Відчуття людини

 

 

 

6.Пороги відчуттів:

      Пороги відчуття поділяються на абсолютні та відносні (диференціальні, різнісні); абсолютні пороги бувають верхніми і нижніми. Всі види відчуттів виникають при впливі відповідних подразників. Однак щоб викликати відчуття, необхідно, щоб інтенсивність подразника була достатньою. Перехід від невідчутних стимулів до відчутних відбувається не поступово, а стрибками. Мінімальна чинність подразника, що викликає ледве помітне відчуття, називається нижнім абсолютним порогом відчуттів. Подальше збільшення чинності подразників, що діють на рецептори, викликає або зникнення відчуття, або болюче відчуття (наприклад, гучний звук, яскравість, що засліплює очі). Верхнім абсолютним порогом називається максимальна чинність подразника, при якій ще зберігається адекватне діючому подразнику відчуття.

За величину абсолютного  порогу приймається значення стимулу, приблизно відповідне 50% випадків виникнення і відсутності відчуттів. Нижній поріг дає кількісний вираз для  відчуттів, що висловлюється зворотною  залежністю: чим менше величина порогу, тим вище чуттєвість даного аналізатору.

Величина абсолютних порогів  змінюється в залежності від різноманітних  умов: характеру діяльності і віку людини, функціонального стану аналізатору, чинності і тривалості подразнення  тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.Сенсорна ізоляція - депривація:

Психічна депривація - це психічний стан, який виникає в  результаті життєвих ситуацій, коли суб´єктові не надано можливості для задоволення  деяких його основних (життєвих) психічних  потреб упродовж тривалого часу. У  психології існує кілька теорій психічної  депривації. Під поняттям «психічна  депривація» розуміють різні  несприятливі впливи, які трапляються  в життєвих ситуаціях.

Вияви психічної депривації можуть охоплювати широкий діапазон змін особистості - від легких, що зовсім не виходять за межі нормальної емоційної  картини, до дуже грубих уражень розвитку інтелекту й характеру. Психічна депривація може виявляти певну картину  невропатичних ознак, а іноді - виражені соматичні особливості.

Різні форми психічної  депривації в житті трапляються  одночасно. Ізольовано виявити їх можна  лише експериментально.

Найчастіше виокремлюють такі форми психічної депривації:

депривація стимульна (сенсорна): знижена кількість сенсорних стимулів або їхня обмежена мінливість;

депривація значень (когнітивна): занадто мінлива хаотична структура зовнішнього світу без чіткого упорядкування і змісту, що не дає змоги розуміти, передбачати і регулювати інформацію, яка надходить ззовні (І. Лангмейер, З. Майєчек);

депривація емоційного ставлення (емоційна): недостатня можливість для встановлення інтимного емоційного ставлення до якої-небудь особи, або розвинення подібного емоційного зв´язку, якщо такий вже було створено;

депривація ідентичності (соціальна): обмежена можливість для засвоєння самостійної соціальної ролі.

Вияв депривації, її види і наслідки. Депривація - це тимчасова або постійна, повна або часткова, штучна або зумовлена життєдіяльністю ізоляція людини від взаємодії її внутрішнього психічного із зовнішнім психічним. Депривація - це процес і результат.

СЕНСОРНА ДЕПРИВАЦІЯ - це тривале, більш-менш повне позбавлення людини сенсорних вражень. В умовах сенсорної депривації актуалізується потреба у відчуттях та афективних переживаннях, що усвідомлюється у формі сенсорного й емоційного голоду. У відповідь на недостатність аферентації активізуються процеси уяви, певним чином впливаючи на образну пам´ять. Виникають яскраві уявлення ейдетичні, спроекційовані ззовні, які оцінюють як захисні реакції (компенсаторні).

У міру збільшення часу перебування  в умовах сенсорної депривації на етапі нестійкої психічної діяльності з´являється емоційна лабільність  зі зрушенням до зниженого настрою - загальмованість, депресія, апатія, які  на короткий час змінюються ейфорією, дратівливістю. Наявні порушення пам´яті, прямо залежні від циклічності  емоційних станів. Порушується ритм сну, розвиваються гіпнотичні стани  з появою гіпнотичних уявлень; на відміну від станів передсонних, які бувають у звичайних умовах, вони затягуються на порівняно тривалий час, проектуються ззовні й супроводжуються  ілюзією мимовільності. Що жорсткіші  умови сенсорної депривації, то швидше порушуються процеси мислення, що виявляється в неможливості на чомусь зосередитися, послідовно обміркувати  проблеми. Фіксують зниження функції  екстраполяції й продуктивності під час виконання нескладних розумових дій.

У разі збільшення часу впливу депривації ейдетичні уявлення можуть вийти з-під контролю актуального  «Я» й виявлятися у формі галюцинацій. У генезі цього процесу чітко  простежуються асенізація нервової системи і розвиток гіпнотичних  фаз у корі півкуль головного  мозку.

Негативним чинником також  є духовна, емоційна і психомоторна депривація. Вплив на психічне здоров´я людей у суспільстві чинить надмірна матеріалізація соціального життя, яка вимагає великої затрати часу, відмову від оволодіння духовними цінностями. Одні громадяни часто працюють у кількох місцях без перерви на відпочинок, по 10-14 годин, без вихідних, відпустки. Інші вимушені виїжджати на тривалий час на заробітки, у чужі країни. Треті обмежують себе лише матеріальним, не цікавлячись ні духовним, ні фізичним станом, ні станом душі. У багатьох людей відпочинок обмежується тривалим сидінням перед телевізором, застіллям тощо.

У всіх ситуаціях люди обмежують  кількість і якість духовного, емоційного і фізичного навантаження, що призводить, до духовної, емоційної та психомоторної депривації.

Відсутність позитивного  духовного (духовна депривація) та емоційного (емоційна депривація) навантаження на психіку людини зумовлює поступове  збільшення негативного психоенергетичного потенціалу, який сформувався внаслідок  дії негативних емоцій (через конфлікти, поклоніння грошам, сварки, невдачі, розчарування, страхи, неможливість швидкого збагачення, втрату близьких, несправедливість, негативізм, обман задля матеріального збагачення, відсутність перспективи, незадоволення  своїм становищем у суспільстві  тощо). Цей негативний психоенергетичний  потенціал спричинює психічні розлади, нервові зриви, депресивні стани  тощо, що знижує психічне здоров´я людини.

Негативний психологічний  вплив також має відсутність  необхідного організму фізичного  навантаження. Загалом для підтримування  психічного здоров´я людини необхідно, щоб вона постійно отримувала збалансоване позитивне пізнавальне (розумове), духовне, емоційне і фізичне навантаження. їхня диспропорція чи відсутність обов´язково  негативно впливає на психічне здоров´я людини. М. Аргайл зазначає: «Щастя, як і душевне та фізичне здоров´я, збільшується за наявності соціальних зв´язків індивіда; з їхньою втратою  і під впливом інших стресових  ситуацій настає стан депресії».

СОЦІАЛЬНА ДЕПРИВАЦІЯ - це відхилення від реальних соціальних норм у суспільстві та в різних соціальних спільнотах, які відображають певний ступінь ізоляції індивіда від соціального кола та соціального середовища.

ПІЗНАВАЛЬНА ДЕПРИВАЦІЯ полягає в ізоляції (самоізоляції) людини від процесів розв´язання різних мисленнєвих завдань. Йдеться про «розумове навантаження», відсутність якого призводить до гальмування розумового розвитку або навіть його регресу. Розвивається розумова «лінь».

ПСИХОКУЛЬТУРНА  ДЕПРИВАЦІЯ полягає в довготривалому відчуженні особистості від засвоєння суто людських культурних цінностей, насамперед творів мистецтва, літератури, фольклору, звичаїв, обрядів, традицій тощо.

 

                    

                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. Список використанних джерел:

Психологія .Навчальний посібник. Київ. ІНКОС. 2005 О. В. Винославська

 

http://edlawekolog.ru/pokhozhie-materialy/229-zagalni-vlastivosti-i-zakonomirnosti-vidchuttiv.html

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%87%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F

 

http://ua.textreferat.com/referat-10008-5.html

Виготский Л.С. Избранные психологические произведения. - М.: Изд. АПН РСФРС, 1956.

2. Лангмейер И, Матейчек З. Психологическая депривация в детском возрасте. - Авиценум: Мед. изд - во Прага, 1984