Патентне право

   Угоду про заснування Організації промислової власності для англомовної Африки (ARIPO) було прийнято на Дипломатичній конференції, що відбувалася в Лусаці, Замбія 9 грудня 1976 року, на якій були представлені уряди 13 англомовних африканських країн. Ця Угода набула чинності 15 лютого 1978 року. В грудні 1985 року Організація була перейменована в Африканську регіональну організацію промислової власності (ARIPO) за рішенням її Ради. Нині членами ARIPO є 14 країн: Ботсвана, Гамбія, Гана, Кенія, Лесото, Малаві, Сьєрра-Леоне, Сомалі, Судан, Свазіленд, Танзанія, Уганда, Замбія і Зімбабве. Членство в ARIPO відкрито для Ефіопії, Ліберії, Маврикія, Нігерії і Сейшельських Островів, кожна з яких бере участь в діяльності Організації. Штаб-квартира ARIPO міститься в Харарі, Зімбабве .

  ARIPO розробила типові закони з патентів і товарних знаків, які допомагають її державам-членам вдосконалювати їх законодавство у відповідних галузях.

   Протокол про патенти і промислові зразки, прийнятий на Другій нараді ARIPO в Харарі у грудні 1982 року, набув чинності 25 квітня 1984 року спочатку для Гани, Малаві, Судану, Уганди і Зімбабве. Відтоді до Протоколу приєдналися Ботсвана, Гамбія, Кенія, Лесото, Свазіленд і Замбія, збільшивши кількість країн-членів до 11. Цей Протокол створює систему, відповідно до якої заявки на патенти і промислові зразки розглядаються, видаються або реєструються Відомством ARIPO від імені договірних держав, зазначених у заявках. Система, створена цим Протоколом, дозволяє здійснювати технічний розгляд заявок на патенти і промислові зразки, а також вирішувати адміністративні питання, пов’язані з виданими патентами і промисловими зразками, які повинні здійснюватися центральним органом. Будь-яка названа держава має, разом з тим, право, якщо заявка не відповідає положенням Протоколу або положенням національного законодавства з промислової власності, заявити до видачі патенту або здійснення реєстрації промислового зразка. Якщо видача або реєстрація відбудеться, то така видача або реєстрація не буде діяти на території цієї держави. Якщо такої заяви не буде подано, то видача Організацією (ARIPO) патенту промислового зразка має ту ж силу, що й будь-яка видача або реєстрація, здійснена відповідно до національного законодавства держав, зазначених у відповідних заявках.

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

   Отже, інтелектуальна власність є сукупність виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності, а також деякі інші прирівняні до них об'єкти, зокрема кошти індивідуалізації учасників цивільного обороту і виробленої ними продукції (робіт, послуг). Патентне право є одним з чотирьох інститутів даної підгалузі права. Воно регулює майнові, а також пов'язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку із створенням та використанням винаходів, корисних моделей та промислових зразків. Правове регулювання пов'язаних з цими трьома об'єктами суспільних відносин здійснюється в Україні єдиним законодавчим актом, а саме Патентним законом України.

   Патент - це офіційний охоронний документ, який видається від імені держави уповноваженим державним органом.

   Закон охороняє права на об'єкти промислової власності (винахід, корисну модель або промисловий зразок), а патент на винахід, свідоцтво на корисну модель або патент на промисловий зразок служать для підтвердження цих прав.

   У відносинах, пов'язаних зі створенням, реєстрацією та використанням винаходів, корисних моделей та промислових зразків, бере участь велика кількість суб'єктів, представлених як громадянами, так і юридичними особами.

   До їх числа відносяться творці творчих рішень, патентовласники, їх правонаступники, Патентне відомство України, патентні повірені, Всеукраїнське товариство винахідників і раціоналізаторів, а також деякі інші особи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

 

1. Закон України від 15.12.1993 року №3687-ХП "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003)

2. Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР.

3. Малеіна М. Н. «Особисті немайнові громадян: поняття, здійснення, захист»- М.: МОЗ Пресс, 2000.

4. Ніколаєнко Л. І., Добринін Г. П., Меняйло Л. А., Радомський В. С.  «Інтелектуальна власність в Україні: Винахід»- за ред. В.Л. Петрова - 1999, 136с.

5. Ніколаєнко Л. І., Добринін Г. П., Меняйло Л. А., Радомський В. С. «Інтелектуальна власність в Україні: Корисна модель» - за ред. В.Л. Петрова - 1999, 128 с.

6. Паризька конвенція з охорони промислової власності від 20 березня 1883 р.

7. Петров В. Л., Святоцький О. Д. «Інтелектуальна власність в Україні: нормативно-правові акти» - у 2-х томах, 1999, Том 1.,Том 2.

8. Пєшкова О.А. «Відповідальність і захист при заподіянні шкоди немайновим прав і нематеріальною благ громадян». Автореф. канд. дис. Волгоград, 1998. ст.15.

9. Сергєєв О.П. «Громадянське право» Підручник. Частина II .—М.: «ПРОСПЕКТ», 1998.— 784 з.

10.  Суханов Е. А. Громадянське право: У 2 т. Том II, напівтім 1: Підручник /. М.: Видавництво БЕК, 2000. 646з.