Поліграфічне підприємство з розробкою технології

Сировиною для виготовлення сучасних виробів із пластмас є: поліпропілен, поліефір, поліамід, сополімери стеролу та ін.  В структурі світового використання термопластів доля поліпропілена складає 24%. Найбільшими виробниками поліпропілена   в світі є компанії Basell, BP, Exxon Mobil, SABIC, Borealis, Dow Chemical. В Росії розташовані декілька великих виробників : ВАТ «Томскнафтохім», ЗАТ «Поліпропілен». 
      В країнах СНД поліпропілен  виробляється в 15 разів менше , ніж в країнах Пінічної і Південої Америки і в 14 разів чим в Центральній та Західній Європі. Останнім часом спостерігається збільшення виробництва поліпропілена в «східному» направленні. Центр світової торгівлі (а також виробництво) поліпропілену переміщується в країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Виробництво кінцевих продуктів нафтохімії особливо швидко переміщується в Китай, де намічається бурний ріст їх споживання і розвиток власного виробництва. Необхідно відмітити , про високу залежність від Китаю Російських експортерів поліпропілену. При цьому Китай являється найбільш серйозним конкурентом Росії на світовому нафтохімічному ринку, залишаючись при цьому найбільшим споживачем російської нафтохімії. У російських виробників поліпропілену стоїть задача  підвищення конкурентоздатності своєї продукції. Якість і асортимент російської сировини не перевищує продукцію більшості сучасних підприємств, розташованих на території країн СНД. 
      На сьогодні є два різних шляхи отримання поліпропілену: переробкою нафти і переробкою газу. Методи отримання поліпропілену із газової сировини являються в світі самими перспективними і в розвинених країнах отримали найбільше розповсюдження. В Росії пропілен отримують тільки на установках переробки нафтової сировини. В найближчі роки  очікується в Росії введення нових потужностей з виробництва  полімерів, розробляється створення  великотоннажних установок  по переробці газу, що дозволить знизити витрати з виробництва поліпропілену.

Основними перевагами полімерів, важливими для використання в поліграфії, є: 
     1. Міцність, стійкість до стирання і деформацій. Деякі види пластиків можна спокійно зігнути. Стійкість до стирання, дозволяє використовувати їх в деяких виробах, якими дуже часто користуються: наприклад для виготовлення обкладинок підручників, атласів і контурних карт. Адже цим виробам належить не тільки довго жити, їм ще належить витримати недбале ставлення і практично щоденне використання. 
     2. Різноманітність пластиків, що володіють самими різними властивостями, дозволяє використовувати їх дуже широко. Наприклад, гнучкість і еластичність полімерів дозволяють виготовляти з них етикетки, які легко повторюють форму будь-якій поверхні. 
     3. Полімери випускають прокрашенний в масі. Різноманітність кольорів дуже велике, при цьому вони дуже яскраві і насичені. 
     4. Полімери можуть бути не тільки барвистими і яскравими, але також прозорими або полупрозорими. Дуже цікаво виглядають прозорі самоклеючі етикетки та паковання з прозорого або напівпрозорого пластику.

 5. Вологостійкість. Дуже важлива якість полімерів. Багато виробів з паперу, для яких ймовірність контакту з водою досить велика, доводиться ламінувати або лакувати, а можна виконати друк на пластику. 
     6. Хімічна стійкість полімерів. Звичайний папір псується не тільки від намокання, будь-який хімічний вплив здатний її повністю зіпсувати. Тому для виготовлення упаковки та етикеток різних хімічних засобів, полімери просто незамінні. 
Друк на пластику можна здійснити за допомогою офсету або трафаретним способом. Що стосується цифрового друку: за допомогою широкоформатних плотерів можна здійснювати друк по пластику і використовувати задрукований пластик в якості рекламної продукції, призначеної для зовнішнього застосування. Подібна рекламна продукція має довгий термін служби, стійкість до несприятливих атмосферних впливів і яскраві кольори.

Враховуючи велику кількість  продукції, що можна друкувати на полімерах дане проектуеме підприємство планує виробляти наступну категорію асортименту

Існує декілька варіантів  виготовлення пластикових карток. Класична картка традиційно виготовляється з  ПВХ пластика. Можливий також варіант  використання більш дешевого пластику і, нарешті, самий простий та дешевий варіант – ламіновані паперові картки. Існують деякі відмінності з точки зору виготовлення та нанесення інформації на перераховані види карток. І звичайно, що є різниця в ціні, рівно як і споживчі властивості.  
  При виготовленні пластикових карток використовуєтсья самі різноманітні технології та обладнання.  
   Для пластикових карток в якості основного стандарту використовується міжнародний стандарт ISO-7810.  
   Найбільш часто використовується полівінілхлорид (ПВХ), котрий легко піддаєтся обробці та стійок до різних температурних режимів. Кредитні картки по всьому світові виробляються виключно з ПВХ.

Картки з  ПВХ (PVC) пластику - найбільш широко використовується по всьому світові. Технологія: на листках ПВХ пластику друкується лицьова та зворотня сторони майбутньої картки. Ці аркуші складаються відповідним чином і розміщуються у термо-прес ламінатор поміж двома шарами ламінату. Під дією температури і тиску всі шаризпікаються в єдине ціле, потім з листів виготавлюється пластикові картки для всіх міжнародних платіжних та дисконтних систем, а також велика кількість дисконтних та клубних карток.  
 
Картки з дешевих пластиків - зниження ціни на картки, їх основна відміннітсь від ПВХ карток, але по споживчим якостям вони поступаються карткам з ПВХ. Найбільш широко розповсюджені так звані «Теслін» картки, ще відомі як синтетичний папір.  
 
    Картки з ламінованого картону - самі дешеві, в основному використовуються там, де строк життя картки не довготривалий. Найбільш широко використовуються в якості предоплатних карток, наприклад телефонні та інтернет картки.

Картки зі штрих кодом використовуються у тих випадках, коли необхідно щоб яка-небудь інформація зчитувалась з картки автоматично, за допомогою спеціальних приладів (рідерів, енкодерів, сканерів). Інформація, котру несе у собі штрих код, зчитується сканером штрих кодів. Технології штрихового кодування практично всюди використовуються в торгівлі, сканери штрих кодів має фактично більшість торгівельних підприємств та при реалізації дисконтної програми додаткових інвестицій в обладнанні не потребує. Штрихове кодування використовується також в системах контролю та доступу. Можливо нанесення штрих-кодів з дублюючою (перевірочною) строкою, та без такової (відсутність цифр під самим штрих-кодом).  
   Існує велика кількість розроблених типів штрих-кодів, але найбільш розповсюджені у нас отримали такі як EAN-13, Code 39, Code 128.  
 
Пластикові картки з магнітною стрічкою також використовуються у тих випадках, коли необхідно, щоб інформація зчитувалась з картки автоматично. Як правило, використовується в тих випадках, коли інформація, нанесена на картку, потребує більшої захищенності.  
    Існують картки з низькокоерцитивною (LoCo) та висококоерцитивною (HiCo) магнітною стрічкою. Різниця лише в рівні подаваємого сигналу під час запису інформації на магнітну стрічку та стійкості до дії зовнішних електромагнітних полів.

RFID картки використовують технологію радіочастотної ідентифікації та стрімко завойовують позиції у самих різноманітних карткових додатках. У пластик таких карток імплантован мікрочіп з антеною. Коли картка попада у поле дії антени зчитувача, чіп картки записується від електромагнітного поля антени та встановлює взаємодію зі зчитуючим приладом. Такі картки діляться на пасивні та активні (з акумулятором). Вони також класифікуються на картки з чіпами:

• Тільки зчитування (RO),
• Зчитування та запис (RW),
• Багаторазове зчитування та одноразовий запис (WORM).

   Картки тільки для зчитування програмуються при виготовленні та не можуть бути змінені. WORM картки дозволяють програмувати картки на місці користувачем, але лише один раз.

Таблиця 1.1. Промислове завдання на запроектованому підприємстві

Організаційна структура управління підготовкою виробництва на поліграфічному підприємстві 
Необхідно розрізняти два види об'єктів підготовки виробництва на поліграфічному підприємстві: 
• інновації виробничо-технічного характеру; 
• всі замовлення, прийняті у виробництво. 
Підготовці виробництва кожного виду об'єктів відповідає, як уже зазначалося вище, свій перелік завдань і етапів робіт. Тому й апарат управління підготовкою виробництва цих двох груп об'єктів різний. 
Технічне керівництво підготовкою виробничо-технічних інновацій до впровадження здійснює головний інженер поліграфічного підприємства. На нього покладено відповідальність за технічну політику підприємства, за своєчасне технічне переозброєння виробництва на основі сучасних досягнень науки і техніки. 
В умовах великих поліграфічних підприємств створюються технічні відділи, які крім функції технічної підготовки виробництва відповідають за всю технічну документацію на підприємстві. На дослідному етапі підготовки виробництва працівники технічного відділу розробляють рекомендації з придбання інновацій виробничо-технічного характеру і оцінюють техніко-економічні показники нових видів техніки і технології. 
Задача техніко-економічного аналізу й обгрунтування використання виробничо-технічних інновацій на дослідницькому етапі підготовки виробництва здійснюється групою техніко-економічного планування, що входить до складу планово-економічного відділу. Таким чином, на дослідницькому, маркетинговому етапі підготовки виробництва об'єктів першої групи в якості виконавців задіяні технічний відділ і група техніко-економічного планування. 
При наявності на поліграфічному підприємстві висококваліфікованих інженерів, робітників-механіків і розвиненою раціоналізаторської роботі з'являється можливість проводити модернізацію устаткування власними силами підприємства. У цьому випадку підготовка виробництва крім дослідного і впроваджувального етапів, зміст робіт і можуть бути вирішені завдання на яких описані вище, включає в себе ще й проектний і експериментальний етапи. При цьому функції технічного відділу розширюються. На працівників відділу покладається розробка всієї проектної та робочої документації на модернізований об'єкт. 
На етапі впровадження інновації технічний відділ координує всі види робіт по забезпеченню готовності виробництва до випуску конкурентоспроможної продукції. При цьому рішенням технологічних завдань зайняті технологи виробничого відділу та технологічної лабораторії підприємства. Відповідальність за технологічну підготовку виробництва несе головний технолог підприємства або заступник директора з виробництва. 
Технологічні лабораторії створюються на великих і середніх поліграфічних підприємствах. У поточній діяльності підприємства вони проводять контрольно-аналітичні дослідження якості матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції. А при впровадженні інновацій виробничо-технічного характеру технологічна лабораторія бере участь у технологічній підготовці виробництва, виконуючи наукові дослідження по створенню і впровадженню нових і вдосконалення діючих технологічних процесів і застосовуваних в поліграфічному виробництві матеріалів. Технологічна лабораторія забезпечує вирішення екологічних завдань підготовки виробництва. 
У ході підготовки виробництва при впровадженні нової техніки і технології технологи виробничого відділу беруть участь у розробці технологічної документації. 
При впровадженні нової техніки зі складу ремонтно-механічного цеху виділяється група, що забезпечує пусконалагоджувальні роботи. Навіть якщо цей вид робіт здійснюється постачальником устаткування, необхідно щоб компетентний представник поліграфічного підприємства брав участь у прийманні устаткування. 
Рішення організаційної завдання підготовки виробництва, яка полягає в обгрунтованому підборі, а при необхідності і в розробці нових норм витрачання трудових і матеріальних ресурсів, забезпечує група нормування, що входить до складу планово-економічного відділу. На рис. 7.3 представлена зразкова організаційна структура управління підготовкою виробництва інновацій виробничо-технічного характеру на великих і середніх поліграфічних підприємствах.

На малих поліграфічних підприємствах апарат управління підготовкою виробництва при впровадженні інноваційних заходів складається з директора, заступника з виробництва та економіста підприємства, перелік ж розв'язуваних ними завдань і етапів підготовки виробництва нової техніки і технології залишається незмінним. 
Керівництво підготовкою видань до виробництва на поліграфічному підприємстві здійснює головний технолог чи заступник директора з виробництва. 
Організаційна структура управління підготовкою видань до виробництва залежить від масштабу виробництва. Так на малих поліграфічних підприємствах технологічну та організаційно-планову підготовку здійснює технолог підприємства, а планово-економічну, так само як і на всіх поліграфічних підприємствах іншого масштабу, - економіст. 
На середніх поліграфічних підприємствах задачі технологічної підготовки видань до виробництва вирішуються у виробничому відділі підприємства. При цьому технолог опрацьовує технологічний процес на кожне замовлення і складає на нього документацію для всіх цехів основного виробництва у формі карт-нарядів і т.п. Уточнення попроцессний карт-нарядів проводиться технологами або майстрами цехів і ділянок поліграфічного підприємства, які разом з начальниками цехів відповідають за технологічну дисципліну у своєму підрозділі. 
На великих поліграфічних підприємствах, так само як і на середніх, технологічна підготовка видань до виробництва здійснюється у виробничому відділі підприємства з тією лише різницею, що цехові карти-наряди складаються технологами, курирують відповідні цеху. Така спеціалізація технологів дозволяє більш глибоко проаналізувати технологічний процес на конкретне видання і скласти більш детальну документацію, що надалі, в процесі виробництва, сприяє більшій стабільності і стійкості технологічного процесу, а значить і поліпшення якості продукції, а також скороченню часу його виготовлення. 
Організаційно-технічна підготовка видань до виробництва здійснюється службою матеріально-технічного забезпечення виробництва. На основі цехових карт-нарядів начальники цехів подають заявки та вимоги на одержання матеріалів потрібної кількості і якості на склади підприємства. При підготовці видань до виробництва функція складів полягає у своєчасному відпустці матеріалів відповідним підрозділам підприємства. 
На рис. 7.4 представлена зразкова організаційна структура управління підготовкою видань до виробництва на поліграфічному підприємстві.

1.2. Конструкція магнітних пластиковых карток