Сучасний світ і середовище міжнародної економіки

 

1. Сучасний світ і середовище міжнародної економіки

Сучасний світ — це різноманітне, суперечливе та цілісне люд-ське суспільство, ноосфера земної кулі.

Характерними ознаками сучасного світу є різноманітність та су-перечливість його складових частин, з одного боку, і зростаюча єд-ність, взаємозалежність цих складових — з другого

Різноманітність сучасного світу виражається у багатоманітності народів, незалежних держав, регіонів, об’єднань країн i громадян, що розрізняються за національними, географічними, політичними, іде-ологічними, соціальними, економічними та іншими ознаками. Одна з важливих рис різноманітності світу — це виникнення нових незалежних держав i національних економік.

Наступна риса, яка характеризує сучасній світ — суперечливість. Вона визначається не тільки існуванням i взаємодією двох «полюсних» ознак та протилежних тенденцій , але й системою протиріч.

     Інша характерна риса сучасного світу — цілісність, яка проявля-ється у взаємозалежності та єдності різноманітних складових, рис та ознак сучасного світу.

Особливостями розвитку сучасного світу є кардинальні соціаль-но-економічні зміни, прискорений розвиток продуктивних сил сус-пільства та зростаюча взаємозалежність держав світового співтова-риства. Суспільний прогрес потребує налагодження конструктивної, творчої взаємодії держав і народів у масштабах усієї планети і ство-рює для цього необхідні передумови. Забезпечення миру і соціально-го прогресу, як загальнолюдського інтересу, стає домінантою сучас-ної епохи.

Економічне середовище міжнародної економіки об’єднує мега-, макро-, мезо- та мікрорівні. Міжнародні економічні відносини пов’я-зують їх у цілісну та суперечливу систему.

 

 

2. Еволюція світового ринку та міжнародної економіки.

Історично світовий ринок, світова економіка, міжнародна еконо-міка беруть походження в сфері міжнародної .

Хроно- логічний період	Головні риси суспільного розвитку	Зміст етапів еволюції світового ринку та міжнародної економіки
Стародавній світ та середньо- віччя	Домінування натурального господарства та традиційного суспільства.	Відбувається формування внутрішнього ринку, як форми господарського спілкування, за якою виробник самостійно продає товари всередині країни.
XV–XVI ст.	Епоха великих географічних відкриттів. Колоніальні захоплення і створення перших ко- лоніальних імперій (португальської та іспанської).	Прискорений розвиток міжнародної торгівлі непромисловими товарами: тканинами, пряностями, коштовностями, дорогоцінними металами і рабами.
Новий час. XVI— XVIII ст.	Мануфактурне виробництво. Епоха первісного накопичення капіталу. Становлення економічних систем, що відповідають моделі «чистого» капіталізму.	Функціонування світового господарства виходить за межі сфери обігу, поширюючись на сферу виробництва. Ускладнюється механізм світового господарства, з’являються нові форми МЕВ, а саме: міжнародна торгівля промисловими товарами, торгівля послугами, вивіз капіталу, міграція робочої сили.
XIX — по- чаток XX ст.	Промисловий переворот. Розвиток великого машинного виробництва та утвердження індустріального суспільства. Колоніальна експансія і завершення територіального поділу світу колоніальними державами.	Завершення формування світового ринку як сфери стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному поділі факторів виробництва. Початок формування світової економіки, як сукупності національних економік (господарств) і зв’язків між ними.
Новітній час. По- чаток XX ст. —  кінець 50-років XX ст.	Становлення в провідних індустріальних країнах змішаної економіки. Територіальний перерозподіл світу. I і II світові війни.	Завершення формування світової економіки, як глобальної економічної системи. Антагоністичний характер її функціонування мав такі форми прояву: співіснування метрополій, залежних від них держав і колоній, перевага монокультурної спеціалізації у розвитку міжнародного поділу праці, нееквівалентний товарний обмін.
Друга по- ловина XX ст. — початок ХХІ ст.	Сучасний етап НТР. Початок постіндустріальної епохи. Розпад колоніальної системи. Розпад системи соціалізму. Глобалізація економіки та суспільного життя.	Ключовою рисою даного етапу стає розвиток міжнародної економічної інтеграції. Формування міжнародної економіки як складної системи взаємопов’язаних національних економік, між — та наднаціональних економічних процесів та інститутів, що їх обслуговують.

 

3. Міжнародний поділ праці як основа розвитку міжнародних економічних відносин.

міжнародний поділ праці (МПП) - найвищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці який відображає процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють один з одним і взаємодоповнюють один одного, складаючи об’єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності.

МПП  має дві форми свого прояву:

• міжнародна спеціалізація виробництва – форма МПП, при якій зосередження однорідного виробництва у світі відбувається на основі диференціації виробничих процесів між різними країнами та їхніми суб’єктами.
• міжнародне виробниче кооперування – форма МПП, яка полягає у розвитку міжнародних виробничих зв’язків, що виникають та існують між міжнародно спеціалізованими суб’єктами з метою поєднання взаємодоповнюючих виробничих процесів.

Важливими передумовами розвитку МПП є міжнародний розподіл інших факторів виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Світовий ринок.

Світовий ринок – це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, які базуються на МПП та інших факторів виробництва.

Світовий ринок характеризується такими основними рисами:

а) він є категорією товарного виробництва, яке вийшло за рамки національних економік;

б) проявляється у міждержавному переміщенні товарів під впливом попиту та пропозиції на внутрішньому та зовнішньому ринках;

в) оптимізує використання факторів виробництва шляхом їх переміщення в більш вигідні та прибуткові сфери виробництва

г) створює конкурентні умови як для виробників, так і для товарів, при яких на ринку залишаються товари і виробники, які можуть забезпечити міжнародний стандарт якості при відповідних цінах.

Таким чином, світовий ринок є індикатором для виробників, показуючи їм, що, скільки і для кого потрібно виробляти.

Світовий ринок, як і інші види ринків, діє за законами попиту і пропозиції, тому рівновага його забезпечується завдяки збалансованості попиту і пропозиції на товари, послуги тощо, які експортуються та імпортуються країнами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Світове господарство та міжнародна мобільність факторів виробництва.

Світове господарство – це сукупність взаємодіючих національних економік всіх країн світу, пов’язаних між собою мобільними факторами виробництва.

Світове господарство відрізняється від світового ринку тим, що воно проявляється в основному не через міжнародний рух товарів, а через міжнародний рух  (мобільність) факторів виробництва.

За походженням фактори виробництва поділяються на :

• основні  – фактори, які країна отримала від природи або ті, які накопичені нею в процесі довгого історичного розвитку (географічне положення, клімат, корисні копалини, некваліфікована робоча сила, борги).

• розвинуті – фактори, які країна отримала в результаті значних капіталовкладень (сучасна технологія, кваліфікована робоча сила.).

За ступенем спеціалізації фактори виробництва поділяються на:

• загальні - фактори, які можна застосовувати у різних сферах виробництва для створення різноманітної продукції

• спеціальні -  фактори,  які  можна використовувати лише в певних галузях ( в одній галузі) для створення вузької групи

Сучасне світове господарство характеризується наступними рисами:

• розвитком міжнародного переміщення факторів виробництва;
• зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах розміщених в різних країнах;
• економічна політика держав, що передбачає підтримку міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основі;
• виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об’єднань.

 

 

 

6. Міжнародна економіка та її структура.

Міжнародна економіка (МЕ) - це частина теорії ринкової економіки, яка вивчає закономірності взаємодії суб’єктів господарювання з різних країн світу у сфері міжнародного обміну товарами, руху факторів виробництва, фінансування, формування міжнародної економічної політики.

Ознаками міжнародної економіки є:

1.  Розвинута сфера  міжнародного обміну товарами  на базі міжнародної торгівлі.

2. Розвинута сфера міжнародного  руху факторів виробництва, в  формах вивозу і ввозу капіталу, робочої сили і технологій.

3. Міжнародні форми виробництва  на підприємствах, розміщених в  декількох країнах, в першу чергу  в рамках транснаціональних корпорацій.

4. Самостійна міжнародна  фінансова сфера, яка не пов’язана  з обслуговуванням міжнародного  руху товарів і  факторів виробництва.

Умовна структура міжнародної економіки, наступна:

• базові поняття і концепції які лежать в основі міжнародної політики – міжнародний поділ праці, світовий ринок, світове господарство;
• економічна політика держав, механізми державного регулювання економіки в цілому і її зовнішніх аспектів зокрема;
• .конкретні форми міжнародних економічних відносин в яких проявляється міжнародна економіка;

Функціонально міжнародна економіка поділяється на  міжнародну мікро і макроекономіку.

  Міжнародна  мікроекономіка - це частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності руху окремих товарів і факторів їх виробництва, а також їх ринкові характеристики (попит, пропозиція, ціна і т.д.).

 Міжнародна  макроекономіка – це частина теорії міжнародної економіки яка вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків.