Психологічні особливості становлення особистості в старшому шкільному віці

 

Психологічна готовність до сімейного життя – це складне, інтегроване, динамічне психологічне утворення, яке характеризується певними особливостями розвитку самосвідомості, динамічності образу Я. Воно включає стійку позитивну мотивацію до створення сім’ї, актуалізацію знань, які є процесом і результатом соціалізації, соціально-психологічних умінь і навичок, необхідних для реалізації базових функцій сім’ї, розвиток особистісних якостей сім’янина, здатності до емпатійного розуміння партнера і самовладання, конструктивну і самостверджуючу поведінку у шлюбі.

Психологічна готовність до сімейного життя залежить від взаємодії багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників і становить синтез взаємопов’язаних та взаємозумовлених компонентів: мотиваційного-ціннісного, когнітивного, емоційно-регулятивного і поведінкового.

Мотиваційно-ціннісний  компонент передбачає наявність у юнаків та дівчат стійкої позитивної мотивації шлюбу як важливої життєвої цінності (ідеальне Я), усвідомлене бажання мати сім’ю, глибоку переконаність у її значущості, прагнення бути щасливим у подружньому житті, потребу в оволодінні знаннями, вміннями та навичками, які є необхідними для створення та успішного функціонування сім’ї (реальне та динамічне Я). Даний компонент знаходить своє вираження в ціннісно-смисловій сфері Я – у настановленнях, ціннісних орієнтаціях, переконаннях, мотивах, моральних нормах, життєвій позиції. Цей компонент готовності відображає змістові характеристики самосвідомості, а саме: вибір життєвих цілей, перспективи особистісного зростання, мотиваційні засади діяльності особистості у будь-якій сфері людського буття, сімейному житті зокрема.

Когнітивний (пізнавальний) компонент – це наявність у  юнаків та дівчат системи знань, необхідних у сімейному житті, зокрема з  педагогіки і психології, достатнього  рівня поінформованості з питань моралі, питань фізіології і сексології шлюбу, а також правничих знань, господарсько-економічних засад функціонування сім’ї. Стійка зорієнтованість дівчини чи юнака на створення сім’ї формується також на основі знань про сім’ю, закономірності перебігу подружнього життя. До нього входять ті особистісні утворення, функція яких полягає у забезпеченні адекватної орієнтації на свою майбутню сімейну роль. Такими у даному випадку виступали знання, осмислений власний життєвий досвід.

 

Емоційно-регулятивний компонент  передбачає здатність до рефлексії  та саморегуляції поведінки і емоційних станів, а також усвідомлення юнаками та дівчатами сформованості таких якостей, як емпатія, співчуття, співпереживання, взаєморозуміння, взаємодопомога, підтримка, здатність контролювати гнів, агресію, негативні переживання тощо. Емоційно-регулятивний компонент включає переживання особистістю хвилюючих подій зустрічі з людиною іншої статі, побачень, залицянь, кохання, перших спроб побудови близьких стосунків. Сюди входить широкий спектр емоційних установок щодо себе (від самоповаги до самоприниження, від поваги до іншого до нівелювання його Я), самокерівництво та саморегуляція поведінки та емоційних станів.

Оскільки передумовою  успішного виконання сімейних ролей  є система умінь та навичок, то ми виокремлюємо поведінковий компонент готовності. Він включає соціально-психологічні вміння, особливості сценаріїв гендерної та сексуальної поведінки, специфіку самоорганізації життєдіяльності.

старшокласник

ий

4. Особливості розумової діяльності у ранній юності

 

Л. Божович відзначала, що “немає жодної інтелектуальної операції в пізнавальній діяльності старшого школяра, якої не було б у підлітка ”. Справді, і підліток, і старшокласник міркують поняттями, використовують різноманітні мислительські операції, логічно запам’ятовують, проте в останніх є помітні зрушення.

Загальні розумові здібності  у молодої людини віком 15-16 років  уже сформувалися і тому не спостерігається  такого швидкого їх росту, як у дитинстві. Та вони продовжують удосконалюватись. Важливим аспектом психічного розвитку в ранньому юнацькому віці є інтенсивне інтелектуальне дозрівання, у якому провідну роль відіграє мислення.

Це відображається у наступних позитивних якісних  змінах:

1. Учні переходять  до вищих рівнів абстрагуючого  і узагальнюючого мислення (більш  усвідомлено і міцно оволодівають логічними операціями).

2. Знання перетворюються  в систему знань, які є основою  формування світогляду та переконань; мислення стає системним. 

3. Наявна потреба в  науковому обґрунтуванні та доведенні  положень, думок, висновків з опорою на логічні докази. Зростає роль наукових гіпотез, пошукових міркувань. Особливістю розвитку логічного мислення є його дедуктивно-гіпотетичний спосіб (реальне розкривається в можливому: можливе постає як сукупність гіпотез, які вимагають по черзі доведення чи перевірки.).

4. Процес міркування  стає економнішим і продуктивнішим (краще контролюється процес міркування, здійснюється перехід від розгорнених  до згорнених його форм).

5. Збагачується фонд  міцно закріплених умінь та  навичок мислительної діяльності, способів і прийомів розумової роботи, за допомогою яких набуваються знання.

6. Формується індивідуальний  стиль розумової діяльності (індивідуальна  система психологічних засобів  – сприймання, запам’ятовування  і мислення – які особистість  використовує для вирішення певних задач).

На початку навчання в 10 класі спостерігається спад успішності, який пов’язаний з труднощами в  оволодінні науковими теоріями через  недостатній розвиток абстрактного мислення.

Оволодіння складними  інтелектуальними операціями, збагачення понятійного апарату роблять розумову діяльність юнаків і дівчат більш стійкою і ефективною, наближеною у цьому відношенні до діяльності дорослого.

На думку Д. Фельдштейна, розвиток активного, самостійного, творчого мислення є основною особливістю цього віку.

Порівняльний  аналіз кількісних зрушень:

1. У підлітковому віці  спостерігається розрив у визначеннях  конкретних і абстрактних понять  – у старшокласників це розрив  згладжується.

2. Удосконалюється розвиток  таких мислительних операцій  як порівняння та узагальнення.

3. Удосконалюється вміння  використовувати раціональні прийоми  запам’ятовування.

Якісні зрушення:

1. Змінюється змістовний  бік пізнавальної діяльності (підлітка  цікавить те, що собою являє  те чи інше явище, а старшокласник  прагне познайомитись з різними  точками зору і на основі них сформулювати власну думку, встановити її істинність).

Старших школярів приваблює  вже сам процес аналізу, способи  доведень не менше, ніж конкретні  дані. Їм подобається вибирати між  кількома точками зору, обґрунтовувати правильність свого вибору та захищати свою позицію.

5. Психологічні особливості формування професійних інтересів, нахилів і здібностей

 

Професійна орієнтація – науково-практична система  підготовки підростаючої особистості  до свідомого професійного самовизначення. Цю включають повідомлення про різні професії, їхні особливості, виховання інтересу до певної професії чи групи професій з урахуванням особистих нахилів.

Профорієнтаційна робота має три основні складові: професійна інформація, професійна консультація і попередній професійний відбір.

Проблема професійної  орієнтації за своїм змістом і  засобами є комплексною. В її розв’язанні  беруть участь підприємства й установи різних галузей народного господарства, науки, культури, мистецтва, засобів  масової інформації.

Центральним у профорієнтаційній роботі зі старшокласниками є її психологічний аспект, оскільки предмет професійної орієнтації – це формування ставлення, інтересів, намірів і здібностей особистості до майбутньої професійної діяльності.

З профорієнтацією. тісно пов’язана розробка професіографічного матеріалу та методів психодіагностики особистості.

Професійна придатність  – відповідність індивідуальних рис професіонала вимогам, які висуває  певна професія до рівня розвитку цих рис. П.п. сприяє досягненню особистістю високих показників у праці і морального задоволення від неї.

Професійне самовизначення юнаків та дівча – процес прийняття  рішення особистістю щодо вибору майбутньої трудової діяльності. Воно полягає в усвідомленні особистістю  себе як суб’єкта конкретної професійної діяльності і передбачає самооцінку людиною індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста.

Професіографія –  розділ психології праці, предметом  вивчення якого є опис професій відповідно до тих вимог, які вони ставлять до люини. Результатом професіографії є складання професіограми.

Професіограма – перелік  і опис загально трудових і спеціальних  умінь та навичок, необхідних для  успішного виконання певної професійної  діяльності. Розробкою теоретичних і практичних проблем професіограми займається психологія праці і її розділ – професійна орієнтація. Знання професіограми основних професій і видів праці має важливе значення для свідомого вибору професій і проведення профконсультацій. Учитель, який проводить профорієнтаційну роботу серед учнів і батьків, має бути обізнаний з професіограмою основних сучасних професій. роботи серед учнів і батьків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Людина не народжується особистістю, а стає нею, тому однією із центральних проблем, безпосередньо пов’язаних з питаннями про сутність особистості, її становлення та розвитку, є процес, у ході якого людська істота з певними біологічними задатками набуває якостей, необхідних для її життєдіяльності в суспільстві. В такому розумінні соціалізація — це процес розвитку людини як соціальної істоти, становлення її як особистості.

Формуючи особистість, учитель повинний спиратися на надзвичайно  характерне для юнака емоційно пофарбоване  прагнення активно брати участь у житті колективу. Придбання досвіду колективних взаємин прямим образом позначається на розвитку особистості юнака. У колективі розвивається почуття боргу і відповідальності, прагнення до взаємодопомоги, солідарності, звичка підкоряти особисті інтереси, коли це потрібно, інтереси колективу. Думка колективу однолітків, оцінка колективом вчинків і поводження для нього дуже важливі. Як правило, суспільна оцінка класного колективу значить для учня більше, ніж думка чи вчителів батьків, і він звичайно дуже чуйно реагує на дружний вплив колективу товаришів. Тому пред'явлення вимог до них в колективі і через колектив — один зі шляхів формування його особистості.

Як наслідок поступового  придбання досвіду суспільного  поводження, росту моральної свідомості і соціальних переконань, вивчення основ наук у школі, формування теоретичного мислення в старшокласників починає складатися світогляд.

Що стосується особливостей розвитку особистості, то слід зазначити  наступне. Самосвідомість здобуває якісно новий характер, вона зв'язане з потребою усвідомити й оцінити морально-психологічні властивості своєї особистості вже в плані конкретних життєвих цілей і устремлінь.

Специфічна риса морального розвитку в такому віці — посилення  ролі моральних переконань, моральної  свідомості в поводженні. Саме тут формується уміння вибирати правильну лінію поводження в різних умовах і обставинах, потреба надходити, діяти відповідно до власного морального кодексу, зі своїми моральними установками і правилами, свідомо керуватися ними у своєму поводженні.

У юнацькому віці, школяр прагне, щоб його визнали дорослим, прагне стати поруч з дорослим, нічим не відрізняться від них.

 

Список використаної літератури

 

1. Вовчик-Баакитна М. В. Сімейне виховання: Юнацтво. / Вовчик-Баакитна М. В. – Київ, 1982.
2. Кон Й. С Психология ранней юности. / Кон Й. С. – Москва, 1989.
3. Кон Й. С  Психология старшеклассника. / Кон Й. С. – Москва, 1980.
4. Інтернет-енциклопедія: http://ru.wikipedia.org/wiki/Юность
5. Матеріали з цієї роботи: http://gteg.gu.ma/
6. Роменець В. А  Психологія творчості. / Роменець В. А. – Київ, 1971.
7. Мешко О.І  Психологічний практикум (вікова і педагогічна психологія). / Мешко О.І. – Тернопіль, 2006.
8. О.В. Скрипченко Вікова та педагогічна психологія: навч. Посіб. / О.В. Скрипченко., Л.В. Волинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.
9. Ананьев Б. Г. Интеллектуальное развитие взрослых людей как характеристика обучаемости. / Советская педагогика, 1969. № 10.
10. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / під ред. Толстых А.В. М.,1996.
11. Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии. / Чеснокова И.И. – М..1977.
12. Кон И.С. Открытие "Я". / Конн И.С. – М.,1978.
13. Личко А.Є. Підліткова психіатрія. / Личко А.Є – Л.,1985.
14. Кухарчук А.М., Ценципер А.Б. Профессиональное самоопределение учащихся. / Кухарчук А.М., Ценципер А.Б. –  Мінськ, 1976.
15. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. / – К., 1994
16. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. / М.,1957.
17. Певні матеріали були використані з цієї сторінки: http://ua.textreferat.com/referat-10545.html
18. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. В 2-х т. / М.,1989.
19. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. / М.,1973.
20. Фрейд З. Я и Оно. Кн.1,2. / Тбилиси,1991.
21. Психология личности. Тексты / під ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, А.Н.Пузырея. М..1982.
22. Сафин В.Ф., Ников Г.П. Психологический аспект самоопределения // Психологический журнал, 1984, 4. С. 65-74.