Розробка та реалізація стратегії в ситуаційному менеджменті

Разом з тим, в окремих інтернет-джерелах зустрічається словосполучення "ситуаційна стратегія"під якою розуміють модель поведінки соціально-економічної системи, яка створена виключно на основі генералізованої тактики вирішення актуальних виробничих ситуацій. Узагальнення поглядів на данну проблему дає підставу стверджувати, що ситуаційна стратегія - це стратегія, що розробляється і реалізується у разі різких змін обставин зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Суть ситуаційної стратегіїполягає у систематичному подоланні опору змінам під час реалізації обраної стратегії та планування виходу з кризової ситуації. Схема стратегії і тактики в ситуаційному (антикризовому) менеджменті може бути зображена наступним чином.

Перша стадія - ситуаційне планування:

• аналіз внутрішніх та зовнішніх причин кризової ситуації на підприємстві;
• перегляд місії та системи цілей підприємства;
• аналіз альтернатив та вибір ситуаційної стратегії; Друга стадія - ситуаційна реалізація:
• реалізація обраної ситуаційної стратегії;
• оцінка і контроль результатів.

Значення ситуаційної стратегії для кожного підприємства зумовлюється багатьма аспектами:

• ситуаційна стратегія дає змогу виявити і розвинути ринкові переваги, що є ключовими в конкурентній боротьбі;
• ситуаційна стратегія розкриває зміст перспективних напрямів діяльності, завдяки чому члени організації знають, як і куди слід спрямовувати свої зусилля;
• ситуаційна стратегія робить підприємство більш адаптованим до непередбачуваних змін і криз;
• розробка і вибір типу стратегії спонукає керівників постійно думати перспективно;
• вибір стратегії веде до чіткої координації зусиль щодо попередження кризової ситуації чи ліквідації кризи;
• обрана стратегія зобов'язує керівництво підприємства чітко визначити свої завдання.

Ситуаційна стратегія буде ефективною, якщо її формування відповідатиме конкретній ситуації і наявності наступних умов:

1) вміння змоделювати ситуацію. Тобто здатність піднятися над  проблемами та проаналізувати  закономірності взаємодії між  потребами, споживчим попитом,  діяльністю конкурентів і потребами  своєї власної організації.

2) здатність виявити необхідність  змін. Для цього необхідні наступні  здібності:

• готовність реагувати на тенденції, що виникають під дією різноманітних факторів;
• інтелект і творча жилка, що дають можливість у непередбачених ситуаціях знаходити шляхи для підвищення конкурентоспроможності фірми.
• здатність розробляти стратегію змін. Визначення та формування стратегії є процесом пошуку прийнятного варіанту, що характеризується творчим підходом.
• здатність використовувати надійні методи в процесі змін.
• здатність втілювати стратегію в життя.

Однак слід зазначити, що ситуаційна стратегія вкрай необхідна сучасним вітчизняним підприємствам, які  постійно долають господарські негаразди. Так, причини труднощів можна  поділити на дві групи:

1. Зовнішні причини, які не залежать від підприємства чи на які підприємство може впливати в незначній мірі:

• стан національної економіки: уряд намагаючись згладити наслідки економічної політики регулює податки, грошові маси, ставки банківського відсотка;
• політичні фактори: відношення держави до підприємницької діяльності у забороненій чи обмежувальні формі, нестабільність діяльності уряду;
• правові фактори: недостатнє антимонопольне регулювання, нерозвиненість законодавчої бази;
• соціальні фактори: традиції, життєві цінності, невисокий рівень культури;
• технологічні фактори: низькі витрати держави на науку та техніку, низький технічний рівень.

2. Внутрішні причини, які виникли в результаті діяльності самого підприємства (цілі і принципи, організація збуту і маркетингу, рівень витрат, виробничий і управлінський потенціал, стимулювання праці тощо). В цілому, будь-яку ситуацію, коли підприємство не встигає підготуватися до змін, можна вважати кризовою. Вихід з тієї чи іншої кризи пов'язаний з усуненням причин, що призвели до неї, а сам процес планування цього виходу можна назвати стратегією та тактикою ситуаційного менеджменту.

 

2. Ситуаційна модель формування  стратегії Джона Томпсона

Ситуаційна модель розробки стратегії  підприємства Джона Томпсона - це модель, що фіксує взаємозв'язок невизначеності (стабільності та передбачуваності) ситуації і логіки розробки стратегії.

Зазначена модель характеризує ситуацію зростання невизначеності й передбачає два аспекти:

1. усвідомлення сформованості цілей  та пріоритетів підприємства;

2. наявність способу реалізації  цілей.

Джон Томпсон уявляє ситуацію високого ступеня невизначеності, що передбачає можливість для менеджерів:

• достовірно спрогнозувати фактичні результати реалізації стратегії;
• розібратися у зв'язках між численними чинниками, що породжують ту чи іншу проблему.

Томпсон пропонує розглядати формування стратегії підприємства залежно  від ступеня невизначеності умов його життєдіяльності й виділяє  чотири теоретично можливі стратегії, кожна з яких адекватна своєму рівню невизначеності:

1) розрахункова стратегія;

2) стратегія роздумів;

3) стратегія компромісів;

4) стратегія натхнення.

Розрахункова стратегія - формується в умовах високого рівня визначеності.

Для розрахункової стратегії характерні:

• чітке визначення уявлення про цілі, які необхідно досягти;
• встановлення пріоритетів цілей (обрана головна мета);
• аналіз і прорахунок варіантів досягнення цілей підприємства. При такій стратегії мінімізується ризик її реалізації. Стратегія роздумів - можлива в умовах середнього рівня невизначеності. Для стратегії роздумів характерно:
• достатньо чітко визначені обрані цілі;
• відсутність відповідних технологій досягнення цілей підприємства.

Ця стратегія належить до стратегій  середнього рівня ризику. Стратегія компромісів - формується в умовах середньої невизначеності й передбачає:

• типове уявлення про технологію реалізації мети;
• несформованість обраних пріоритетів (нечітка мета).

Ця стратегія також належить до стратегій середнього рівня ризику. Стратегія натхнення відповідає умовам ситуації високої невизначеності. Для зазначеної стратегії характерні:

• прийняття рішень за ситуацією;
• невизначеність уявлення про пріоритети, цілі та технологію їх досягнення.

Це стратегія високого рівня  ризику, а логічний компонент при  її формуванні практично зводиться  до нуля.

Основна ідея Томпсона полягає в  тому, що кожному рівню невизначеності ситуації, як умові прийняття рішення, відповідає специфічна логіка формування стратегії. Єдиної логіки формування стратегії  за будь-яких умов не існує.

Література

1. Антикризове керування: Підручник / Під ред. Е.М. Короткова. — М.: ІНФРА-М, 2001. — 432 с.
2. Василенко В.А., Шостка В.І. Ситуаційний менеджмент: навчальний посібник. – Київ, ЦУЛ, 2003. – 285 с.
3. Ситуационный подход в управлении людьми / / Управление персо-налом: Учеб. пособие / Коллект. авторов Ред. Самьігин С.И., Столя-ренко Л.Д., Шило С.И. и др. — Ростов-на-Дону, 2001. — С.411-420.
4. Томпсон А.А. Стратегический менеджмент: Концепции и ситуациидля анализа: Пер. с англ / А.А. Томпсон; А.Дж. Стрикленд. — 12-еизд. — М. : ВИЛЬЯМС, 2005. — 928 с.