Загальна характеристика системи оподаткування в Україні

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ

1. Загальна характеристика системи оподаткування в Україні
2. Економічна сутність прямих податків
3. Види прямого оподаткування та їх характеристика

РОЗДІЛ 2

ЕКОНОМІЧНА  ОЦІНКА ПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ ЗА 2008-2010 РОКИ

2.1. Загальна характеристика прямих податків в Україні за 2008-2010 роки

2.2. Оцінка структури та впливу прямих податків на дохідну частину Зведеного бюджету України за 2008-2010 роки

2.3. Аналіз ефективності прямих податків в Україні за 2008-2010 роки

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  ПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ

3.1. Застосування  зарубіжного досвіду щодо підвищення  ефективності прямих податків України

3.2. Напрямки реформування системи прямого оподаткування в Україні

3.3. Прямі податки в Податковому кодексі України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Податки є однією з найважливіших фінансових категорій. Історично це найважливіша форма  фінансових відносин між державою і  членами суспільства. Саме виникнення держави спричинило і появу платежів та внесків до державної скарбниці для фінансового забезпечення використання державою її функції. Спочатку ці внески провадились у натуральній формі, а з розвитком товарно–грошових відносин відбувся поступовий перехід до грошової форми оподаткування. За економічним змістом – це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. 

Прямі податки є вагомим засобом формування доходів Державного та Зведеного бюджетів в Україні. Загалом податкові надходження займають найбільшу частку у дохідній частині серед всіх надходжень. Реформування прямого оподаткування дасть змогу максимально наповнювати бюджет за рахунок прямих податків.

Питанню дослідження особливостей механізму оподаткування на сьогодення присвячено чимало наукових досліджень та праць. Теоретичні основи прямого  оподаткування та питання щодо його управління висвітлюються в працях таких українських вчених, як: Азаров М.Я., Бондаренко Г.І., Бондарук Т. Г., Василик О. Д., Василик А. С., Гальчинський О.Д, Грицаєнко І.А., Іванишина О.С, Зайцев В.І., Корнєєв В. В., Кучер Г. В., Лєкарь С.І., Макаров Д.В., Мельник П.В., Павлюк К.В.,Плотніков О. В., Степаненко В. О., Суторміна В. М., Тарангул Л.Л., та інших. В той же час в Україні недостатньо досліджені питання, що стосуються проблем особливостей реформування прямого оподаткування формування і розвитку прямих податків в умовах переходу до ринкової економіки. Саме це пояснює актуальність дослідження даної теми.

Актуальність  дослідження обумовлена необхідністю розвитку та удосконалення прямих податків з метою підтримки економічного зростання шляхом впровадження нових  принципів побудови податкової системи.

Метою дослідження  є визначення напрямків удосконалення  управління системою прямого оподаткування  на основі вивчення теоретичних та практичних аспектів досліджуваної  проблематики.

Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити ряд завдань:

Для досягнення поставленої мети у роботі передбачається вирішити ряд завдань:

• обґрунтувати соціально – економічну сутність податків загалом, прямих податків та їх видів,
• здійснити характеристику системи оподаткування в Україні;
• проаналізувати види прямого оподаткування та дати їм характеристику;
• здійснити оцінку податкової системи в Україні за 2008-2010 роки;
• проаналізувати показники ефективності прямих податків в Україні;
• визначити вплив прямих податків в Україні на формування доходів Зведеного бюджету України протягом 2008-2010 років;
• визначити напрямки реформування прямих податків України, в тому числі з врахуванням зарубіжного досвіду;
• проаналізувати прямі податки в Податковому кодексі України.

Об’єктом дослідження  є прямі податки в Україні, а предметом – особливості стягнення та механізм регулювання прямих податків.

        У ході дослідження були використані  наступні методи:

• статистичний;
• аналітичний;
• графічний;
• теоретичний;
• абстрагування.

Емпіричною  основою дослідження є методичні  та наукові джерела з проблем формування фінансових ресурсів підприємства,  дані поточної статистики, матеріали періодичних випусків преси та Інтернет – видань.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ  ПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ

1. Загальна характеристика системи оподаткування в Україні

Система оподаткування  в Україні визначається Податковим кодексом України та Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування” в яких дано перелік податків, зборів, внесків, обов'язкових платежів. Розмір, порядок обчислення та сплати податків встановлюється також деякими окремими нормативно-правовими актам. Сукупність податків і зборів до бюджетів та Державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Система оподаткування — це нормативно визначені органами законодавчої влади платники податків, їхні права та обов'язки, об'єкти оподаткування, види податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, а також порядок стягнення встановлених податкових платежів, зборів і внесків [7].

Ставка податку – розмір податку, який припадає на одиницю оподаткування (грошова одиниця доходу, одиниця земельної площі і т.п.). У практиці оподаткування розрізняють тверді, пропорційні, прогресивні і регресивні ставки податків.

• Тверді ставки встановлюються в абсолютній сумі на одиницю обкладання незалежно від розміру доходу.
• Пропорційні – діють в однаковому відсотковому відношенні до об`єкта податку без врахування диференціації його величини.
• Прогресивні ставки – середня ставка прогресивного податку підвищується у міру зростання доходу.

 Регресивні ставки – середня ставка регресивного податку знижується у міру зростання доходу [8, с.50].

З моменту взяття на облік  платник вважається на загальній системі оподаткування.

Переваги загальної системи  оподаткування :

• може застосовуватись усіма підприємцями без обмежень;
• сума сплаченого податку прямо залежить від результатів фінансово – господарської діяльності [21, с.51].

На загальній  системі оподаткування суб’єкт підприємницької діяльності повинен сплачувати таки види податків, платежів та зборів відповідно до здійснюваної діяльності:

1. Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

2. Податок на  доходи фізичних осіб – це  прямий податок об'єктом оподаткування  якого є сукупний оподатковуваний  дохід за календарний рік, одержаний  з різних   джерел   як  на території України, так і  за її межами.

3. Податок на  додану вартість.

Після взяття на облік платником ПДВ, фізична особа - підприємець зобов’язана подавати до податкового органу декларацію по податку на додану вартість. Податкова декларація заповнюється на підставі даних книг обліку придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) і подається окремо за кожний податковий період. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду [22, с.182].

4. Акцизний податок  сплачується виробниками та імпортерами  підакцизних товарів. Це непрямий  податок на споживання окремих  видів товарів (продукції), що  включається до ціни таких  товарів (продукції).

5. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

Перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного  засобу в Україні вперше.

Платниками збору є  юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що  є об’єктами оподаткування.

6. Екологічний податок  – загальнодержавний обов’язковий  платіж, що сплачується з фактичних  обсягів викидів в атмосферу,  скидів у водні об’єкти забруднюючих  речовин та розміщення відходів, який є джерелом фінансування заходів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, підвищення рівня екологічної безпеки життєдіяльності людини.

7. Рентна плата за транспортування  нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

8. Рентна плата  за нафту, природний газ і  газовий конденсат, що видобуваються  в Україні [29, с.114].

9. Плата за  користування надрами – загальнодержавний  платіж, який справляється у вигляді: 

1) збору за  спеціальне використання природного  ресурсу надр для видобування  корисних копалин; 

2) збору за  спеціальне використання природного  ресурсу надр в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;

3) збору за  геологорозвідувальні роботи, виконані  за рахунок державного бюджету; 

4) рентної плати  за нафту, природний газ і  газовий конденсат, що видобуваються  в Україні.

10. Плата за  землю – обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

11. Збір за  користування радіочастотним ресурсом  України.

12. Збір за  спеціальне використання води.

13. Збір за  спеціальне використання лісових  ресурсів.

14. Фіксований сільськогосподарський податок.

15. Збір на  розвиток виноградарства, садівництва  і хмелярства.

16. Мито –  непрямий податок, що стягується  з товарів, які переміщуються  через митний кордон України,  тобто ввозяться, вивозяться чи  прямують транзитом.

17. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками.

18. Збір у  вигляді цільової надбавки до  діючого тарифу на природний  газ для споживачів усіх форм власності.

19. Місцеві податки  і збори [28, с.44].

Перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами народних депутатів.

Розмір та порядок  обчислення податків різний для кожного  виду податку. В Додатку А подано характеристика сплати та ставок загальнодержавних   податків та зборів в Україні.

Поряд з тим  в Україні діє спрощена система  оподаткування, яка поширюється  на:

• фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;
• юридичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Для фізичних осіб ставка єдиного податку встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа - платник єдиного податку використовує найману працю або за участю членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб’єкти підприємницької  діяльності – фізичні особи сплачують  єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий  рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

- до місцевого  бюджету - 43% ;

- до Пенсійного  фонду України - 42%;

- на обов'язкове соціальне страхування - 15 % .

Юридична особа  самостійно обирає одну з наступних  ставок єдиного податку:

• 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції в тому числі ПДВ(товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість.;
• 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Єдиний податок сплачується щомісяця [35, с.18].