Утворення республіки Індії. Конституці Індії 1949 р

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Національний університет “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота на тему:

“ Утворення республіки Індії. Конституці Індії 1949 р.”

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

Студент 4 факультету

1 курсу 6 групи

Ляшенко Є.О.

Перевірив:

Васильєв Є.О.

 

 

 

 

 

 

Харків 2012

Зміст

 

Вступ

1. Індія у складі Британської імперії

2. Проголошення республіки у Індії

3. Характеристика Конституції Індії

Висновок

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Офіційна назва країни, Індія, походить від древньоперського слова хінду, яке у свою чергу походить від санскритського Сіндгу - історичної назви річки Інд. Давні греки називали індійців Індо - «люди Інду». Конституція Індії визнає та вживає у офіційному користуванні також другу назву - Бгарат, яка походить від санскритського імені давньоіндійського царя Бгарати, історія якого була описана в «Магабгараті». Третя назву, Гіндустан, що в перекладі з перської означає «країна індійців», використовується з часів Імперії Великих Моголів, однак офіційного статусу не має.

 

Індія – розташована на півдні Азії, за Гімалайським хребтом. Її історія налічує вже майже 8 тисяч років. Однак сучасна Індія відрізняється за своїми розмірами від стародавньої країни під цією ж назвою. За площею Стародавня Індія була приблизно дорівнює Єгипту, Межиріччя, Малої Азії, Ірану, Сирії, Фінікії і Палестині, разом узятим. На цій величезній території були різноманітні природні умови. На заході протікала річка Інд, дощі йшли порівняно рідко, але влітку були великі розливи. Тут стелилися просторі степу. На сході несли свої води в Індійський океан річки Ганг і Брахмапутра. Тут завжди йшли рясні дощі, а вся земля була вкрита топки болотами і непрохідними джунглями. Це густі зарості дерев і чагарників, де навіть вдень панує напівтемрява. У джунглях водилися тигри, пантери, слони, отруйні змії і величезна кількість різноманітних комах. Центральна і південна частини Індії в давнину представляли собою гористі простору, де завжди було жарко і випадало багато дощів. Але велика кількість вологи не завжди було благом. Густа рослинність і болота були великою перешкодою для стародавніх землеробів, озброєних кам'яними і мідними сокирами. Тому перші поселення виникають в Індії на менш лісистому північному заході країни. У долини Інду була ще одна перевага. Вона була ближче до стародавніх держав Передньої Азії, що полегшувало зв'язок і торгівлю з ними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Індія у складі Британської імперії

 

У складі Британської імперії Індія являла собою цілісну територію, якою правив віце-король. Населення її було багатоетнічним і до того ж різних віросповідувань. Найбільшими релігійними групами були індуїсти та мусульмани. Не було і адміністративної єдності. Півострів Індостан був поділений на провінції, округи, князівства. Усе це заважало згуртуванню населення.

Лідери двох основних общин - індуїстський Національний конгрес і Мусульманська ліга спочатку разом виступали проти колоніальної залежності, завдяки чому Індія дістала статус домініону.

Тим часом з'ясувалося, що Мусульманська ліга прагне не тільки незалежності, а й утворення окремої мусульманської держави, у якій би мусульмани мали надійніші гарантії свого розвитку. У цьому вони знайшли підтримку з боку метрополії.

Між двома релігійними групами та їх лідерами не було взаєморозуміння. Коли Мусульманська ліга погодилася взяти участь у Тимчасовому уряді, ідею якого висунули англійці, то на це не пішов Національний конгрес. І навпаки, коли за ініціативою Національного конгресу були скликані Установчі збори, то Мусульманська ліга бойкотувала вибори до них. Між індуїстами і мусульманами час від часу спалахували сутички, припинити які, на думку політиків в Англії і в самій Індії, можна було лише територіально роз'єднавши ворогуючі сторони.

У серпні 1947 р. Індія була поділена на дві держави - Індійський Союз і Пакистан. Індійський Союз охоплював більшу частину півострова. До Пакистану відійшли провінції на захід і схід від Індії, які тим самим опинилися територіально роз'єднаними.

Утворення двох держав не припинило трагедії Індостану. Розпочався обмін населенням між двома державами. Переселення супроводжувалося масовими вбивствами як з одного, так і з іншого боку. У взаємній різанині загинуло близько 100 тис. осіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Проголошення республіки у Індії

 

 

Перші кроки свого існування Республіка Індія почала з аграрної реформи. У поміщиків було вилучено ту частину їхніх земель, яку вони здавали в оренду (приблизно 60% володінь). Цю землю було передано самим орендаторам. З нових господарств за надану землю держава одержувала податки і з цих коштів розраховувалася з поміщиками. У країні виник новий клас дрібних селян-землевласників.

Джавахарлал Неру, який очолював уряд, перебував під значним впливом соціальних ідей. Він домагався розширення державного сектора у промисловості, планового розвитку економіки. Державний сектор створювався в тих галузях, які потребували величезних вкладень, що їх були не в змозі зробити окремі приватні власники (у чорній і кольоровій металургії, машинобудуванні, нафтопереробці, хімічній промисловості, енергетиці). Одночасно не чинилося перешкод розвитку приватного підприємництва.

З труднощами розв'язувалося національне питання. Територія Індії населена багатьма народами, що різняться культурою, мовою, релігією. Після проголошення незалежності країни вони почали утворення адміністративних одиниць. У 1956 р. з'явилось 14 нових штатів і 6 територій, керованих з центру. Однак і після цього продовжувалася боротьба окремих національних груп за те, щоб мати свій власний штат. Крім того, в Індії не було досягнуто загальної згоди з питання про державну мову. Такою пропонувалася мова хінді. Проти виступили деякі штати, які вбачали в цьому дискримінацію інших народів. Коли ж лунали пропозиції залишити державною мову англійську, з цим не погоджувалися національно-патріотичні сили. Поглибилися протиріччя і між окремими кастами. Вищі касти боролися між собою за владу. Нижчі касти домагалися для себе більше прав.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Характеристика Конституції Індії

 

Конституція Індії приймалася Установчими зборами Індії в 1949 р., в законну силу вступила в 1950 р. Конституція Індії заснована на положеннях, що забороняють експлуатацію людей, також вона містить ідеї демократичного соціалізму. Індія є парламентарною республікою з формою політико-територіального устрою - централізованої федерацією, з демократичним державним режимом. Конституція Індії є найбільшою конституцією в світі, так як вона містить 465 статей, більше 70 поправок, 12 великих додатків. Враховуючи функції поправок, можна вважати конституцію найскладнішою: частина поправок вноситься в основний текст Конституції, змінюючи його, частина поправок просто додається до неї. Конституція Індії є документом, який складається з двох частин, що мають різні смислові значення: перша частина являє «основні риси Конституції», ця частина незмінна, друга частина містить поправки, які можна змінювати в законному порядку. Конституція декларує:

 

1) встановлення народного і державного  суверенітету, який є результатом  антиколоніального руху;

2) соціальну рівність;

3) наявність широкого кола прав, свобод і обов'язків громадян  Індії, при цьому враховується  кастова система, яка існує як  різниця етнічних груп;

4) змішану економіку;

5) поєднання традицій індійських  інститутів і світового конституційного  права;

6) політику загального миру в  країні і міжнародної безпеки.

 

Зміна Конституції можливе з використанням комбінованої системи прийняття поправок. Парламент Індії приймає поправки до конституції спрощеним методом: проект поправки пропонується будь-яким членом Парламенту в будь-яку з двох палат. Якщо проект схвалюється 2/3 голосів присутніх, то він передається Президенту. Президент підписує і дозволяє опублікувати новий закон. Практично всі поправки приймаються простим голосуванням присутніх членів в кожній палаті Парламенту Індії. Процес прийняття складних статей більш ускладнений: після того як обидві палати Парламенту прийняли поправку до закону, її направляють на ратифікацію до легіслатури штатів, тільки після ратифікації поправка може бути подана на підпис Президенту. Деякі поправки, якщо вони незначні, можуть включатися в текст Конституції як просте доповнення до закону або ж замінювати закон собою. Більш широкі за змістом поправки можуть додаватися до основного тексту Конституції, такі розлогі поправки можуть і не публікувати.

 

 

 

 

Висновок

 

Перша індійська цивілізація знаходилася в долині Інду 2500–1600 до н.е.; можливо, була створена дравідами, предками більшості народів південної Індії. Вторгнення арійських народів з північно-заходу почалися в 1500 до н.е. Субконтинент, крім крайнього півдня, був вперше об'єднаний імператорами Мауріан 321 - 184 до н е. і при династії Гупта 300 - 500 н.е. Мусульманські торговці освоювали Індію з 12 століття, європейські - з 16. Ісламська імперія Моголів у 1527 - 1857 займала майже весь субконтинент, але з 1707 р. почався її занепад. Британська Східно-індійська компанія стала правити в Індії з середини 18 століття до повстання сипаїв 1857 р., коли влада перейшла до британської корони.

 

На території сучасної Індії виникла одна з найдавніших людських цивілізацій. З середини 3 тис. до н.е. там почала свій розвиток Хараппська цивілізація. У 6 ст. до н.е. північний захід сучасної Індії потрапив під панування Персидської імперії. Мусульманське завоювання 6 ст., нашестя Тамерлана 14 ст., утворення імперії Великих Моголів у 1526 рік, яка досягла свого розквіту у 18 ст. Саме тоді на її територію стали претендувати ряд європейських країн. У кінці 18 ст. країна стала колонією Британії. І тільки 1947 рік приніс незалежність цій англійській колонії, яка розділилася на дві країни - Індію і мусульманський Пакистан.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Шигалина О. И. Великобритания на Среднем Востоке. – М., 1990.

 

2. Соколов А. Б. Британская империя в XVIII в. в зарубежной историографии.

 

3. Васильев Л. С. История Востока. В 2-х т. – М., 1994. – Т.2.

 

4. Хрестоматія з історії Стародавнього Сходу. Під ред. М.А. Коростовцева, І.С. Кацнельсона, В.І. Кузищина. М.: Вищ.  школа, 2000.

 

5. Мінаєв І.П. Буддизм. Дослідження та матеріали, СПб: Друкарня Імператорської Академії Наук, 2007