Розвиток емпатії в професійній діяльності вчителя

На сучасному етапі гуманізації  освітнього процесу зростає значення заходів, спрямованих на удосконалення  професійної підготовки майбутніх  учителів. Актуальною залишається задача пошуку найбільш вдалих для цього  психологічних технологій, які б  сприяли розвитку необхідних особистісних якостей, що дають можливість учителю  встановлювати рівноправний характер взаємодії з учнем, і зокрема, такої важливої якості, як емпатійність.

Як бачимо, наше дослідження підтвердило  неабияку актуальність проблеми розвитку емпатії у майбутніх вчителів і для її вирішення необхідно впровадити певні заходи.

Як зазначають науковці (О.Кайріс, Г.Михальченко, А.Штейнмец, та ін.), позитивне  вирішення даної проблеми можна  отримати, якщо до організаційних форм навчання, прийнятих у вузі, включити необхідну інформацію про емпатію, способи формування її мотивації, практику розв'язання задач, які потребують від  студентів прояву даної особистісної властивості. Крім того, процес формування педагогічної емпатії протікає більш  успішно, якщо своєчасно діагностувати  початковий стан даної особистісної властивості і чітко уявляти  необхідний рівень, який має бути досягнутий за роки навчання у педагогічному  вузі, забезпечити оптимальне співвідношення педагогічної теорії і практики, традиційних  методів навчання та новітніх технологій, взаємозв'язку навчальних, позааудиторних занять, самостійної роботи, педагогічної практики в школі [19, 30, 43].

Безумовно, педагогічна дія стає емпатійною у процесі оволодіння педагогом професійною майстерністю. Правда, для цього потрібен час. Але  можливий інший варіант. По-перше, проводити  відбір більш емпатійних абітурієнтів при вступі до педагогічного вузу; по-друге – цілеспрямовано, за спеціально розробленою програмою формувати  у студентів педагогічну емпатію  у процесі навчання, щоб до закінчення вузу вони володіли цією значимою для  педагогічної професії якістю. Останнім часом серед педагогів і психологів  частіше стала обговорюватися проблема необхідності впливу на розвиток емпатії  у майбутніх вчителів через певний практичний курс за допомогою  активних методів навчання, тренінгів (Т.Василишина, Л.Виговська, О.Кайріс,  Г.Михальченко,  А.Штейнмец, та ін.). Дослідження О.Кайріс показало, що здатність до педагогічної емпатії можна розвивати тільки шляхом довготривалої теоретичної  і практичної роботи зі студентами, починаючи з першого курсу. Програма поетапного розвитку педагогічної емпатії  студентів засобами психологічних  дисциплін ґрунтувалась на врахуванні того, що вивчення загальної, вікової, педагогічної та соціальної психології доповнювалось необхідною теоретичною інформацією про емпатію, практичними заняттями, на яких використовуються активні методи розвитку емпатії, а в кінці навчання проводився заключний спецкурс "Емпатія", який є своєрідним синтезом того, що вивчали студенти про емпатію за весь період навчання. У програмі були задіяні активні методи навчання: аналіз значимих ситуацій та метод рольових ігор (інсценізацій) [19].

Досить ґрунтовним також є досвід формування емпатії у студентів  педагогічного вузу засобами психологічних  дисциплін, запропонований А.Штейнмецем[43, c.79-82]. Розвиток емпатії здійснюється поетапно.

Перший етап – підготовчий. У  курсі загальної психології при  вивченні міжособистісних стосунків  студентам дається визначення емпатії, підкреслюється значення даної властивості  особистості у спілкуванні, повсякденних стосунках. На практичному занятті  з даної теми студентам пропонуються задачі, у яких треба виділити дане явище у різних формах його прояву, дається завдання згадати життєві  ситуації, в тому числі ситуації спілкування з дітьми, у яких необхідно  проявити емпатійність.

У курсі педагогічної психології вводиться  поняття про емпатію як особливу якість, яка дуже необхідна учителю, є невід'ємною складовою педагогічної моралі та педагогічного такту, допомагає  вирішувати дидактичні проблеми, ефективніше  надавати допомогу невстигаючим учням. У курсі вікової психології розглядаються  особливості прояву та розвитку емпатії  у різних вікових періодах.

Другий етап розвитку емпатії у  студентів вузу – проблемний. На спецсемінарі "Психологія розв'язання педагогічних проблем" емпатія розглядається  як емоційна форма пізнання і розуміння  дитячої психології. На одному із занять створюють педагогічну проблемну  ситуацію, у якій шлях до педагогічно  вірного рішення лежить через  прояв співчуття, співпереживання  до учня.

Третій етап – спеціальні вправи на розвиток емпатії в ході семінару, основна мета якого полягає у  формуванні досвіду розв'язання задач, котрі потребують прояву чуйності, розвитку мотивів співчуття дітям.

Четвертий етап – творчий. У ході педагогічної практики студенти виконують  творче завдання: на основі однієї із реальних проблемних ситуацій виділити власну педагогічну задачу, котра повинна  передбачати орієнтацію у дитячій  психології, прояв емпатійності, співчуття  школярам та розуміння їх. Задачі, складені студентами на основі свого власного досвіду, використовуються на олімпіадах із психології, оцінюються на конкурсі студентських робіт.

Разом із цим у відповідності  до схеми психолого-педагогічної характеристики особистості одного із школярів студенти вивчають його і з точки зору проявів  та розвитку емпатійності.

Також можна пропонувати написання  курсових робіт, ІНДЗ, висвітлюючи дану проблематику. У всіх вищезгаданих випадках студенти виявляються у  позиції дослідника, який не тільки вирішує задачі з готовими умовами  та вимогами, але і сам їх формулює на основі проблеми, взятої із реального  шкільного життя.

Приклади занять психологічного тренінгу, спрямованого на розвиток і вдосконалення  емпатійних здібностей педагогів, вправи на розвиток емпатії, приклади ігрових  ситуацій для формування та прояву емпатійності  пропонують також  Т.Василишина[6], В.Дамбаєва [12], Є.Семенова [37], Т.Федотюк[39].

Дослідниками встановлено, що в  ході теоретичних та практичних занять можлива актуалізація та усвідомлення емпатійної тенденції, розширення емоційно-почуттєвої сфери студентів, вироблення умінь  та навичок емпатійної взаємодії  зі школярами. Також практика свідчить, що студенти, які пройшли спеціальну підготовку з розвитку емпатії, значно краще за інших розв'язують педагогічні  задачі. А це, як відомо, одна з необхідних умов професійного самовизначення особистості.

Висновки  до ІІ розділу

Ми припустили, що що емпатія за ступенем вираженості і видам  відрізняється у студентів різних спеціальностей. І для перевірки  даної гіпотези провели експериментальне дослідження на базі Криворізького  педагогічного інституту, у студентів 2 факультетів. Використовувалася методика діагностики рівня емпатійних здібностей В.В. Бойко.

У результаті дослідження, ми з'ясували,  що загальний рівень розвитку емпатії  у студентів  факультету української  філології емпатія більш виражена, ніж у студентів фізико-математичного  факультету. За допомогою обчислення середнього балу і графічного аналізу  отриманих даних, ми прийшли до висновку, що рівні емпатичних здібностей за методикою Бойко В. В. у студентів педагогічного вузу різних спеціальностей дійсно відрізняються різним ступенем вираженості. Що підтверджує гіпотезу дослідження. При цьому у більшості студентів виявлено низький рівень розвитку емпатії.

Дослідниками встановлено, що в  ході теоретичних та практичних занять можлива актуалізація та усвідомлення емпатійної тенденції, розширення емоційно-почуттєвої сфери студентів, вироблення умінь  та навичок емпатійної взаємодії  зі школярами.

 

ВИСНОВКИ

 

Аналіз психологічної літератури виявляє значний інтерес дослідників  до феномену емпатії і дозволяє сформулювати визначення емпатії як якості особистості, що виражається у співчутті, співпереживанні, співучасті, що грунтуються на генетично  обумовлених здібностях відчуття стану іншої людини, емоційному відгуку їй.

Емпатія - складний, багаторівневий процес і важлива складова особистості, тісно пов'язана з альтруїстичними мотивами, мотивами емпатійної поведінки, і комунікативними особливостями особистості і є чинником мотивації і становлення особистості.

Емпатія сприяє розвитку міжособистісних  відносин і стабілізує їх, дозволяє надавати підтримку партнерові не тільки у звичайних, але і у важких екстремальних умовах, коли він особливо її потребує.

Професійне самовизначення як педагога починається після вибору професії, має свою свою специфіку і залежить від рівня професійної підготовки фахівця-початківця , його професійної  самосвідомості та мотиваційних факторів молодого спеціаліста.

Ми припустили, що що емпатія за ступенем вираженості і видам  відрізняється у студентів різних спеціальностей. І для перевірки  даної гіпотези провели експериментальне дослідження на базі Криворізького  педагогічного інституту, у студентів 2 факультетів.

У результаті дослідження, ми з'ясували,  що загальний рівень розвитку емпатії  у студентів  факультету української  філології емпатія більш виражена, ніж у студентів фізико-математичного  факультету. За допомогою обчислення середнього балу і графічного аналізу  отриманих даних, ми прийшли до висновку, що рівні емпатичних здібностей за методикою Бойко В. В. у студентів педагогічного вузу різних спеціальностей дійсно відрізняються різним ступенем вираженості. Що підтверджує гіпотезу дослідження. При цьому у більшості студентів виявлено низький рівень розвитку емпатії.

Мета роботи досягнута, завдання виконані. Але, тим не менш, ми вважаємо, що дослідження  з даної теми можна продовжити. Було б цікавим, на наш погляд, порівняти  професійно-важливі якості особистості  у студентів першого і п'ятого  курсів, щоб простежити, як відбувається формування емпатії та особистісний розвиток студентів за час їх навчання у вузі.

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Амонашвили Ш.А. Воспитание человечности// Амонашвили Ш.А. Психологические  основы педагогики сотрудничества: Книга  для учителя. – К.: Освита, 1991. – 111с. 
2. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. – Мн.: Университетское, 1990. – 560с.
3. Асташова Н.А. Учитель: проблема выбора и формирование ценностей. – М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2000. – 272 с.
4. Бєлєнька Г.В. Психологічні закономірності становлення студентів як майбутніх фахівців// Наука і сучасність: Зб.наук. праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – Т.35. – К.: Логос, 2002. – С.3-16.
5. Василишина Т.В. Емпатійні здібності вчителів: психологічний аспект// Практична психологія та соціальна робота. – 1999. - №4. – С.37-38.
6. Василишина Т.В. Емпатійні здібності вчителів: психологічний аспект// Практична психологія та соціальна робота. – 1999. - №5. – С.16-21.
7. Васильченко Л.И. Формирование у будущего учителя эмпатийности как профессионально значимого качества// Совершенствование профессиональной направленности учебно-воспитательного процесса в педвузе. – Материалы Всероссийской научно-практической конференции 3 – 5 октября 1990. – Улан-Удэ, 1990. - Ч.1. – С.104-106.
8. Виговська Л.П. Емпатійність як механізм реалізації суб'єкт-суб'єктної педагогічної парадигми// Психологія: Зб.наук.праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – Вип.4(7). – К., 1999. – С.61-66.
9. Гаврилова Т.П. Понятие эмпатиии в зарубежной психологии // Вопросы психологии. – 1975. - №2. – С.147-157.
10. Гоноболин Ф.Н. О некоторых психических качествах личности учителя// Вопросы психологии. – 1975. - №1. – С.100 – 111.
11. Гузій Н.В. Основи педагогічного професіоналізму: Навч.пос.- К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2004. – 155с.
12. Дамбаева В.Х. Тренинг эмпатического слушания как активный метод психологической подготовки будущих учителей// Совершенствование профессиональной направленности учебно-воспитательного процесса в педвузе. – Материалы Всероссийской научно-практической конференции 3 – 5 октября 1990. – Улан-Удэ, 1990. - Ч.1. – С.102-104.
13. Диба Т. Всі проблеми з дітьми виникають тоді, коли вчителю не вистачає доброти в голосі і погляді// Педагогіка толерантності. – 2002. - №3. – С.55-56.
14. Джрназян Л.Н. Механизмы эмпатии в межличностных отношениях: Автореф.дис...канд.психол.н. – Тбилиси, 1984.
15. Захарченко Е.Ю. Учитель глазами учащихся// Педагогика. – 1999. - №1. – С.60-63.
16. Зубкова І.Ю. Психологічні особливості Я-образу вчителя-професіонала за структурними компонентами цілісної моделі// Практична психологія та соціальна робота. – 2003. - №5. – С.4-11.
17. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії. – К.: МАУП, 2000. – 312с.
18. Кайрис Е.Д. Эмпатия как фактор педагогической профпригодности // Практична психологія та соціальна робота – 2001 - №8 – С.42-45.
19. Кайрис Е.Д. Особенности формирования педагогической эмпатии у будущих учителей// Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі  та вузі. Зб.наук.праць. – Рівне: "Ліста", 2001. – С.195-198.
20. Кайріс О.Д. Емпатійна педагогіка: від співчуття до співдії // Педагогіка толерантності. – 1999. - №2. – С.113-115.
21. Карамуратова Р.Б. Психологическое исследование роли оценочной эмпатии в педагогическом процессе: Автореф. дис...канд.психол.н. – Алма-Ата, 1984.
22. Киричок А.В. Формування гуманних взаємин між молодшими школярами у позаурочній діяльності// Педагогіка і психологія. – 1995. - №4. – С.105-112.
23. Корепанова Н.В., Хакимзянова И.М., Щербакова О.И. Профессионально-личностное становление и развитие педагога// Педагогика. – 2003. - №3. – С.66-71.
24. Котух Н. Професіоналізм педагога в умовах відкритості суспільства й освіти// Наукові записки ТДПУ ім. В.Гнатюка. – Серія: Педагогіка. – 2004. - №2. – С.154-157.
25. Кузьмина Н.В., Кухарев Н.В. Психологическая структура деятельности учителя. – Гомель, 1976.
26. Кушнірюк В.М. Духовність учителя в контексті гуманної взаємодії з учнями// Розвиток ідей Г.Костюка в сучасних психологічних дослідженнях: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка/ За ред. С.Д.Максименка. – К., 2000. – Вип.20. – Ч.2. – С.22-30.
28. Луцюк А. Гуманізм вчителя// Наукові записки ТДПУ ім. В.Гнатюка. Серія: Педагогіка. – 2002. - №5. – С. 11-13.
29. Максимець С.М. Місце емпатії в професіограмі вчителя// Психологія: Зб.наук.праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – Вип.4(7). – К., 1999. – С.67-72.
30. Митина Л.М. Психология профессионального развития учителя. – М.: Флинта: Московский психолого-социальный институт, 1998. – 200 с.
31. Михальченко Г.Ф. Формирование эмпатии у старшеклассников, ориентирующихся на педагогическую профессию: Автореф. дис...канд.психол.наук. – М., 1989.
32. Мотивация и деятельность/ Х.Хекхаузен. – 2-е изд. – СПб.: Питер; М.: Смысл, 2003.
33. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К.: Лыбидь, 1990. – 192 с.
34. Олексюк О.М. Проблема формування духовного потенціалу студентів// Практична психологія та соціальна робота – 1999 - №2 – С.47-48.
35. Сарджвеладзе Н.И. О балансе проекции и интроекции в процессе эмпатического взаимодействия// Бессознательное: природа, функции, методы исследования. – Т.3. – Тбилиси, 1978. – С.485-490. 
36. Свідерська Г.М. Проблема чуйності// Соціальна психологія. – 2005. - №3. – С.130-138.
37. Стрелкова Л.П. Психологические особенности развития эмпатии у дошкольников: Автореф. дис...канд.психол.наук. – М., 1987.
38. Семенова Е.М. Эмоциональная культура педагога// Семенова Е.М. Тренинг эмоциональной устойчивости педагога. Учебное пособие. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. – С.52-56.
39. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. У 5 Т. – К.: Радянська школа, 1976.
40. Федотюк Т.І. Психологічні особливості становлення емпатії як елементу комунікативної здатності практичного психолога: Дис...канд.психол.н. – К., 1997. – 178 с.
41. Фєніна О.Я. Структура, функції, форми та види емпатії. Їх роль у міжособистісних стосунках // Психологія: Зб.наук.праць. – К, 2001. – Вип. 14. – С.109-117.
42. Шиян О.М. Аутопедагогическая компетентность учителя// Педагогика. – 1999. - №1. – С.63-68.
43. Шовкомуд Е.А. Эмоциональная отзывчивость// Советская педагогика. – 1991. - №3. – С.79-83.
44. Штейнмец А.Э. Развитие эмпатии в психологической подготовке учителя// Вопросы психологии. – 1983. - №2. – С.79-83.

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Методика  діагностики рівня емпатичних здібностей Бойко В.В.

Оцініть, чи властиві вам такі особливості, чи згодні ви з твердженнями.

1. У мене є звичка уважно вивчати  обличчя і поведінку людей,  щоб зрозуміти їх характер, нахили, здібності.

2. Якщо оточуючі виявляють ознаки  нервозності, я зазвичай залишаюся  спокійним.

3. Я більше довіряю доводам свого  розуму, ніж інтуїції.

4. Я вважаю цілком доречним для  себе цікавитися домашніми проблемами  товаришів по службі.

5. Я можу легко ввійти в довіру до людини, якщо буде потрібно.

6. Зазвичай я з першої ж зустрічі  вгадую «споріднену душу» в  новій людині.

7. Я з цікавості зазвичай заводжу  розмову про життя, роботу, політику  з випадковими попутниками у  потязі.

8. Я втрачаю душевну рівновагу,  якщо оточуючі чимось пригнічені.

9. Моя інтуїція - більш надійний  засіб розуміння оточуючих, ніж  знання чи досвід.

10. Проявляти цікавість до внутрішнього  світу іншої людини - нетактовно.

11. Часто своїми словами я ображаю  близьких мені людей, не помічаючи  цього.

12. Я легко можу уявити себе якоюсь твариною, відчути її повадки і стан.

13. Я рідко міркую про причини  вчинків людей, які мають до  мене безпосереднє відношення.

14. Я рідко приймаю близько до  серця проблеми своїх друзів.

15. Зазвичай за кілька днів я  відчуваю: щось має трапитися  з близькою мені людиною, і  очікування виправдовуються.

16. У спілкуванні з діловими партнерами  зазвичай намагаюся уникати розмов  про особисте.

17. Іноді близькі дорікають мені  за черствість, неуважність до них.

18. Мені легко вдається копіювати  інтонацію, міміку людей, наслідуючи  людям.

19. Мій цікавий погляд часто бентежить  нових партнерів.

20. Чужий сміх зазвичай заражає  мене.

21. Часто, діючи навмання, я тим  не менш знаходжу правильний  підхід до людини.

22. Плакати від щастя нерозумно.

23. Я здатний повністю злитися  з коханою людиною, як би розчинившись в ній.

24. Мені рідко зустрічалися люди, яких я б розумів з півслова, без зайвих слів.