Сутність та особливості виборчих технологій та їх класифікація.

Зазначенням виборчі технології поділяються на базові та допоміжні: перші - це власне політичні дії, спрямовані на збільшення кількості прихильників політичної сили (від політичних мітингів до антиреклами); другі - спрямовані на дослідження та представлення точки зору великих електоральних груп (соціологічні опитування чи "фокус-групи").

За сферою застосування виокремлюються медійні та "польові" технології. До медійних належать: іміджмейкінг (створення та просування в інформаційному просторі іміджу політиків), теледебати, агітація в Інтернеті, телешоу з елементами маніпуляції громадською думкою. Найбільш поширеними польовими технологіями є кампанія "від людини до людини", кампанія "від дверей до дверей", публічні виступи в ході виборів, мітинги, демонстрації, протести, хеппенінги, перформанси, зовнішня та вулична реклама, адресна агітація тощо.

Крім того, виборчі технології можна класифікувати за ступенем інноваційності (традиційні та інноваційні); витратами (низько-, середньо- і високозатратні); прогнозованістю результатів (легко- або складнопрогнозовані); легальністю засобів, які використовуються (легальні і нелегальні); морально-етичним критерієм (конвенціональні і девіантні); характером дії (стратегічні, тактичні, оперативні); рівнем ефективності (високоефективні, середньоефективні, низькоефективні).

Нарешті, виборчі технології можна поділити, виходячи з такого критерію, як відповідність моралі та законодавству. Згідно з цим критерієм виборчі технології поділяються на три групи: "білі", "сірі" та "чорні". До "білих" технологій належать ті, що цілком відповідають морально-етичним нормам суспільства та національному законодавству. Як правило, це технології, спрямовані на інформування виборців про політиків, їх програмні положення та ідеологічні засади. До подібних технологій належать: агітаційні пости та обходи, зустрічі кандидатів із виборцями, рекламні ролики, прес-конференції, передвиборча програма політичної сили та її представників, ідеологічні маніфести тощо. "Сірі" технології відповідають національному законодавству, але іноді суперечать загальній моралі та спрямовані на маніпулювання громадською думкою. Сюди належать такі "жанри", як напівправда, замовчування, тенденційний підбір фактів, "замовна" соціологія та ін. До "чорних" технологій належать ті, що ігнорують морально-етичні норми та порушують законодавчі приписи. Як правило, ці технології застосовуються для повної дискредитації політичних суперників. Наприклад, до "чорних" технологій можна віднести оприлюднення фальсифікованої біографії конкурентів, видання та поширення від імені опонентів агітаційних матеріалів, які мають екстремістський зміст, інспірування скандалів у "жовтій пресі", відверті наклепи на політичних суперників тощо.

Розвиток інформаційного суспільства зумовлює помітну трансформацію виборчих технологій. Останнім часом спостерігається становлення виборчих технологій нового порядку. Технології попереднього покоління мали справу головним чином з управлінням сприйняттям інформації, яка надходить виборцям. Сьогодні формуютьсяметатехнології, пов'язані вже з управлінням соціальними процесами. Політичний PR (зв'язки з громадськістю) перестає бути простою сукупністю процедурних технологій, він набуває статусу "комунікативного менеджменту" як управління масовими соціальними комунікаціями. Це вказує на розширення перспективи застосування комунікативної концепції виборчого PR у подальшому, адже змінюється сама природа технологій роботи з електоратом у бік встановлення партнерських стосунків між політиками-управлінцями та їхніми підлеглими, які делегують їм владні повноваження через процедуру регулярних політичних виборів.

Розвиток виборчих технологій пов'язаний із розвитком медіа-ринку та інтегрованих маркетингових комунікацій, які передбачають комплексне використання для вирішення маркетингових завдань реклами, PR (зв'язків із громадськістю), просування продажів, прямого маркетингу, інтернет-технології, формування єдиної багатоканальної синхронізованої комунікації. Виборчі технології за нових умов розглядаються насамперед як комунікативна діяльність в електоральному процесі або ширше - у політичному процесі загалом.

Комунікативно-менеджерський зміст сучасних виборчих технологій полягає в тому, що різноманітні засоби масової комунікації використовуються, щоб досягати такого впливу на електорат, який програмується політтехнологами задля конвертації його в голоси за певну політичну силу чи політика, які виступають замовниками політтехнологічних послуг. Формується своєрідний замкнений цикл: політик - політтехнолог - виборчі технології - позиція електорату - голосування за політика-замовника політехнологічних послуг.

Цей процес відбувається за умов віртуалізації інформаційного простору, яка пов'язана з розвитком сучасного економічного та політичного ринку. Ми спостерігаємо систематизацію інформаційного середовища, коли локальні бази даних поступово заміщуються глобальними інформаційними системами. Ідеться насамперед про Інтернет як глобальний медіа-ресурс. Він відрізняється від традиційних засобів масової комунікації своїми специфічними особливостями. Зокрема, його непросто контролювати урядам і фінансовим структурам. Ураховуючи навальне поширення інтернет-технологій, можна стверджувати, що Інтернет став невід'ємною частиною інформаційного простору. Саме завдяки розвитку глобальної інформаційної мережі (кіберпростору) поступово девальвується ключове для політтехнологів поняття "цільова група".

Ми стаємо свідками переходу від настанови "інформація шукає споживача" до іншої- "споживач шукає інформацію". Це значно ускладнює централізований та цілеспрямований вплив на споживачів політичної інформації, які одночасно виступають у ролі виборців. Політичні комунікації конструюють нову політичну реальність. За умов інформаційних мутацій homo sapiens перероджується у "людину інформаційну", яка істотно відрізняється від "людини політичної" та претендує на зміну не лише ролей, але й сценаріїв розвитку політичного процесу.

Важливо чітко розуміти, що самі по собі виборчі технології ще не є гарантією досягнення необхідного результату - усе залежить від здатності суб'єкта виборчого процесу реально оцінити політичну ситуацію, можливості та ресурси конкурентів, обрати оптимальні способи реалізації свого політичного потенціалу та здібностей переконати та привернути на свій бік якомога більшу кількість виборців. У політичних колах широко відомим є такий вислів: "Немає поганих технологій, є погані виконавці!".