.  Т.ХІ.  Вип.  145.  Сер. "Соціологія". – Донецьк: Східний видавничий дім, 2010. – С. 364-373.
26. Юдкевич М. М. Сигнальная политика и цели университетов (Комментарий к статье Патрика Хили "Вузы: битва за профессуру") / М. М. Юдкевич// Вопросы образования - 2004.- №4. – С.102-106.
27. Чепак В.В. Уныверситет як соціальна організація: трансформація в умовах глобалізації / В.В. Чепак/ Вісник Харківського  національного  університету  імені  В. Н. Каразіна.  –  2013.  –  №1045:  Соціологічні  дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. – С.181-185.
28. Ключарев  Г.А.  Приватизация  как  модернизационный  путь  развития  профессионального  образования  /  Г.А.Ключарев // Вестник института социологии. – 2011. - №2. – с.36-66
29. http://www.gooduep.eu/
30. Юдкевич М. М.  Издержки  измерения  и  эффективность  института  посредников  на  рынке  доверительных товаров / М. М. Юдкевич // Экономический Журнал Высшей школы экономики. – 1998. – № 2(3). – С. 358 -378.