Сутність категорії «людський капітал» та «людський розвиток»

Зміст 

1. Сутність  категорії «людський капітал» та «людський розвиток»……………………3
2. Вплив трудової мобільності на формування і розвиток трудового потенціалу……..8
3. Завдання 1………………………………………………………………………………11
4. Завдання 2………………………………………………………………………………11
5. Завдання 3………………………………………………………………………………12
6. Список використаних джерел………………………………………………………….14

1. Сутність  категорії «людський  капітал» та «людський  розвиток».

      На сьогоднішній день під людським  капіталом розуміють сформований  в результаті інвестицій і  накопичений людиною запас знань,  здоров'я, навичок, умінь, мотивацій,  здібностей, який можна ефективно  використовувати практично в  будь-якій сфері суспільного відтворення.  Вчені, які досліджували проблематику  людського капіталу вважають, що  освіта необхідна для того, щоб  надати людині таку базову  підготовку, фон і обстановку, які  дозволять їй швидко і без  складностей оволодіти необхідними  спеціальними професійними навичками  і знаннями, адаптуватися до умов  праці, що змінюються, і до життя.

      Інвестиції в людський капітал  - цілеспрямоване вкладення коштів  у галузі і сфери, що забезпечують  поліпшення якісних параметрів  людини, в першу чергу її робочої  сили (рівня освіченості, розвитку  інтелекту, творчого потенціалу, фізичного і психічного здоров'я,  системи мотивації, ціннісних установок тощо).

       Можна виділити два основних  види інвестування в людський  капітал: підвищення кваліфікації  та нематеріальне стимулювання. Інвестиції такого типу дозволяють  збільшити прибуток і вартість  бізнесу. Враховуючи суми бюджету  на інвестиції в людські ресурси,  компанії повинні ефективно використовувати  кошти, які їм виділяються.  Надання ліцензій, сертифікатів, проведення  регулярних занять для розвитку  професійних навичок стають важливим  елементом для підтримки конкурентоспроможності  компанії [1].

       Вельми значущим в управлінні  інвестиціями в людський капітал  підприємства є принцип оцінки  та коригування векторів саморозвитку  працівників. У процесі саморозвитку  ініціатором інвестицій в людський  капітал є працівник, оскільки  він усвідомлює необхідність  підвищення своєї цінності. Саморозвиток - це результат мотивації працівника  і засіб реалізації його індивідуальних  властивостей і інтересів. Саморозвиток  працівників базується на розумінні  свого сьогоднішнього стану і  того чого вони хочуть досягти  в майбутньому. У разі якщо  напрям саморозвитку працівника  не відповідає стратегії підприємства, потрібна його корегування, оскільки  навіть незначні розбіжності  цілей розвитку підприємства  і працівника зумовлюють істотне  зниження ефективності взаємодії.

      Інвестування в персонал буде  ефективним, тільки якщо буде  віддача від цих інвестицій - підвищення  продуктивності праці. Існує багато  різних способів розрахунку повернення  від інвестицій в персонал: ROI on Human Capital, за допомогою індексних показників і складних багатофакторних моделей, що дозволяють оцінити вплив кожного фактора (в динаміці), у тому числі і фактора кваліфікації персоналу на бізнес-показники. Розрахунок ROI дозволяє обчислити, скільки приносить кожен долар, вкладений в конкретний hr-захід. Постійне інвестування в персонал дозволяє кожному співробітникові вдосконалюватися, як у якості особистості, так і в професійному плані підвищувати свою майстерність, що в свою чергу передбачає і кар'єрне зростання, і матеріальну винагороду, і підвищення престижу роботи. Організація, нарощуючи потенціал співробітників, вирішує проблеми, які необхідно вдосконалити в робочій області. Навчання є потужним якорем для утримання персоналу, тим самим знижується плинність кадрів, що в кінцевому підсумку дозволить будь-якому підприємству не лише вижити в сучасних ринкових умовах, а й досягти конкурентної переваги й утримати свої позиції на ринку [3].

       Основною проблемою, з якою  доводиться стикатися сучасним  підприємствам - це оцінка ефективності  вкладень у людський капітал.  Складнощі, що виникають при  цьому, певною мірою пояснюються  тим, що інвестиції в людський  капітал мають ряд особливостей, що відрізняють їх від інших  видів інвестицій. А саме:

 Віддача  від інвестицій в людський  капітал безпосередньо залежить  від терміну життя його носія  (від тривалості працездатного  періоду). Чим раніше робляться  вкладення в людину, тим швидше  вони починають давати віддачу.  Але потрібно мати на увазі,  що якісні та тривалі інвестиції  приносять більш високий і  більш довгостроковий ефект. 

 Людський  капітал не тільки схильний  до фізичного та морального  зносу, але і здатний накопичуватися  і примножуватися. Знос людського  капіталу визначається, по-перше,  ступенем природного зносу (старіння) людського організму і властивих  йому психофізіологічних функцій,  а по-друге, ступенем морального (економічного) зносу внаслідок старіння  знань або зміни цінності отриманої  освіти. Накопичення людського капіталу  здійснюється в процесі періодичного  перенавчання працівника і накопичення  ним виробничого досвіду. Якщо  цей процес здійснюється безперервно,  то при використанні людського  капіталу його якісні і кількісні  (якість, обсяг, цінність) характеристики  поліпшуються і збільшуються.

 По  мірі нагромадження людського  капіталу його прибутковість  підвищується до певної межі, яка обмежена верхньою межою активної трудової діяльності (активного працездатного віку), а потім різко знижується.

 При  формуванні людського капіталу  має місце «загальний примножуємо  ефект». Його сутність полягає  в тому, що в процесі навчання  поліпшуються і зростають характеристики  і здібності не тільки у  людини, яка навчається, а й у  того, хто вчить, що згодом призводить  до зростання доходів як першого,  так і другого.

   Глобальна концепція людського розвитку історично  й логічно виникла на базі теорії людського капіталу й стала одним  з найкращих досягнень людської цивілізації. На відміну від теорії людського капіталу, яка доводить економічну доцільність удосконалення  людини саме як чинника виробництва, концепція людського розвитку виходить з первинної самоцінності розвитку людини, з того, що виробництво існує  заради розвитку людей, а не люди —  заради розвитку виробництва. Гуманітарна, філософська концепція людського  розвитку ґрунтується на соціально-економічних  показниках, а запропонований Програмою  розвитку ООН (ПРООН) індекс людського  розвитку визнаний у всьому світі  як інтегральний показник стану соціально-економічного розвитку країни, що відображає досконалість соціально-трудових відносин.

   Концепція людського розвитку як особлива теоретична система й орієнтована на практику державного управління методологія  виходить з визнання неможливості звести суспільний прогрес до зростання  грошового доходу чи примноження  матеріального багатства. В її основі — принцип, згідно з яким економіка  існує для розвитку людей, а не люди — для розвитку економіки. За жодних темпів економічного зростання  суспільний прогрес неможливий, якщо не реалізовані важливі для людини можливості, серед яких ключові такі три: прожити довге й здорове  життя; набути, розширювати й оновлювати знання; мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя. Людський розвиток визначається як процес зростання людських можливостей, що забезпечується політичною свободою, правами людини, суспільною повагою  до особистості. Матеріальний добробут розглядається лише як одна з базових  можливостей вибору, але він не є найвищою метою.

   Концепції людського розвитку та людського  капіталу мають чимало спільного, проте  вони далеко не тотожні. Центральним  елементом концепції людського  розвитку є людський потенціал, який за своїм змістом є значно ширшим поняттям, ніж людський капітал. У  концепції людського капіталу інвестиції в людину розглядаються передусім  як засіб збільшення продуктивності праці й доходу, і саме цим визначається їхня економічна ефективність. У концепції  людського розвитку високорозвинута благополучна людина — це мета, а забезпечення її добробуту є кінцеве і єдине завдання розвитку, людський потенціал розглядається не як засіб досягнення добробуту людей, а як обов’язковий компонент їхнього добробуту.

   За  логікою концепції людського  розвитку, розширення пропозиції товарів  і послуг у результаті зростання  їх виробництва може сприяти розширенню можливостей людини, а може й ні. В усякому разі, це сприяння відбувається не прямо і неоднозначно, тож не може бути самоціллю. Отже, обсяг валового національного продукту не може бути основним і єдиним показником рівня розвитку країни. Більше того, зростання виробництва та доходів сприяє розвиткові людського потенціалу дедалі повільніше, тобто здатність матеріального збагачення розширювати можливості людей дає дедалі меншу віддачу. Витрати на освіту, зміцнення здоров’я, інші аспекти розвитку людей дають економічну віддачу, яка нерідко перевищує віддачу від інвестицій у фізичний капітал, тому ці види витрат також слід визнавати інвестиціями. Тож за логікою концепції людського розвитку саме люди стають центром, фокусом теорії розвитку, оскільки вони є водночас і головною метою суспільного розвитку, і найважливішим його чинником, і інструментом свого власного розвитку.

   Людський  розвиток розглядається і як процес розширення людського вибору, і як досягнутий рівень добробуту людей. Говорячи про розширення вибору, мають  на увазі, що фактично цей вибір стосується безмежного кола проблем, які впливають  на життя людей, і коло це історично  та територіально змінюється.

   Водночас  на будь-якому етапі розвитку людства  залишаються три ключові блоки  проблем, три групи потреб людини: прожити довге й здорове життя; набувати, розширювати й оновлювати знання; мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя. Той чи інший рівень розв’язання  цих проблем визначає і спосіб життя, і перспективи вирішення  інших життєвих питань. Політична, економічна, соціальна свобода, свобода пересування  та вибору місця проживання, благополуччя в сімейному житті й особисте щастя, реалізація творчих здібностей, дотримання прав людини, повага з боку оточуючих і самоповага — це далеко не повний перелік прав, які високо цінуються людьми в усьому світі. Однак забезпечення цих прав буде вкрай проблематичним, якщо не будуть реалізованими права на охорону  здоров’я, отримання освіти, доступу  до засобів існування.

   Рівень  доходу, досягнутий в країні (як і  в родині) на теперішній час, не гарантує економічного процвітання в майбутньому. Проте якщо отриманий дохід достатньою мірою інвестується у людський розвиток, то і економічні показники в майбутньому  будуть значно кращими, ніж нині. Відмітна особливість концепції людського  розвитку полягає в положенні, згідно з яким людям не потрібен безкінечно високий дохід для забезпечення гідного рівня життя. Вищий дохід  у цілому сприяє розширенню вибору людини, але цей вплив зменшується  мірою збільшення доходу. Можна сказати, що діє принцип спадної корисності доходу для людського розвитку. Концепція  людського розвитку пропонує такі способи  оптимізації зв’язку між економічним  зростанням та людським розвитком: по-перше, нарощення інвестицій в освіту, охорону  здоров’я, професійну підготовку, що сприяє реалізації здібностей людей, їхній  активній участі у виробництві та розподілі благ; по-друге, справедливіший розподіл доходу та багатства, що забезпечує матеріальну основу розвитку людського потенціалу менш конкурентоспроможних груп населення; по-третє, досягнення ретельної збалансованості соціальних витрат, що дуже зміцнює економічну базу соціальної сфери суспільства; по-четверте, розширення можливостей людей здійснювати свій вибір у політичній, соціальній і економічній сферах, причому особливої уваги потребують ті групи населення, чиї можливості були з різних причин обмеженими (наприклад, жінки).

   Отже, концепція людського розвитку об’єднує вирішення питань виробництва та розподілу товарів і послуг з  вирішенням питань формування та використання здібностей і можливостей людей, розглядаючи розвиток людських здібностей як кінцеву мету суспільного прогресу безвідносно до впливу їх на виробництво  доходу. У фокусі концепції людського  розвитку — людина, якнайповніше задоволення  її потреб, усебічний розвиток її здібностей. Розвиток суспільства, з погляду  цієї концепції, означає постійне розширення можливостей для задоволення  не лише фізичних, а й духовних потреб людей.

2. Вплив трудової мобільності на формування та розвиток трудового потенціалу.

    Відомо, що ресурси праці є частиною населення. Між зміною їх чисельності і всього населення існує зв’язок. Ресурси  праці відображають характер відтворення  населення як частина цілого. Тому динаміка їх чисельності відображає динаміку зміни чисельності населення. Але не завжди чисельність ресурсів праці змінюється тією ж мірою, що і населення країни. Оскільки переважну  їх частину складає працездатне  населення працездатного віку, то особливості згаданої динаміки пов’язані  з населенням працездатного віку. Так, на чисельності ресурсів праці  позначається смертність осіб, які  працюють чи бажають працювати. Обставини, що викривляють статево-вікову структуру населення, також є чинником впливу на динаміку населення, яке входить до категорії «робоча сила».

      На чисельності населення позначаються  коливання в народжуваності, а  щодо чисельності трудового потенціалу  вони дадуться взнаки лише  за 15 років. Водночас те, скільки  людей досягне віку 70 років, позначиться  лише на трудовому потенціалі, не торкаючися чисельності всього населення. Повністю позначається на демографічному стані країни смертність людей, старших 70 років, і дітей. А трудового потенціалу це стосується лише настільки, скільки з померлих було осіб 15—70 років, які працювали чи бажали працювати.

      Отже, кількісно трудовий потенціал  перебуває під впливом тих  самих процесів, як і все населення,  й водночас має відносну самостійність  динаміки. Через це та з інших  причини (незадовільне розміщення  продуктивних сил, висока міграція  тощо) в окремих регіонах ситуативно виникають проблеми з трудодефіцитністю або з трудонадлишковістю. Певною мірою ці проблеми можуть бути компенсовані трудовою мобільністю робочої сили.