Проект Конституции Украины

 

В реалізації своєї схильності робити все по-своєму людина зустрічає протидію з боку інших людей, які теж прагнуть робити все по-своєму.

 

Для того, щоб не зруйнувати життєві засади суспільства і створила людська цивілізація громадянське суспільство і правову державу,  з їх найважливішими інститутами, визначивши їх метою досягнення гармонії між різними інтересами, яка втілюється в компроміс і рятує суспільства від взаємного знищення.

 

3. Громадянське суспільство  є системою, в якій переважають  позадержавні горизонтальні (невладні) зв'язки і відносини, що само  організовується і само розвивається. В державі ж переважають вертикальні  зв'язки.

 

В основі функціональної взаємодії громадянського суспільства і правової держави лежить принцип єдності і боротьби протилежностей. З одного боку, вони як би протистоять один одному, а з іншого - вони неможливі один без одного.

 

4. Головні ознаки громадянського  суспільства:

 

• розмежування компетенції держави і суспільства, незалежність інститутів громадянського суспільства від держави в рамках своєї компетенції;

 

• демократія і плюралізм в політичній сфері;

 

• ринкова економіка, основу якої складають недержавні підприємства;

 

• середній клас як соціальна основа громадянського суспільства;

 

• правова держава, пріоритет прав і свобод індивіда перед інтересами держави;

 

• ідеологічний і політичний плюралізм;

 

• свобода слова і засобів масової інформації.

 

5. Громадянське суспільство - це складна і багаторівнева  система невладних зв'язків і  структур.

 

Вона включає:

1) всю сукупність міжособових відносин, які розвиваються без втручання держави;

 

2) розгалужену систему  незалежних від держави суспільних  інститутів, що реалізовують повсякденні  індивідуальні і колективні потреби. 

 

6. Оскільки повсякденні  інтереси громадян нерівнозначні, остільки і сфери громадянського  суспільства мають визначену  підпорядкованість, яку можна виразити  таким чином:

 

• перший рівень міжособових взаємодій - базові (первинні, вітальні) потреби в їжі, одязі, житлі і т.і., забезпечують життєдіяльність індивідів. Вони задовольняються завдяки виробничим відносинам і реалізуються через такі суспільні інститути, як професійні, споживацькі та інші об'єднання та асоціації;

 

• другий рівень міжособових взаємозв'язків - потреби в продовженні роду, здоров'ї, вихованні дітей, духовному вдосконаленні, інформації, спілкуванні, сексі і т.і., які реалізують комплекс соціокультурних відносин (включаючи релігійні, сімейно-шлюбні, етнічні та інші взаємодії) в рамках таких інститутів, як сім'я, церква, освітні і наукові установи, творчі союзи, спортивні суспільства і т.і.;

 

• третій, вищий рівень міжособових відносин складають потреби в політичній участі, пов'язані з індивідуальним вибором на основі політичних переваг і ціннісних орієнтацій. Політичні переваги індивідів і груп реалізуються за допомогою груп інтересів, політичних партій, рухів і т.і.

 

Стаття 3.2.2.

 

1. Громадянське (цивільне) суспільство, що усвідомлює себе - самоврядна  недержавна частина суспільства.  

 

2. Громадянське суспільство  є домінуючим чинником суспільного  прогресу.  

 

3. Діяльність державних  установ і посадових осіб повинна  контролюватися громадськістю. З  цією метою можуть створюватися  будь-які асоціації громадян, затверджені  громадою.  

 

4. Створення державних  електронних (комп'ютерних) систем таємного  обліку і контролю поведінки  громадян України забороняється. 

 

Стаття 3.2.3.

 

Свобода законних партій і асоціацій гарантується. Їх діяльність не контролюється державою, за винятком дотримання ними вимог Закону.

 

Стаття 3.2.4.

 

1. Монополія держави на  певний вигляд діяльності може  мати місце виключно в рамках  здійснення прямих функцій держави, що виникають з її пріоритетів.  

 

2. Державна власність  не може бути більшою, ніж власність  громадянського суспільства.

 

Стаття 3.2.5.

 

1. Посадові особи не  можуть бути арбітрами у сфері  ідей.  

 

2. Будь-яка державна експертиза  інтелектуальних проектів не  може бути остаточною.

 

Стаття 3.2.6.

 

Розширення меж правового регулювання допустиме лише у тому випадку, коли воно сприяє розширенню свободи індивідів.

 

Стаття 3.2.7.

 

1. Втручання держави як  арбітра в сферу науки, культури  або мистецтва недопустимо.  

 

2. Державна сертифікація  приватних установ освіти недопустима.  

 

3. Розміри державних винагород  не обмежуються, але вони не  можуть бути формою довічного  утримування.

 

Стаття 3.2.8.

 

1. Збереження державної  таємниці є прерогативою посадових  осіб.

 

Приватні особи не можуть нести відповідальність за розголошування державної таємниці.  

 

2. Здобуття і поширення  інформації є вільним, отже, цензура  забороняється.  

 

3. Обнародування достовірної  інформації, яка компрометує державу, її посадових облич в очах  громадськості, не є підставою  для притягнення до відповідальності.

 

Стаття 3.2.9.

 

Державна монополія на засіб масової інформації недопустима.

 

Стаття 3.2.10.

 

Режим інформації, яка складає таємницю, але не охоплюється поняттям державної таємниці, визначається Законом.   

 

Вміст Закону України не може бути предметом таємниці.

 

Стаття 3.2.11.

 

Інформація про особу громадянина, що претендує на виборну посаду, не може бути предметом таємниці. Вона завжди може бути віддана розголосу.

 

Стаття 3.2.12.

 

Режим секретності на будь-який вигляд інформації не може поширюватися на термін, що перевищує 50 років.

 

Стаття 3.2.13.

 

Право петицій, зборів, мітингів і демонстрацій у спеціально відведених і пристосованих для цього місцях гарантується.

 

Встановлювані по відношенню до них обмеження можуть мати виключно процедурний характер.

 

Стаття 3.2.14.

 

1. Релігійні переваги  не можуть бути предметом заохочень  або обмежень з боку держави.

 

2. Всі віросповідання  і конфесії рівні перед Законом.

 

3. Релігія відокремлена  від держави, а державні, комунальні  навчальні заклади відокремлені  від релігії.

 

Розділ 3.3. Сім’я. Рід.    

 

Стаття 3.3.1.   

 

  1. Сім'я є первинним  та основним осередком суспільства.

 

Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

 

Права члена сім'ї має одинока особа.

 

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

 

Регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним кодексом України.

 

2. Мала сім'я складається  з однієї шлюбної пари (проста, нуклеарна) з дітьми чи без них, рідше — з двох чи кількох подружніх пар родинної близькості по вертикалі, наприклад, у складі (з погляду дітей): дідо, баба, тато, мама, діти. Господарство мала сім'я веде спільно і, як правило, його поділ не передбачається.

 

3. Велика сім'я (складна, нерозділена) має у своєму складі дві  або більше подружні пари горизонтальної  родинної близькості. У такій  сім'ї так само можуть бути  шлюбні пари старшого покоління, неодружені діти, а також члени  сім'ї іншої родинної спорідненості.

 

Стаття 3.3.2.   

 

1. Родина - група людей, що  складається з батьків, дітей  та інших близьких родичів.

 

2. Рід - ряд поколінь, що  походять від одного предка.

 

Розділ 3.4. Громада.

 

Стаття 3.4.1.   

 

1. Громада - група людей, яка  має загальні ознаки, повне або  часткове самоврядування.

 

2. Громада завжди впливає  на формування суспільної свідомості.

 

3. Відповідно до української  соціологічної традиції громада  є центральним осередком соціального  життя.

 

4. Історично громади - основні  територіально-адміністративні одиниці, пов’язані з однією оселею, існували  також церковні громади, громади спільного користування майном.

 

Характерною ознакою спільнот-громад було широке самоуправління (громадське вече), яке функціонувало в містах і селах України впродовж тривалого історичного періоду.

 

Спільноти-громади - осередки культурного та громадсько-політичного життя.

 

5. Найбільш характерними  ознаками громади є:

• спільність території, на якій проживають люди;

• наявність взаємодії та спілкування між членами громади;

• цілісність і сталість громади як певного єдиного цілого;

• автономність і самодостатність, самоуправління, саморегуляція, саморозвиток;

• здатність підтримувати і відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв’язків;

• певний рівень розвитку культури з усталеною системою норм, цінностей, які лежать в основі соціальних зв’язків між людьми.

 

Стаття 3.4.2.

 

1. Конституція України  стверджує право територіальної  громади на самостійне вирішення  питань місцевого значення.

 

2. Основними ознаками  територіальних громад як людських  спільнот є:

• Приналежність до території з абсолютно визначеними межами;

• Постійність проживання;

• Відображення території в адміністративно-територіальному устрої держави.

 

3. Територіальна громада  в Україні відображена в таких  якостях:

• Як колектив самостійних суб’єктів права – фізичних осіб;

• Як носія певного культурного надбання, якому можуть бути притаманні місцеві традиції та звичаї, носія духовно - інтелектуального потенціалу;

• Як концентрацію трудових ресурсів;

• Як первинного суб’єкта місцевого самоврядування та елемент системи місцевого самоврядування;

• Як суб’єкта права комунальної власності;

• Як суб’єкта бюджетного права, за яким визнаний відповідний бюджет місцевого самоврядування.

 

 Стаття 3.4.3.

 

Громади в Україні розподіляються за рівнем територіальних органів влади на сім рівнів:

 

• перший рівень – громада, на території якої мешкає не менше ніж 150 дорослих дієздатних громадян (багатоповерховий будинок, або площа, квартал, вулиця, провулок, спуск, поселення, хутір, тощо);

 

• другий рівень – громада, яка має територіальну назву і складає частину населеного пункту або району (мікрорайон, житловий масив, селище, тощо);

 

• третій рівень – громада населеного пункту районного підпорядкування (село, містечко, місто, район у місті);

 

• четвертий рівень – громада обласного підпорядкування (сільський район, місто обласного підпорядкування, місто – обласний центр);

 

• п’ятий рівень – громада Автономної Республіки Крим (АРК), області, місто Київ, місто Севастополь;

 

• шостий рівень – громада Регіону (територіальна громада республіканського підпорядкування);

 

• сьомий рівень – громада України.

 

Стаття 3.4.4.   

 

Окремі інтереси територіальних громад можуть бути гарантовані на основі двосторонніх угод між територіальними громадами і Урядом України.   

 

Стаття 3.4.5.   

 

Адміністративно-територіальний устрій територіальних громад визначається Законом.

 

Стаття 3.4.6.   

 

Самоврядність покладається на обраних територіальною громадою:

 

- в Україні на Президента  України;

 

- в Регіонах на Президента  Регіону;

 

- в АРК на Президента  Автономної Республіки Крим;

 

- в областях на Губернатора;

 

- в містах на Мера;

 

- в районах, містечках, селах, селищах та інших територіальних  громадах – на Голову територіальної  громади.  

 

Розділ 3.5. Самоврядування.

 

Стаття 3.5.1. 

 

1. В  Україні  визнається  і  гарантується   місцеве самоврядування.

 

2. Самоврядність здійснюється  на основі Закону у формах, які територіальні громади визнають  доцільними, у межах витрат бюджетів  територіальних громад.   

 

3. У разі колізії між  актом самоврядності територіальних  громад і Законом або Указом, останні мають юридичний пріоритет.  

 

У разі колізії між актом самоврядності територіальних громад і іншими нормативними актами України, питання про пріоритет вирішує Верховний Суд.

 

Стаття 3.5.2.

 

Місцеве самоврядування є правом і спроможністю жителів громад здійснювати в інтересах місцевого населення регулювання і управління суспільними справами місцевого значення в межах, визначених Конституцією України і Законами України.

 

2. Представницьким органом  місцевого самоврядування громади  є Рада територіальної громади.

 

3. Голова громади є  представником Президентської (Виконавчої) влади України.

 

Стаття 3.5.3.

 

Матеріальною  і  фінансовою  основою  місцевого самоврядування  є  рухоме  і  нерухоме  майно, податки,  доходи    місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що  є  у  власності територіальних громад, а  також об'єкти спільної  власності територіальних громад одного чи різних рівнів територіальної влади.

 

Стаття 3.5.4.

 

1. Держава бере участь  у формуванні доходів  бюджетів  місцевого самоврядування,  фінансово   підтримує   місцеве   самоврядування.

 

2. Витрати органів місцевого  самоврядування,  що  виникли  внаслідок рішень органів державної  влади, компенсуються державою.

 

Стаття 3.5.5.

 

1. Територіальна громада  першого, другого та третього  територіальних рівнів діє безпосередньо  або через утворені ними органи  місцевого самоврядування відповідно  до закону: