Основні тенденції розвитку країни Іспаніі в міжнародному економічному інтеграційному простору

Серйозною проблемою продовжував залишатися низький рівень конкурентоспроможності іспанської промисловості, який став ще відчутнішим з моменту переходу на євро. Головну роль у ній як і раніше грали іноземні концерни. Наприклад, їм належать майже всі автомобільні заводи, що виробляють приблизно 6% ВВП країни. Близько 80% їх продукції йшло на експорт. Лише в небагатьох галузях вітчизняні компанії змогли зайняти провідні позиції.

Незважаючи на те, що за участю іноземного капіталу в Іспанії було створено багато робочих місць, велика кількість зарубіжних інвесторів мало і суттєві негативні сторони. Так, іноземні концерни проводили НДДКР, як правило, за межами Іспанії, вони не вкладали капітал в розробки самих іспанських виробників. Розширення Євросоюзу на схід ще більше погіршило ситуацію для вітчизняних продуцентів. Так само, як колись Іспанія, нові члени ЄС залучали іноземних інвесторів порівняно дешевою робочою силою і перспективами освоєння нових ринків збуту.[1]

Традиційними проблемами Іспанської економіки є традиційно низький відсоток офіційної зайнятості населення [6] і, як наслідок, високий рівень офіційного безробіття, яка навіть у роки бурхливого зростання економіки не опускається нижче 8-10%, що є б катастрофічним показником для більшості інших країн, але сприймається як норма в Іспанії. Хоча при цьому високий рівень офіційного безробіття частково пом'якшує наявність великого тіньового сектора економіки, в якому працевлаштовані багато нелегальні іммігранти. Також впадає в очі давня географічна диспропорція між більш розвиненим північно-східним регіоном і рештою території країни. Крім цього, характерною рисою Іспанії є вкрай низька стійкість економіки до різного роду кризовим явища, а також яскраво виражена залежність від різного роду "мильних бульбашок" (нерухомості, перекретірованія, зовнішніх позик). Економічні кризи 1993 року і 2008-2012 років важко відбилися на економіці країни, оголивши ряд традиційних слабкостей Іспанії, почасти обумовлених культурними причинами - знизилася конкурентоспроможність економіки, пов'язана зі вступом країни до єврозони, а також низька продуктивність праці порівняно з країнами північно-східної Європи і Азії.[12]

У структурі експорту частка високотехнологічних галузей в 2-3,5 рази нижче, ніж у країн-лідерів ЄС. У промисловому експорті за 2000-2002 рр.. високотехнологічна продукція склала 10,4 відсотків. Для порівняння: у Великобританії він тримався на рівні 38,7 відсотків, у США - 37,5%, в Японії - 30,9 відсотків, у Німеччині - 20 відсотків, у Франції - 25,1 відсотків [7]. Це є наслідком того, що Іспанія витрачає на НДДКР тільки 1,4 відсотка свого ВВП - проти 2 відсотків в середньому по ЄС і 2,8 відсотків у США. Близько половини цих показників забезпечує держсектор, включаючи університети, в той час як в країнах-лідерах ці витрати взяв на себе приватний сектор. Незважаючи на те, що іспанська система податкових пільг для НДДКР є однією з найщедріших в ОЕСР і практично єдиною для малих і великих підприємств, ці можливості поки використовуються слабо. Причина полягає, насамперед, в недостатній координації заходів підтримки інновацій на державному рівні і узгодженості держпроекти. Також на це впливають і причини структурного та інституційного характеру - брак людського капіталу і навичок висококласного управління. [6]

Іспанія - динамічна країна, вона традиційно має високі показники економічного зростання, що помітно перевищують рівень інших сусідніх країн. Економічне зростання Іспанії помітно перевищує середній показник по ЄС .

Прогнози вказують, що Іспанія збереже індекс зростання понад 3% в 2007 р. - точніше 3,4% (як згідно з оцінками ОЕСР, так і згідно з оцінками іспанського уряду), і знову перевищить середній показник по ЄС. В інвестиційному плані Іспанія в останні роки є одним з основних одержувачів у світі прямих інвестицій. У 2005 році вона стала дев'ятим найбільшим одержувачем інвестиційних потоків і третьою країною Європейського союзу за кількістю філій іноземних компаній.

У 2006 р. обсяг-брутто прямих іноземних інвестицій досяг 13 245 мільйонів євро, з яких 9524 мільйона євро довелося на інвестиції у виробничу сферу. У сфері портфельних інвестицій ріст склав 3721 млн. євро.

Як показує ступінь розвитку, досягнута іспанської економікою, обсяг іспанських інвестицій за кордоном з 2006 р. перевищує потік іноземних інвестицій в Іспанії.

Іспанія - не тільки восьма найбільша економіка  в світі за обсягом, але в останні роки зростання її економіки вдвічі перевищувало середньоєвропейський показник (. 3,4% в 2005 р проти 1,6% по ЄС-25 та 1,3% в зоні євро)

Частка іспанського експорту в світовому експорті товарів і послуг (іспанський експорт / світовий експорт) становить 1,8%, тоді як частка Іспанії в світовому імпорті товарів і послуг (іспанський імпорт / світовий імпорт) становить 2,6%.

З галузей легкої промисловості найбільше значення мають текстильна і шкіряно-взуттєва промисловість (на частку Іспанії доводиться 4 відсотки світового експорту взуття).

У харчовій промисловості виділяються виноробство (по виробництву виноградних вин Іспанія в Європі поступається лише Франції і Італії), виробництво рослинного масла (1,7 мільйонів тонн в 1996 році; Іспанія - світовий лідер по виробництву оливкового масла (близько 0,5 мільйонів тонн в рік ), плодоовочевих і рибних консервів.

1.2. Виробнича та торгівельна структура країни

За класифікацією Міжнародного економічного форуму, що аналізує конкретні позиції країн по 14 секторам виробництва, Іспанія знаходиться у верхній п'ятірці майже у всіх секторах середнього технологічного рівня, особливо виділяючись як виробник автомобільних запчастин і аксесуарів (десяте місце в світі), промислових верстатів і устаткування (15 місце ), аудіовізуальних засобів (17 місце), продукції органічної і неорганічної хімії (п'ятнадцяте місце), виробів металообробки (тринадцяте місце) і взуття (третє місце). Але по конкурентоспроможності в галузі інформаційно-комунікаційних технологій та випуску електронних компонентів вона знаходиться тільки в третій десятці країн.

Серед 100 найбільш відомих у світі брендів у Іспанії немає жодного, хоча є галузеві лідери: «Фрейшенет» (шипучі вина), ChupaChups, Telefonica (телекомунікації), Repsol (енергія), «Проновіас» (вінчальні плаття) і «Льядро» (фарфорові фігурки), а також входять в першу трійку Zara, в першу п'ятірку - «Сіль Мелья» (готельний бізнес). Володіння світовим брендом вважається важливою конкурентною перевагою і однією з ознак високого рівня розвитку економіки. Найстаріша галузь промисловості - гірничодобувна. Іспанія, багата корисними копалинами, є одним зі світових лідерів по здобичі ртуті (близько 1,5 тисяч тонн на рік; головний центр - Альмаден) і піритів (близько 3 мільйонів тонн на рік; головним чином в районі Уельви); в Європі виділяється здобиччю поліметалевих і уранових руд, срібла. Видобувають залізні (1,4 мільйонів тонн в 1996 році; пров. Біскайя, Сантандер, Луго, Ов'єдо, Гранада, Мурсія), свинцево-цинкові, вольфрамові мідні, титанові руди, кварц, золото, калієві солі та ін.,  Нафта і газ імпортуються . Щорічний видобуток нафти становить близько 30 млн т, і покриває менше 10 відсотків потреб. Іспанія займає дев'яте місце в світі і перше серед країн ЄС з видобутку металомісткої сировини. По енергоносіях –на сороковому місці в світі.[23]

Серед галузей машинобудування виділяються суднобудування (старі центри розташовані на півночі країни: Більбао, Хихон, Сантандер; нові - на північному заході: Ель-Ферроль, Віго, на сході: Картахена, Валенсія, Барселона, і на півдні: Севілья, Кадіс) автомобілебудування (виробництво автомобілів, у тому числі «Сеат» концерну «Фольксваген» 2,2 мільйона в 2000 році; центри: Барселона, Мадрид, Вальядолід, Віторія, Памплона, Віго) і електротехнічна промисловість. Розвинене також виробництво устаткування для хімічної, легкої, харчової промисловості і виробництва будматеріалів.

З галузей легкої промисловості найбільше значення мають текстильна і шкіряно-взуттєва промисловість (на частку Іспанії доводиться 4 відсотки світового експорту взуття).

У харчовій промисловості виділяються виноробство (по виробництву виноградних вин Іспанія в Європі поступається лише Франції і Італії), виробництво рослинного масла (1,7 мільйонів тонн в 1996 році; Іспанія - світовий лідер по виробництву оливкового масла (близько 0,5 мільйонів тонн в рік ), плодоовочевих і рибних консервів. Іспанія входить в першу десятку світових виробників автомобілів, судів, ковальсько-пресового устаткування і газових компресорів, верстатів, нафтопродуктів і хімічних товарів. Половина промислового виробництва зосереджено на північному сході (Каталонія), півночі країни (Астурія, Кантабрія, Країна Басків) і у Великому Мадриді.

У паливно-енергетичному комплексі (ПЕК) проблема полягає в тому, що Іспанія не забезпечує себе енергією самостійно і знаходиться в залежності від іноземних експортерів. У 2004 році країна імпортувала 78,9% спожитих енергоносіїв. В Іспанії є свої запаси нафти, розробка яких почалася в 1964 році. На січень 2005 року кількість добутих запасів нафти склала 21,6 мільйонів тонн. У 2004 році видобуток нафти скоротився до 255 тисяч тонн, хоча в 1990 році вона становила 1,4 мільйонів тонн. Дане скорочення є наслідком нестачі інвестування в нафтові і газові запаси. Споживання нафти в 2009 році склало 63 673 тис. тонн . Практично вся нафта була імпортована з-за кордону. У країні експлуатується 7 нафтових родовищ (Alga, Ayoluengo, Barracuda, Boqueron, Casablanca, Chipiron, Rodaballo). Найбільше з них (Casablanca) розташоване на середземноморському шельфі країни. Останнім часом іспанський уряд приділяє велику увагу альтернативним джерелам енергії та гідроенергетиці, входячи до п'ятірки країн-інвесторів в альтернативну енергетику.[12]

Внутрішній валовий продукт Іспанії зріс в 2006 р. на 3,9%, досягнувши приблизно 899 млрд євро, що відповідає сьомому місцю серед країн ОЕСР. Структура іспанської економіки відповідає розвиненій країні, причому на сектор послуг, поряд з промисловістю, припадає основний внесок у Внутрішній валовий продукт. Ці два сектори складають 85% ВВП. Частка сільського господарства істотно знизилася в результаті інтенсивного економічного зростання і в даний час складає 3% від загального обсягу ВВП (Таблиця 4).

Таблиця 4

Структура ВВП(% від загального об’єму , в базових постійних цінах 1995р)

Іспанія - динамічна країна, традиційно має високі показники економічного зростання, помітно перевищують рівень інших сусідніх країн. Економічне зростання Іспанії помітно перевищує середній показник по ЄС .

Прогнози вказують, що Іспанія збереже індекс зростання понад 3% в 2007 р. - точніше 3,4% (як згідно з оцінками ОЕСР, так і згідно з оцінками іспанського уряду), і знову перевищить середній показник по ЄС.

Сільське господарство Іспанії. Особливе місце в структурі економіки займає сільське господарство. У ньому зайнято 2.3% відсотка працездатного населення Іспанії. Невеликій групі землевласників належать великі ділянки землі на півдні країни. Основні показники: Іспанія третя в світі по виробництву вина, четверта - цитрусових, а також забезпечує  світове виробництво оливками та оливковою олією. Іспанія є також великим виробником пшениці (20 відсотків посівних площ), рису (найвища врожайність у світі), мигдалю, тютюну і овочів (60 відсотків посівної площі). Їй належить найбільший в Європі рибальський флот. По видобутку та обробці морепродуктів і риби Іспанія тримається в першій десятці. Успішно розвивається тваринництво: кіз і овець розводять в посушливих районах, а на півночі - велика рогата худоба.

Іспанія входить в першу десятку країн світу по улову риби і морепродуктів (1,1 мільйонів тонн в 1996 році) і їх переробці, є крупним експортером свіжої риби і рибних консервів. Основна частина промислу ведеться біля берегів Країни Басків і Галісії. Найбільше виловлюють сардин, хека, макрелі, анчоусів і тріски. Щорічно 20-25% всього улову переробляють на консерви.

Зовнішня торгівля.  Головними економічними партнерами Іспанії є країни ЄС, перш за все Великобританія, Франція, Німеччина і Польща. Іспанський капітал в свою чергу також діє на Європейському просторі через ТНК. «Ендеса» володіє потужностями з виробництва та розподілення електроенергії у всіх країнах Південної Європи, її присутність особливо помітно в Італії (7 відсотків генеруючих галузей) і у Франції (15 відсотків ринку). «Телефоніка» володіє ліцензіями на мобільний зв'язок третього покоління в Німеччині, Італії, Швейцарії та Австрії. Особливо вдало через географічне розташування йде освоєння португальського ринку: залізничні, енергетичні та банківські системи обох піренейських країн все більш тісно переплітаються і приходять всі в більш тісну взаємодію.

Іспанська «BSCH» є третім за величиною в банківських операціях у Португалії, контролюючи 10% кредитного ринку. Іспанський капітал присутній у текстильній і харчовій промисловості, в операціях з нерухомістю, в роздрібній торгівлі (найбільші мережі «КортеІнглес», «Індітекс») та ін Також за кордоном часто ведуть виробництво малі, іноді сімейні, фірми. Це, наприклад, «Фікоса» - виробник автозапчастин, 70% продукції якої випускається на підприємствах, розташованих на чотирьох континентах; парфумерна компанія «АнтоніоПуїг», яка придбала французьку «Ніна Річчі»; кооперативний комплекс «Мондрагон» з дочірніми та спільними підприємствами під Франції, Єгипті та Марроко; «Індо», що випускає оправи для окулярів в Китаї та ін

Особливо сильна концентрація іспанського капіталу в країнах Латинської Америки. Це зумовлено як історичними, так і культурними причинами. Капітал в Аргентині, Бразилії, Чилі, Мексиці і Перу зосереджений в основному в стратегічно важливих областях - енергетиці, телекомунікаціях, банківській системі. У сфері енергетики особливо помітно присутність іспанської «Репсоль», із зарубіжними активами близько 30 млрд доларів, а також іспанських компаній «Ендеса» і «Ібердрола». «Телефоніка», з капіталізацією 86 млрд доларів, є найбільшою телекомунікаційною компанією в іспано- і португаломовному світі, число її абонентів наближається до 100 млн. Іспанські банки контролюють 45% коштів, акумульованих у приватних пенсійних системах восьми країн Латинської Америки. У двох провідних банків «SCH» і «BBVA» в Латинській Америці працює набагато більше персоналу, ніж на своїй батьківщині.

Значне зростання обсягів іспанського експорту та імпорту за останні роки перетворив Іспанію в одну з найбільш інтернаціоналізованих країн світу. В цьому відношенні в розробленому ЮНКТАД Доповіді про інвестиції в світі на 2006 рік вказується, що зовнішні інвестиції Іспанії за кордоном склали в 2005 році 38 772 млн. доларів, у зв'язку з чим країна стала одним з найбільших інвесторів ЄС.