Порядок приватизації

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

 

 

Кафедра: “Суспільні науки”

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Підприємницьке право”

на тему:

“ПОРЯДОК ПРИВАТИЗАЦІЇ”

 

 

 

 

 

 

                                                                                          Виконала: ст.гр. МО-08а   

                                                                                                    Петрова Марія

 

                                                                                          Перевірив: доц. Філатов Ю.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Донецьк, 2009 р.

 

ЗМІСТ

 

Вступ 3

1. Головні цілі приватизації 4

2. Об’єкти приватизації 6 

3. Суб’єкти приватизації 8

4. Порядок приватизації 9

          4.1. Етапи приватизації державного майна 9

          4.2. Комісія з приватизації державного підприємства 10

          4.3. Способи приватизації 12

          4.4. Угоди приватизації 14

Висновок 16

Список використаної літератури 17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

У запропонованому обсязі реферату я маю на меті розкрити суть приватизаційного процесу, його основні цілі, мету та наслідки, детальніше розглянути суб’єкти та об’єкти приватизації. Для розгляду даної теми я можу звернутися до необхідної літератури та опрацювати декілька запропонованих посібників.

По-перше, необхідно зазначити, що поняття приватизації вживається в економічному і формально-юридичному розумінні.

В економічному аспекті приватизація означає перетворення (трансформацію) державних засобів виробництва та іншого майна у приватну чи колективну власність. Отже, в економічному значенні сутність приватизації полягає у зміні економічних відносин державної власності на відносини приватної чи колективної власності на засоби виробництва.

Визначення приватизації у формально-юридичному значенні цього поняття дає Закон України від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію державного майна». Згідно з зазначеним законом приватизація – це відчуження майна, що перебуває у державши власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Фактично початок формуванню приватизаційного (у вузькому, спеціальному розумінні) законодавства в Україні було покладено з прийняттям Закону від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію майна державних підприємств», який встановлював правові, економічні та організаційні основи приватизації підприємств загальнодержавної, республіканської (Республіка Крим) та комунальної власності з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Головні цілі приватизації

 

Головні цілі приватизації є одним із засобів досягнення підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Вони залежать від економічних і суспільно-політичних обставин, що складаються у країні. Головні цілі приватизації регулюються Державною програмою приватизації, яка розробляється Фондом державного майна України, затверджується Верховною Радою України і законом України щорічно. Таке регулювання дає змогу оперативно враховувати умови досягнення цілей.

Так, головними завданнями Державної програми приватизації є:

а) сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, установ, організацій та створення конкурентного середовища;

б) залучення коштів для розвитку і структурної перебудови економіки;

в)створення сприятливих  умов для появи приватних власників, які мають довгострокові інтереси у розвитку приватизованого об’єкта та здійснюють ефективне управління ним;

г) забезпечення  надходження  коштів до Державного бюджету України;

д) створення умов для  формування фондового ринку;

е) підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на міжнародних ринках.

Початок формуванню приватизаційного законодавства в Україні було покладено з прийняттям Закону від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію майна державних підприємств».

6 березня 1992 р. приймаються: Закон  «Про приватизацію невеликих державних підприємств» (малу приватизацію), яким встановлювався правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу, а також Закон «Про приватизаційні папери», який визначав поняття і види приватизаційних паперів, умови та порядок їх випуску, розміщення серед громадян України, обліку, використання та погашення.

3 цього часу законодавство України про приватизацію почало формуватися як певна локальна система законів та інших актів. Системотворчими критеріями у даному разі є: об’єкти приватизації; суб’єкти приватизації; порядок, способи та умови приватизації.

Основним актом у цій системі є Закон України від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію державного майна».

Визначаючи систему законодавства  про приватизацію, ст. 3 цього акта зазначає, що законодавство України про приватизацію складається з цього закону, інших законів України з питань приватизації.

Таким чином, законодавство України про приватизацію з точки зору форми нормативних актів складається з сукупності не тільки законів, але й інших нормативних актів, що регулюють майново-правові та організаційні відносини щодо приватизації державного та комунального майна.

За характером законодавство про  приватизацію – це комплексне законодавство, яке об’єднує норми цивільного, адміністративного, фінансового та інших галузей права.

Важливою ознакою і особливістю приватизаційного законодавства є поєднання в ньому двох видів норм: публічно-правових та приватноправових із значною перевагою норм публічно-правового характеру. Публічно-правовий сегмент регулювання господарських процесів спрямовує орієнтованість ринкової економіки на обслуговування потреб всього суспільства. В зв’язку з цим можна нагадати, що відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує соціальну спрямованість економіки». Тут важливо відзначити ще одну причину домінування саме публічно-правових норм у приватизаційному законодавстві: держава, визначаючи правила поведінки суб’єктів приватизаційного процесу і забезпечуючи реалізацію проголошених нею принципів приватизації, діє при цьому як носій політичної влади і як власник основних засобів виробництва, що виступають об’єктами приватизації. Саме як власник, держава встановлює механізм відчуження державної власності на користь недержавних суб’єктів.

Закон України «Про приватизацію державного майна» регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації майна будь-яких державних об’єктів приватизації незалежно від їх розмірів, тобто поширюється на всі об’єкти, що підлягають приватизації. Разом з тим у Законі спеціально передбачено, що він не поширюється на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об’єктів сфери охорони здоров’я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Таким чином, з самого початку приватизаційних процесів законодавець, надаючи величезного значення трансформації державної власності у вигляді основних засобів виробництва, враховуючи відмінності її від приватизації житлового фонду, земельних ділянок, виокремив законодавство про приватизацію державного майна в окрему систему нормативно-правових актів.

До законодавства про приватизацію також належать:

• Закон України від 6 березня 1992р. «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», що діє не як самостійний, а як допоміжний щодо Закону «Про приватизацію державного майна». Він встановлює правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств;
• Закон України від 6 березня 1992 р. «Про приватизаційні папери», який визначає поняття і види приватизаційних паперів (приватизаційних майнових сертифікатів), умови та порядок їх випуску, обігу, розміщення серед громадян України, використання та погашення;
• Закон України від 10 липня 1996 р. «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»;
• Державна програма приватизації, яка, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України щорічно не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України, але до початку наступного бюджетного року. Державна програма визначає умови проведення приватизації, завдання та прогнози щодо зміни структури власності, завдання щодо приватизації тощо. Таке регулювання дає змогу оперативно враховувати «умови досягнення цілей».

Саме ці закони складають фундамент приватизаційного законодавства, на якому базується велика кількість нормативно-правових документів різної юридичної сили.

У законодавстві про приватизацію окремо можна виділити нормативні акти, які регулюють порядок створення і діяльності фінансових посередників. Законодавство про приватизацію охоплює постанови Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативні акти про приватизацію, прийняті Фондом державного майна України самостійно чи разом з іншими органами.

 

 

 

2. Об’єкти  приватизації

 

Правовою основою регулювання  об’єктів приватизації є ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», розділ і Державної програми приватизації на 1999 рік, нормативні акти Кабінету Міністрів України, що регулюють приватизацію окремих категорій об’єктів.

Завдяки правовому регулюванню  об’єктів вирішуються принципові питання приватизації:

1. визначається, яке саме державне майно – засоби виробництва – підлягає приватизації, у якій послідовності, за яких умов, якими способами приватизуються різні групи об’єктів;
2. визначаються групи і види об’єктів, приватизація яких здійснюється за погодженням із Кабінетом Міністрів України;
3. встановлюються переліки груп і видів об’єктів, що не підлягають приватизації;
4. затверджуються переліки підприємств, приватизацію майна яких доцільно здійснити із залученням іноземних інвестицій.

Об’єкт приватизації з точки зору права власності – це майно підприємств, що перебуває в державній, республіканській (Автономна Республіка Крим) і комунальній власності. В розумінні матеріальної форми об’єкти приватизації – це чотири категорії відчужуваного майна:

1. Майно підприємств у цілому як цілісних майнових комплексів, а також майно підрозділив підприємств – цехів, виробництв, дільниць, як єдиних майнових комплексів, що виділяються у самостійні підприємства.

Об’єкти класифікуються таким чином:

1. група А – об’єкти, вартість основних фондів яких не перевищує 1 млн. гривень (крім об’єктів агропромислового комплексу), у тому числі структурні підрозділи підприємств, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність із законодавством; підприємства, що входять до складу об’єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність із законодавством; структурні підрозділи (одиниці) інших підприємств, що можуть бути виділені у самостійні підприємства, у тому числі такі, що реалізують аналогічні або взаємозамінні види товарів (робіт, послуг); об’єкти, які створюються на базі державного майна, в результаті здійснення реструктуризації державних підприємств, незалежно від їх галузевої належності; незалежно від вартості – готелі, об’єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які знаходяться на самостійних балансах, окреме індивідуально визначене майно – будівлі, споруди та нежилі приміщення;
2. група В – об’єкти, вартість основних фондів яких становить від 1 млн. гривень до 170 млн. гривень (крім об’єктів групи Г);
3. група Г – об’єкти, вартість основних фондів яких перевищує 170 млн. гривень, а також підприємства (незалежно від вартості основних фондів), що займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів України і визнані такими у встановленому порядку; об’єкти військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії згідно з відповідною програмою; об’єкти, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України.

2. Об’єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об’єкти, майно ліквідованих підприємств, підприємств-банкрутів. У Державній програмі приватизації ця категорія об’єктів виділена в трупу Д.

3. Акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств (у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями); цінні папери, паї, інше майно, що не підлягало включенню до статутного фонду відповідно до чинного законодавства під час проведення оцінки вартості майна об’єкта приватизації та не ввійшло до його статутного фонду (крім об’єктів груп Ж та Д). Згідно з Державною програмою приватизації – це об’єкти групи Е.