Українсько-китайські відносини: сучасний стан,проблеми та перспективи

        Черговий інцидент стався, коли Тайбей відвідали українські парламентарії, серед яких був і перший президент Л. Кравчук. Згідно із прес-релізом адміністрації президента Тайваню Україні було запропоновано здійснити обмін представництвами з метою розширення і поглиблення співробітництва між Україною і Тайванем. Дійсно двосторонній товарообіг щорічно складає близько 300 млн. дол., а представництва острова в Україні немає. Зазначимо, що не визнаючи державність Тайваню, багато країн розвивають активні економічні відносини з островом, що не викликає протесту офіційного Пекіну. Чого не можна сказати про реакцію Китаю на будь-які навіть неофіційні спроби українців налагодити зв'язки з Тайванем. КНР намагається "мінімізувати" контакти української еліти з тайванськими політиками і бізнесменами. Можливо, з цієї причини інвестиційними і іншими можливостями взаємодії з Тайванем практично не користуються українські ділові кола.

        Пекін дуже чутливо ставиться до тайванської проблеми. Українське МЗС знову наголосило, що візит був неофіційним і що в Києві визнають "єдиний Китай". Пізніше до Києва прибув заступник генерального секретаря канцелярії президента Тайваню Хуан Чжифана. Як результат, Китай скасував заплановане засідання комісії з торгово-економічного співробітництва.

        Наголошується, що наскільки б не були сприятливими економічні зв'язки між Києвом та Тайбеєм, ускладнювати відносини з КНР для України є політично невигідним. Так, український дослідник О. Шевчук вірно вказує, що МЗС України доводиться вирішувати непросте завдання: здійснюючи домовленості, досягнуті з КНР, сприяти розвитку неофіційних відносин з Тайванем і розширенню торгово-економічних зв'язків. Україні необхідно було постійно наголошувати про підтримку принципу "одного Китаю", ідею невтручання у внутрішні справи держави.

        Серед країн СНД Україна посідає 3 місце за обсягом двосторонньої торгівлі з Китаєм. Так, посол Китаю в Україні Чжоу Лі вказував, що Китай є найбільшим торговельно-економічним партнером України в АТР. У 1992 р. об'єм торгівлі між країнами склав 230 млн. дол., а в 2008 р. перевищив 8 млрд. дол. Проте це не відповідає потужностям обох країн. До того ж, український експорт до Китаю має здебільшого сировинний характер (продукція металургії, металообробки і хімічної промисловості). Китай в Україну експортує здебільшого товари народного споживання.

           2.2.Договірно-правова база українсько-китайських відносин

        Структурна договірно-правова база двосторонніх відносин розподіляється на кілька груп документів, серед яких найбільш важливими є наступні:

        у політичній сфері:

• Спільне комюніке про встановлення дипломатичних відносин  
  (від 04.01.1992 р. );
• Меморандум взаєморозуміння між Урядом України та Урядом КНР з питання про мови міждержавних договорів та угод (від 31.10.1992 р);
• Спільна декларація між Україною та КНР (від 06.09.1994 р.);
• Декларація про розвиток і поглиблення дружби і співробітництва між Україною та КНР (від 04.12.1995 р.);
• Спільна декларація України та Китайської Народної Республіки про дружбу і всебічне співробітництво у 21-му столітті (від 21.07.2001 р.);
• Протокол про консультації між Міністерством закордонних справ України та Міністерством закордонних справ КНР (від 31.10.1992 р);
• Спільна заява за підсумками візиту Президента України Л.Д.Кучми до КНР від 18 листопада 2002 року.

        в економічній сфері:

• Угода між Урядом України та Урядом КНР про торговельно-економічне співробітництво (від 08.08.1992 р.);
• Угода між Урядом України і Урядом КНР про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (18.10.1996 р);
• Угода між Урядом України та Урядом КНР про заохочення i взаємний захист інвестицій (від 30.05.1993 р.);
• Угода між Урядом України та Урядом КНР про створення Міжурядової українсько-китайської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва (31.10.1992 р.);
• Декларація про подальше зміцнення торгівельно-економічного співробітництва (від 22.12.1997 р.);
• Протоколи засідань Міжурядової українсько-китайської комісії з торговельно-економічного співробітництва тощо.

        у консульсько-правовій сфері:

• Консульська конвенція між Україною та КНР (від 19.01.1994 р.);
• Договір між Україною та КНР про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах (від 19.01.1994 р);
• Угода між Урядом України та Урядом КНР про безвізовий режим службових поїздок (02.03.1993 р.);
• Угода про співробітництво в галузі митних питань співробітництва  
  (від 18.06.1998 р.);
• Договір між Україною та КНР про екстрадицію (від 13.07.2000 р.);
• Договір про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання та ін.

        у науково-технічній та військово-технічній сферах:

• Угода між Урядом України та Урядом КНР про науково-технічне співробітництво (від 27.04.1992 р.);
• Угода між Урядом України та Урядом КНР про співробітництво в галузі дослідження і використання космічного простору в мирних цілях  
  (від 20.05.1996 р.);
• Угода між Урядом України та Урядом КНР про співробітництво у військово-технічній галузі (від 06.04.1995 р.);
• Угода про співробітництво між Міністерством оборони України та Міністерством оборони КНР (06.04.1995 р.);
• Угода про співробітництво в сфері інтелектуальної власності між Кабінетом Міністрів України та Урядом КНР (від 14.01.2004 р.) та ін.

        у гуманітарній сфері:

• Угода між Урядом України та Урядом КНР про культурне співробітництво (від 31.10.1992 р.);
• Угода про співробітництво в галузі охорони здоров'я і медичної науки між Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством охорони здоров'я КНР(від 31.10.1992 р);
• Угода між Міністерством освіти і науки України і Міністерством освіти КНР про співробітництво в галузі освіти і науки (від 18.06.2002 р.);
• Угода між Урядом України та Урядом КНР про взаємне визнання документів про освіту і наукові ступені (від 11.12.1998 р.);
• Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом КНР про співробітництво в галузі туризму (від 21.07.2001 р.) тощо.

        Варто наголосити, що зазначені документи сприяли розширенню діапазону та конкретизації співпраці у сферах, які вони охоплюють, оскільки до опрацювання відповідних проектів залучалися ширші кола державних, бізнесових та неурядових організацій.

        На сьогоднішній день продовжується розбудова договірно-правової бази двосторонніх відносин, що безумовно впливатиме на подальший розвиток дружнього та взаємовигідного співробітництва. Одним із доказів такої розбудови можна розглянути на прикладі участі КНР у підготовці Євро 2012 в Україні, зокрема Український Уряд підписав низку угод з КНР, частина яких безпосередньо стосувалася участі китайських інвестицій у підготовці проведення Євро-2012 в Україні. Так, було підписано угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Китаю про розвиток співробітництва у сфері будівельної інфраструктури.

        Отже, можна з упевненістю говорити, що вже створено всі необхідні передумови для взаємовигідного двостороннього співробітництва.

РОЗДІЛ ІІІ .СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКО-КИТАЙСЬКИХ    МІЖДЕРЖАВНИХ    ВІДНОСИН

                                    3.1. Політичні відносини

        Основою українсько-китайського політичного співробітництва стало співпадання або близькість інтересів. Саме вони визначають характер, спрямованість, і масштаби зв'язків. Ці інтереси охоплюють широкий спектр заходів захисту кожною країною свого державного суверенітету і територіальної цілісності, зміцнення мирного довкілля та безпеки, реалізації політичних цілей на міжнародній арені. Взаємне сприяння зусиллям значно полегшує досягнення результативності у зазначених напрямках.

        Політичні зв'язки України та Китаю пройшли за темпами швидку еволюцію, хоча й стартовий момент вже був достатньо високим. Вони одразу набрали необхідного динамізму й широти. Українсько-китайські зустрічі на вищому рівні перетворились в регулярні, постійно здійснюються обміни візитами глав урядів, парламентів, керівників міністерств і відомств. На основі створеного міцного підґрунтя відкривається можливість фактичного переходу політичного співробітництва Києва і Пекіна на вищий щабель - до політичної взаємодії на міжнародній арені, враховуючи високий ступінь взаєморозуміння між обома сторонами. Можливо найвиразнішою демонстрацією прихильного ставлення до України стало надання Китаєм гарантій ядерної безпеки поряд з іншими ядерними державами - США, Росією, Великою Британією та Францією - гарантувала безпеку України у зв'язку з її рішенням про ядерне роззброєння і приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Важливість і значимість китайського кроку можна належно оцінити, якщо взяти до уваги, що Пекін ні до, ані після, не надавав подібних гарантій окремо жодній країні світу. 
 
        Привабливою є координація і періодичне узгодження дій України та КНР в міжнародних організаціях, передусім, в ООН. Це дозволяє обстоювати свої інтереси при розгляді різних питань, пов'язаних з національною, регіональною і глобальною безпекою, соціально-економічним розвитком, подоланням бідності, боротьбою з поширенням хвороб, захистом навколишнього природного середовища, підтримкою науки, освіти, культури тощо. Результатами є домовленості про взаємну підготовку кандидатур при виборах керівних органів системи ООН та їх спеціалізованих організацій,  
 
        Політична взаємодія обох держав підкріплюється масштабною співпрацею в торгово-технічних галузях. Перед нею відкриваються нові перспективи в умовах поступового подолання Україною затяжної економічної кризи і відчутним пожвавленням ділової активності. Зростають експортні можливості України. З іншого боку, двосторонньому співробітництву сприяв економічний бум у Китаї. Протягом 1989-2000рр. валовий внутрішній продукт КНР зростав у середньому на 9,7% щорічно. Структурні економічні реформи, політична стабільність і сприятливе інвестиційне законодавство привабили крупномасштабні іноземні капіталовкладення. В 1979-2000рр. КНР одержала близько 250 млрд. прямих іноземних інвестицій.Вступ КНР до Світової торговельної організації в 2001 році в подальшому стимулюватиме економічний поступ країни і жваві зв'язки із зовнішнім світом, в тому числі з Україною, хоча умови конкуренції для українських товарів можуть ускладнитись. За даними керівника Торгово-економічної місії КНР в Україні загальний обсяг україно-китайської торгівлі в 2009р. досяг 858 млн. дол., тобто значно зріс порівняно з 2000р. (628 млн. дол.). Тепер Китай входить до першої п'ятірки торгових партнерів України. 
 
        Координації дій у політичній сфері допомагають міжпарламентські зв'язки. У Верховній Раді України і Всекитайських зборах народних представників КНР створені і працюють парламентські групи відповідно „Україна-Китай” і „Китай-Україна”. Їх діяльність позитивно позначається на обміні досвідом законотворчої роботи, ініціюванні різних проектів, особливо тих, що потребують державної підтримки. Дружба і співробітництво можуть бути надійними при опорі на широку громадську основу. Дедалі активнішими стають контакти на рівні областей України та провінцій КНР, зв'язки між містами-побратимами, особливо Київ - Пекін, Київ - Ухань та ін.  

        Отже, українсько-китайські відносини за своїм змістом і характером виходять далеко за межі простого мирного співіснування. Вони позначені взаєморозумінням і взаємною підтримкою, щирою приязню. В КНР повністю усвідомлюють нинішні труднощі в Україні, тому час від часу надають їй і безкорисливу допомогу. Декілька разів КНР надавала гуманітарну допомогу жертвам чорнобильської катастрофи, а також тим, хто постраждав під час повені у Закарпатті. Пекін подарував Києву електроосвітлювальної апаратури на 100 тис. доларів. Слід враховувати, що ці щедрі дарунки дає країна, яка ще має вдосталь внутрішніх проблем, в тому числі необхідність подолання бідності для чималої кількості своїх громадян.

                                    3.2.Економічні відносини

        Торговельно-економічне співробітництво є найважливішою складовою українсько-китайських відносин. На сьогоднішній день торговельні відносини між Україною і КНР проходять складний етап структурної трансформації від торгівлі українськими товарами низького ступеню обробки і китайськими товарами широкого споживання переважно низької якості до торгівлі високотехнологічною, наукоємнісною і високоякісною продукцією. Крім того, завершується перехід від бартерних і традиційних товарообмінних операцій до широкого впровадження валютних розрахунків. Однак, питома вага таких форм співпраці, як спільне підприємництво, кредитування експорту, тендерні торги, лізинг тощо у структурі торгових операцій є надзвичайно малою.

        Кон'юнктурні коливання китайського ринку (скорочення попиту на металовироби і хімічну продукцію), внутрішньоекономічні проблеми в Україні (скорочення виробництва і зростання цін, обмеженість експортних ресурсів), значна віддаленість Китаю від України і, відповідно, високі витрати на транспортування товарів, нерозвиненість структури українських зовнішньоторговельних організацій в КНР (дуже обмежена кількість представництв підприємств і компаній), а також домінування посередників у двосторонній торгівлі є тими чинниками, які негативно впливають на зростання товарообігу між двома країнами.

        Протягом кількох останніх років Китай за обсягом двосторонньої торгівлі входить до п'ятірки провідних зовнішньоторговельних партнерів України. Є підстави розраховувати на те, що у разі вірного вибору пріоритетів КНР й у довгостроковій перспективі залишатиметься важливим зовнішньоекономічним партнером України.

        За китайськими статистичними даними, обсяг торгівлі між Україною і КНР у 2001 році склав 857,7 млн. дол. США, що на 45,1% більше у порівнянні з 2000 роком. При цьому експорт України до Китаю досяг 610,4 млн. дол. США, а імпорт України з КНР склав 247,3 млн. дол. США. Позитивне сальдо України у торгівлі з Китаєм у 2001 р. становило 363,1 млн. дол. США.