Конструирование металлообрабатывающих станков

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Декабря 2012 в 10:35, курсовая работа

Краткое описание

РТК 1720ПФ30Р-м, загальний вигляд якого показаний на листі 78 призначений для токарної обробки зовнішніх і внутрішніх циліндричних, конічних, сферичних і торцевих поверхонь деталей типу тіл обертання із ступінчастим і криволінійним профілем, а також для нарізування різьб в автоматичному режимі. При роботі цього РТК у складі ГПС він додатково оснащується пристроями для активного контролю оброблюваного виробу за допомогою вимірювальної щупової голівки, встановленої на інструментальному диску револьверного супорта верстата, а також пристроями для виміру і контролю інструментів з їх автоматичною заміною при зносі або поломці.

Содержание

1.РОБОТИЗОВАНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОМПЛЕКС НА БАЗІ ТОКАРНОГО ВЕРСТАТА З ЧПУ МОД. 1720ПФ30
2.РОБОТИЗОВАНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОМПЛЕКС ТИПУ РРТК-ЗД31 ДЛЯ ТОКАРНОЇ ОБРОБКИ
3. Розрахунок привода головного руху з безступінчастим регулюванням для токарного автомата 1720ПФ30
4. Розрахунок шпиндельного вузла токарного автомата 1720ПФ30
5. Розрахунок привода подач
6. Розрахунок та дослідження прогину на кінці шпинделя
7.Використана література

Вложенные файлы: 1 файл

КУРСОВАЯ КОМОЦ.doc

— 1.06 Мб (Скачать файл)

-значення сили різання  та її компонентів:

-значення податливості  опор і кожного підшипника  окремо відповідно:

 

-значення  реакцій опор

-передня опора

-задня опора

   Відстань між підшипниками  в передній опорі  обираємо такою,  що дорівнює 0, 10, 15, 20 і 30 мм. Виходячи  з цих значень  вимірюємо поступово  величину прогину  (зміщення) кінця шпинделя по двом осям: Y і Z. Оскільки сила реакції кожного підшипника напрямлена по лінії, що лежить під кутом λ=260 (кут лінії контакта), то її можна розкласти на складові і направити відповідно по кожній осі. Тобто по осям Y та Z. Сила різання також має свої складові, значення яких відповідно до кожної вісі наведені вище. Оскільки вимірювання прогину проводиться у певному напрямку, то можна припустити, що жорсткість кожної опори (або підшипника) є векторною величиною і направлена вона по нормалі до площини контакту опори (підшипника) з площиною шпинделя. Під час дослідження, коли до уваги приймаються характеристики кожного окремого підшипника в передній опорі, до уваги приймається жорсткість кожного підшипника, значення якої підраховано вище, та сила реакції опори, яка розподіляється між кожним підшипником рівномірно.

   Сила реакції в  підшипнику задається  по лінії, яка  перпендикулярно  осі шпинделя виходить  з точки перетину  лінії контакту  підшипника та  зовнішньої циліндричної  поверхні шпинделя, на яку насаджено внутрішнє кільце підшипника.

 

 

 

Рис.5. Напрям сили реакції  підшипника

Рис.6. Умовна схема розподілу  реакцій і жорсткості у опорі

Визначимо величину жорсткості відповідно передньої  і задньої опор:

Визначимо величину жорсткість підшипника у передній (досліджуваній) опорі

Дослідження проводитимемо  за таким алгоритмом. Створену тривимірну модель шпинделя поміщаємо  у середовище Autodesk Inventor 2011. Задаємо такі обмеження, як:

- опори  по відповідним  зовнішнім циліндричним  поверхням шпинделя  з фіксацією переміщення  у радіальному  та осьовому напрямках  за рахунок сил  реакцій опор.

- задаємо  відповідні значення  жорсткості на  цих поверхнях.

- вказуємо  значення на напрям  складових сили  різання по відповідним  осям.

    Маючи усі дані  можемо скласти  діаграму, яка відображає  залежність відстані  між підшипниками  у передній опорі  від величини прогину шпинделя. Отже маємо:

расстояние  в передней опоре

смещение по оси Y

0

0,002003

10

0,00217

15

0,00217

20

0,002151

30

0,002171


Рис. 7. Діаграма залежності зміщення від відстані

Звідси  можна зробити  висновок, що відстань між підшипниками, що збыльшується до 10 мм покращує жорсткість шпинделя та зменшує його прогин у напрямку дії найбільшої Pz складової сили різання. Далі збільшення відстані великої ролі у покращенні жорсткості не відіграє. Усі ілюстрації досліджень знаходяться на відповідних аркушах формату A1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

  1. Проектирование металлорежущих станков и станочнsх систем. А. С. Проников, О. И. Аверьянов-Москва, Машиностроение, 1994 г.-т.1 444с.
  2. Детали и механизмы металлорежущих станков по ред. Решетова Д. Н., Москва, Машиностроение, 1972 г.
  3. Металлорежущие станки. Учебник для машиностроительных втузов по ред. Пуша В. Э.-М., Машиностоение, 1985 г.-256 стр.
  4. Кочергин А. И. Конструирование металлорежущих станков и станочных комплексов. Курсовое проектирование.-Москва, Высшая школа, 1991 г.-382 стр.

Информация о работе Конструирование металлообрабатывающих станков