Типи політичних режимів

З точки зору конституційного права демократичний режим характеризується такими рисами [7]:

1) визнання політичних  прав і свобод у такому обсязі, що забезпечує можливості самостійного  і активної участі громадян  у визначенні державної політики  і дозволяє легально і на  рівних умовах діяти не тільки  проурядовим, а й опозиційних  партій;

2) політичний плюралізм  і перехід політичного керівництва  від однієї партії до іншої, отже, формування основних вищих  органів держави шляхом загальних  і вільних виборів громадянами;

3) поділ влади, рольова  автономія різних гілок влади  при системі їх стримувань  і противаг і забезпеченні  взаємодії;

4) обов'язкове і реальну  участь у здійсненні державної  влади загальнодержавного представницького  органу, причому тільки він має  право видавати закони; рішення  приймаються більшістю при захисті  прав меншості та прав політичної  опозиції;

5) свобода пропаганди будь-якої  політичної ідеології, якщо її  послідовники діють в рамках  закону.

У силу великої міжнародної значимості демократії самі різні режими прагнуть здобути славу демократичними. Тим не менш, в суспільстві, який проголосив народний суверенітет, не рідко є люди, що виключаються з участі в політичному житті.

Наприклад, в Південно-Африканській Республіці, де діяла зовні демократична конституція, понад 70% жителів країни у віці від 18 років і старше, будучи «особами негритянського походження», аж до виборів 1994 року повністю усувалися від участі в офіційній політиці. У ряді країн Європи лише в середині нашого століття були надані виборчі права жінкам (Франція - 1944 р ., Італія - 1945 р ., Греція - 1956 р ., Швейцарія - 1971 р .). У США донедавна зберігалася «прихована різновид» майнового цензу - виборчий податок або реєстраційний збір, фактично позбавляв права голосу незаможних громадян, і знадобилася загальноамериканської політична кампанія, щоб в 1964 році нарешті була прийнята поправка до конституції, яка забороняє стягнення цього податку.

Ідеальних демократичних режимів не існує. Найбільш близькі до демократичного політичного режиму США і країни Західної Європи.

Існують також інші, менш поширені способи класифікації політичних режимів. Так Г.В. Голосів пропонує свою класифікацію політичних режимів, виходячи із сукупності ряду критеріїв: характеру боротьби за лідерство (відкриті й закриті режими); внутрішньої диференціація (монолітні і диференційовані еліти); рівня участі мас у політиці (що включають і виключають). У результаті називаються шість політичних режимів: традиційний (закритий, з монолітною правлячою групою, що виключає маси з політики, наприклад, Саудівська Аравія); авторитарно-бюрократичний (закритий, з диференційованою правлячою групою, що виключає маси з політики, наприклад, Португалія 1926-1974 рр. .); змагальна олігархія (відкритий, що виключає маси з політики, наприклад, деякі країни Латинської Америки); егалітарної-авторитарний (закритий, з монолітною правлячою групою, що включає маси в політику, наприклад, соціалістичні країни); авторитарно-інегалітарний (закритий, з диференційованої правлячою групою, що включає маси в політику, наприклад, фашистські і нацистські режими); ліберальна демократія (відкритий, включає маси в політику) [8].

 

Висновок

У багатовіковій історії людства існувало, змінюючи один одного, велика кількість країн, та й зараз їх чимало. У зв'язку з цим важливе значення має проблема їх наукової класифікації. Найбільш логічним видається класифікація на основі існуючих у них державних і політичних режимів. Поняття «державний режим» і «політичний режим» - не тотожні.

Державний режим являє собою сукупність способів і методів здійснення влади державою. Державний режим - найважливіша складова частина політичного режиму, що існує в суспільстві. Політичний режим - поняття більш широке, оскільки воно включає в себе не тільки методи державного володарювання, але і характерні способи діяльності недержавних політичних організацій (партії, рухи, клуби, союзи).

Політичні режими можуть бути демократичними й антидемократичними (тоталітарні, авторитарні). Основним критерієм класифікації держав по даній ознаці є демократизм форм і методів здійснення державної влади.

Ідеальних демократичних форм політичного режиму в реальній дійсності не існує. У тому чи іншому конкретному державі присутні різні за своїм змістом методи офіційного володарювання. Тим не менш, можна виділити найбільш загальні риси, властиві тій чи іншого різновиду політичного режиму.

Демократичний режим складається в правових державах. Вони характеризуються методами існування влади, які реально забезпечують вільний розвиток особистості, фактичну захищеність її прав, інтересів.

 

Список використаної літератури

1. Конституція РФ.

2. Баглай М.В. Конституційне  право Російської Федерації: Підручник  для юридичних вузів і факультетів. М., 1997.

3. Гаджієв К.С. Політична  наука: Навчальний посібник. - М., 1995.

4. Голосів Г.В. Порівняльна  політологія: Підручник. 2-е вид. Новосибірськ, 1995.

5. Громико А.Л. Політичні  режими в сучасному світі: порівняльний  аналіз. Навчально-методичний посібник. - М., 1999.

6. Конституційне право: Підручник / Відп. ред. В.В. Лазарєв. М., 1999.

7. Конституція Російської  Федерації. Коментар. / За заг. ред. Б. Н. Топорніна, Ю. М. Батуріна, Р. Г. Орєхова. - М., 1994.

8. Лейст О.Е. Загальна теорія  держави і права. Академічний  курс. Т. 2. М .: Зерцало, 1998.

9. Мухаев Р.Т. Політологія: підручник для студентів юридичних  та гуманітарних факультетів. - М., 2000.

10. Селезньов Л.І. Політичні  системи сучасності: порівняльний  аналіз. - СПб, 1995.

11. Теорія держави і  права. / Под ред. О.Е. Кутафіна. М., 1994.

12. Енциклопедичний словник  з політології. Під ред. Селезньова  Л.І. М., 2000.

 

[1] Гаджієв К.С. Політична  наука: Навчальний посібник. - М., 1995. С. 25.

[2] Громико А.Л. Політичні  режими в сучасному світі: порівняльний  аналіз. Навчально-методичний посібник. - М., 1999.

[3] Мухаев Р.Т. Політологія: підручник для студентів юридичних  та гуманітарних факультетів. - М., 2000. С. 56.

[4] Енциклопедичний словник  з політології. Під ред. Селезньова  Л.І. М., 2000.

[5] Конституційне право: Підручник / Відп. ред. В.В. Лазарєв. М., 1999. С. 80.

[6] Конституційне право: Підручник / Відп. ред. В.В. Лазарєв. М., 1999. С. 82.

[7] Конституційне право: Підручник / Відп. ред. В.В. Лазарєв. М., 1999. С. 85.

[8] Голосів Г.В. Порівняльна  політологія: Підручник. 2-е вид. Новосибірськ, 1995. С.33.