Естетико-культурологічний аспект маніпуляції свідомістю

Київський    Національний   Університет

імені Тараса  Шевченка

                                                      

                                                                                     На правах рукопису

 

Тепенчак    Тетяна    Миколаївна

 

                                                         УДК 111.852:316.64

 

Естетико-культурологічний аспект маніпуляції свідомістю

 

Спеціальність 09.00.08 –  естетика

 

Дисертація  на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

 

 

                                                                Науковий керівник

                                                                                Кучерюк Д.Ю., кандидат

                                                                                 філософських  наук, доцент

 

 

 

 

Київ – 2008

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………... -    3

 

РОЗДІЛ  1. КАТЕГОРІАЛЬНИЙ ЗМІСТ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ПРОБЛЕМИ

 

1. Естетичні засади сучасних масових комунікацій . ……………… .  -   9
2. Генеза феномену маніпуляції в історичному контексті ………….  -   31
3. Маси як сугестивне середовище маніпуляції …………………….    - 55

 

РОЗДІЛ 2.  ОСОБЛИВОСТІ МАНІПУЛЯЦІЙНОГО ВПЛИВУ НА ДУХОВНО-ЕСТЕТИЧНІ ОБ’ЄКТИ

 

1. Маніпуляції у сфері знакових систем ....……………..…………….  - 70
2. Образне мислення і почуття як духовно-естетичне підґрунтя

          можливостей маніпуляції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . - 95

3. Уява, увага та пам'ять як духовні об’єкти маніпуляцій . ………… -  106

 

РОЗДІЛ 3. ЕСТЕТИЧНІ АСПЕКТИ І СФЕРИ УНІВЕРСУМУ МАНІПУЛЯЦІЇ

 

3.1. Мистецтво тоталітарної та масової культури як художньо-естетичне

       середовище маніпуляції …………………………………………… . . -  114

3.2. Мода як соціокультурна сфера маніпуляції масовою свідомістю . . . - 133

3.3. Засоби масової інформації та реклама як інститути маніпуляційного

       впливу ……………. .…………………. ..…..…………………….…. .. - 141

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………. . - 171

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………… -  177

 

Вступ 

Актуальність  та доцільність дослідження. Утвердження України високорозвиненою демократичною державою зумовлює входження її в європейський геополітичний і соціокультурний простір. Українське суспільство перебуває на шляху динамічного становлення нового цивілізаційного статусу, що передбачає актуалізацію не лише економічних, політико-правових, але й філософських, естетико-культурологічних аспектів наукового дискурсу. Актуальною проблемою гуманітарних наук останнім часом постали питання формування світогляду та впливу на свідомість.

  Стрімкий розвиток  науково-технічного прогресу та  трансформаційні процеси в культурі  у ХХ столітті привели до  глобальної переоцінки цінностей,  зміни емоційних, художніх і розумових парадигм, стали символом розколу у сфері свідомості, охопивши увесь соціокультурний простір, в якому зростала людська особистість. Культура почала перетворюватися на «художній апокаліпсис культури» (В.Бичков). На перший план в естетико-культурологічному середовищі висуваються паракатегорії абсурду, жорстокості, повсякденності, тілесності, артефакту, симулякру, інтертексту та деконструкції, які ніколи досі не потрапляли до поля естетичних досліджень. Комунікативний аспект мистецтва став виступати маніпулятивним механізмом утвердження антиестетичного й аморального, а витвір мистецтва перетворився на маніпулятивний механізм естетизації побутових речей, знецінення основ класичного мистецтва. Межі між реальністю та світом мистецтва стираються, а найбільш впливовим механізмом формування свідомості стає маніпуляція.  

В роботі, на основі теоретичної спадщини Т.Адорно, Р.Барта, В.Бичкова, Н.Бучило, М.Горького, Б.Гройса, В.Дільтея, Д.Лукача, Н.Маньковської, А.Моля, М.Сануйє, Ф.Серса, М.Фуко, К.Ясперса, проаналізовано, як артефакти сучасного мистецтва в процесі комунікації справляють маніпулятивний вплив на свідомість. Наукові дослідження українських вчених у галузі естетики, теорії мистецтва, культурології, трансформації і динаміки філософсько-естетичних проблем пост-класичної доби – Ю.Білодіда, І.Бондаревської, М.Бровка, А.Дорогої, Л.Левчук, В.Личковаха, О.Наконечної, О.Оніщенко, В.Панченко, М.Поповича, Д.Скальської, Р.Шульги та інших – становлять фундаментальне науково-методологічне підґрунтя інтеграційної взаємозумовленості у сфері естетико-культурологічних знань, їх зв’язку з іншими дисциплінами гуманітарного профілю, ідеї яких тим чи іншим чином торкаються маніпуляції свідомістю.

Питання маніпуляції  має тривалу історію дослідження, проте мало і недостатньо широко розглядалося у сфері естетико-культурологічних проблем. В роботі особливий акцент зводиться до вивчення феномену «маніпуляції», визначення його механізмів в процесах духовно-естетичного освоєння людиною оточуючого середовища – знакових системах, образному мисленні, почуттях, уяві, увазі, пам’яті. Плідним для дисертаційної роботи став аналіз праць Є.Доценка, С.Кара-Мурзи, Н.Мак’явеллі, Г.Почепцова, Г.Франке, В.Шейнова, Г.Шиллера, Е.Шострома. Суттєвим доповненням для розгляду теми виявилися дослідження І.Альошиної, К.Андреас, І.Ансофф, Р.Бендлер і Д.Гріндер, С.Блека, Л.Грімак, Дороті Доті, Е.Ноель-Нейман, О. і В.Панкратових, О.Сидоренко. Практичне застосування маніпуляційних впливів крізь призму естетико-культурологічного сприйняття досліджено на основі аналізу творів мистецтва тоталітарних держав, масової культури, моди, реклами і засобів масової інформації. Окреслення межі проникнення маніпулятивних впливів у свідомість та духовну сутність людини стало можливим завдяки включенню в дослідницьку палітру творчого доробку Ж.Бодрійяра, Г.Вейса, І.Голомштока, К.Долгова, М.Ковріженко, К.Леві-Строса, М.Мак-Люена, Дж.Моссе, Л.Орлової, Д.Рашкоффа, П.Рікера, О.Сальнікової, Р.Сапенька, Р.Сеннета, Е.Тоффлера, М.Фуко, які з мистецтвознавчої точки зору показали лінії перетину і взаємозалежностей естетичного й можливостей маніпулювання свідомістю.  

Виявлення змісту маніпуляцій  передбачає визначення специфіки поняття  «маси». Феномен «мас» активно  вивчається західноєвропейськими вченими  лише з кінця ХІХ століття, проте  вже у ХХ з’являється ряд теорій щодо визначення ролі мас у суспільній історії, а також виникає нове явище – «масова свідомість»; в такому ракурсі починають говорити про омасовлення суспільства. В даному дослідженні «маси» розглядаються як сугестивне середовище для застосувань маніпулятивних механізмів. Теоретичне та загально методологічне значення для дослідження мають роботи західноєвропейських (Г.Блумер, О.Зинов’єв, Е.Канетті, Г.Лебон, К.Лоренц, Л.Мамфорд, С.Московічі, Е.Муньє, Х.Ортега-і-Гассет, В.Райх, С.Сігеле, З.Фрейд, Е.Фром) та російських (Б.Грушин, О.Карпухін і Е.Макаревич, Д.Ольшанський) фахівців.      

Широке коло зазначених досліджень свідчить про актуалізацію питання маніпуляції масовою  свідомістю в останні роки. Тому поєднання наукових досліджень у  галузі естетики, культурології, мистецтвознавства, етики, соціології, теології, психології та політології дало змогу більш детально розглянути феномен маніпуляції в естетико-культурологічному аспекті.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась в контексті інтегративної програми наукових досліджень філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об’єктом дослідження є засоби та механізми маніпуляції свідомістю.

Предметом дослідження є естетико-культурологічний аспект маніпуляційних впливів.

Мета дослідження – розкрити та проаналізувати естетико-культурологічні аспекти маніпуляції свідомістю. Відповідно до поставленої мети, визначено наступні завдання:

• виявити естетико-культурологічні аспекти в механізмах маніпуляції;
• розглянути феномен «маніпуляції» як явище сучасного соціокультурного простору;
• визначити, чому маси виступають сугестивним середовищем для застосувань маніпуляційних впливів;
• окреслити міру впливу маніпулятивних механізмів на такі духовно-естетичні об’єкти свідомості, як знакові системи, уява, увага, мислення, пам'ять, почуття; 
• здійснити аналіз особливостей сприйняття масовою свідомістю творів тоталітарної та масової культури, моди, засобів масової інформації та реклами в процесах комунікації.

Теоретико-методологічною основою дослідження є загально методологічні принципи наукового пізнання (історизму, об’єктивності, порівняльного аналізу, систематизації). Реалізація принципу об’єктивності дає змогу інтегрувати філософсько-теоретичний та естетико-культурологічний дискурс з фактографічним матеріалом застосування механізмів маніпуляції свідомістю. Метод порівняльного аналізу вимагав розглядати маніпуляцію як складне соціокультурне явище, що виражається в «багатоликості» форм, а тому потребував різнобічності науково-теоретичних спрямувань. Істотне значення для роботи має принцип історизму, завдяки якому естетико-культурологічний аспект маніпуляції свідомістю розглянуто в руслі критичних оцінок, «негативної діалектики» (Т.Адорно).

Наукова новизна  дисертаційного дослідження полягає у вперше здійсненому виявленні естетико-культурологічного аспекту в процесах маніпуляції, визначенні багатогранності та різноманітності застосувань маніпулятивних механізмів у соціокультурному середовищі, що дало змогу розширити коло досліджень про духовно-естетичні об’єкти свідомості людини, на які у першу чергу спрямовується маніпулятивний вплив, та сфери універсуму маніпуляції.

Новизну дисертації розкрито у таких положеннях, що виносяться на захист:

• уперше у вітчизняній естетичній теорії в естетико-культурологічному аспекті зроблено спробу цілісно й системно розглянути явище маніпуляції, розкрити механізми зближення естетичної свідомості та художньої культури з феноменом маніпуляції, яке стало можливим завдяки тому, що естетична культура сама зазнала відчутних деструктивних впливів з боку внутрішніх трансформаційних переоцінок, втрати актуалізації високих (класичних) критеріїв та ринково-технізованого продукування бездуховності;
• здійснено узагальнення й концептуальне осмислення уявлень стосовно ґенези і визначень феномену «маніпуляції» в контексті соціальних протиріч та культурно-естетичних трансформацій; маніпуляцією визначено умисне й приховане спонукання іншої людини до переживання певних станів, прийняття рішень та виконання дій, необхідних для досягнення маніпулятором своїх власних цілей;
• сформульовано й обґрунтовано тезу, що сугестивність масового середовища сприяє маніпулятивниму маневруванню, яке за самою своєю сутністю тяжіє до знеособлення на різних рівнях масових груп (натовп, «зібрана» і «незібрана» публіка, аудиторія, формальна спільність, стихійність), породжуючи такі феномени сучасної цивілізації, як масова свідомість, «одновимірність» людини, «людина маси», психологія «конформізму» і позбавляючи індивіда особистісної самосвідомості, а згідно до цих явищ – деструкції художнього смаку та власних естетичних уподобань;
• виявлено, що у своєму розширенні понятійного змісту маніпуляція свідомістю корелюється з тими поняттями і категоріями, які за своїм змістом перебувають біля джерел творчо-естетичного досвіду (знакові системи, уява, увага, почуття, емоційна пам'ять, образно-асоціативне мислення, гедоністичні навички, духовні стани, тощо);
• системність і цілісність дослідження виражаються у наступному: системний розгляд маніпуляції свідомістю в естетико-культурологічному аспекті здійснено завдяки структурній визначеності рядоположних рівнів та сфер маніпуляції (естетичний потенціал маніпуляції у засобах масової комунікації; естетика тотальних маніпуляцій в культурі тоталітарних режимів; естетичне підґрунтя маніпуляції масовою свідомістю; мистецтво (масове та релігійне мистецтво) як інструмент і духовно-естетичний об’єкт маніпуляції; мода й реклама як завершальні ланки усього домінуючого циклу маніпуляції свідомістю).

Теоретичне  та практичне значення дослідження. Одержані в процесі дисертаційного дослідження висновки роблять можливим внесення істотних доповнень щодо розуміння феномену «маніпуляції», розширюють коло даної проблематики, зокрема, визначають особливості маніпуляційних впливів на духовно-естетичні об’єкти свідомості та ті соціокультурні сфери життєдіяльності людини, маніпуляція в яких стає дедалі тотальнішою. Безперечним внеском у розвиток вітчизняної естетики є висвітлення особливостей феномену «маніпуляції» в естетико-культурологічному аспекті, що є нагальним та важливим на сучасному етапі розвитку українського суспільства.  

Практична значущість дослідження  визначається тим, що зроблені теоретичні висновки можуть бути використані для  розробки нормативних курсів, спецкурсів, факультативів з проблем естетики та культурології. У сфері соціального функціонування результати дослідження можуть бути використані для утвердження засадничих основ національної культури в закладах освіти та культури, організації культурно-просвітницької роботи у засобах масової інформації. 

Апробація результатів  дисертації здійснювалася шляхом відображення основних положень дослідження у формі п’яти публікацій, з них п’ять – у фахових виданнях та двох у доповідях на науково-практичних конференціях та семінарах: Міжвузівський культурологічний семінар «Некласична філософія моралі, мистецтва, релігії» (Чернігів, 2007); Всеукраїнська наукова конференція «Нова соціокультурна реальність в Україні: теорія, методологія, практика» (Київ, 2008).

Структура дисертації обумовлена і визначена специфікою обраної теми, глобальністю досліджуваної проблеми, а також поставленою метою та основними завданнями дисертаційної роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків та списку використаних джерел з 218 найменувань. Повний обсяг основного тексту становить 176 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

КАТЕГОРІАЛЬНИЙ  ЗМІСТ  І  МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ

АНАЛІЗУ ПРОБЛЕМИ

 

1.1. Естетичні засади сучасних масових комунікацій

ХХ століття в історичному розвитку суспільства зайняло особливе місце, - відзначаючись найвищими науково-технологічними досягненнями, воно водночас гостро спровокувало духовний занепад цивілізації. Це пов’язано із механізмами поширення головного ресурсу науково-технічного прогресу – інформації. З розвитком суспільства, ускладненням соціальної структури й соціокультурних відносин змінювалися форми і особливості аудиторії, на яку спрямовувалася інформація. Відповідно змінювалася й комунікація, що дало можливість вести мову про масову комунікацію, яка здійснюється за допомогою технічних засобів поширення повідомлень. В сучасному розумінні «масовою комунікацією» (від латинського communication – повідомлення, передача) називають «систематичне та одночасне поширення однотипних повідомлень у великих аудиторіях з метою інформування та здійснення ідеологічного, політичного, економічного, психологічного, організаційного впливу на думки, оцінки і поведінку людей». [170; 304] Комунікація передбачає «виробництво інформації та передачу її засобами преси, радіо, телебачення і спілкування людей як членів «маси»… яке здійснюється за допомогою технічних засобів». [170; 148]