Технології політичної маніпуляції свідомістю електорату сучасної України: цілі, методи, прийоми і очікуваний результат

сприймається населенням. “І якщо якимось чином вдається відключити чи

пригнітити реалістичне мислення, то аутиїстичне мислення довершує цю

роботу, гальмуючи здоровий глузд і отримуючи абсолютну перевагу” [7].

 

Використання технологій, пов’язаних з роботою пам’яті та уяви,

призводить до змін у шкалі цінностей  та потреб індивіда. Наприклад,

використовується так званий “дрімаючий ефект” пам’яті. Інформація, що

спочатку сприймалася з недовірою, у результаті багаторазового повторення

відкладається в пам’яті і пізніше  сприймається як достовірна.

 

Виборчі технології обов’язково передбачають вивчення мотивацій не лише

на рівні групи, а й на рівні  окремого індивіда (що спонукає його взяти

участь у виборах чи утриматися від голосування). Аналізується

взаємозв’язок не тільки між соціально-політичними  показниками та

електоральною поведінкою виборців, а й між усталеною їх орієнтацією  та

реально зробленим вибором. Це дає  можливість спрогнозувати хід майбутніх

виборів, посилити вплив тих технологій, які реально можуть сприяти

забезпеченню позитивного результату.

 

Як свідчить досвід, наприклад, останніх парламентських виборів, деякі з

учасників виборчих змагань вдаються до прийомів, що суперечать правилам

політичної боротьби в демократичному суспільстві. Монополізація

мас-медіа та перетворення їх на рупор  політичної пропаганди обмежує

соціальні функції, які вони повинні  виконувати у демократичному

суспільстві. Використання адмінресурсу становить реальну загрозу

демократичності виборів, уможливлює прихід до влади політичних акторів,

які не мають відповідної підтримки  електорату.

 

Впровадження у практику виборчого  процесу психологічних виборчих

технологій, по-суті наказів підсвідомості виборців (дезорієнтування,

НЛП, “дрімаючий ефект” тощо) матиме значні переваги для представників

владних структур, оскільки дозволятиме  тривалий час утримувати владу.

 

У найближчому майбутньому широко використовуватимуться різнопланові

технології впливу на підсвідомість виборців. Багато новинок у сфері

виборчих технологій надходить  до нас із-за кордону. В Україні, зокрема,

деким охоче використовувалися  російські виборчі технології. Однак  досвід

останніх виборів народних депутатів  засвідчив, що механічне перенесення

застосовуваних у іншій країні технологій на наш грунт через  психологічні

особливості українського електорату не дає позитивних результатів.

Переймаючи зарубіжний досвід, варто  враховувати “українське сприйняття”

його.

 

Здійснивши аналіз виборчих технологій психологічного спрямування, можна

твердити, що у майбутніх виборчих кампаніях в Україні вони дедалі більше

застосовуватимуться, хоча, на думку  деяких дослідників, український

виборець ще досить незначною мірою  відчуває їх вплив. Необхідно

розуміти, що для позитивного результату на виборах потрібно у ході

виборчої кампанії поєднати в одну систему і електоральний аспект, і

особливості політичного розвитку країни, і особисті ресурси. Лише при

 

итку країни, і особисті ресурси. Лише при

дотриманні всіх цих складових можна досягти позитивного результату.

Прихильники ж соціально-психологічного підходу недооцінюють зв’язок між

політичним контекстом, у якому  відбувалися передвиборчі кампанії, та

політичними установками, позиціями  і поведінкою виборців [2].

 

Виборча кампанія — це багатоскладовий  процес, успіх якій може принести

впровадження комплексу заходів, а не лише окремих політико-психологічних

технологій.

 

При розгляді методів впливу на свідомість виборців важливо

проаналізувати й такий важливий аспект, як законодавче регулювання

використання небажаних психотехнологій, з’ясувати механізми

відповідальності за безпеку і  коректність вказаних технологій та

здійснювати контроль за інформаційно-психологічними процесами; оцінити,

наскільки можливий моніторинг неявних, прихованих впливів на свідомість

електорату. Але це вже тема іншого дослідження.

 

 

Література:

 

1. Бабич-Декань О. Політична підсвідомість.  Якщо технологи влади не

вивчать місцевої специфіки, то політреформа матиме зворотний результат

// Політика і культура. — 2003. — № 20 (199). — С. 18.

 

2. Балашова А. Н. Технология  избирательной кампании в западной

политической науке // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 12: Полит. Науки. – 2000.

– № 2. – С. 67 –68.

 

3. Биденко А. НЛП от управления  к манипулированию // BUSINESS

communication. — 2003. — № 11—12. —  С. 39.

 

4. Варій М. Й. Політико-психологічні  передвиборчі технології: Навч.

метод. посіб. — К.: ”Ельга Ніка-Центр”, 2003. — 400 с.

 

5. Верман О. Нейролінгвістичні  засоби впливу у виборчій кампанії //

Політична психологія: Наук. зб. — Л.: “Ліга-Прес”,2003. — С.76.

 

6. Войтович  Н. Інформаційні війни та політична  реклама в ЗМІ // Укр.

періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. сьомої Всеукр.

науково-теор. конф. / За ред. М. М. Романюка. — Л., 2002. — С. 459.

 

7. Кара-Мурза  С. Г. Манипуляция сознанием.  — К.: ”Оріяни”, 2000. — С.

254.

 

8. Нечосіна  О. В. Популізм як політичний  феномен і технологія // Актуал.

пробл. держ. упр. Одес. філ. — 2000. — Вип. 4. — С. 42.

 

9. Прохоров  А. М. Інформаційно-психологічне підгрунтя політичних

технологій // Наук. зап. “Києво-Могил. Акад.”. — 2002. — Т. 20: Спец.

вип., ч. 1. —  С. 256.

 

10. Чижова  О. М. Політичні технології  як втілення політичного

прагматизму // Держава і право. Сер. юрид. і  політ. науки. — 2003. —

Вип. 19. — С. 570.

 

11. www.politik.org.ua

 

4. 4.Развитие  политико-психологических подходов  в трудах Фрейда,Ласуэлла,Юнга.

 

Фрейд рассматривал феномен массы в социальной и, в частности, политической жизни  как "состояние регресса к примитивной  душевной деятельности", когда в человеке внезапно просыпаются определенные психологические характеристики, свойственные когда-то древним людям первобытной орды. Человек в толпе оказывается как бы в состояниии гипноза, а именно в гипнозе из глубин его психики вылезает тот самый первобытный Ид ("Оно"), уже не сдерживаемый сознательным контролем Супер-Эго и не удерживаемый хрупким, балансирующим между ними Эго.

В этих случаях  и происходит исчезновение сознательной обособленной личности, развивается  переориентация мыслей и чувств в чужое, но одинаковое с другими людьми направление, возникает преобладание аффективности и других проявлений бессознательной душевной сферы, что, в итоге, формирует сильнейшую склонность к немедленному выполнению внезапных намерений. Во всех типах масс, согласно 3. Фрейду, в качестве главного связующего звена выступает "коллективное либидо", имеющее в качестве своей опоры либидо индивидуальное, в основе которого лежит не что иное, как сексуальная энергия человека. Рассматривая психологическую природу человека, 3. Фрейд указывал на то, что цели индивида и общества в принципе никогда не совпадают. Фрейд сделал еще один крупный вклад в политическую психологию: он основал новый жанр- психобиографию, взяв в качестве примера жизнь президента США Вудро Вильсона.

Г.Д. Лассуэлл, как и очень многие, тоже был  совсем не чужд увлечению популярным в начале XX века фрейдизмом. . Однако только он первым попытался напрямую, со свойственным именно американцам  рационализмом, соединить психоанализ (точнее, психопатологию как направление психологических исследований) и прикладную политологию. Основная гипотеза возникавшей таким образом новой теории состояла в следующем: политик стремится к власти как к "средству компенсации депривации". Он почему-то неосознанно предполагает, что "власть лучше, чем какая-либо альтернативная ценность, сможет преодолеть заниженную самооценку". То есть, согласно ранним взглядам Г.Д. Лассуэлла, именно низкая самооценка чаще всего приводит к своеобразным "защитным реакциям" индивида, прежде всего проявляющимся в потребности во власти и, шире, в потребности доминировании над другими людьми.

Индивид, избирающий политику в качестве символа реализации своих потребностей, тем самым, обычно, и пытается скорректировать свои внутренние расстройства совершенно неадекватными способами.

Карл Густав Юнг, в процессе работы он систематизировал свои наблюдения и пришел к выводу, что между людьми существуют устойчивые психологические различия. Это различия в восприятии действительности. Юнг  заметил, что структура психики, описанная З. Фрейдом, проявляется у людей не одинаково, ее особенности связаны с психологическим типом. Изучая эти особенности, Юнг описал восемь психологических типов. Юнг отрицал идеи, согласно которым личность полностью детерминирована её опытом, обучением и воздействием окружающей среды. Он считал, что каждый индивид появляется на свет с "целостным личностным эскизом … представленным в потенции с самого рождения". И что "окружающая среда вовсе не дарует личности возможность ею стать, но лишь выявляет то, что уже было в ней заложено", таким образом, отказавшись от ряда положений психоанализа. Вместе с тем Юнг выделял несколько уровней бессознательного: индивидуальное, семейное, групповое, национальное, расовое и коллективное бессознательное, которое включает в себя универсальные